Постанова

від 16.08.2017 по справі 2а-1834/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2017 року № 2а-1834/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву

тунелів і підземних споруд спеціального призначення"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.

Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012 № 0000252312.

Справа розглядалась судами неодноразово.

При останньому розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року адміністративну справу №2а-1834/12/2670 прийнято до провадження суддею Вєкуа Н.Г. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 29.05.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Інженерно-будівельне об'єднання" за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 331 608,77 грн. в тому числі по періодам: червень 2010 року - 886 096,38 грн., липень 2010 року - 445 512,39 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 01.12.2011 № 2490/23-12/04013382 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012 № 0000252312 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 664 511,00 грн. (у тому числі: 1 331 609,00 грн. основного платежу та 332 902,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.03.2016 року № К/800/55820/14 вказав, що скасовуючи попередні рішення судів у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 14.10.2013 року зазначив про необхідність при вирішенні даного спору дослідження судами обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані спірні дані податкового обліку.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання були укладені договори субпідряду на виконання робіт з будівництва на об'єкті та договір про надання послуг машин і механізмів, які від імені ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання підписані ОСОБА_1.

Судами при розгляді справи також встановлено, що ст.оперуповноваженим в ОВС 5 управління Головного Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України ОСОБА_2 на підставі ст.8 Закону України Про оперативно-розшукову діяльність відібрано пояснення від ОСОБА_1, який заперечував свою причетність до господарської діяльності вказаного підприємства.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що зі змісту вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1 діяльністю ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання не займався, договори, акти виконаних робіт та інші фінансово-господарські документи, як директор, не підписував.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 року(т.2, а.с.114) вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено прокурору Печерського району м. Києва на додаткове розслідування, про що зазначав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.10.2013 року.

Проте, вказана обставина, всупереч вимогам ч.5 ст.227 КАС України, під час нового розгляду залишилась поза увагою та дослідженням судів попередніх інстанцій.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що не може вважати обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправного формування позивачем сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання , який вмотивовано виключно ненаданням позивачем доказів реальності господарських операцій та відсутністю доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій з наведеним контрагентом, оскільки висновок про відсутність руху активів не є обґрунтованим та зроблений судами без дослідження та аналізу наявних в матеріалах справи первинних документів, що надані позивачем.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України та метою встановлення законності формування позивачем спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно дослідити фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання , тобто, встановити наявність ознак, передбачених укладеними договорами, які б свідчили про реальність їх здійснення, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 18 лютого 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельне Об'єднання були укладені такі договори:

1) договір субпідряду №286 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Реконструкція Піщаного каналізаційного колектора від пров. Тбіліського до вул. Борщагівської у Шевченківському районі м. Києві . На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року до договору, дублікат акту №198-06/10-П приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат податкової накладної №19422 від 16.10.2010 року, платіжні доручення №329 та №425 від 30.07.2010 року.

2) договір субпідряду № 287 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва . На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року №2-07/10 за липень 2010 року від 26.07.2010 року до договору, дублікати актів №2-06/10, №4-06/10 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат податкової накладної №2537від 16.10.2010 року, платіжні доручення №546 та №850 від 30.07.2010 року.

3) договір субпідряду №288 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Реконструкція Перовського каналізаційного колектора . На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року до договору, дублікат акту №198-06.1-Пр приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат акту №203-06.1-Пр приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.06.2010 року, дублікат податкової накладної №19424 від 16.06.2010 року, дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2010 року від 26.07.2010 року, дублікат податкової накладної №2538 від 26.07.2010 року, платіжні доручення №407 від 10.08. 2010 року та №851 від 07.10.2010 року.

4) договір про надання послуг машин і механізмів № 289, на підставі якого були надані послуги по роботі ЄСД-200 на об'єктах: Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва , Реконструкція Перовського каналізаційного колектора та Перекладка напірного каналізаційного колектора від каналізаційної станції ж/м Святошин .

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду дублікат акту №211655 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 року, дублікат податкової накладної №211655 від 30.06.2010 року; дублікат акту №2787 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року, дублікату податкової накладної №2787 від 30.07.2010року, платіжні доручення №330 від 30.07.2010 року, №521 від 26.08.2010 року, №547 від 02.09.2010 року.

Водночас позивачем надано суду копії договорів №23/2-05 від 27.07.2005 року на виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті Реконструкція Пісчаного каналізаційного колектора , №22-05 від 27.07.2005 року на виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті Перекладка напірного каналізаційного колектора від каналізаційної станції ж/м Святошин , №02-10 від 24.05.2010 року на виконання робіт водозниження на об'єкті Реконструкція Перовського каналізаційного колектора та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Судом встановлено, що від імені ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання вищезазначені договори підписані директором ОСОБА_1.

За твердженням відповідача, ТОВ Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість безпідставно було включено до складу податкову кредиту під час взаємовідносин з ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання суму ПДВ в розмірі 1 331 608,77 грн., що на думку відповідача призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на вказану суму.

Разом з тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що ст. оперуповноваженим в ОВС 5 управління Головного Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України майор ОСОБА_2 на підставі ст. 8 Закону України Про оперативно-розшукову діяльність відібрано пояснення від ОСОБА_1, який повідомив, що був у ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання підставним засновником та директором, ніяких документів щодо його фінансово-господарської діяльності не бачив і не підписував.

Крім цього, відповідач посилається на наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року, постановленого у кримінальній справі № 1-366/11, за яким громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 205 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 2 ст. 358 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В рамках розслідування кримінальної справи № 1-366/11 зокрема було встановлено, що ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання було створене з метою прикриття незаконної діяльності, учасником якої був громадянин ОСОБА_1, який за грошову винагороду погодився прийняти участь у реєстрації ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання та в подальшому виступав як засновник та одночасно директор даного Товариства.

Так, зі змісту вироку Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року вбачається, що громадянин ОСОБА_1 діяльністю ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання не займався, договори, акти виконаних робіт та інші фінансово-господарські документи, як директор, він не підписував.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного сторонами правочину, оскільки ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання було створене громадянином ОСОБА_1 з метою корисливих спонукань та приховування незаконної діяльності та без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Проте, суд не бере до уваги вищезазначених тверджень оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 року(т.2, а.с.114) вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено прокурору Печерського району м. Києва на додаткове розслідування.

Водночас суд зазначає, що ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання на момент укладення і виконання договорів підряду і про надання послуг було юридичною особою, відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з цим, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України Про податок на додану вартість передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі - Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 1331608,77 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання . На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Також, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Під час розгляду справи позивачем доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених у судовому засіданні дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання накладних та віднесення до суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000252312 від 16.01.2012 року - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252312 від 16 січня 2012 року.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення" (код ЄДРПОУ 04013382) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа