Постанова

від 08.08.2017 по справі 908/2682/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 908/2682/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Коробенка Г.П. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон" на постановувід 07.02.2017 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 908/2682/16 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мілтон" до Запорізької міської ради провизнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі В С Т А Н О В И В :

У жовтні ТОВ "Мілтон" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди від 27.04.2016 р. до договору оренди землі від 08.05.2009 р., зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за номером 040926100730 від 21.05.2009 р., посилаючись на приписи статей 97, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2009 р. між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1943 га у м. Запоріжжя по вул. Гоголя, 105а для розташування адміністративної будівлі із визначенням у договорі орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, а 27.04.2016 р. директором товариства підписана оспорювана додаткова угода до цього договору із визначенням іншого розміру нормативної грошової оцінки, за відсутності відповідної компетенції на підписання такої угоди.

У відзиві на позовну заяву Запорізька міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, посилаючись на те, що рішенням міської ради № 7 від 30.06.2015 р. затверджено та введено в дію нормативну оцінку земель м. Запоріжжя з 01.01.2016 р., яке є чинним та не оскаржено позивачем і з урахуванням якого було укладено оспорювану додаткову угоду.

При цьому, відповідач вказував, що на виконання спірної додаткової угоди позивачем сплачувалась орендна плата згідно з платіжними дорученнями від 29.06.2016 р., від 22.07.2016 р. та 26.08.2016 р., що свідчить про погодження орендаря та виконання ним додаткової угоди.

Запорізька міська рада також посилалась на те, що перед укладанням додаткової угоди від 27.04.2016 р. Запорізькою міською радою перевірялась інформація по ТОВ "Мілтон" згідно даних відкритого Єдиного державного реєстру підприємств і організацій, однак будь - які обмеження повноважень підписанта - директора товариства ОСОБА_4 не виявлені, у реєстрі не містяться, в той час, як у разі наявності таких обмежень відповідна інформація вноситься до реєстру в обов'язковому порядку відповідно до закону.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірної додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

За апеляційною скаргою ТОВ "Мілтон" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Ушенко Л.В., Агапов О.Л., Дучал Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.02.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Мілтон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що зумовило неможливість встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що спірна додаткова угода до договору оренди землі за своїм предметом і правовими наслідками не є договором про відчуження майна, вважаючи, що такий висновок судом зроблено без врахування, зокрема, статті 190 Цивільного кодексу України, статті 139 Господарського кодексу України, при цьому, вказуючи, що передача грошових коштів за договором оренди землі (додатковою угодою до договору) за своєю правовою природою фактично є відчуженням майна і наслідком таких дій, як передача грошових коштів, є зміна майнового стану позивача та зміна даних бухгалтерського обліку позивача.

Заявник касаційної скарги вважає, що зміст статей 97, 98, 145 Цивільного кодексу України та пунктів 3.1.1 - 3.1.3 є підставою для висновку, що укладення спірної додаткової угоди обов'язково підлягає погодженню загальними зборами учасників позивача, оскільки наслідком цієї угоди є виникнення обов'язку позивача здійснити передачу (відчуження) відповідачу майна - грошових коштів належних позивачу на праві власності та таких, що перебувають на його балансі (відображено в обліку).

Запорізька міська рада у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з підставі, викладених у запереченнях, аналогічних тим, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши доповідь судді - доповідача , перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 08.05.2009 р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Мілтон" (орендар) був укладений договір оренди землі, за умовами пункту 1 якого орендодавець відповідно до рішення тридцятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 39/202 від 25.02.2009 р. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування адміністративної будівлі, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Гоголя , 105а.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1943 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря, інші об'єкти інфраструктури - відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря.

Згідно з пунктом 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила: 3 043 129, 71 грн. (в цінах 2009 року).

Пунктом 9 договору оренди визначено, що його укладено строком на 19 років.

За умовами пунктів 9, 10, 11 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 91 293,89 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 р. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

Пунктом 12 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 32 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 08.05.2009 р. підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками сторін та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.05.2009 р. за номером 040926100730.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 21.05.2009 р. № 040926100730.

Судами також встановлено, що додатковою угодою від 05.08.2009 р. було внесено зміни до пункту 9 договору оренди землі, відповідно до яких розмір орендної плати, з урахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2009 рік, згідно з рішенням Запорізької міської ради № 6 від 19.11.2008 р. та Запорізької обласної ради № 7 від 27.11.2008 р., складає 31 952,87 грн. за рік.

30.06.2015 р. Рішенням Запорізької міської ради № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено та введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя з 01.01.2016 р., яке на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції є чинним (том 1 а.с. 64-70).

27.04.2016 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 201601000400102 про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.2009 р. (зареєстрованого в державному реєстрі земель за № 040926100730 від 21.05.2009 р.), якою пункти 5, 9 договору викладені в наступній редакції: 5. "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 8873350 грн. 69 коп. (Вісім мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі триста п'ятдесят грн. 69 коп.) в цінах 2016 року"; 9. "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 266 200, 52 грн., що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2016 року".

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Мілтон" про визнання недійсною з моменту укладення (вчинення) додаткової угоди від 27.04.2016 р. до договору оренди землі, з посиланням на приписи статей 97, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, з підстав відсутності у директора товариства відповідної компетенції на підписання такої угоди, оскільки рішення про укладання спірної додаткової угоди, розмір орендної плати за якою за період дії договору перевищує 50% вартості активів товариства, загальними зборами товариства не приймалося, а при винесенні цього питання для розгляду вищим органом товариства - загальними зборами учасників ТОВ "Мілтон" відповідно до пункту 5.4 статуту, після укладання додаткової угоди, було прийняте рішення про відмову від укладання додаткової угоди на умовах, зазначених в ній, а тому додаткова угода № 201601000400102 від 27.04.2016 р. повинна бути визнана недійсною з моменту її укладання.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 вказаного Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 21.09.2016 р. № 902/841/15, від 27.04.2016 р № 6-62цс16, від 13.03.2017 р. № 760/8121/16-ц.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що як вбачається з додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.2016 р., її підписано директором ТОВ "Мілтон" та міським головою від імені Запорізької міської ради та скріплено печатками сторін.

Позивачем на адресу міської ради 03.08.2016 р. та 04.08.2016 р. були надіслані листи за вих. № 160803, 160804 якими повідомлено, що згідно з пунктом 5.4 статуту ТОВ "Мілтон" до виключної компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішень про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства. Проте, загальними зборами учасників товариства не приймалося рішення щодо укладання додаткової угоди від 27.04.2016 р. до договору оренди землі, у зв'язку з чим товариство просить вважати вказану угоду неукладеною та переглянути річний розмір орендної плати з урахуванням коефіцієнту Км2.

Листом № 17145/02-21/03 від 17.08.2016 р. Запорізька міська рада повідомила ТОВ "Мілтон", що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні будь-які зареєстровані ТОВ "Мілтон" обмеження у керівника даного товариства ОСОБА_4, зокрема, щодо укладання угод від імені та в інтересах товариства, вказуючи також, що відчуження власного майна товариства за умови обов'язкового погодження з загальними зборами товариства і обмеження виконавчого органу товариства в укладанні договорів від імені останнього на певну суму є різними за своїм змістом, а лист ТОВ "Мілтон" від 03.08.2016 р. № 160803 вважає направленим на ухилення від виконання взятих на себе договірних зобов'язань в односторонньому порядку.

Як вбачається зі змісту статуту ТОВ "Мілтон" виконавчим органом товариства є директор. Директор товариства укладає угоди (контракти) та згоди; розпоряджається майном та коштами товариства в межах своєї компетенції, представляє товариство у відносинах з будь - якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені товариства. Директор діє від імені товариства без довіреності (пункти 5.1, 5.7.4, 5.7.5).

При цьому, пунктом 5.4 статуту передбачено, що до виняткової компетенції зборів належить, зокрема, вирішення питання про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні будь-які зареєстровані ТОВ "Мілтон" обмеження керівника даного товариства ОСОБА_4 в частині представництва, зокрема щодо укладання угод від імені та в інтересах товариства. Директор уповноважений вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відомості про керівника юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу є достатнім підтвердженням повноважень такої особи, зокрема перед третіми особами (постанова Верховного Суду України від 21.09.2016 р. № 902/841/15 ).

Крім того, за приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено поняття договору оренди землі, згідно з яким це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами відповідно до пункту 12 договору оренди землі від 08.05.2009 р., сторонами погоджено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати, в інших випадках, передбачених законом.

За приписами статей 1 та 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Судами встановлено, що підставою для укладення спірної додаткової угоди № 201601000400102 від 27.04.2016 р. про внесення змін до договору оренди землі від 08.05.2009 р. стало прийняття 30.06.2015 р. Запорізькою міською радою рішення № 7 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя".

Вказане рішення позивачем не оскаржувалося та є чинним. Воно є нормативним актом, що діє в межах міста Запоріжжя та застосовується при обчисленні та нарахуванні земельного податку та орендної плати за землю.

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, як встановлено судами, предметом додаткової угоди є внесення змін до діючого договору оренди землі в частині, що стосується умов договору щодо грошової оцінки землі та розміру орендної плати за користування землею. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі, як і сам договір оренди землі, за своїм предметом і правовими наслідками не є договором щодо відчуження майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що внесення плати за користування землею не є відчуженням майна - грошей орендаря, оскільки в даному випадку кошти (гроші) виступають засобом платежу, у зв'язку з чим судами зроблений правомірний висновок стосовно того, що для укладення такої угоди у директора товариства були повноваження і отримання згоди, в тому числі як попередньої на її укладення, так і наступного її схвалення загальними зборами товариства не потребує.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення та постанову у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, а також такими, що зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. у справі № 908/2682/16 та рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Коробенко