Рішення

від 15.08.2017 по справі 527/2128/16-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2128/16-ц

провадження 2/527/56/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Левицької Т.В.,

при секретареві судового засідання - Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція газети Зоря Придніпров'я , виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства Редакція газети ОСОБА_22 , виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому прохає ( з урахуванням уточненої позовної заяви): - визнати, що розміщена (опублікована) 23.10.2015 року в Глобинському районному інформаційному громадсько - політичному виданні газети Зоря Придніпров'я № 87-88 (11220-11221) інформація в статті Інша точка зору є недостовірною; - зобов'язати Глобинську районну інформаційну громадсько - політичну газету Зоря Придніпров'я , виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 спростувати дану інформацію шляхом розміщення (опублікування) в Глобинському районному інформаційному громадсько - політичному виданні газеті Зоря Придніпров'я повідомлення про ухвалене судове рішення по даній цивільній справі, включаючи публікацію резолютивної частини даного судового рішення. Позовна заява мотивована тим, що 23.10.2015 року в Глобинському районному інформаційному громадсько - політичному виданні газеті Зоря Придніпров'я № 87-88 було опубліковано статтю Інша точка зору . Поширена стосовно позивача в статті інформація не відповідає дійсності, є недостовірною і такою, що порушує його право на повагу до гідності, честі, а також негативно впливає на його ділову репутацію, оскільки він є публічною особою, перебуваючи на посаді першого заступника голови Глобинської РДА, займаючись громадською діяльністю ( є членом Громадської організації Громадський рух За розвиток і процвітання Глобинщини ), в 2015 році балотувався на посаду міського голови м. Глобине. 26.01.2016 року позивач звернувся до редакції газети з проханням опублікувати в черговому номері його бачення щодо висвітленої в газеті інформації в статті Інша точка зору , на тих самих умовах, на яких вона була опублікована. 04.02.2016 року головний редактор ОСОБА_23 зазначила, що стаття під назвою Інша точка зору була надрукована в рамках Закону України Про місцеві вибори . Позивач вважає, що вказане не відповідає дійсності, він став заручником спірних думок по відношенню до нього між працівниками виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, газета Зоря Придніпров'я допустила публікацію статті з інформацією неправдивого характеру по відношенню до позивача не переконавшись в її правдивості та не надавши можливості її спростувати. Позивач вказує, що все викладене в статті не відповідає дійсності, є недостовірною інформацією, є інформацією образливого характеру, яка порушує право позивача на повагу до його гідності, честі, а також негативно впливає на його ділову репутацію.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, посилаючись на підстави та обставини, зазначені у ній та просив її задовольнити.В подальшому направив заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів приватного підприємства Редакція газети ОСОБА_22 , виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області - ОСОБА_23, ОСОБА_24 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, в зв'язку з його безпідставністю, в подальшому направили заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_13С, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, направили заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечували.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про поважність причини своєї неявки суд не повідомили.

Ч.2 ст.158 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А тому, суд розглядає зазначену цивільну справу та приймає відповідне рішення у відсутності сторін на підставі тих доказів, які маються у матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 , ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ч.1ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі.

Судом встановлено, що 23.10.2015 року в Глобинському районному інформаційному громадсько - політичному виданні газеті Зоря Придніпров'я № 87-88 було опубліковано статтю Інша точка зору . У статті зазначено, що на адресу редакції Глобинської районної інформаційної громадсько - політичної газети Зоря Придніпров'я надійшов колективний лист працівників виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчук з вимогою опублікувати відповідь на статтю Дякуємо за допомогу , що була опублікована у №№ 81082 від 13.10.2015 року. У газеті було опубліковано лист без скорочень.

Так, у колективному листі є посилання на наступні обставини:

-протягом 2010 - 2013 років начальником юридичної служби виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука працював ОСОБА_1, який за своїми посадовими обов'язками візував всі рішення ради та виконавчого комітету. Під час своєї роботи у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчук ОСОБА_1 не заперечував проти виплати працівниками матеріальної допомоги у певному розмірі, а після звільнення в липні 2013 року вищевказаний громадянин подав до суду на даний момент більше 165 (ста шести десяти п'яти) позовів: близько 30 позовів - про захист своїх прав та інші позови, як адвокат - від імені деяких звільнених працівників за винагороду;

-цей начебто борець за правду та викривач корупційних схем насправді є пересічним (на сьогоднішній день далеко не першим та не останнім) чиновником, який використав своє службове становище у власних матеріальних цілях. Три роки він працював на посаді начальника юридичної служби, мовчав. Збирав інформацію. А після звільнення за даною інформацією почав як адвокат подавати позови до суду про стягнення з виконкому Автозаводської районної ради коштів;

-колишній начальник юридичної служби ОСОБА_1, виконуючи свої функціональні обов'язки не вважав, що права працівників порушені, погоджував відповідні документи, як потім виявилося знав про факти невідповідності чинному законодавству колективного договору, недоліків інших документів, але замовчував їх, вочевидь для подальшого використання в судах, та звільнившись, використав цю інформацію проти органу місцевого самоврядування;

-вищезазначені факти не дають можливості вважати дії ОСОБА_1 порядними та чесними.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачено, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

В абз.5 п.15, п.18 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно п. 19 згаданої постанови Пленуму Верховного суду України, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Згідно з частинами 1, 2статті 30 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості . … Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Зі змісту положень ст. 277 ЦК України вбачається, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Надані позивачем ОСОБА_1 докази не підтверджують те, що внаслідок поширення інформації, яка міститься в статті Інша точка зору відповідачами були порушені його особисті немайнові права.

Статтею 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського ОСОБА_23 з прав людини як джерело права.

Як відзначив суд в своєму рішенні у справі Швидка проти України , згідно з усталеною практикою ОСОБА_23, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1статті 10 Конвенції, є однією з важливих засад демократичного суспільства і однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або несерйозні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства . Крім того, стаття 10 захищає не тільки зміст ідей і інформації, що виражаються, але і форму їх поширення.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 3.11 Засад редакційної політики редакції Глобинської районної інформаційної громадсько - політичної газети Зоря Придніпров'я , затверджених зборами трудового колективу редакції газети Зоря Придніпров'я 20.04.2015 року ( які були чинними на момент публікації статті), вказано, що у разі оприлюднення інформації, яку інша сторона конфлікту вважає недостовірною, редакція зобов'язана оприлюднити їх відповідь на таку публікацію, бажано на тому ж місці, де була розміщена інформація, що спростовується, з посиланням на відповідну публікацію. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень. Відповідь на відповідь не надається.

П. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року зазначено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: 1) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; 2) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що з боку відповідачів зазначена інформація є відповіддю, за своїм змістом є критичною оцінкою певних фактів, яка будучи вираженням суб'єктивної думки не може бути розцінена як неправдива інформація.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства Редакція газети Зоря Придніпров'я , виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. В. Левицька