Постанова

від 10.07.2017 по справі 902/736/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року Справа № 902/736/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 У справі№ 902/736/16 Господарського суду Вінницької області За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ДоПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські електричні мережі" За участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, СТОВ "Обрій" Пропро зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір разом з додатками на постачання електричної енергії до нежитлових приміщень загальною площею 200 кв.м. будинку АДРЕСА_1, орендованих за договором оренди від 01.03.2016, на умовах типового договору, що є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 з наступними змінами, За участю представників сторін Від позивача:не з'явилися, Від відповідача:Кухарчук Л.В., Семенюшко Т.С., треті особи:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі СО "Калинівські електричні мережі" (далі - ПАТ "Вінницяобленерго") про зобов'язання ПАТ "Вінницяобленерго" укласти з ФОП ОСОБА_4 договір разом з додатками на постачання електричної енергії до нежитлових приміщень загальною площею 200 кв.м. будинку АДРЕСА_1, орендованих за договором оренди від 01.03.2016, на умовах типового договору, що є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 з наступними змінами. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.11.2016 у справі № 902/736/16 (суддя Білоус В.В.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 договір разом з додатками на постачання електричної енергії до нежитлових приміщень загальною площею 200 кв.м. будинку АДРЕСА_1, орендованих за договором оренди від 01.03.2016, на умовах типового договору, що є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 з наступними змінами. Вирішено вважати вказаний договір укладеним з 01.01.2017. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 902/736/16 (у складі колегії суддів: Огороднік К.М.-головуючого, Коломис В.В., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Вінницької області від 24.11.2016 у справі № 902/736/16 скасовано. Прийнято нове рішення - у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 902/736/16, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.11.2016 у справі № 902/736/16 залишити в силі. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права господарським судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що позивач 07.06.2016 звернувся до відповідача із заявою про укладення угоди постачання електроенергії в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 і на повторне підключення. До заяви додав копію паспорта, ідентифікаційного коду, договору на приміщення, витягу з ЄДР. У листі № СО-56-719 від 22.06.2016 відповідач відмовив в укладенні договору з причин ненадання підтвердження, що орендоване приміщення належить СТзОВ "Обрій", що СТзОВ "Обрій" перебуває в стані припинення, що договір оренди приміщення між третьою особою 2 і позивачем не відповідає вимогам ч. 2 ст. 793 ЦК України. Позивач 01.07.2016 повторно направив відповідачеві заяву про постачання електричної енергії в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 і повторне підключення. До заяви додав: копію паспорту, ідентифікаційного коду, копію договору на приміщення, витяг із ЄДР, та зазначив вид діяльності: "перероблення молока, виробництво масла та сиру". У листі № СО-56-77 від 06.07.2016 відповідач на заяву позивача від 01.07.2016 відмовив позивачеві в укладенні договору на постачання електричної енергії у зв'язку із ненаданням доказів того, що третя особа 2 є власником будівлі, і що вона перебуває в стані припинення.

Суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції правомірно вважає висновки місцевого господарського суду передчасними, виходячи з наступного. Відповідно до статей 626, 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами статті 180 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Особливості укладення типових договорів передбачено статтею 184 Господарського кодексу України. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документу, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Аналогічні положення визначені у статті 630 Цивільного кодексу України. Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 зі змінами і доповненнями, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником відповідно до Типового договору про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Відповідно до приписів статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, затвердженого Кабінетом міністрів України, але мають право конкретизувати його умови, тобто вносити уточнення, які не змінюють змісту договору. Зобов'язавши Товариство укласти договір про постачання електроенергії на умовах типового договору, місцевий господарський суд всупереч вимог статті 84 ГПК України, якою передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, посилаючись на поданий позивачем проект договору, не зобов 'язав позивача надати проект договору і не виклав його в резолютивній частині рішення. Пунктом 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що рішення першої інстанції не може вважатися обґрунтованим, оскільки в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України прийняте без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, тому скасував рішення з прийняттям нового судового рішення про відмову в позові. Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи. Таким чином постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 902/736/16 Господарського суду Вінницької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 902/736/16 Господарського суду Вінницької області залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Карабань В.Я. Ковтонюк Л.В.