Постанова

від 12.09.2018 по справі 527/2128/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 527/2128/16-ц

провадження № 61-27568 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідачі: приватне підприємство Редакція газети Зоря Придніпров'я , виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області у складі судді Левицької Т. В. від 15 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Дорош А. І., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., від 01 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до приватного підприємства Редакція газети Зоря Придніпров'я (далі - ПП Редакція газети Зоря Придніпров'я ), виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі - ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у Глобинському районному інформаційному громадсько-політичному виданні - газеті Зоря Придніпров'я НОМЕР_1 було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій відносно нього поширено недостовірну та неправдиву інформацію, яка порушує його право на повагу до честі, гідності, а також негативно впливає на його ділову репутацію, та як він є публічною особою, перебуваючи на посаді першого заступника голови місцевої державної адміністрації, займається громадською діяльністю та в 2015 році балотувався на посаду міського голови м. Глобине. 26 січня 2016 року він звернувся до редакції газети з проханням опублікувати у черговому номері його бачення щодо висвітленої в газеті інформації у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 на тих самих умовах, на яких вона була опублікована. Проте головний редактор ОСОБА_26 відмовила йому, пославшись на те, що стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 була надрукована в рамках Закону України Про місцеві вибори . Позивач вважав, що вказане не відповідає дійсності, він став заручником спірних думок по відношенню до нього працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука, колективний лист яких й було опубліковано у спірній статті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що газета Зоря Придніпров'я допустила публікацію статті з інформацією неправдивого характеру, не переконавшись у її правдивості та не надавши можливості її спростувати.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд: визнати розміщену (опубліковану) ІНФОРМАЦІЯ_1 в Глобинському районному інформаційному громадсько-політичному виданні - газети Зоря Придніпров'я НОМЕР_1 інформацію у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 недостовірною; зобов'язати Глобинську районну інформаційну громадсько-політичну газету Зоря Придніпров'я , ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 спростувати дану інформацію шляхом розміщення (опублікування) в Глобинському районному інформаційному громадсько-політичному виданні - газеті Зоря Придніпров'я повідомлення про ухвалене судове рішення у даній цивільній справі, включаючи публікацію резолютивної частини судового рішення.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація, яку позивач, будучи під час її поширення публічною особою, просив визнати недостовірною, є оціночними судженнями, а не твердженнями про факти, оскільки за своїм змістом є критичною оцінкою певних фактів діяльності позивача, яка є вираженням суб'єктивної думки відповідачів, а тому не може бути розцінена як неправдива інформація й спростуванню не підлягає.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, вказавши також про те, що публікація листа працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука у Глобинському районному інформаційному громадсько-політичному виданні - газети Зоря Придніпров'я НОМЕР_1 у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 не є недостовірною інформацією, яка порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а є реалізацією права на свободу слова, відповіддю відповідачів на попередню статтю, яка містить критичну оцінку певних фактів щодо позивача, є вираженням суб'єктивної думки, яка не може бути розцінена як неправдива інформація. При цьому суд послався на положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що поширена у Глобинському районному інформаційному громадсько-політичному виданні - газеті Зоря Придніпров'я НОМЕР_1 у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно нього інформація не відповідає дійсності, є недостовірною і такою, що порушує його право на повагу честі, гідності, а також впливає на його ділову репутацію, оскільки він є публічною особою, перебуваючи на посадах в органах державної влади районного рівня, займаючись громадською діяльності, а в 2015 році балотувався на посаду міського голови м. Глобине. 26 січня 2016 року він звернувся до редакції газети з проханням опублікувати у черговому номері його бачення - статтю Як насправді все було щодо висвітленої в газеті інформації у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 на тих самих умовах, на яких вона була опублікована. Проте йому було відмовлено, пославшись на те, що стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 була надрукована в рамках Закону України Про місцеві вибори . У той час це не відповідає дійсності, оскільки колектив працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука не був учасником виборчого процесу, а сам зміст спірної статті не є агітаційно-виборчим матеріалом, поширена інформація була покликана лише на дискредитацію його як кандидата на посаду міського голови. За змістом статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , як відповіді на статтю Дякую за допомогу , він став заручником спірних думок по відношенню до нього працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука, оскільки без будь-якої правової підстави зазначають про зловживання ним службовим становищем, чого він не вчиняв і доказів цього не існує. Газета Зоря Придніпров'я допустила публікацію статті з інформацією неправдивого характеру, не переконавшись у її правдивості та не надавши можливості її спростувати.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у в Глобинському районному інформаційному громадсько політичному виданні - газеті Зоря Придніпровя НОМЕР_1 було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 . У статті зазначено, що на адресу редакції Глобинської районної інформаційної громадсько-політичної газети Зоря Придніпров'я надійшов колективний лист працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука з вимогою опублікувати відповідь на статтю ІНФОРМАЦІЯ_3 , що була опублікована у номері НОМЕР_2 від 13 жовтня 2015 року. У газеті було опубліковано колективний лист працівників ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука без скорочень, а саме:

