Постанова

від 07.06.2017 по справі 804/7693/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р. Справа № 804/7693/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сельхозмашпроект" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Сельхозмашпроект до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ Дерріс є хибними та необгрунтованими. Реальність господарської операції між ПП Сельхозмашпроект та ТОВ Дерріс підтведжена належними первинними документами, у зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях на адміністративний позов зазначив, що надані під час перевірки ТТН оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/256. Позивачем під час перевірки не були надані сертифікати якості на нібито отриманий товар. Окрім того, ТОВ Дерріс не могло здійнювати поставку товару на адресу позивача, оскільки у ТОВ Дерріс відсутня достатня кількість трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Від ОУ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшов лист, у якому зазначено 19.03.2016 року в рамках кримінального провадження № 32015040000000021 співробітниками оперативного управління було припинено діяльність Конвертаційного центру, до складу якого входило ТОВ Дерріс (38939381). В ході відпрацювання ТОВ Дерріс (38939381) було встановлено та допитано гр. ОСОБА_2, яка на час ведення діяльності була керівником зазначеного підприємства. В ході допиту гр. ОСОБА_2 підтвердила свою причетність до керівництва ТОВ Дерріс , але надати покази щодо фінансово-господарської діяльності відмовилась. ТОВ Дерріс , код - 38939381 внесено до АІС Суб'єкти фіктивного підприємництва .

Відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 року №317, Постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року №941 "Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби" Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перейменовано на Державну податкову інспекцію у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

На підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2016 року № 141, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_3 від 14.07.2015р., в рамках кримінального провадження, внесеного 23.02.2015р. до ЄРДР за № 32015040000000021, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Сельхозмашпроект (код ЄДРПОУ 19093760) по взаємовідносинам з ТОВ "Дерріс" (код 38939381) за період з 01.04.2013 по теперішній час.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2016 року №400/04-66-22/19093760, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2015 року на 110 922,50 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ "Дерріс" (код 38939381) на 110 922,50 грн.

На підставі акту перевірки від 29.03.2016 року №400/04-66-22/19093760 ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 ПП Сельхозмашпроект була подана скарга до ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № 4241 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № НОМЕР_2 Сельхозмашпроект була подана скарга до ДФС України. Рішенням ДФС від 10.10.2016 № 21941 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № 4241, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 ПП Сельхозмашпроект було подано адміністративний позов до суду.

Правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV) та положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУкраїни податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП Сельхозмашпроект та ТОВ "Дерріс" (код 38939381) укладено договір поставки № 1 від 04.02.2015 року. Згідно укладеного договору № 1 від 04.02.2015 року ПП Сельхозмашпроект (Покупець) придбавало у ТОВ Дерріс (Постачальник) шпалу непросочену типу 1 та типу 2.

На виконання даного договору ПП Сельхозмашпроект як під час перевірки, так і до суду були надані податкові накладні (а.с. 30-31); видаткові накладні від 06.02.2015 № 60, від 10.02.2015 № 100, від 12.02.2015 № 120, від 18.02.2015 № 180; акти прийому-передачі товару від 06.02.2015 року № 1/2, від 10.02.2015 року № 2/2, від 12.02.2015 року № 3/2, від 18.02.2015 року № 4/2; ТТН від 03.02.2015 року № 1/2, 05.02.2015 року № 2/2, від 09.02.2015 року № 3/2, від 10.02.2015 року № 2/4, від 10.02.2015 року № 5/2, від 17.02.2015 року № 6/2.

Судом встановлено, що надані до суду видаткові накладні оформлені відповідно до вимог ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також контролюючим органом в самому акті перевірки зазначено, що оплата за отриману продукцію проводилась згідно з платіжними дорученнями № 97 від 11.03.2015 року - 95 860,00 грн., № 98 від 12.03.2015 року - 92 353,00 грн.

13.03.2015 року між ТОВ Дерріс (Первісний кредитор) та ТОВ Гліфер , (код - 39432236) (Новий кредитор) укладено угоду № 2/15 про відступлення права вимоги.

Згідно умов укладеного договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 1 від 04.02.2015 року, укладеними між Первісним кредитором та ПП Сельхозмашпроект . За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобовязань за договором від 04.02.2015 року, а також право вимоги 135 000,00 грн.

19.05.2015 року п/д № 127 ПП Сельхозмашпроект перераховано на рахунок ТОВ Гліфер 135 000,00 грн.

13.03.2015 року між ТОВ Дерріс (Первісний кредитор) та ТОВ Фортум Про , код - 39120267 (Новий кредитор) укладено угоду № 1/15 про відступлення права вимоги.

Згідно умов укладеного договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 1 від 04.02.2015 року, укладеними між Первісним кредитором та ПП Сельхозмашпроект . За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобовязань за договором від 04.02.2015 року, а також право вимоги 342 322,00 грн.

На рахунок ТОВ Фортум Про ПП Сельхозмашпроект перераховано:

- п/д № 118 від 20.04.2015 року - 53 000,00 грн.

- п/д № 120 від 27.04.2015 року - 144 322,00 грн.

- п/д № 121 від 28.04.2015 року - 145 000,00 грн.

Товар, придбаний у ТОВ Дерріс у лютому 2015 року, оприбутковано на рахунку 28 Товар та відображено в бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт 28 Кт 631.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що ПП Сельхозмашпроект документально підтведжено рух активів в процесі здійснення господарської операції та зміни в майновому стані, у зв'язку з чим підтведжено реальність здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що недоліки в оформленні ТТН та не надання під час перевірки сертифікатів якості/відповідності на товар не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Оскільки, як зазначено вище, платником податків підтведжено фактичний рух активів та зміни у власному капіталі у зв'язку з проведеною господарською операцією.

При цьому ТТН підтведжує лише факт надання послуг з перевезення товару, а не факт придбання товару. ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору.

Окрім того, контролюючим органом в акті перевірки самостійно зазначено, що згідно АІС Архів електронної звітності постачальником шпал на ТОВ Дерріс (код - 38939381) в лютому 2015 року було ТОВ Укрмаркетіндустрія (код ЄДРПОУ - 39367293). Тобто, контролюючий орган самостійно підтведив купівлю ТОВ Дерріс шпал у ТОВ Укрмаркетіндустрія та відображення даної операції у податковій звітності.

Суд зазначає, що в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний суд України за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Також суд зазначає, що відсутність у ТОВ Дерріс достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Також суд зазначає, що наявність порушеного кримінального провадження не є свідченням нереальності господарської операції. Більше того, в ході допиту гр. ОСОБА_2 підтвердила свою причетність до керівництва ТОВ Дерріс .

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Так, наведені ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ПП Сельхозмашпроект та ТОВ Дерріс , факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ПП Сельхозмашпроект до ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.04.2016 року № НОМЕР_1.

Присудити із ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП Сельхозмашпроект судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 079, 81 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1