Постанова

від 07.11.2017 по справі 922/2026/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа №922/2026/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №01/01 від 03.01.2017 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватної фірми Автоспектр , м.Харків, (вх.№2684Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року по справі №922/2026/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Стальсервіс , м.Дніпропетровськ,

до Приватної фірми Автоспектр , м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року по справі №922/2026/17 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватної фірми Автоспектр на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство Стальсервіс суму 85624,16 грн. матеріальної шкоди, 800,00 грн. витрат на проведення експертного дослідження та 1600,00 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова апеляційного суду Харківської області від 07.04.2015 року по справі №635/6097/14 не встановлює фактичні обставини вини водія ОСОБА_2 та вчинення останнім адміністративного правопорушення, а встановлює лише обставини невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Скаржник зазначає, що наразі має місце пред'явлення позивачем позову за відсутності підстав деліктної відповідальності ПФ Автоспектр .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року апеляційну скаргу Приватної фірми Автоспектр прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.10.2017 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10195), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 05.10.2017 року для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі розгляд справи було відкладено на іншу дату.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017 року, у зв'язку із знаходженням судді Россолова В.В. у відпустці, для розгляду справи №922/2026/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи на 07.11.2017 року була направлена відповідачу рекомендованим листом 05.10.2017 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 12.10.2017 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвали суду направлялись рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представника відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 07.11.2017 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.06.2014 року о 23:40 год. на 14 км автодороги Харків - Красноград - Перещепіно сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті зіткнення вантажного автомобіля НОМЕР_1, н/п АЕ7452ХХ, що належить ТОВ НВП Стальсервіс що перебував під керуванням водія ОСОБА_3 (позивачу по справі), з вантажним автомобілем Рено д.н. НОМЕР_2, н/п д.н. НОМЕР_3, що належить ПП Автоспектр та перебував під керуванням водія ОСОБА_2 (відповідач по справі).

У результаті вказаної події було пошкоджено напівпричіп KELBERG D11 д.н.XX власником якого є ТОВ НВП Стальсервіс . Розмір завданої шкоди встановлено висновком №3410/14/14 експертного дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ та складає 85624,16 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

За загальним правилом відповідальності за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода задана джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 року Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди наголошено, що вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.

Господарський суд враховує, що встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до ст. 12 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів, й відповідно встановлення фактів дотримання учасником дорожнього руху на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення перебуває поза межами компетенції господарського суду.

Водночас, встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди - вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлено презумпцію винного заподіяння шкоди. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 року Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди ).

Однак, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

За приписами ст.ст. статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про те, що у даному випадку належними і допустимими доказами підтверджується наявність завданої шкоди майну позивача та її розмір, протиправність дій працівника відповідача, причинного зв'язку між шкодою, завданою майну позивача, та діями працівника відповідача, а також вини такого працівника у заподіянні шкоди майну позивача.

Відповідні висновки були вчинені з огляду на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме на те, що було встановлено постановою Апеляційного суду Харківської області у справі за №635/6097/14-п від 07.04.2015 року.

Проте колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції у даній справі та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2015 року у адміністративній справі №635/6097/14-п було встановлено, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем здійснив стоянку у темну пору доби, не прибравши з проїзної частини автомобіль та не забезпечивши безпечний об'їзд, чим порушив п.п. 15.11, 15.14 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07.04.2015 року було скасовано постанову Харківського районного суду Харківської області, провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Як встановлено матеріалами справи №635/6097/14-п виконання ОСОБА_3 п. 15.11 Правил дорожнього руху України унеможливлюється тим, що зупинка його автомобіля була вимушена внаслідок закінчення палива. Дані обставини справи не спростовуються відповідачем, та підтверджуються постановою Апеляційного суду Харківської області, так, 04.06.2014 року водієм ОСОБА_3 був здійснений ремонт паливного насосу. Вимоги п. 15.14, 9.9 Правли дорожнього руху України ОСОБА_3 були виконані у повному обсязі, що підтверджується поясненнями як самого ОСОБА_3В так і іншими матеріалами справи, проте він не мав можливості при встановлених обставинах ДТП уникнути зіткнення транспортних засобів. Таким чином, вимоги п.9.11 Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 не повинен був виконати, оскільки транспортний засіб було обладнано аварійною світовою сигналізацією та вона була справна.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору тільки в тому випадку, якщо воно набрало законної сили. В даному разі, на постанову суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу, а постановою Апеляційного суду Харківської області у справі за №635/6097/14-п від 07.04.2015 року постанову судді Харківського районного суду від 31.01.2015 року про припинення притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП скасовано, а провадження у заправі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного порушення.

Разом з тим, Апеляційним судом Харківської області у постанові зазначено, що у діях іншого учасника ДТП ОСОБА_4 вбачаються ознаки порушення п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у темну пору добу в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших руху об'їзду перешкоди.

Місцевий господарський суд вказав, що в даному випадку, водій РЕНО д.н. НОМЕР_4, н.п. д.н. НОМЕР_3 (відповідач по справі) здійснив наїзд на стоячий автомобіль МАН- F2000, д.н. АЕ2245, АР н/п д.н АЕ 7452 ХХ (позивач по справі).

За своїм змістом постанова Апеляційного суду Харківської області не встановлює фактичні обставини вини водія ОСОБА_2 та вчинення останнім адміністративного правопорушення (протиправність дій працівника відповідача), а встановлює лише обставини невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, зазначення Апеляційним судом Харківської області у постанові, що діях іншого учасника ДТП ОСОБА_4 вбачаються ознаки порушення п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, є судженням суду, а не встановленим фактом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем у даній справі пред'явлено позов за відсутності та недоведеності всіх обов'язкових підстав для деліктної відповідальності ПФ Автоспектр , а саме протиправності дій працівника відповідача та вини такого працівника у заподіянні шкоди майну позивача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Так, у відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволені позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають, а витрати по сплаті за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню з позивача на користь відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної фірми Автоспектр задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року по справі №922/2026/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Стальсервіс (м.Дніпропетровськ, вул.Гаванська, 9б р/р 26009003302764 в ПАО ОТП банк м.Київ, МФО 300528 код ЕГРПОУ 31646329) на користь Приватної фірми Автоспектр (м.Харків, пров. Метизний, буд. 5, код ЄДРПОУ 31149011) 1760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.