Постанова

від 15.08.2017 по справі 30/343

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 30/343

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від стягувача: Охріменко А.В. - за дов.

від боржника: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2017

у справі №30/343 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінформ

про стягнення 2 324 859,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 (суддя Ващенко Т.М.) у справі №30/343 позов Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехінформ на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг 1 544 118 грн. 55 коп. - основного боргу, 160 793 грн. 53 коп. - пені, 489 220 грн. 42 коп. - збитків від інфляції, 130 726 грн. 73 коп. - 3 % річних, 23 248 грн. 59 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.12.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №30/343 видано наказ про примусове виконання рішення суду зі строком дії до 26.12.2012.

27.06.2017 до Господарського суду міста Києва від Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначив, що вищезазначений наказ був 14.03.2016 направлений до ВДВС Дніпровського РУЮ на виконання. Як стало відомо стягувачу з автоматизованої системи виконавчого провадження, 27.03.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за №50851865. Однак, до цього часу оригінал наказу та зазначену постанову стягувач не отримав, що свідчить про його втрату, про що останньому стало відомо 28.05.2017.

У зв'язку із втратою вищевказаного наказу стягувач просив суд видати його дублікат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у задоволенні заяви Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у справі №30/343 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заява стягувача про видачу дубліката наказу не відповідає вимогам статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Заявником не надано суду доказів на підтвердження переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим суд не може дійти висновку про те, що стягувач звернувся до суду із вказаною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення спірного наказу до виконання.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №30/343 скасувати та задовольнити заяву стягувача про видачу дубліката наказу №30/343 Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала не відповідає фактичними обставинами справи, тобто судом не в повній мірі досліджені та оцінені належні і допустимі докази.

За твердженнями скаржника, строк для пред'явлення наказу до виконання не був пропущений, оскільки останній раз переривався 18.04.2016 та почав відраховуватись після винесення постанови ВП №50851865 від 27.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.08.2017.

У судове засідання, призначене на 01.08.2017, представники боржника та ВДВС не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представники стягувача надали у судовому засіданні 01.08.2017 пояснення по суті спору.

Представник Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг подав у судовому засіданні клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 15.08.2017.

Представники боржника та ВДВС у судове засідання, призначене на 15.08.2017, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки у матеріалах справи наявні докази належного повідомлення боржника та ВДВС про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, враховуючи предмет спору та доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників боржника та ВДВС.

Представник стягувача 15.08.2017 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив про те, що йому стало відомо, що наказ №30/343 був помилково направлений ВДВС на адресу боржника та у зв'язку із закінченням строку зберігання поштового відправлення повернувся на адресу ВДВС та знаходився в архіві ВДВС. На даний час вищевказаний наказ отримано стягувачем нарочно.

Враховуючи вищевикладене, стягувач просив скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове рішення, яким на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі №30/343, порушене за заявою стягувача про видачу дубліката наказу.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників стягувача, дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статей 4-5 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як зазначено у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Враховуючи зазначене, відповідно до вимог Конституції України рішення суду у справі №30/343, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

26.12.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 у справі №30/343 видано наказ про примусове виконання рішення суду зі строком дії до 26.12.2012.

27.06.2017 до Господарського суду міста Києва від Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначив, що вищезазначений наказ був 14.03.2016 направлений до ВДВС Дніпровського РУЮ на виконання. Як стало відомо стягувачу з автоматизованої системи виконавчого провадження, 27.03.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за №50851865. Однак, до цього часу оригінал наказу та зазначену постанову стягувач не отримав, що свідчить про його втрату ВДВС, про що стягувачу стало відомо 28.05.2017. У зв'язку із втратою вищевказаного наказу стягувач просив суд видати його дублікат.

За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

- довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

- при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Пунктом 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження у редакції, чинній станом на дату видачі наказу, передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Статтею 23 Закону України Про виконавче провадження у відповідній редакції передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою головного державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 18.04.2016 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження ВП №50851865 з виконання наказу №30/343, виданого 26.12.2011.

Постановою ВДВС від 26.05.2016 у ВП №50851865 оголошено про розшук майна боржника.

Постановою ВДВС від 27.03.2017 у ВП №50851865 наказ №30/343, виданий 26.12.2011, повернуто стягувачу.

Зважаючи на вищевказані постанови ВДВС, оскільки спірний наказ було прийнято органом державної виконавчої служби до виконання і відкрито виконавче провадження 18.04.2016, підстав стверджувати про пропуск стягувачем строку на пред'явлення наказу до виконання немає.

Враховуючи вищенаведене, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання останній раз переривався 18.04.2016 та почав відраховуватись після винесення постанови ВП№50851865 від 27.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто строк пред'явлення наказу до виконання не пропущено.

З огляду на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№50851865 від 27.03.2017, наказ може бути пред'явлений до виконання до 27.03.2018.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є безпідставними, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу до закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання.

Натомість, стягувач, звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката наказу, зазначає, що оригінал наказу разом із постановою про повернення виконавчого документу не отримав, що свідчить про його втрату.

На підтвердження втрати наказу стягувачем надана довідка в.о. генерального директора підприємства про те, що наказ на адресу стягувача від ВДВС не повертався (том 1, а.с. 80).

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дубліката наказу. Водночас, частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено документи, які повинні бути додані до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту втрати наказу.

Так, якщо наказ втрачено стягувачем до пред'явлення наказу до виконання, він повинен додати до заяви про видачу дубліката наказу довідку стягувача, підписану керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації. У цій довідці має бути зазначено, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Якщо наказ втрачено державним виконавцем, до заяви додається довідка державного виконавця про втрату наказу.

Якщо наказ втрачено під час пересилання його поштою, до заяви додається довідка органу зв'язку (поштового відділення) про втрату поштового відправлення, в якому пересилався наказ.

У даному випадку стягувач, зазначаючи про втрату наказу ВДВС або під час пересилання, на підтвердження факту втрати надавав довідку свого підприємства про його втрату, що не відповідає вимогам статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, факт втрати ВДВС або поштою під час пересилання наказу №30/343 належними та допустимими доказами у відповідності до норм статті 120 Господарського процесуального кодексу України не підтверджується, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката наказу.

Довідкою стягувача факт втрати наказу підтверджується лише у випадку його втрати самим стягувачем.

Крім того, 15.08.2017 стягувачем до суду надані письмові пояснення, згідно яких наказ знайдено в архіві ВДВС та отримано нарочно стягувачем, що безумовно свідчить про відсутність підстав у суду для задоволення заяви стягувача та видачу дублікату наказу, оригінал якого не було втрачено.

Передбачених господарським процесуальним законодавством підстав для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції та припинення провадження у справі не має.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Таким чином, оскільки резолютивна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №30/343, якою відмовлено стягувачу у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу, є правильною, колегія суддів не має підстав для скасування оскарженої ухвали, не дивлячись на невідповідність деяких висновків суду першої інстанції (щодо строку пред'явлення наказу до виконання) обставинам справи, про що зазначалося вище.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг задоволенню не підлягає. Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №30/343 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105, 120 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №30/343 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 у справі №30/343 залишити без змін.

Матеріали справи №30/343 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх