Постанова

від 02.08.2017 по справі 921/881/15-г/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа № 921/881/15-г/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

за участі представника кредитора ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року у справі №921/881-15-г/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 18 вересня 2015 року порушив провадження у справі №921/881-15-г/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" (вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00373089) в порядку ст.10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ; ввів мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів, ввів судову процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядника майном боржника.

18 вересня 2015 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля", вул. Микулинецька, 116, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00373089 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" суд затвердив ухвалою від 25 грудня 2015 року.

Господарський суд Тернопільської області постановою від 24 лютого 2016 року визнав банкрутом відкрите акціонерне товариство "Цукровий завод "Поділля"; відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою від 16 грудня 2016 року суд достроково припинив повноваження ліквідатора ОСОБА_2, ліквідатором відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" призначив арбітражного керуючого ОСОБА_3.

14 листопада 2016 року Господарському суду Тернопільської області від Державного агентства резерву України надійшла заява про визнання кредитором відносно боржника відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" в сумі 10 985 184,90 грн, з яких 3 218 208,18 грн. - основний борг, 3 218 208,18 грн - 100% штрафу, 4 458 768,54 грн - пеня.

Господарський суд Тернопільської області (суддя Сидорук А.М.) ухвалою від 14 лютого 2017 року визнав грошові вимоги Державного агентства резерву України до відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" в сумі 4 605 308,94 грн, з яких 3 218 208,18 грн заборгованість, 455 390,10 грн штраф, 931710,66 грн пеня, які підлягають включенню у шосту чергу реєстру вимог кредиторів. У решті заявлених грошових вимог суд відмовив.

При цьому суд першої інстанції встановив, що ВАТ з"Цукровий завод "Поділля" заборгував кредитору 428,03 тонни цукру, в тому числі: 324,98 тонни цукру за актами звірки, складеними на виконання постанови Верховної Ради України № 102-XIV від 11.09.98 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 149-р.; 103,05 тонни цукру за договором № юр-2/308-99 від 16.04.1999.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 189 „Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2015 року до 1 вересня 2016 року» мінімальна ціна на цукор становить 6454,73 грн за тонну. Відповідно вартість 428,03 тонни цукру становить 2 762 818,08 грн.

Суд визнав кредиторські вимоги у сумі 2 762 818,08 грн - вартості неповерненого до державного матеріального резерву цукру вартістю 2 762 818,08 грн.

Водночас суд вказав, що кредитор на підставі п.8 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» нарахував 100% штрафу у сумі 2762 818,08 грн. після порушення провадження у справі. Проте, кредитор не урахував введення мораторію відповідно до ст. 19 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, тому ці вимоги є безпідставними та такими що не підлягають до задоволення. Період пені хоч і названий кредитором до порушення провадження у справі, проте пеня нарахована на суму заборгованості, яка визначена після порушення провадження. З огляду на наведене ці вимоги теж не підлягають до задоволення. Тому суд відмовив у визнанні сум штрафу та пені, нарахованих на підставі п.8 ст.14 Закону України Про державний матеріальний резерв на суму 2 762 818,08 грн.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ВАТ „Цукровий завод „Поділля» є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей держрезерву, а саме мазуту М-100, що підтверджується приймальними актами по формі Р-16.

Актом перевірки на підставі службового завдання головним спеціалістом Контрольно-ревізійного відділу Західного регіону департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту ОСОБА_4 у жовтні 2005 було встановлено факт незабезпечення боржником збереження 266,310 тонн мазуту марки М-100. Вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких було встановлено факт незабезпечення збереження, станом на жовтень 2005 року становить 455 390,10 грн.

Станом на 19 вересня 2015 року матеріальні цінності, щодо яких встановлено факт незабезпечення збереження, до держрезерву повернуті не були, тому суд визнав суму боргу 455390,10 грн, а також штраф і пеню, нараховані на підставі п.10 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» .

Державне агентство резерву України подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського Тернопільської області ухвалою від 14 лютого 2017 року у справі №921/881-15-г/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля у частині відмови у задоволені 100% штрафу в сумі 2762818,08 грн і пені в сумі 3614924,41 грн та прийняти нове рішення, яким вимоги скаржника задовольнити у повному обсязі.

Правовою підставою називає ст.ст. 1, 5, 23-25 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 34, 43 ГПК України, ст.ст. 526, 623,936, 942, 951 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 14 закону України Про державний матеріальний резерв .

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, неповно дослідив матеріали справи. Суд дійшов помилкового висновку, що скаржник не урахував введення мораторію на задоволення вимог кредиторів при нарахуванні 100% штрафу в розмірі 2762818,08 грн і пені в розмірі 3614924,41 грн, та визнав такі вимоги безпідставними. Держрезерв здійснював усі нарахування до порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля .

Надалі апелянт подав пояснення і розрахунок пені за неповернення до державного матеріального резерву цукру-піску вартістю 2 762 818,08 грн., згідно з яким за період з 01 жовтня 2009 року до 18 вересня 2015 року загальна сума пені становить 3 488 213,25 грн.

Арбітражний керуючий подав відзив на апеляційну скаргу, просить суд залишити ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що вимоги Державного агентства резерву не підтверджені належними доказами, а нарахування пені і штрафу помилковими.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року у справі №921/881-15-г/11 слід задовольнити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За визначенням статті 1 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з статтею 23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч.4 ст.23).

Наслідки визнання боржника банкрутом унормовано статтею 38 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Установлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Державне агентство резерву України заяву з кредиторськими вимогами до відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля подало Господарському суду Тернопільської області із порушенням строку, встановленого частиною першою статті 23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Більш того, Державне агентство резерву України з кредиторськими вимогами, які виникли до дати порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля , звернулось у листопаді 2016 року - після визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури (24 лютого 2016 року). Відтак, у силу приписів ч. 4 ст. 23 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закону Державне агентство резерву України не є конкурсним кредитором, а його вимоги погашаються у шосту чергу.

Згідно із заявою кредиторські вимоги Державного агентства резерву України до відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля визначено у сумі 10 985 184,90 грн, з яких 3 218 208,18 грн - основний борг, 3 218 208,18 грн - 100% штраф, 4 458 768,54 грн - пеня і такі виникли внаслідок невиконання ВАТ Цукровий завод Поділля зобов'язань щодо повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей - 428,03 тонни цукру і у зв'язку з не збереженням матеріальних цінностей державного резерву - 266,310 тонн мазуту марки М-100.

Суд першої інстанції визнав доведеними і підставними вимоги Державного агентство резерву України до відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля в частині 2 762 818,08 грн - вартості неповерненого до державного матеріального резерву 428,03 тонни цукру і 455 390,10 грн - вартості не збережених матеріальних цінностей державного резерву - 266,310 тонн мазуту М-100, вартість якого на день виявлення у жовтні 2005 року становила 455 390,10 грн.

Також, суд визнав правомірним нарахування 455 390,10 грн - 100% штрафу від вартості не збережених матеріальних цінностей і 931710,66 грн і пені.

У решті заявлених вимог суд відмовив.

Щодо визнаної 931710,66 грн суми пені суд зазначив, що здійснив перерахунок, проте не навів обґрунтувань у чому полягає неправильність поданого кредитором розрахунку пені у сумі 933844,13 грн. Щодо 100% штрафу від вартості неповерненого до державного матеріального резерву 428,03 тонни цукру і пені суд дійшов висновку про безпідставність їх нарахування з огляду на приписи статті 19 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Львівський апеляційний господарський суд вважає висновок суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні кредиторських вимог помилковим.

За приписами частини першої статті 1 Закону України Про державний матеріальний резерв державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

За визначенням статті 2 Закону України Про державний матеріальний резерв відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог частини 8 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог частини 10 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Згідно з частиною 16 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 17 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв фінансові санкції, передбачені пунктами 3, 4, 8 і 10 цієї статті, застосовуються у безспірному порядку.

1. ВАТ Цукровий завод Поділля заборгувало державному резерву 428,03 тонни цукру, які повинне було поставити кредитору замість позичених нафтопродуктів, проте не поставило. Виходячи із мінімальної ціни на цукор 6454,73 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року №189, вартість 428,03 тонни цукру становить 2 762 818,08 грн.

На підставі частини 8 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей стягується штраф і пеня.

Отже штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей теж становить 2 762 818,08 грн. З урахуванням уточненого розрахунку, пеня за неповернення до державного матеріального резерву цукру вартістю 2 762 818,08 грн. за період з 01 жовтня 2009 року до 18 вересня 2015 року становить 3 488 213,25 грн.

У силу приписів пункту 17 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв санкції застосовуються у безспірному порядку.

Таким чином, за неповернення до державного матеріального резерву цукру вимоги Державного агентства резерву України є такими: сума основного боргу - 2 762 818,08 грн., 100% штрафу - 2 762 818,08 грн., пеня - 3 488 213,25 грн.

2. ВАТ Цукровий завод Поділля не забезпечило збереження матеріальних цінностей державного резерву - 266,310 тонн мазуту М-100, вартість якого на день виявлення у жовтні 2005 року становила 455 390,10 грн.

На підставі частини 10 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву стягується штраф і пеня.

Отже, штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей теж становить 455 390,10 грн. Пеня за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву вартістю 455 390,10 грн за період з 03 жовтня 2005 року до 18 вересня 2015 року становить 933844,13 грн. У силу п.17 статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв і санкції застосовуються у безспірному порядку.

За незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву вимоги кредитора є наступними: сума основного боргу - 455 390,10 грн, 100% штрафу - 455 390,10 грн, пеня - 933844,13 грн.

Щодо не визнаних судом першої інстанції штрафу і пені.

Господарський суд Тернопільської області встановив, що ВАТ Цукровий завод Поділля заборгувало державному резерву 428,03 тонни цукру, вартість якого визначена виходячи із мінімальної ціни на цукор, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 року №189 Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2015 року до 1 вересня 2016 року та становить 2 762 818,08 грн. Цю суму кредиторських вимог суд першої інстанції визнав, а у визнанні штрафу та пені, нарахованих на суму 2 762 818,08 грн, відмовив.

На думку суду першої інстанції, Державне агентство резерву України лише після порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля визначило вартість неповерненого до державного матеріального резерву 428,03 тонни цукру та нарахувало штраф і пеню. При цьому, кредитор не урахував введення мораторію відповідно до статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Статтею 19 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до дня введення мораторію (ч.1 ст.19).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (ч.2 ст.19).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3 ст.19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів (ч.5 ст.19).

Отже, якщо слідувати логіці місцевого господарського суду, то вимоги Державного агентства резерву України у визнаній судом сумі 2 762 818,08 грн. вартості неповерненого до державного резерву цукру виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля . Відтак, у силу закону ці вимоги кредитора є поточними. Відповідно на вимоги поточних кредиторів дія мораторію не поширюється (ч. ч. 3, 5 ст.19 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а отже на підставі ч. 8 ст. 14 Закону України Про державний матеріальний резерв необхідно нарахувати штраф і пеню.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження висновку суду першої інстанції про те, що Державне агентство резерву України визначило вартість неповерненого до державного матеріального резерву 428,03 тонни цукру та нарахувало штраф і пеню після порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля . Натомість, наявні докази невиконання зобов'язань з повернення до державного матеріального резерву позичених матеріальних цінностей ще у 1999 році.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що усі заявлені кредиторські вимоги Державного агентство резерву України до відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля виникли до дати порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства Цукровий завод Поділля (18 вересня 2015 року).

Крім того, суд апеляційної інстанції не може погодитись із визнаною Господарським судом Тернопільської області пенею в сумі 931710,66 грн за незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, оскільки у матеріалах справи немає здійсненого судом розрахунку означеної суми, як про це зазначено в оскарженій ухвалі, а також суд не обґрунтував і не пояснив визнаної ним суми пені.

Виходячи із викладених обставин справи і приписів закону, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що загальна сума вимог кредитора Державного агентства резерву України до відкритого акціонерного товариства „Цукровий завод „Поділля» становить 10 858 474,74 грн, з яких сума основного боргу становить 3 218 208,18 грн (2 762 818,08 грн + 455 390,10 грн = 3 218 208,18 грн), штраф - 3 218 208,18 грн (2 762 818,08 грн + 455 390,10 грн = 3 218 208,18 грн), пеня - 4 422 057,38 грн (3 488 213,25 грн + 933844,13 грн = 4 422 057,38 грн) і ці вимоги повинні погашатись у шосту чергу.

Згідно з статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право серед іншого скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року у справі №921/881-15-г/11 скасувати і прийняти нове рішення:

Визнати грошові вимоги Державного агентства резерву України ( м. Київ, вул.Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 37472392) до відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля" (м.Тернопіль, вул. Микулинецька, 116, ідентифікаційний код 00373089) у сумі 10 858 474,74 грн, з яких сума основного боргу становить 3 218 208,18 грн (2 762 818,08 грн + 455 390,10 грн = 3 218 208,18 грн), штраф - 3 218 208,18 грн (2 762 818,08 грн + 455 390,10 грн = 3 218 208,18 грн), пеня - 4 422 057,38 грн (3 488 213,25 грн + 933844,13 грн = 4 422 057,38 грн), які погашаються у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Внести вимоги Державного агентства резерву України у сумі 10 858 474,74 грн до шостої черги реєстру вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод "Поділля".

Витрати Державного агентства резерву України на оплату судового збору у сумі 2756,00 грн за подання заяви з кредиторськими вимогами та в сумі 1600,00 грн за подання апеляційної скарги задовольняються у першу чергу та у порядку, встановленому з статтею 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л.Давид

суддя О.П. Дубник