Постанова

від 08.08.2017 по справі 805/1913/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 р. Справа №805/1913/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10:50 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., при секретарі Хороші С.С. розглянувши позовну заяву

Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 № 0000974712, -

за участю представників сторін:

від позивача: Романенко А.В. - за довіреністю від 03.01.2017 року № 10;

від відповідача: Єременко В.В. - за довіреністю від 03.08.2017 № 6805/9/28-10-10-18

Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 № 0000974712 про зменшення суми податкового кредиту що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника на загальну суму 1 058 103 грн. за жовтень 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (ПАТ ПРАТ ММК ІМ.ІЛЛІЧА ) з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю НВО Укрнадротехнологія (ЕДРПОУ 33554811) за період з 01.10.2015 по 31.10.215 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2017 року № 5/28-10-47-12/00191129. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2017 року № 0000974712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 058 103, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 50% від визначеної суми порушення податкового законодавства - 529 051,50 грн.

Позивач вважає рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Зазначає, що операції з придбання товарів є економічно обґрунтованими, необхідними при здійсненні господарської діяльності Комбінату та, фактичне проведення таких операцій підтверджено наявністю всіх первинних бухгалтерських документів, які наддавались податковому органу для проведення відповідної перевірки. Просив позов задовольнити.

Відповідач про задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій по ланцюгу постачання і складено первинні документи всупереч нормам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Документи надані позивачем до перевірки по взаємовідносинам з ТОВ НВО Укрнадратехнологія за період жовтень 2015 року не можуть за вимогами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для цілей ведення податкового обліку. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191129, місцезнаходження: 87504, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Левченка, б. 1, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено в акті перевірки, позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість , індивідуальний податковий номер 19111205195.

Відповідач - Офіс великих платників податків державної фіскальної служби - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

На підставі наказу від 13.12.2016 року № 1086 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (ПАТ ПРАТ ММК ІМ.ІЛЛІЧА ) з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю НВО Укрнадротехнологія (ЕДРПОУ33554811) за період з 01.10.2015 по31.10.215 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2017 року № 5/28-10-47-12/00191129. Актом встановлено, що в порушення п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, завищено суму податкового кредиту, на підставі чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк на загальну суму податку на додану вартість 1 058 103, 00 грн.(арк. спр. 10-25).

Позивачем 30.01.2017 року (вих. № 04/79) було подано заперечення на Акт перевірки, яке відповіддю Офісу великих платників податків № 7100/10/28-10-47-12 від 07.02.2017 року повідомлено позивача про залишення без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства( арк. спр.26-40).

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2017 року № 0000974712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 058 103, 00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 50% від визначеної суми порушення податкового законодавства - 529 051,50 грн.( арк. спр.42-43).

Скориставшись своїм правом на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив прийняття податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (скарга від 20.02.2017 року вих..№04/154) (арк. спр. 44-49).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №8216/6/99-99-11-01-02-25 від 19.04.2017 року про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 року №0000974712, а скаргу - без задоволення (арк. спр.51-52).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Як встановлено у судовому засіданні та не спростовано сторонами, підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення стали взаємовідносини у спірний період з контрагентом за укладеним господарським договорам, а саме: Договір №УПр14/88/2845 від 16.12.2014 року між позивачем та ТОВ НВО Укрнадротехнологія (ЕДРПОУ33554811) на отримання вугільної продукції.

Позивачем зауважено, що податковий кредит з податку на додану вартість відображено на підставі податкових накладних отриманих від його контрагента, що передбачено пунктом 198.6 статті 198 ПКУ, за таких обставин податковий кредит за спірним періодом сформовано правомірно, оскільки витрати у сумі 5 448 493,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 058 103, 00 грн. були понесені Комбінатом у зв'язку з придбанням у ТОВ НВО Укрнадротехнологія у жовтні 2015 року вугілля, яке використовується в якості твердого палива в агломераційному виробництві для забезпечення важливих фізико-хімічних процесів. Отже, придбання такого товару є економічно обґрунтованим та необхідним при здійсненні господарської діяльності позивача. Всі первинні бухгалтерські документи оформленні у відповідності з вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та підтверджує факт придбання сировини. Данні співставлення первинних та інших документів контрагентів по ланцюгу взаємовідношень не є належним доказом відсутності факту здійснення господарської операції, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх витребовуваних первинних документів. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції. Зазначив, що чинне законодавство не ставить право на податковий кредит в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації або наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів. Позбавлення права на податковий кредит та бюджетне відшкодування можуть бути застосовані саме до платника податків, який їх допустив.

Відповідач у судовому засіданні підтримав свої заперечення та вказав, що позивачем укладено договір з ТОВ НВО Укрнадротехнологія на постачання кам'яного вугілля на непідконтрольній території у м. Донецьку. Посвідчення якості оформлені лабораторією ЦОФ Шахтарська Державного підприємства Шахтарськантрацит податкова звітність яким не подається з липня 2014 року, і підприємство знаходиться у зоні здійснення антитерористичної операції. За результатами податкової звітності ТОВ НВО Укрнадротехнологія відображало придбання кам'яного вугілля з підприємством ТОВ Зовтрейд (код ЕДРПОУ 39930573), який не є видобувним підприємством і аналіз податкових накладних свідчить про наявність фактів лише документального оформлення операцій з реалізації товарів. Отже, податковим органом встановлено постачання ТОВ НВО Укрнадротехнологія кам'яного вугілля з непідконтрольній території, документування операцій з придбання та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

Судом встановлено, що суму податкового кредиту в розмірі 1 058 103, 00 грн. ПАТ ММК ІМ.ІЛЛІЧА було сформовано за результатами операцій з придбання товарів у жовтні 2015 у ТОВ НВО Укрнадротехнологія на суму 5 448 493,80 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 1 058 102,76грн.).

Придбання товарів відбувалось на підставі складеного з вищевказаним контрагентам господарського договору (арк. спр.72-78). Спірний договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючим на момент виникнення правовідносин.

За наслідками господарських операцій позивачем отримано від продавця податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру податкових накладних за № 564762 (арк. спр.80).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначений спірний контрагент(арк. спр. 55-71).

Вартість товарів сплачена ПАТ ММК ІМ.ІЛЛІЧА платіжними дорученнями (арк.спр.139-142).

Факт отримання товару на адресу підприємства підтверджується рахунком-фактура, актами прийому-передачі, а також залізничними накладними (арк.спр.81-138). Оприбуткування здійснено на підставі прибуткових ордерів (арк.спр.173-176).

Поставлені товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме у його виробничому циклі, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи. Відповідність діючому законодавству наданих до перевірки документів та наданих до матеріалів справи не спростована відповідачем ані в акті перевірки від № 7100/10/28-10-47-12 від 07.02.2017 року, ані під час розгляду справи.

Як зазначив позивач у судовому засіданні господарські відносини з спірним контрагентом податковою службою вже перевірялись на наявність первинні бухгалтерські документи що підтверджують правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій з цим спірним контрагентам за січень 2015, квітень 2015, серпень 2015, липень 2015, вересень 2015 року. Відповідачем не спростовано це твердження позивача, а тому суд може зробити висновок, що не вбачається штучного підходу при виконанні зобов'язань прийнятих за відповідним договором й дії, які здійснювались на виконання договору мали податкову користь, шляхом сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету.

З аналізу акту перевірки вбачається, що оцінка реальності господарських операцій надається не за договором ПАТ ММК ІМ.ІЛЛІЧА зі спірним контрагентом, а господарським операціям, які виникали по ланцюгу господарських взаємовідношень.

Суд критично відноситься до такої позиції податкового органу враховуючи прийняті Постанови Верховного суду України, Вищого адміністративного суду України, Європейского суду з прав людини в яких зазначається: у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що надані до перевірки сертифікати якості на кам'яне вугілля оформлені за недіючою на території України формою підприємством, що припинило господарську діяльність в листопаді 2014 року, податкові накладні на реалізацію товару, який було завантажено грузовідправником ТОВ НВО Укрнадротехнологія у залізничні вагони протягом вересня 2015 року на непідконтрольній території, отже, позивач несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але й в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. (арк. спр.17,23).

Суд не бере до уваги таку позицію відповідача оскільки, відсутність певних документів щодо якості товару, його технічних характеристик тощо не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки таке право у позивача виникло відповідно до абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - дата отримання платником податку товарів/послуг. Також, завантаження грузовідправником ТОВ НВО Укрнадротехнологія у залізничні вагони протягом вересня 2015 року на непідконтрольній території, як зазначено в акті перевірки, підтверджує реальність виконання зобов'язань за спірним договором №УПр14/88/2845 від 16.12.2014 року між позивачем та ТОВ НВО Укрнадротехнологія на отримання вугільної продукції (арк.спр.23).

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період, в результаті чого підстав для зменшення сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника судом не вбачається.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню(п.188.1ст.188 ПКУ).

Відповідно до п.198.1ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ)ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг(п. 198.2 ст.198 ПКУ)

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 ПКУ).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд, також зауважує, що податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником ПДВ на користь своїх контрагентів-інших платників ПДВ, з приводу якої в останніх вже виник обов'язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 року № 0000974712 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 058 103, 00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування позивачу, то, відповідно, є безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі -529 051,50 гривень.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд присуджує на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 807 (двадцять три тисячі вісімсот сім) гривень 32 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 № 0000974712 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2017 року № 0000974712.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (ЄДРПОУ 00191129) судові витрати у сумі 23 807 (двадцять три тисячі вісімсот сім) гривень 32 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків державної фіскальної служби м. Київ (ЄДРПОУ 39440996, м. Київ, 04119, вул. Дегтярівська, б.11-Г).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 серпня 2017 року.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 14 серпня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.