Ухвала

від 09.08.2017 по справі 2018/17264/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2018/17264/2012 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.

Провадження № 22-ц/790/21/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про право інтелектуальної власності: спори про право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські пропозиції

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.,

за участю секретарів - Радченко Н.Ю., КравченкоО.О., Леськів Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка дії в інтересах ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС про припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, відшкодування збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником та розробником свідоцтва від 17.10.2005 р. № НОМЕР_2 на товарний знак: українською мовою ІНФОРМАЦІЯ_1 , англійською мовою ІНФОРМАЦІЯ_2 , російською мовою ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також власником патенту № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. на винахід лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наприкінці 2008 р. позивач дізнався про те, що не володіючи правом користування, належними позивачу патентом та свідоцтвом, відповідач використовує запатентований позивачем винахід, шляхом виготовлення лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 та його реалізації, а 13.02.2009 р. намагався здійснити перереєстрацію вказаного препарату за №UA/1491/01/01, без укладення з позивачем ліцензійного договору. На чисельні претензії позивача, звернення та заборони використання своєї інтелектуальної власності, відповідач не реагує.

Первісно позивач просив зобов'язати ТОВ ДЗ ГНЦЛС укласти з ним ліцензійний договір про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності - лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з моменту початку його випуску відповідачем.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2011 року, залишеним без зміни ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2012 року, зазначені позовні вимоги було задоволено. Зобов*язано ТОВ ДЗ ГНЦЛС припинити дії з порушення права інтелектуальної власності ОСОБА_3 та припинити випуск і продаж лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 - українською; ІНФОРМАЦІЯ_2 - англійською; ІНФОРМАЦІЯ_3 - російською. Зазначений лікарський препарат вилучено з цивільного обороту. Постановлено опублікувати в засобах масової інформації, зокрема, в журналі Провізор та щотижневику Аптека зміст судового рішення щодо порушення права інтелектуальної г власності ОСОБА_3 Зобов*язано ТОВ ДЗ ГНЦЛС укласти з ОСОБА_3 ліцензійний договір про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту початку його випуску відповідачем.

За результатами касаційного перегляду справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС вирішено задовольнити, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2011 року та ухвалу судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що фактичні обставини по справі судами встановлені не були; не з'ясовано питання щодо використання формули винаходу охоронюваного патентом під час виготовлення лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто справу за відсутності відповідача, не витребувано у позивача жодних доказів, які підтверджують використання формули його винаходу, не призначено судову експертизу для вирішення питання щодо використання при виготовленні лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули винаходу, або ознаки, еквівалентній їй. Між тим, лише після з'ясування цього питання цивільна справа може бути вирішена на підставі повного встановлення її обставин.

Після повернення справи на розгляд до суду першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив визнати дії відповідача з порушення прав інтелектуальної власності неправомірними; опублікувати зміст судового рішення в журналі Провізор та щотижневику Аптека ; стягнути з відповідача на його користь разове грошове стягнення у сумі: 60900000грн. за неправомірне використання патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. та 60900000 грн. за неправомірне використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 17.10.2005р.; компенсацію моральної шкоди у сумі 200 000 грн.; та вирішити питання щодо судових витрат у сумі 3745 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт використання Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС належних ОСОБА_3 патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. та знаку для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_3 від 17.10.2005р., чим порушені права власника ОСОБА_3 Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС на користь позивача компенсацію за порушення прав ОСОБА_3 на використання патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. в сумі 609 000 грн.; компенсацію моральної шкоди у сумі 30000 грн.; судові витрати у сумі 3745 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС на користь Держави судовий збір у сумі 243,60 грн. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС опублікувати зміст судового рішення у журналі Провізор та щотижневику Аптека . В задоволенні позову в іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з*ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на неправомірність прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, в якій збільшені позовні вимоги. Вказує, що суд першої інстанції до правовідносин, що виникли між сторонами безпідставно застосував положення Закону України Про авторське право та суміжні права . Зазначає, що без достатніх правових підстав була задоволена вимога про відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС разове грошове стягнення в розмірі 60900000 грн. за неправомірне використання винаходу ІНФОРМАЦІЯ_1 за патентом НОМЕР_4 від 17.10.2005 року, а також стягнути з ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС разове грошове стягнення в розмірі 60900000 грн. за неправомірне використання знака для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 17.10.2005 року. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при визначені розміру грошової компенсації необґрунтовано не враховані вимоги ч. 3 ст. 22 ЦК України. Наполягає, що висновку про відсутність підстав для разового грошового стягнення за використання знака для товарів і послуг суд першої інстанції дійшов з порушенням положень Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2002 р. між ОСОБА_3 та Державним підприємством ДЗ ГНЦЛС укладений договір про створення науково-технічної продукції. Згідно п.4.4 договору, підприємство зобов'язалось у подальшому укласти з позивачем договір франчайзингу на користування патентом і свідоцтвом на лікарський препарат. (т.1 а.с. 48-50).