- протягом 2010-2013 років начальником юридичної служби ВК Автозаводської районної ради м. Кременчука працював ОСОБА_4, який за своїми посадовими обов'язками візував всі рішення ради та виконавчого комітету. Під час своєї роботи у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука ОСОБА_4 не заперечував проти виплати працівниками матеріальної допомоги у певному розмірі, а після звільнення у липні 2013 року вищевказаний громадянин подав до суду на даний момент більше 165 (ста шестидесяти п'яти) позовів: близько 30 позовів - про захист своїх прав та інші позови, як адвокат - від імені деяких звільнених працівників за винагороду;

- цей начебто борець за правду та викривач корупційних схем насправді є пересічним (на сьогоднішній день далеко не першим та не останнім) чиновником, який використав своє службове становище у власних матеріальних цілях. Три роки він працював на посаді начальника юридичної служби, мовчав. Збирав інформацію. А після звільнення за даною інформацією почав як адвокат подавати позови до суду про стягнення з виконкому Автозаводської районної ради коштів;

- колишній начальник юридичної служби ОСОБА_4, виконуючи свої функціональні обов'язки, не вважав, що права працівників порушені, погоджував відповідні документи, як потім виявилося знав про факти невідповідності чинному законодавству колективного договору, недоліків інших документів, але замовчував їх, вочевидь для подальшого використання в судах, та звільнившись, використав цю інформацію проти органу місцевого самоврядування;

- вищезазначені факти не дають можливості вважати дії ОСОБА_4 порядними та чесними (т. 1, а. с. 6).

Поширення вищевказаної інформації підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 3.11 Засад редакційної політики редакції Глобинської районної інформаційної громадсько-політичної газети Зоря Придніпров'я , затверджених зборами трудового колективу редакції газети Зоря Придніпров'я 20 квітня 2015 року (які були чинними на момент публікації статті), зазначено, що у разі оприлюднення інформації, яку інша сторона конфлікту вважає недостовірною, редакція зобов'язана оприлюднити їх відповідь на таку публікацію, бажано на тому ж місці, де була розміщена інформація, що спростовується, з посиланням на відповідну публікацію. Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень. Відповідь на відповідь не надається (т. 1, а. с. 33-37).

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії від 07 липня 1986 року).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суди дійшли вірного висновку про те, що надані ОСОБА_4 докази не підтверджують, що внаслідок поширення відповідачами інформації, яка міститься у статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , було порушені його особисті немайнові права, з боку відповідачів зазначена інформація є відповіддю, а за своїм змістом є критичною оцінкою певних фактів, яка, будучи вираженням суб'єктивної думки, не може бути розцінена як неправдива інформація й не може бути спростована, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Крім того, вони направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а посилань на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права немає й Верховний Суд їх не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк