Рішення

від 14.08.2017 по справі 922/2026/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р.Справа № 922/2026/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "СТАЛЬСЕРВІС" до ПФ "Автоспектр", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпро (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватної фірми "Автоспектр", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 85624,16 грн., витрат на проведення експертного дослідження - 800,00 грн. та судового збору за подання позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вх.№23566 від 24.07.2017 р.).

Свої вимоги позивач мотивує завданням йому матеріальної шкоди, як власнику напівпричіпа KELBERG D11 д.н. AE7452XX, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталася 11.06.2014 р. о 23:40 на 14 км автодороги Харків - Красноград - Перещепіно, в результаті зіткнення вантажного автомобіля НОМЕР_1, н/п АЕ7452ХХ, що належить ТОВ НВП Стальсервіс та перебував під керуванням водія ОСОБА_1, з вантажним автомобілем Рено д.н. НОМЕР_2, н/п д.н. НОМЕР_3, що належить ПП Автоспектр та перебував під керуванням водія ОСОБА_2

24.07.2017 року позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму 85624,16 грн. матеріальної шкоди, 800,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження, а всього 86 424,16 грн. ( а.с.92-93).

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення процесуальних прав сторін та повного і всебічного встановлення обставин по справі.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 31.07.2017 року до 14.08.2017 року до 11 год. 15 хв.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.06.2014 р. о 23:40 на 14 км автодороги Харків - Красноград - Перещепіно сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення вантажного автомобіля НОМЕР_1, н/п АЕ7452ХХ, що належить ТОВ НВП Стальсервіс що перебував під керуванням водія ОСОБА_1 ( позивачу по справі) , з вантажним автомобілем Рено д.н. НОМЕР_2, н/п д.н. НОМЕР_3, що належить ПП Автоспектр та перебував під керуванням водія ОСОБА_2 ( відповідач по справі).

В результаті вказаної події було пошкоджено напівпричіп KELBERG D11 д.н.XX (власником якого є ТОВ НВП Стальсервіс ). Розмір завданої шкоди встановлено Висновком №3410/14/14 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ та складає 85624,16 грн.( а.с. 22-33).

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2015 р. у адміністративній справі №635/6097/14-п було встановлено, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем здійснив стоянку у темну пору доби, не прибравши з проїзної частини автомобіль та не забезпечивши безпечний об'їзд, чим порушив п.п. 15.11, 15.14 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУаП України.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07.04.2015 р. було скасовано постанову Харківського районного суду Харківської області, провадження у справі закриту у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Як встановлено матеріалами справи № 635/6097/14-п виконання ОСОБА_1 п. 15.11 Правил дорожнього руху України унеможливлюється тим, що зупинка його автомобіля була вимушена внаслідок закінчення палива. Дані обставини справи не спростовуються відповідачем , та підтверджуються постановою Апеляційного суду Харківської області, так, 04.06.2014 року водієм ОСОБА_1 був здійснений ремонт паливного насосу. Вимоги п. 15.14, 9.9 Правли дорожнього руху України ОСОБА_1 були виконані у повному обсязі, що підтверджується поясненнями як самого ОСОБА_1В та і іншими матеріалами справи, проте він не мав можливості при встановлених обставинах ДТП уникнути зіткнення транспортних засобів. Таким чином, вимоги п.9.11 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 не повинен був виконати, оскільки транспортний засіб було обладнано аварійною світовою сигналізацією та вона була справна. ( а.с.16-20).

Відповідач вказував, що в постанові апеляційного суду Харківської області від 07.04.2015 р. по справі №635/6097/14-п, на яку посилається позивач, не встановлюється вина водія ОСОБА_2 та вчинення останнім адміністративного правопорушення, а визнається лише невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вина ОСОБА_2 не була встановлена в передбаченому КУпАП порядку, у відношенні водія не був складений протокол про адміністративне правопорушення, не було ухвалено постанову про визнання його вини. Окрім того, відповідач заперечував проти допустимості висновку експерта №3410/14/14 як доказу по справі ( а.с.101-102).

У відповідності до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору тільки в тому випадку, якщо воно набрало законної сили. В даному разі, на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, а постановою Апеляційного суду Харківської області у справі за № 635/6097/14-п від 07.04.2015 року постанову судді Харківського районного суду від 31.01.2015 року про припинення притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасовано , а провадження у заправі закрито у зв*язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення.

Разом з тим, судом встановлено наступне, що у діях іншого учасника ДТП ОСОБА_3 вбачаються ознаки порушення п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у темну пору добу в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою , щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги . У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об*єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших руху об*їзду перешкоди.

В даному випадку, водій РЕНО д.н. НОМЕР_4, н.п. д.н. НОМЕР_5 ( відповідач по справі) здійснив наїзд на стоячий автомобіль МАН- F2000., д.н, АЕ 2245, АР н/п д.н АЕ 7452 ХХ ( позивач по справі).

24.07.2017 року відповідачем по справі було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності , оскільки позивач дізнався про своє порушене право 11.06.2014 року, а з позовом до господарського суду звернувся 19.06.2017 року ( а.с.99).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання

За загальним правилом відповідальності за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода задана джерелом підвищеної небезпеки ( зокрема, діяльність щодо, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди наголошено, що вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.

Господарський суд враховує, що встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів, й відповідно встановлення фактів дотримання учасником дорожнього руху на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення перебуває поза межами компетенції господарського суду.

Водночас, встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди - вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію винного заподіяння шкоди. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ).

Розглядаючи даний позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди виходить з наступного, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Всебічно і повно дослідивши зібрані у матеріалах справи документи, об'єктивно та неупереджено дослідивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку належними і допустимими доказами підтверджується наявність завданої шкоди майну позивача та її розмір, протиправності дій працівника відповідача, причинного зв'язку між шкодою, завданою майну позивача, та діями працівника відповідача, а також вини такого працівника у заподіянні шкоди майну позивача.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За правилами ст. 1172 Кодексу, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту п. 15 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, задоволенню підлягають також позовні вимоги про стягнення з відповідача 800,00 грн. витрат на експертне дослідження вартості матеріального збитку (за виконання експертного дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику КТС ), оскільки зазначена сума являється витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права, у розумінні ст. 22 ЦК.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строку позовної давності ( а.с.99).

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, постановою Апеляційного суду Харківської області у справі за № 635/6097/14-п від 07.04.2015 року постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2105 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУаАП скасовано, провадження у справі закрито у зв*язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Тобто, позовна давність в даних відносинах не спливла.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити .

Стягнути з Приватної фірми "Автоспектр" ( м. Харків, пров. Метизний, буд. 5, код ЄДРПОУ 31149011) на користь ТОВ" науково-виробниче підприємство "Стальсервіс" ( м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 9б р/р 26009003302764 в ПАО "ОТП банк" м. Київ, МФО 300528 код ЕГРПОУ 31646329) суму 85624,16 грн. матеріальної шкоди, 800,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження, та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_4