ОСОБА_3 є власником патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005р. на лікарський препарат ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та свідоцтва НОМЕР_3 від 17.10.2005р. на товарний знак ІНФОРМАЦІЯ_1 - українською; ІНФОРМАЦІЯ_2 - англійською; ІНФОРМАЦІЯ_3 - російською. (т.1а.с.8-11).

У листопаді 2007 р. державне підприємство ДЗ ГНЦЛС ліквідовано, а відповідач ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС не є правонаступником ліквідованого підприємства (т.1 а.с.15).

Накази Міністерства Охорони Здоров*я про реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів, містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства Охорони Здоров*я.

Первісно лікарський препарат ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був зареєстрований згідно наказу Міністерства Охорони Здоров*я № 341 від 07.07.2004 року Про державну реєстрацію лікарських засобів заявником та виробником - Дочірнім підприємством "Дослідний завод ДНЦЛЗ "Державної акціонерної компанії Укрмедпром.

Належних та допустимих доказів того, що Дочірнім підприємством "Дослідний завод ДНЦЛЗ "Державної акціонерної компанії Укрмедпром лікарський препарат ІНФОРМАЦІЯ_1 вироблявся способом, захищеним патентом позивача, матеріали справи не містять..

Наказом Міністерства Охорони Здоров*я України від 09.11.2005 р. № 589 Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали, було внесено зміни до реєстраційних матеріалів лікарського препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ): змінено назву виробника на філію ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС Україна); змінено назву та адресу заявника на ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС Україна.

Наказом Міністерства Охорони Здоров*я України від 25.06.2009 р. № 445 Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали, лікарський препарат ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ): було перереєстровано заявником ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС .

Як вбачається з відповіді Державного фармакологічного центру від 27.07.2009 р. №1ю8-19/70/АБ, ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС 13.02.2009 р. подавав заявку на перереєстрацію препарату ІНФОРМАЦІЯ_1 за номером UA/1491/ 01/01 (т.1 а.с.17-19,134).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18.03.2013 р. у позові ТОВ ДЗ ГНЦЛС до ОСОБА_3 про визнання недійсним патенту, дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг - відмовлено (т.1 а.с.208-211, 212-216).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України , кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України , право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України , підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення у справі в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи справу суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, не з*ясував, визнає чи заперечує відповідач факт використання ним належного позивачу патенту на винахід, не сприяв всебічному повному з*ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, наслідки ненадання певних доказів, не з*ясував, чи підтримує відповідач клопотання про призначення експертизи інтелектуальної власності, для вирішення питання щодо використання при виготовленні лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули винаходу, або ознаки, еквівалентній їй, не з'ясував питання щодо використання формули винаходу охоронюваного патентом під час виготовлення лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між тим, відповідач наполягає, що технологія виробництва лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ним використовується, відрізняється від опису винаходу охоронюваного патенту.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням представника відповідача була призначена відповідна експертиза інтелектуальної власності.

Згідно висновків експертизи проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 31.03.2017 року № 24412/15-53, в лікарському засобі ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційне посвідчення № UА/1491/01/01) використано не кожну ознаку включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № НОМЕР_1.

