Ухвала

від 15.08.2017 по справі 372/930/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/930/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В. Провадження № 22-ц/780/3842/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О. Категорія 46 15.08.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Лівінського С.В., Кашперської Т.Ц.

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Товариства з обмеженою відповідальністю Аллора консалт про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів та витребування земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, визнати незаконними та скасувати рішення Козинської селищної ради, витребувати у відповідачів земельні ділянки.

29 березня 2017 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 з кадастровими номерами:

НОМЕР_11 площею 2,0000 га (власник ОСОБА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

НОМЕР_12 площею 0,5000 га (власник ОСОБА_6 ідентифікаційний код НОМЕР_1);

НОМЕР_13 площею 0,1497 га (власник ОСОБА_7 ідентифікаційний код НОМЕР_2);

НОМЕР_14 площею 0,2000 га (власник ОСОБА_8 ідентифікаційний код НОМЕР_3);

НОМЕР_15 площею 0,2000 га (власник ОСОБА_9 ідентифікаційний код НОМЕР_4);

НОМЕР_16 площею 0,2000 га (власник ОСОБА_10 ідентифікаційний код НОМЕР_5);

НОМЕР_17 площею 0,5000 га (власник ОСОБА_5 ідентифікаційний код НОМЕР_6);

НОМЕР_18 площею 0,0500 га (власник ОСОБА_5 ідентифікаційний код НОМЕР_6);

НОМЕР_19 площею 0,4500 га (власники, ОСОБА_5 ідентифікаційний код НОМЕР_6);

НОМЕР_20 площею 0,2500 га (власник ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_7);

НОМЕР_21 площею 0,1800 га (власник ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_7);

НОМЕР_22 площею 0,0400 га (власник ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_7);

НОМЕР_23 площею 0,1800 га (власник ОСОБА_11 ідентифікаційний код НОМЕР_8);

НОМЕР_24 площею 0,5000 га (власник ОСОБА_12 ідентифікаційний код НОМЕР_9);

НОМЕР_25 площею 0,2500 га (власник ОСОБА_13 ідентифікаційний код НОМЕР_10);

НОМЕР_26 площею 0,5000 га (власник ТОВ Аллора консалт ЄДРПОУ 40186771);

заборонити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ТОВ Аллора консалт та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо забудови вказаних земельних ділянок.

Заява обґрунтована тим, що відповідачі є власниками земельних ділянок та мають можливість здійснити подальше незаконне відчуження вказаного нерухомого майна, а також здійснити його забудову будівлями та спорудами, що значно утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року заяву керівника Київської місцевої прокуратури № 10 задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що 23 лютого 2017 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на спірні земельні ділянки в рамках кримінального провадження. Заявник не обґрунтував, не мотивував та не довів наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення. Позивач не надав доказів виконання робіт чи здійснення діяльності по забудові земельних ділянок. Поширення дії оскаржуваної ухвали на необмежне коло осіб є неспівмірним позовним вимогам, так як позовні вимоги заявлено до обмеженого кола осіб. Суд наклав арешт на земельні ділянки площею 6,5997 га, в той час як в позові йдеться порушення прав позивача НАН України на земельні ділянки площею 6,5 га. Оскаржувана ухвала є немотивованою, оскільки не містить мотивів для вжиття саме такого виду забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 зазначає про те, що 23 лютого 2017 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на спірні земельні ділянки в рамках кримінального провадження.

Згідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 п, 2, 3 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Вказуючи на вирішення питання про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, апелянт вказує на наявність арешту на спірні земельні ділянки, що був накладений в порядку визначеному кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені доводи колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містили дані про наявність зазначеного арешту, а відтак суд не давав оцінку зазначеним обставинам та не знав про них.

Відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України, суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Отже, відповідачі, які вважають, що під час вирішення питання про забезпечення позову, судом не враховані певні обставини, які на їх думку мають суттєве значення для справи, однак не були відомі суду, не позбавлені права звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою.

Крім того, на земельні ділянки НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, які є предметом позову, в порядку КПК України арешт не накладався взагалі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що подана до суду заява та наявні в суді матеріали позову, давали суду підстави вжити зазначені позивачем заходи забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги в частині невмотивованості прийнятого рішення про заборону відповідачам вчиняти дії щодо забудови земельних ділянок та щодо дії зазначеної заборони відносно невизначеного кола осіб, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки забудова власниками спірних земельних ділянок, а також здійснення на них будівництва будь-якими іншими особами, за дорученням чи з дозволу власників цих ділянок, значно утруднить виконання рішення суду, у разі, якщо позов буде задоволено.

Відсутність доказів про забудову спірних ділянок, а так само відсутність забудови на момент вжиття заходів забезпечення позову, не свідчить про порушення судом норм процесуального права при ухвалення рішення про забезпечення позову, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, для забезпечення позову у цивільній справі, не обов'язкова наявність певних дій, в даному випадку здійснення забудови, з якими закон пов'язує майбутні труднощі з виконання можливого рішення суду про витребування земельних ділянок. Достатньою підставою для забезпечення позову, в даному випадку, є обґрунтована можливість вважати, що такі дії можуть бути вчинені відповідачами, враховуючи наявність спору щодо права власності на належні їм земельні ділянки.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом принципу співмірності у зв"язку з накладенням арешту на земельні ділянки більшої площі ніж зазначено в позові, колегія суддів не може взяти до уваги, так як судом арешт накладено саме на земельні ділянки, які є предметом спору і які прокурор просить витребувати у відповідачів на користь Національної академії наук України.

Посилання апелянта на не підтвердження вимог прокурора про забезпечення позову особою, в інтересах якої заявлено позов, а також не дослідження обставин належності земельних ділянок відповідачам є безпідставними, оскільки НАН України підтримує заяву прокурора про забезпечення позову, про що неодноразово вказували її представники в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Матеріали справи містять відповідні витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких відповідачі є власниками земельних ділянок, які є предметом позову.

Отже, ухвала постановлена судом з дотримання норм процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

ОСОБА_14