Постанова

від 19.12.2017 по справі 804/7693/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2017 рокусправа № 804/7693/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чумака С. Ю.

судді: Олефіренко Н.А. Юрко І.В.

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у справі № 804/7693/16 (суддя І інстанції Гончарова І.А.) за позовом Приватного підприємства Сельхозмашпроект до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.04.2016 року, яким ПП Сельхозмашпроект збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 138654 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що здійснення господарської діяльності між ПП Сельхозмашпроект та ТОВ Дерріс не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки не підтверджені належним чином первинними документами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

На підставі наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2016 року № 141, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_4 від 14.07.2015р., в рамках кримінального провадження, внесеного 23.02.2015 року до ЄРДР за № 32015040000000021, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Сельхозмашпроект» (код ЄДРПОУ 19093760) по взаємовідносинам з ТОВ "Дерріс" (код 38939381) за період з 01.04.2013 по теперішній час.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2016 року № 400/04-66-22/19093760, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:

- п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за лютий 2015 року на 110 922,5 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ "Дерріс" (код 38939381) на 110 922,5 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 110923 гривні та застосовано штрафні санкції в розмірі 27731 гривня. (а.с. 25).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 ПП «Сельхозмашпроект» подана скарга до ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № 4241 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № НОМЕР_2 «Сельхозмашпроект» подана скарга до ДФС України. Рішенням ДФС від 10.10.2016 № 21941 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1 та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № 4241, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій, судом перевірений дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

04.02.2015 року між ТОВ Дерріс (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки товару № 1, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю товар в асортименті і в кількості, встановлений Договором, а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар та оплатити за нього передбачену Договором грошову суму. (а.с. 26-28)

На підтвердження реальності господарських операцій за зазначеним Договором, позивачем надано первинні документи, а саме:

- Специфікацію (а.с. 29)

- Податкова накладна (а.с. 30-33)

- Видаткова накладна (а.с. 35, 39, 42, 47)

- Акт прийому передачі товару (а.с. 36, 40, 43, 48)

- ТТН (а.с. 37, 38, 41, 44, 45, 49)

13.03.2015 року між ТОВ «Дерріс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Гліфер» , (код - 39432236) (Новий кредитор) укладено угоду № 2/15 про відступлення права вимоги. (а.с. 50

Згідно умов укладеного договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 1 від 04.02.2015 року, укладеними між Первісним кредитором та ПП «Сельхозмашпроект» . За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобовязань за договором від 04.02.2015 року, а також право вимоги 135 000,00 грн.

19.05.2015 року п/д № 127 ПП «Сельхозмашпроект» перераховано на рахунок ТОВ «Гліфер» 135 000,00 грн.

13.03.2015 року між ТОВ «Дерріс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Фортум Про» , код - 39120267 (Новий кредитор) укладено угоду № 1/15 про відступлення права вимоги.

Згідно умов укладеного договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором № 1 від 04.02.2015 року, укладеними між Первісним кредитором та ПП «Сельхозмашпроект» . За цією угодою Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобовязань за договором від 04.02.2015 року, а також право вимоги 342 322 грн.

На рахунок ТОВ «Фортум Про» ПП «Сельхозмашпроект» перераховано:

- п/д № 118 від 20.04.2015 року - 53 000 грн.

- п/д № 120 від 27.04.2015 року - 144 322 грн.

- п/д № 121 від 28.04.2015 року - 145 000 грн.

Товар, придбаний у ТОВ «Дерріс» у лютому 2015 року, оприбутковано на рахунку 28 «Товар» та відображено в бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт 28 Кт 631.

На підтвердження використання придбаного у ТОВ Дерріс товару позивачем суду надані видаткові накладні, рахунки-фактури та акти приймання-передачі від 16 і 19 березня 2015 року, згідно з якими шпали дерев'яні не просочені відповідно до договору від 04.03.2015 поставлені ним філії Центр управління промисловістю ПАТ Українська залізниця .

З огляду на вказане колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Стосовно посилань відповідача, що товарно-транспортні накладні складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що не дає змогу встановити точну адресу, звідки була відвантажена продукція та де вона розвантажувалась, судова колегія зазначає, що товарно-транспортні накладні підтверджують лише факт надання послуг з перевезення товару, а не факт придбання товару, у зв'язку з чим не є документом, на підставі якого формується податковий кредит. Відповідно і товарно-транспортні накладні, складені з певними недоліками, не можуть бути підставою для відмови позивачу у праві формувати податковий кредит за наявності інших документів, які підтверджують факт реальності господарської операції.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору. Крім того, позивачем зазначено, що вказаний товар і не потребує сертикату якості, оскільки є необробленою деревиною, з якої Новомосковським шпалопросочувальним заводом виробляються шпали для залізничних путей. Вказані доводи позивача податковим органом не спростовані.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що формування позивачем податкового кредиту спірного періоду відбулось на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків, а відтак постанова суду першої інстанції прийнята законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами п. 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2017 року становить 1600 гривень, тобто до незначних у 2017 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 160 тисяч гривень.

Як зазначалось вище, предметом спору в даній справі є податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 110923 гривні та застосовано штрафні санкції в розмірі 27731 гривня, тобто загальна сума нарахованого грошового зобов'язання складає 138654 гривні, що не перевищує 160 тисяч гривень, у зв'язку з чим справа, яка розглядається, на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції є незначною, а тому оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у справі № 804/7693/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: І.В. Юрко