Позивач зазначений висновок експерта заперечував, звертав увагу на те, що після спливу терміну дії реєстраційного посвідчення № UА/1491/01/01 25.06.2014 року, станом на 20.04.2016 року, заяви про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державного експертного центру МОЗ не надходило, в той час, як відповідач для експертного дослідження надав заяву від 05.07.2013 року. Вказує, що відомості щодо кількісного складу речовин у лікарському засобі ІНФОРМАЦІЯ_1 у матеріалах, взятих до уваги експертом є суперечливими.

Між тим, судовий експерт ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначений висновок підтвердила, надала вичерпні відповіді на питання сторін, звертала увагу, що патентом охороняється не композиція препарату, а саме спосіб його виготовлення. Вказувала, що формула досліджуваного об'єкту винаходу спосіб за патентом № НОМЕР_1 стосується лише одного об'єкту способу виготовлення препарату, і зазначення у формулі ознаки, що характеризує структуру інгредієнтого складу композиції, і кількісний зміст інгредієнтів не характеризує спосіб .

Згідно додатку № 1 до висновку та дослідницької частини, висновку про те, що в лікарському засобі ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційне посвідчення № UА/1491/01/01) використано не кожну ознаку включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № НОМЕР_1 - експерт дійшов досліджуючи зміст Технічного промислового регламенту від 22.10.2009 року за яким здійснюється виробництво в лікарського засобу ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційне посвідчення № UА /1491/01/01) відповідачем.

Позивачем зазначений висновок експертизи не спростований, клопотання про витребування інших доказів, про проведення повторної або додаткової експертизи не заявлялося.

Отже, експертним висновком спростовані доводи позивача про те, що в лікарському засобі ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційне посвідчення № UА/1491/01/01) використано кожну ознаку включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № НОМЕР_1.

За таких обставин помилковим є рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту використання ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС належних ОСОБА_3 патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. та стягнення з ТОВ Дослідний завод ГНЦЛС компенсації за порушення прав ОСОБА_3 на використання патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. сумі 609 000 грн.

Водночас матеріалами справи підтверджено, фактично не оспорюється відповідачем факт використання ним знаку для товарів і послуг за свідоцтвом НОМЕР_3 від 17.10.2005 р.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України , торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 495 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому порядку добре відомою.

Згідно ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України , майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

За змістом ч. 2 ст. 432 ЦК України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається, зокрема, застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Порушення прав власника свідоцтва визначено частиною першою статті 20 Закону як будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону , в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій.

Так, згідно ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" , будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

За змістом ст. 21 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" , захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва.

Оскільки Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не передбачає ані випадків, ані порядку, застосування судом разового грошового стягнення замість відшкодування збитків, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводів щодо рішення суду в частині зобов*язання відповідача опублікувати в засобах масової інформації зміст судового рішення щодо порушення права інтелектуальної власності ОСОБА_3 апеляційні скарги не містять.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої названої статті моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму також зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Фактом порушення прав інтелектуальної власності позивача йому завдано моральної шкоди, яка полягала у його душевних переживаннях, у зв*язку з тим, що належний йому товарний знак без його дозволу використовувався відповідачем. Зазначене порушило уклад його життя, він вимушено витратив тривалий час на відновлення своїх прав, звертався з чисельними зверненнями до відповідача, спрямованими на захист свого права інтелектуальної власності, які були проігноровані, відчував приниження, невпевненість.

Суму відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив з урахуванням вимоги розумності, справедливості, в цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та залишається без змін.

Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка дії в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року в частині встановлення факту використання Товариством з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС належного ОСОБА_3 патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС компенсації за порушення прав ОСОБА_3 на використання патенту на винахід № НОМЕР_1 від 17.10.2005 р. сумі 609 000 грн. - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_3 - змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Дослідний завод ГНЦЛС на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору 730,80 грн.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року в частині стягнення судових витрат на користь держави - скасувати.

В іншій частині Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року в частині залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

А.І. Колтунова