Постанова

від 15.08.2017 по справі 911/908/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 911/908/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю предстаників сторін:

від позивача: Бойко А.Д. - представник

від відповідача: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 26.05.2017р.

у справі № 911/908/17 (Л.Я. Мальована)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ботаніка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 399 396,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2017р. у справі № 911/908/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" 512 093 грн. 63 коп. боргу, 5 695 грн. 98 коп. пені, 7 768 грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні як первинні документи не можуть підтверджувати заявлені позовні вимоги, оскільки поставка та оформлення видаткових накладних відбулися з порушенням встановленої законом процедури.

Апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, а саме:

- у видаткових накладних № РН-0000605 від 19.12.2016 року на суму 7156,56грн., № -Н-0000007 від 10.01.2017 року на суму 7463,64грн. відсутня інформація про дату отримання ТМЦ;

- у видаткових накладній № РН-0000618 від 26.12.2016 року на суму 45043,87грн., № РН-0000008 від 10.01.2017 року на суму 29275,01грн., № РН-0000020 від 16.01.2017 року на суму 17333,03грн., № РН-0000030 від 23.01.2017 року на суму 11975,26грн., № РН-0000039 від 25.01.2017 року на суму 28037,50грн. не вказано ПІБ, посаду та повноваження особи-відправника/отримувача, відсутні реквізити довіреності на отримання ТМЦ також відсутнє посилання на договір, відповідно до якого здійснюється поставка;

- у видаткових накладних № РН-0000617 від 26.12.2016 року на суму 86964,70грн., № РН-0000009 від 10.01.2017 року на суму 49686,00грн., № РН-0000019 від 16.01.2017 року на суму 26084,45 грн., № РН-0000029 від 23.01.2017 року на суму 39062,59 грн., № РН-0000038 від 25.01.2017 року на суму 56336,66грн. відсутній відтиск мокрої печатки підприємства-отримувача.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України N363 від 14.10.97р. основним документом на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна, однак матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що позивач нарахував штрафні санкції у вигляді пені, однак беручи до уваги той факт, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності у апелянта простроченої заборгованості за договором, нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов'язання є безпідставним та необгрунтованим.

В судове засідання представник відповідача повторно не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення суду 14.08.2017 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача в судове засідання.

Вислухавши думку представника позивача, який заперечує проти задоволення повторного клопотання про відкладення розгляду справи, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості направлення в судове засідання іншого повноважного представника або керівника відповідно до ст. 28 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Враховуючи наведене, колегія вважає, що дії відповідача направлені на затягування розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.08.2017 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ботаніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" укладено договір поставки товару № 02-01/15.

Відповідно до умов п.1.1. укладеного договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товари медичного призначення, (профілактичні косметичні засоби, лікувальна косметика та БАД) продукцію інших товарних груп далі іменовані "Товар", передбачені даним договором, а покупець зобов'язався приймати вищевказаний Товар і своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором. Покупець повинен прийняти поставлений товар, та оплатити в термін та в порядку, встановленому договором.

Згідно з п. 4.1 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за отриманий товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити продавця протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати одержання товару на складі покупця.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товари медичного призначення, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000605, РН-0000617, РН-0000618, РН-0000007, РН-0000008, РН-0000009, РН-0000019, РН-0000020, РН-0000029, РН-0000030, РН-0000038, РН-0000039, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 512 093 грн. 63 коп.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 512 093, 63 грн.

Позивач просить також суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 695, 98 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невчасного здійснення оплати за поставлений товар, покупець оплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача по стягненню пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 5 695, 98 грн. грн.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність рішення місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для його скасування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав ати звірок взаєморозрахунків від 31.12.2016 та від 15.03.2017 ( а.с. 42-43), чим підтвердив суму заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської обалсті обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2017р. у справі № 911/908/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2017р. у справі № 911/908/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/908/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх