Ухвала

від 27.11.2017 по справі 2а-1834/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1834/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Лічевецького І.О. Твердохліб В.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2012р. № 0000252312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252312 від 16.01.2012р.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.11.2011р. по 24.11.2011р. співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення (код ЄДРПОУ 04013382) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання (код ЄДРПОУ 35332508) за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого Підприємством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 331 608,77 грн. в тому числі по періодам: червень 2010 року - 886 096,38 грн., липень 2010 року - 445 512,39 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 01.12.2011 № 2490/23-12/04013382, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2012р. № 0000252312 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 664 511,00 грн. (у тому числі: 1 331 609,00 грн. основного платежу та 332 902,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з цим, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності, у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2010 року між ТОВ Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельне Об'єднання були укладені наступні договори.

1) договір субпідряду № 286 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Реконструкція Піщаного каналізаційного колектора від пров. Тбіліського до вул. Борщагівської у Шевченківському районі м. Києві .

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року до договору, дублікат акту № 198-06/10-П приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат податкової накладної № 19422 від 16.10.2010 року, платіжні доручення № 329 та № 425 від 30.07.2010 року.

2) договір субпідряду № 287 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва .

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року № 2-07/10 за липень 2010 року від 26.07.2010 року до договору, дублікати актів № 2-06/10, № 4-06/10 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат податкової накладної № 2537 від 16.10.2010 року, платіжні доручення № 546 та № 850 від 30.07.2010 року.

3) договір субпідряду № 288 на виконання робіт з будівництва на об'єкті: Реконструкція Перовського каналізаційного колектора .

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2010 року від 16.06.2010 року до договору, дублікат акту № 198-06.1-Пр приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.10.2010 року, дублікат акту № 203-06.1-Пр приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року від 16.06.2010 року, дублікат податкової накладної № 19424 від 16.06.2010 року, дублікат довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2010 року від 26.07.2010 року, дублікат податкової накладної № 2538 від 26.07.2010 року, платіжні доручення № 407 від 10.08.2010 року та № 851 від 07.10.2010 року.

4) договір про надання послуг машин і механізмів № 289, на підставі якого були надані послуги по роботі ЄСД-200 на об'єктах: Будівництво водопровідної мережі Д=1400мм від вул. Маршала Гречка до Великої кільцевої дороги у Подільському, Шевченківському, Святошинському районі м. Києва , Реконструкція Перовського каналізаційного колектора та Перекладка напірного каналізаційного колектора від каналізаційної станції ж/м Святошин .

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано дублікат акту № 211655 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 року, дублікат податкової накладної № 211655 від 30.06.2010 року; дублікат акту № 2787 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року, дублікат податкової накладної № 2787 від 30.07.2010 року, платіжні доручення № 330 від 30.07.2010 року, № 521 від 26.08.2010 року, № 547 від 02.09.2010 року.

Водночас, позивачем надано копії договорів № 23/2-05 від 27.07.2005 року на виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті Реконструкція Пісчаного каналізаційного колектора , № 22-05 від 27.07.2005 року на виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єкті Перекладка напірного каналізаційного колектора від каналізаційної станції ж/м Святошин , № 02-10 від 24.05.2010 року на виконання робіт водозниження на об'єкті Реконструкція Перовського каналізаційного колектора та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Від імені ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання вищезазначені договори підписані директором ОСОБА_5.

Однак, як стверджує відповідач, ТОВ Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення , в порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість , безпідставно було включено до складу податкову кредиту під час взаємовідносин з ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання суму ПДВ в розмірі 1 331 608,77 грн., що, на думку податкового органу, призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на вказану суму.

Разом з тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що ст. оперуповноваженим в ОВС 5 управління Головного Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України майор ОСОБА_6, на підставі ст. 8 Закону України Про оперативно-розшукову діяльність , відібрано пояснення від ОСОБА_5, який повідомив, що був у ТОВ Інженерно-будівельне об'єднання підставним засновником та директором, ніяких документів щодо його фінансово-господарської діяльності не бачив і не підписував.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року, постановленого у кримінальній справі № 1-366/11, громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 205 КК України у виді 1 року обмеження волі; за ч. 2 ст. 358 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

В рамках розслідування кримінальної справи № 1-366/11, зокрема, було встановлено, що ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання було створене з метою прикриття незаконної діяльності, учасником якої був громадянин ОСОБА_5, який за грошову винагороду погодився прийняти участь у реєстрації ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання та в подальшому виступав як засновник та одночасно директор даного Товариства.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що громадянин ОСОБА_5 діяльністю ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання не займався, договори, акти виконаних робіт та інші фінансово-господарські документи, як директор не підписував.

Однак, вказані доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.08.2012 року вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.04.2011 року відносно ОСОБА_5 скасовано, а справу направлено прокурору Печерського району м. Києва на додаткове розслідування.

Водночас, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, яким долучено до матеріалів справи завірену копію листа Київської місцевої прокуратури № 6 від 03.10.2016р. № 8684-вих-16. Даним листом повідомлено, що після отримання матеріалів кримінальної справи прокурором Печерського району м. Києва за обвинуваченням засновника і директора ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, відповідні відомості було внесено до ЄРДР під № 32013110060000172 від 22.04.2013р.

В ході досудового розслідування, 22.04.2013р. ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме: за фактом вчинення ним фіктивного підприємництва шляхом придбання ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання (код ЄДРПОУ 35332508).

В подальшому, прокуратурою Печерського району м. Києва до Печерського районного суду м. Києва направлено клопотання щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2013р. ОСОБА_5 на підставі ст. 49 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 205 КК України.

Таким чином, доводи апелянта про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються виключно на матеріалах досудового слідства по кримінальній справі, ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2013р. по справі № 757/8859/13-к.

Однак, з даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відомості, які відображені у них, не можуть слугувати безперечним доказом неправомірності дій позивача та фіктивності його контрагента. Так, зміст вказаних матеріалів зводиться лише до встановлених досудовим слідством фактів, що ОСОБА_5, виконуючи відведену йому роль у створенні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду підписав, як замовник, статут ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання (код ЄДРПОУ 35332508), відповідно до якого придбав суб'єкт підприємницької діяльності, після реєстрації ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання ОСОБА_5 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначеного підприємства та банківські документи передав невстановленій досудовим слідством особі, яка використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання для здійснення безтоварних операцій та незаконного одержання доходів.

Жодних фактів і доказів на підтвердження неправомірності діяльності та порушення законодавства саме ТОВ Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення матеріали не містять.

Щодо пояснень керівника та засновника ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання ОСОБА_5, дані свідчення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, з однієї сторони, вони не стосуються предмету доказування - здійснення господарської операції, а з іншої сторони - є недопустимим доказом, оскільки, відповідно до частини першої ст. 217 ЦК України, рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на показах свідків.

На момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними сторони правочинів були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто, на час укладення і виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Крім того, установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання не були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочину.

Оскільки, зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ Інженерно-Будівельне об'єднання мали реальний характер (послуги були виконані), то укладення правочинів відповідало волі сторін договорів (юридичних осіб).

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи апелянта про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту.

Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача - ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що її реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів також відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі № 2а-10463/10/0870.

Оскільки, належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків Акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини, укладені позивачем із ТОВ Інженерно-Будівельне Об'єднання , відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Лічевецький І.О. Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2017 року