Постанова

від 16.08.2017 по справі 910/20340/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа№ 910/20340/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мартюк А.І.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/8027 від 13.12.2016) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі № 910/20340/14 (суддя - Якименко М.М..)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київпроект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанія Ровікос Трейдінг ЛТД (ROVIKOS TRAIDING LTD - 6-8 Dartford Road, Suite 11, March, Cambridgeshire, RE15 8AQ)

про визнання рішень загальних зборів засновників недійсними, визнання договору недійсним та витребування майна, набутого без достатньої правової підстави

представники учасників судового процесу у судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київпроект (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект (відповідач у справі) про визнання рішень загальних зборів засновників від 21.05.2014 недійсними, визнання договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 22.05.2014 недійсним та витребування майна, набутого без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недійсність рішень загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , які оформлені протоколом №1 від 21.05.2014, оскільки, як стверджує позивач, такі збори були проведені з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач стверджує, що він, як один із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , у відповідності до свого Статуту, положень Цивільного кодексу України, Закону України Про акціонерні товариства не приймав рішення про створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та передачу свого майна до статутного фонду новоствореного товариства, оскільки питання щодо заснування інших юридичних осіб вирішується згідно Статуту позивача наглядовою радою товариства. Позивач зазначає, що під час засідання наглядової ради 20.05.2014, на яких було розглянуто та вирішено питання щодо створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та передачі до його статутного фонду майна позивача, приймали участь неуповноважені особи, що свідчить про відсутність кворуму під час засідання наглядової ради ПАТ Київпроект та про нечинність прийнятих на даному засіданні рішень, зокрема щодо заснування спільно з Компанією Ровікос Трейдінг ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект з часткою ПАТ Київпроект в статутному капіталі 20%; щодо передачі до статутного капіталу новоствореного товариства майна ПАТ Київпроект та щодо доручення голові правління ПАТ Київпроект приймати участь від імені ПАТ Київпроект в загальних зборах засновників з правом голосу по всіх питання винесених на розгляд. Окрім того, позивач вказує, що під час загальних зборів засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект від імені ПАТ Київпроект діяв голова правління ОСОБА_2, повноваження якого, як стверджує позивач, на момент проведення загальних зборів засновників, були відкликані згідно рішення засідання наглядової ради ПАТ Київпроект від 15.05.2014, його повноваження, як голови правління, припинені та припинений трудовий контракт з ним, та в свою чергу був поновлений на роботі голова правління - ОСОБА_3, про поновлення якого Дарницьким районним судом міста Києва прийнято рішення від 01.04.2014. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність волі ПАТ Київпроект на створення юридичної особи - ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , на прийняття рішення загальними зборами засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект від 21.05.2014 від імені позивача неуповноваженою особою, що відповідно є підставою для визнання таких рішень недійсними. Оскільки на виконання рішення загальних зборів засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , між останнім та ПАТ Київпроект (в особі ОСОБА_2, який, як стверджує позивач, не був головою правління публічного товариства та відповідно не був його законним представником) було укладено договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 22.05.2014, то такий договір, відповідно до ст. 215, 203 ЦК України, також підлягає визнанню недійсним. Враховуючи, що майно ПАТ Київпроект , яке було передано до новоствореного ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , вибуло із володіння ПАТ Київпроект поза його волею, то позивач просить суд витребувати та повернути дане майно, як безпідставно набуте відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , оформлені Протоколом № 1 від 21.05.2014 року. Визнано недійсним договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг, укладений 22.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством Київпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект . Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та повернуто у власність Публічного акціонерному товариству Київпроект безпідставно набуте майно, а саме:

- фонд технічного архіву, вартістю 205 836,00 грн;

- знак для товарів і послуг, вартістю 55 000,00 грн;

- обладнання, загальною вартістю 298 164,00 грн;

- корпоративні права, загальною вартістю 195 000,00 грн, котрі складаються з права єдиного власника на управління та володіння Дочірніми підприємствами, як цілісним майновим комплексом, та на 100% (сто відсотків) статутного капіталу Дочірніх підприємств, а саме:

1) Дочірнє підприємство Інститут Київпроект-5 Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 24578070);

2) Дочірнє підприємство Інститут Київцивільпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947727);

3) Дочірнє підприємство Інститут Київдормістпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948241);

4) Дочірнє підприємство Інститут Київгео Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947845);

5) Дочірнє підприємство Інститут Київпроект-1 Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947866);

6) Дочірнє підприємство Інститут Київметалпроект Публічного акціонерного товариства, Київпроект (ідентифікаційний код: 32050251);

7) Дочірнє підприємство Інститут Генерального плану міста Києва (ідентифікаційний код: 32386367);

8) Дочірнє підприємство Інститут Київінжпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948173);

9) Дочірнє підприємство Інститут Київтелекомелектропроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948257).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект на користь Публічного акціонерного товариства Київпроект 17 516 грн 00 коп. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/7580/16 від 23.11.2016), в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , які оформлені протоколом №1 від 21.05.2014, були прийняті у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, Закону України Про господарські товариства , уповноваженими особами засновників, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для визнання таких рішень недійсними.

Так, відповідач стверджує, що ОСОБА_2, який діяв від імені ПАТ Київпроект на загальних зборах засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект мав необхідний обсяг повноважень щодо участі та голосування на спірних загальних зборах, оскільки наказ про призначення нового голови правління ПАТ Київпроект - ОСОБА_3 був виданий 18.06.2014, тоді, як збори відбулись 21.05.2014. Таким чином, відповідач вважає, що рішення загальних зборів учасників відповідача, які оформлені протоколом №1 від 21.05.2014 та договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг, укладений 22.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством Київпроект та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , відповідають нормам чинного законодавства та відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/8027 від 13.12.2016) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено розгляд справи на 01.02.2017.

01.02.2017 до Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Київпроект надійшов відзив б/н від 01.02.2017 (вх. №09-11/1862/17) на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , а рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 апеляційне провадження у справі №910/20340/14 було зупинено для повідомлення про розгляд справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанію Ровікос Трейдінг ЛТД (ROVIKOS TRAIDING LTD) відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1995 (Гаага) та відкладено розгляд справи на 02.08.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2017 для розгляду справи №910/20340/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мартюк А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 справу №910/20340/14 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

З огляду на те, що станом на 02.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшли документи про повідомлення Компанії Ровікос Трейдінг ЛТД (ROVIKOS TRAIDING LTD) відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1995 (Гаага), суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 79 ГПК України, поновив провадження у справі, про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, призначене на 02.08.2017, представники позивача з'явились, надали свої пояснення по суті спору та заперечення на вимоги апеляційної скарги відповідача.

Представники відповідача (апелянта у справі) та третіх осіб не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи учасники процесу повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта та третіх осіб розгляд справи було відкладено на 16.08.2017 відповідно до п. 1 ч. 1 ст 77 ГПК України та за наслідками судового засідання від 02.08.2017 надано позивачу копію повідомлення компетентного органу іноземної держави про вручення процесуальних судових документів для здійснення його перекладу на українську мову та його нотаріального засвідчення.

09.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов лист №06-238/адм. від 09.08.2017 (вх. №09-11/14919/17) про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченого перекладу на українську мову повідомлення компетентного органу іноземної держави про вручення процесуальних судових документів, який надійшов до Київського апеляційного господарського суду 16.05.2017. Подані документи долучені судом до справи.

У судове засідання 16.08.2017 представники учасників судового процесу не з'явились.

При цьому, колегія судів зазначає, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанія Ровікос Трейдінг ЛТД у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1995 (Гаага) була повідомлена судом про апеляційне провадження у даній справі, про що у матеріалах справи міститься відповідне підтвердження. Суд звертає увагу, що згідно ст. 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до частини 2 статті 15 Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Тобто, наведені норми Конвенції за умови дотримання визначеного порядку повідомлення сторони про розгляд справи, допускають винесення судом рішення у справі навіть у випадку коли представники іноземної особи не з'явились у судове засідання.

15.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання №06-246/адм. від 15.08.2017 (вх. №09-11/15247/17) про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник позивача - ОСОБА_4 перебуває у відпустці.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України та своєчасно забезпечити реалізацію свого права на судовий захист. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на те, що позивачем не вказано обставин, які перешкоджали б іншому представнику товариства чи його керівнику прийняти участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про відсутність обставин, які б перешкоджали всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи за відсутності представників учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство Київпроект є юридичною особою за законодавством України, зареєстроване 18.01.1994 року відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Згідно зі статтею 57 ГК України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Відповідно до ст. 4 Закону України Про господарські товариства , ч. 1 ст. 154 ЦК України акціонерне товариство створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства Київпроект , затвердженого протоколом №19 Загальних зборів акціонерів від 02.11.2010 (а.с. 19-34 том 1), цей статут визначає порядок діяльності та припинення товариства, його правовий статус, а також взаємовідносини між товариством і акціонерами, їх права, обов'язки та відповідальність.

Статтею 23 Закону України Про господарські товариства унормовано, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.

Приписами ст. 46 Закону України Про господарські товариства передбачено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України Про акціонерні товариства , наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно з п. 8.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства Київпроект в редакції 2010 року, наглядова рада товариства - орган контролю та регулювання діяльності виконавчого органу товариства. Згідно з пунктом 8.3.2 цього Статуту, який кореспондується з статтею 52 Закону України Про акціонерні товариства та Положенням про Наглядову раду Публічного акціонерного товариства Київпроект , затвердженого загальними зборами учасників від 02.11.2010 протокол №19 (а.с. 46-56 том 1), до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також питань переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради, зокрема, належить: вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб (пп. 16 п. 8.3.2 Статуту); прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону (пп. 18 п. 8.3.2 Статуту); прийняття рішення про розпорядження майном товариства, в тому числі про відчудження і передачу майна в користування, (пп. 23 п. 8.3.2 Статуту). Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

20 травня 2014 року відбулося засідання наглядової ради ПАТ Київпроект , оформлене протоколом №10 (а.с. 75 том 1), на якому прийнято рішення щодо заснування позивачем разом з Компанією Ровікос Трейдінг ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Вищевказаним рішенням наглядової ради ПАТ Київпроект визначено, що частка останнього в статутному капіталі відповідача буде становити 20% та має бути сформована шляхом внесення до статутного капіталу:

1) обладнання, згідно додатку, загальною вартістю 298 164,00 грн;

2) знак для товарів і послуг, вартістю 55 000,00 грн;

3) фонд технічного архіву, вартістю 205 836,00 грн;

4) корпоративних прав ПАТ Київпроект на дев'ять Дочірніх підприємств, загальною вартістю 195 000,00 грн (корпоративні права складаються з права єдиного власника Позивача на управління га володіння Дочірніми підприємствами, як цілісним майновим комплексом, та на 100% статутного капіталу Дочірніх підприємств):

1) Дочірнє підприємство Інститут Київпроект-5 Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 24578070) вартістю 25 000,00 грн;

2) Дочірнє підприємство Інститут Київцивільпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947727) вартістю 20 000,00 грн;

3) Дочірнє підприємство Інститут Київдормістпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948241) вартістю 20 000,00 грн;

4) Дочірнє підприємство Інститут Київгео Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947845) вартістю 20 000,00 грн;

5) Дочірнє підприємство Інститут Київпроект-1 Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35947866) вартістю 20 000,00 грн;

6) Дочірнє підприємство Інститут Київметалпроект Публічного акціонерного товариства, Київпроект (ідентифікаційний код: 32050251) вартістю 22 000,00 грн;

7) Дочірнє підприємство Інститут Генерального плану міста Києва (ідентифікаційний код: 32386367) вартістю 20 000,00 грн;

8) Дочірнє підприємство Інститут Київінжпроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948173) вартістю 20 000,00 грн;

9) Дочірнє підприємство Інститут Київтелекомелектропроект Публічного акціонерного товариства Київпроект (ідентифікаційний код: 35948257) вартістю 28 000,00 грн.

Загальний внесок позивача до статутного капіталу відповідача складає 754 000,00 грн.

Відповідно до рішення наглядової ради позивача, яке оформлено протоколом №10 від 20.05.2014 року, голові правління товариства доручено прийняти участь від імені ПАТ Київпроект а загальних зборах засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект з правом голосу з усіх питань винесених на розгляд, в тому числі щодо затвердження Статуту, визначення місцязнаходження та обрання посадових осіб і органів управління. Для чого голові правління надано повноваження підписувати від імені ПАТ Київпроект протокол загальних зборів засновників та Статут ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

21.05.2014 року проведено Загальні (установчі) збори ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , оформлені протоколом №1 (а.с. 164 том 1), на яких створено Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , обрано органи управління та затверджено його статут.

22.05.2014 року Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект зареєстровано як юридичну особу (номер запису: 1 074 102 0000 049494 а.с. ).

23.05.2014 року зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Спір у даній справі виник в зв'язку з тим, що, на думку позивача, Установчі збори Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект є такими, що були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, без дійсного волевиявлення ПАТ Київпроект , без фактичної участі повноважного представника позивача на цих установчих зборах, що свідчить про недійсність рішень, прийнятих на цих зборах. Відсутність свого волевиявлення позивач обґрунтовує недійсністю рішення наглядової ради ПАТ Київпроект , які оформлені протоколом №10 від 20.05.2014, відсутністю повноважень у голови правління ОСОБА_2 діяти від імені ПАТ Київпроект у зв'язку з відкликанням його повноважень наглядовою радою згідно рішення від 15.05.2014 та окрім того у зв'язку з тим, що до повноважень голови правління позивача не віднесено вирішення питань щодо створення нових юридичних осіб, розпорядження майном товариства, оскільки такі питання належать до виключної компетенції наглядової ради.

Відповідно до пунктів 17, 19, 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 року Про практику розгляду судами корпоративних спорів , п.2.11, 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин №4 від 25.02.2016 року рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами органу управління товариства, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Як було встановлено вище, рішення про створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект було прийнято двома учасниками (засновниками): ПАТ Київпроект та Компанією Ровікос Трейдінг ЛТД. Відтак, дослідженню підлягають наявність чи відсутність порушень чинного законодавства під час порядку прийняття такими засновниками рішення про створення відповідача.

Пунктом 8.3.Статуту ПАТ Київпроект передбачено, що рішення про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб приймається виключно наглядовою радою ПАТ Київпроект .

Згідно з п. 8.3.5 Статуту ПАТ Київпроект та п.4.1 Положення про Наглядову раду позивача (а.с. 46-56 том 1), наглядова рала обирається Загальними зборами шляхом кумулятивного голосування у кількості 5 осіб строком на три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України Про акціонерні товариства , п. 8.3.8 Статуту позивача засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу.

Таким чином, правомочними є засідання наглядової ради ПАТ Київпроект , якщо на них присутні щонайменше три члена наглядової ради.

Згідно протоколу №23 чергових загальних зборів акціонерів ПАТ Київпроект від 24.04.2012 (а.с. 69 том 1) до наглядової ради обрано:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп ;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Сталькон М ;

3. Закрите акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Рокада ;

4. ОСОБА_6;

5. ОСОБА_7.

Як вбачається з протоколу №10 від 20.05.2014 у засіданні наглядової ради брали участь три її члена, а саме:

1. ТОВ Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп в особі представника ОСОБА_8;

2. ТОВ Сталькон М в собі директора ОСОБА_9;

3. ЗАТ Акціонерна страхова компанія Рокада в особі представника ОСОБА_10.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що інтереси члена наглядової ради відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп представляла ОСОБА_8, хоча єдиним уповноваженим представником, який мав право представляти Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп на спірному засіданні наглядової ради від 20.05.2014 був ОСОБА_11, повноваження якого підтверджуються Протоколом № 03-14 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп від 31.03.2014 (а.с. 111 том 1), Довіреністю від 31.03.2014 (а.с. 113 том 1) та письмовим повідомленням від 31.03.2014 (а.с. 112 том 1). Також позивач зазначив, що інтереси іншого члена наглядової ради Закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Рокада представляла також неуповноважена особа - ОСОБА_10 за довіреністю, в той час як згідно наказу арбітражного керуючого ЗАТ АСК Рокада від 08.01.2014 (а.с. 122 том 1) були скасовані всі довіреності в тому числі та, яка видана на ім'я ОСОБА_10 Крім того, позивач стверджує, що в порушення норм чинного законодавства України, членів наглядової ради відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жодного разу не було проінформовано про призначення та проведення засідань наглядової ради, якими прийняті спірні рішення, що має своїм наслідком порушення встановленого порядку проведення засідань і прийняття рішень наглядовою радою відповідача.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подані сторонами документи, зазначає, що дійсність рішень прийнятих наглядовою радою ПАТ Київпроект , які оформлені протоколом №10 від 20.05.2014 було предметом розгляду іншої справи №910/14126/14, за результатами розгляду якої Господарським судом міста Києва 25.08.2015 прийнято рішення про задоволення позову позивачів - акціонерів ПАТ Київпроект та визнано недійсними, в тому числі, рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства Київпроект , оформлене Протоколом №10 від 20.05.2014. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі №910/14126/14 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини, які встановлені та наведені судом у рішенні від 25.08.2015 у справі №910/14126/14 є для суду в даній справі преюдиціальними та не підлягають повторному встановленню на підставі ст. 35 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що дана стаття передбачає, що не підлягають доказуванню обставини, які встановлені щодо тих самих осіб АБО ОСОБИ, яка бере участь у розгляді іншої справи. Таким чином, факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відтак, враховуючи те, що ПАТ Київпроект у даній справі є позивачем і в тому числі є особою, щодо якої в іншій господарській справі №910/14126/14 встановлені обставини недійсності рішення наглядової ради ПАТ Київпроект , які оформлені протоколом №10 від 20.05.2014, які становлять одну із підстав даного позову, то такі обставини є для суду преюдиціально встановленими та не підлягають повторному доказуванню.

Так, зокрема під час розгляду справи №910/14126/14 Господарським судом міста Києва було встановлено, що оскільки ОСОБА_8, яка була уповноважена на представництво від імені ТОВ Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп в наглядовій раді ПАТ Київпроект особою (ОСОБА_13Г.), який саме не мав таких повноважень (оскільки рішення про обрання його директором ТОВ КУА Інтер Кепітал Груп скасоване судом), то відповідно ОСОБА_8 не мала жодних законних підстав для участі в засіданнях наглядової ради ПАТ Київпроект і повноважень для прийняття рішень (вчинення дій) на цих засіданнях від імені ТОВ Компанія з управління активами Інтер Кепітал Груп , в той час як законним представником останнього був ОСОБА_11 Також під час розгляду справи №910/14126/14 було встановлено, що фактично і Закрите акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Рокада не приймало участі в засіданні наглядової ради ПАТ Київпроект , оскільки у зазначеному в протоколі № 10 від 20.05.2014 представником Закритого акціонерного товариства АСК Рокада значиться ОСОБА_10, в якого на момент проведення засідання було відкликано довіреність, тобто він не мав повноважень виступати від імені ЗАТ АСК Рокада . Відтак, судом було встановлено, що всупереч Статуту ПАТ Київпроект , положенням Цивільного кодексу України, Закону України Про акціонерні товариства у засіданні наглядової ради, які відбулись 20.05.2014, не приймало участь два з трьох членів наглядової ради, які зазначені в протоколі засідання №10 від 20.05.2014, що свідчить про відсутність кворуму необхідного для правомочності вказаного засідання. Зазначені обставини стали підставою для визнання недійсними рішення, прийнятих на засіданні наглядової ради ПАТ Київпроект та оформлені протоколом №10.

Отже, враховуючи порушення під час проведення засідання наглядової ради ПАТ Київпроект , які відбулись 20.05.2014, визнання прийнятих нею рішень недійсними, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належного волевиявлення та належного рішення ПАТ Київпроект на створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект ; на участь позивача у створенні статутного капіталу ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та на уповноваження голову правління ОСОБА_2 прийняти участь в загальних (установчих) зборах засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Окрім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на 21.05.2014, на момент проведення загальних зборів засновників відповідача, ОСОБА_2 не був законним представником ПАТ Київпроект , оскільки його повноваження як голови правління ПАТ Київпроект були припинені.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2014 року в справі №753/18760/13-ц ОСОБА_3, якого було незаконно звільнено з посади голови правління ПАТ Київпроект , поновлено на посаді голови правління ПАТ Київпроект з 06.09.2013 року (а.с. 134-137 том 1).

Додатковим рішенням від 04.04.2014 (а.с. 138 том 1) було допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді голови правління ПАТ Київпроект з 06.09.2013.

На виконання вищевказаного судового рішення наглядовою радою Позивача прийняте рішення, оформлене протоколом №б/н від 15.05.2014 (а.с. 139 том 1), яким припинено повноваження голови правління товариства ОСОБА_2 та припинено укладений з ним трудовий договір; поновлено ОСОБА_3 на посаді голови правління позивача з 06.09.2013.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що повноваження ОСОБА_2, слід вважати припиненими саме з 18.06.2014, з моменту видачі наказу про його звільнення, з наступних підстав. Згідно ст. 59 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції чинній на момент проведення загальних зборів відповідача - 21.05.2014) кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.

Відповідно до ч.3 ст 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Статтею 61 Закону унормовано, що повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом помилково ототожнюється поняття та порядок припинення трудових відносин, які регламентовані в першу чергу нормами Кодексу законів про працю, з припиненням (відкликанням) повноважень виконавчого органу товариства, зокрема, повноважень його голови або членів, які регламентовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України Про акціонерні товариства , і є в першу чергу корпоративними (а не трудовими) відносинами.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України Про акціонерні товариства ) за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. У зв'язку з цим усунення відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Згідно п. 8.4.11. Статуту ПАТ Київпроект повноваження голови правління припиняються за рішенням наглядової ради.

У пункті 4.3 Положення про Правління ПАТ Київпроект , затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №20 від 21.04.2011 а.с. 52-56 том 1) також передбачено, що рішення про дострокове припинення повноважень голови та членів правління приймається наглядовою радою.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Статутом ПАТ Київпроект передбачено, що повноваження голови правління припиняються саме з прийняттям рішення наглядовою радою про припинення таких повноважень, а тому слід вважати, що з 15.05.2014 - з моменту прийняття наглядовою радою ПАТ Київпроект рішення про припинення повноважень ОСОБА_2, останній втратив повноваження голови правління ПАТ Київпроект , втратив право вчиняти будь-які управлінські дії від імені ПАТ Київпроект та відповідно не мав законних підстав представляти інтереси позивача та діяти від імені ПАТ Київпроект на засіданні загальних (установчих) зборів ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Отже, враховуючи, що рішенням наглядової ради ПАТ Київпроект від 15.05.2014 на посаді голови правління позивача був відновлений ОСОБА_3, то станом на день проведення спірних установчих зборів відповідача (21.05.2014) головою правління ПАТ Київпроетк був ОСОБА_3, натомість ОСОБА_2, втративши будь-які повноваження, в цей час взагалі не мав жодного відношення до позивача, а отже, не міг представляти інтереси останнього на вищевказаних установчих зборах.

Таким чином, ПАТ Київпроект фактично не брав участі в спірних установчих зборах відповідача та не уповноважував жодної на це особи, а отже, не міг голосувати з питань порядку денного та, відповідно, не міг брати участь у заснуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Окрім того, як вірно досліджено судом першої інстанції, згідно рішення наглядової ради ПАТ Київпроект , оформлених протоколом №10 від 20.05.2014, згідно спірного рішення засновників відповідача, оформлених протоколом №1 від 21.05.2014, вартість майна та майнових прав, які передаються ПАТ Київроект , в якості внеску до статутного капіталу відповідача становить 754 000,00 грн. При цьому, вартість обладнання становить 298 164,00 грн, вартість знаку для товарів і послуг - 55 000,00 грн, вартість фонду технічного архіву - 205 836,00 грн, вартість - корпоративних прав на дев'ять Дочірніх підприємств - 195 000,00 грн.

Разом з цим, з представленого позивачем висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю Консалт Юніон (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12133/11 від 01.07.2011р., № 16640/14 від 01.07.2014р.), ринкова вартість знаку для товарів і послуг оціненого при передачі до статутного капіталу відповідача в 55 00,00 грн, станом на 20.05.2014 становить 7 000 000,00грн. Тобто вартість знаку для товарів і послуг була занижена більш, ніж в 127 разів.

Крім того, відповідно до Висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Консалт Юніон (сертифікат суб'єкта оціночної І діяльності № 12133/11 від 01.07.2011р., № 16640/14 від 01.07.2014р.), ринкова вартість фонду технічного архіву оціненого при передачі до статутного капіталу відповідача в 205 836,00 грн, однак станом на 20 травня 2014 становить 30 000 000,00 грн Тобто вартість Фонду технічного архіву занижена більш ніж в 146 разів.

Відповідно до п. 5.18 Статуту ПАТ Київпроект , рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна та послуг, що є його предметом, становить, понад 25% вартості активів товариства, приймається загальними зборами акціонерів товариства, причому, якщо ринкова вартість активів товариства становить 50 і більше % вартості активів Товариства, то рішення приймається 3/4 акціонерів, присутніх на Загальних зборах акціонерів Товариства.

Згідно Консолідованого балансу (станом на 31.12.2013), вартість активів ПАТ Київпроект становила 70 355 000,00 грн. Отже, оскільки реальна вартість майна та майнових прав ПАТ Київпроект , які були передані в якості внеску до статутного капіталу відповідача становила 37 493 164,00 грн, тобто становила більше 25 % вартості активів позивача, то рішення щодо надання згоди на вчинення такого правочину мало бути прийнято виключно загальними зборами позивача.

Проте, в порушення вказаної вимоги, загальні збори акціонерів ПАТ Київпроект не приймали такого рішення щодо розпорядження майном товариства та передачі його до статутного фонду новоствореної юридичної особи.

З огляду на зазначене, враховуючи недійсність рішення наглядової ради, які оформлені протоколом №10 від 20.05.2014, відсутність рішення загальних зборів ПАТ Київпроект на передачу майна до статутного фонду відповідача, відсутність у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів ПАТ Київпроект , висновок Господарського суду міста Києва про відсутність дійсної волі ПАТ Київпроект на створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект є правомірним та таким, що відповідає дійсними обставинам справи.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг, укладений 22.05.2014 між ПАТ Київпроект та ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект (а.с. 131 том 1).

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання загальних рішень засновників ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , між останнім та ПАТ Київпроект був укладений спірний договір, відповідно до п. 1.1. якого власник - ПАТ Київпроект , передає правонаступнику - ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , право власності на знак для товарів і послуг, свідоцтво України №11145, класи МКТП: кл. 35- репродуцирование документов; кл. 42- конструкторсике работы для строительства; консультации по вопросам строительства; топографическая съемка; конструкторские, чертежные, инженерные работы; геологические изыскания; у повному обсязі, в тому числі всі виключні майнові права, а правонаступник приймає знак, в тому числі всі виключні майнові права, від власника в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.5.1. договору за передачу права власності та майнових прав, що є предметом цього договору оплата проводиться у зв'язку з тим, що власник передає правонаступнику знак шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект .

Як вбачається із договору, від імені ПАТ Київпроект договір підписаний головою правління ОСОБА_2

Позивач, заперечуючи проти дійсності даного договору, стверджує, що наглядова рада ПАТ Київпроект у визначеному Статутом порядку не приймала рішення ні про створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , ні про передачу до його статутного фонду майна ПАТ Київпроект , в тому числі знаку для товарів та послуг, а ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору не був належним представником позивача, оскільки його повноваження як голови правління були припинені.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК).

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням приписів ст.ст. 203, 215 ЦК дає підстави для висновку, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Відповідно до п. 8.4.1. Статуту ПАТ Київпроект правління є колегіальним виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво її поточною діяльністю. Правління діє від імені товариства в межах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом.

Голова правління, згідно п. 8.4.11. Статуту, має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень правління, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками товариства.

Як визначено у п. 3.2. Положення про правління ПАТ Київпроект (а.с. 52-56 том 1) правління товариства приймає рішення про укладення господарських договорів в межах компетенції визначеної Статутом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що голова правління ПАТ Київпроект , як голова виконавчого органу, має право діяти від імені ПАТ Київпроект , в тому числі підписувати господарські договори, однак виключно відповідно до рішень про укладення таких договорів, прийнятих правлінням товариства, якщо укладення такого договору віднесено до його компетенції, чи після схвалення укладення такого договору наглядовою радою ПАТ Київпроект . Згідно Статуту позивача (підпункт 23 п. 8.3.2. Статуту) прийняття рішення про розпорядження майном товариства, в тому числі про відчуження і передачу майна в користування належить до виключної компетенції наглядової ради товариства.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ Київпроект , а саме наглядова рада, не схвалювало участь в Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , та не приймало рішення щодо розпорядження своїм майном, зокрема, щодо передачі майна до статутного капіталу новоствореного товариства, оскільки як зазначалось вище, засідання наглядової ради, проведене 20.05.2014, визнано таким, що проведено з порушенням приписів чинного законодавства та положень Статуту позивача.

Наведені обставини свідчать про відсутність повноважень у голови правління ПАТ Київпроект укладати будь-які договори про розпорядження/передачу майна ПАТ Київпроект до статутного капіталу ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , та відповідно свідчать, що укладення спірного договору не відповідало внутрішній волі ПАТ Київпроект .

Окрім того, колегія суддів також зазначає, що оскільки спірний договір укладений 22.05.2014 ОСОБА_2 як головою правління ПАТ Київпроект , однак повноваження ОСОБА_2 як голови правління були припинені ще 15.05.2014, рішенням наглядової ради ПАТ Київпроект , яким відновлено повноваження ОСОБА_3, то наведене також підтверджує укладення спірного договору не уповноваженою особою, яка не мала права діяти від імені ПАТ Київпроект , розпоряджатися його майном та підписувати від його імені господарські договори.

Враховуючи вищенаведене, а сам доведений факт того, що наглядова рада ПАТ Київпроект в належному порядку не приймала рішення ні про створення ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект , ні про передачу до його статутного капіталу майна ПАТ Київпроект , не уповноважувала ОСОБА_2 на укладення угоди про передачу права власності відповідачу на знак для товарів і послуг, то апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір укладений не уповноваженою особою з порушенням вимог чинного законодавства, положень Статуту позивача, без реального волевиявлення позивача щодо його укладення.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг від 22.05.2014р., підлягає визнанню недійсним.

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність його схвалення щодо участі в Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та передачі до його статутного капіталу майна, позивач фактично поза своєю волею втратив спірне майно, яке як внесок до статутного капіталу перейшло у власність відповідача, а тому ПАТ Київпроект також просить суд витребувати спірне майно та повернути його у власність ПАТ Київпроект .

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Правом власності у розумінні ст. 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Вище встановлені обставини справи вказують на те, що розпорядження майном ПАТ Київпроект відбулось поза волею позивача, що прямо пов'язане з порушенням гарантованого Конституцією України права власності особи.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають не лише при відсутності підстав набуття майна іншою особою, але і коли підстава переходу майна згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект як новостворена юридична особа набула майно, в тому числі майнові права, які належали ПАТ Кивїпроект , поза волею останнього, всупереч порядку, визначеному Статутом позивача.

Таким чином, зважаючи на незаконність участі ПАТ Київпроект в установчих зборах ТОВ Науково-виробничий проектний інститут Київпроект та недійсність прийнятих на них рішень в частині прав та обов'язків позивача, у відповідача відсутня правова підстава володіння майном та майновими правами, переданими йому позивачем в якості вкладу до статутного капіталу, а отже, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ Київпроект в частині витребування та повернення спірного майна позивачеві.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/20340/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий проектний інститут Київпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/20340/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/20340/14 залишити без змін.

3. Справу №910/20340/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.І. Мартюк

А.О. Мальченко