Рішення

від 16.08.2017 по справі 541/596/17

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/596/17

Провадження №2/541/493/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 серпня 2017 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:головуючої, судді - Куцин В.М.,

з участю секретаря - Євдокимової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку та права на отримання земельної ділянки в порядку спадкування,третя особа управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області,

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку та права на отримання земельної ділянки в порядку спадкування, третя особа управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області.

В ході розгляду справи уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею: право на спадкування за законом після смерті 09 квітня 2007 року ОСОБА_3, земельної частки (пай), із земель колишнього КСП імені Ульянова на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району площею 4,02 умовних кадастрових гектара, право на яку мала ОСОБА_4 яка померла 01.07.2002 року, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова серії ПЛ №0077520; право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,74 га у межах згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 0072139, виданого на підставі розпорядження Миргородської райдержадміністрації №218 від 30 вересня 2004 року, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323284600:00:004:0042 на ім'я ОСОБА_3, який помер 09 квітня 2007 року.

Обґрунтовуючи позов послався на те, що 01 липня 2002 року померла її тітка ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалась із земельної частки (паю) колишнього КСП імені Ульянова площею 4,02 та належала їй на підставі сертифікату. Спадщину після її смерті отримав її син ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 3,74 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. 09.04.2007 року ОСОБА_3 помер. Вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, інших спадкоємців у нього не було. Рішенням суду був встановлений факт її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого двоюрідного брата ОСОБА_3 про право на спадщину на право земельні паї розміром 4,02 та 3,74 умовних кадастрових гектарів нотаріус відмовив, тому що відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на земельні паї.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області, в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.84,85).

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області, направив заяви про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував (а.с.86).

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 01 липня 2002 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 6). Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалась із права на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова площею 4,02 умовних кадастрових гектара на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова серії ПЛ №0077520 (а.с. 79). Спадщину після її смерті отримав її син ОСОБА_3, оскільки на момент її смерті проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується копією довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради (а.с.49).

09.04.2007 року помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 067373 виданого 11.04.2007 року (а.с.5), який проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 (а.с.49).

Після його смерті відкрилася спадщина, на земельну ділянку площею 3,74 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 0072139, виданого на підставі розпорядження Миргородської райдержадміністрації №218 від 30 вересня 2004 року, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323284600:00:004:0042 (а.с. 72 на звороті).

За життя ОСОБА_3, набув права на спадщину на земельну частку (пай), із земель колишнього КСП імені Ульянова на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району площею 4,02 умовних кадастрових гектара, право на яку мала його мати ОСОБА_4, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова серії ПЛ №0077520, яка померла 01.07.2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 317306 виданого повторно 09.03.2016 року (а.с.6).

Даний факт підтверджується листом відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавської області від 03.07.2017 року. В якому зазначено, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Улянова на ім'я ОСОБА_4 видавався сертифікат серії ПЛ №0077520, але державний акт не видавався (а.с. 79).

На даний час отримати правовстановлюючі документи (їх дублікат) на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки цивільна правоздатність, як, фізичної особи, припинена у момент смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

Рішенням суду від 03.01.2017 року встановлений факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (а.с. 42). Вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3, що підтверджується копією спадкової справи (а.с. 40-43).

Відповідно до ч. 2 п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Оскільки державний акт не видано, то є дійсним сертифікат серії ПЛ №0077520 на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 право на яку мав померлий ОСОБА_3

Постановою від 21 січня 2017 року приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу ОСОБА_6, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) (а.с. 12).

Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, який помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положеннями ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Улянова серії ПЛ № 0077520 відсутній тому з метою оформлення спадщини необхідно встановити за спадкоємцем ОСОБА_1, право на спадщину за законом після смерті 09 квітня 2007 року ОСОБА_3, земельної частки (пай), із земель колишнього КСП імені Ульянова на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району площею 4,02 умовних кадастрових гектара, право на яку мала ОСОБА_4 яка померла 01.07.2002 року, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова серії ПЛ №0077520, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, якою передбачено способом захисту цивільних прав та інтересів - визнання права.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має правомірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів і вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_3 мав у своїй власності земельну ділянку: площею 3,74 га у межах згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 0072139, виданого на підставі розпорядження Миргородської райдержадміністрації №218 від 30 вересня 2004 року, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується світлокопією Державного акту. Оскільки позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем на земельну ділянку померлого, вчинила дії по прийняттю спадщини, тому вона набула право на цю земельну ділянку в порядку спадкування, однак оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку відсутній і місце його знаходження не відоме. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі і тому підлягають до задоволення в повному обсязі виходячи з положень ст. 392 ЦК України.

Участь у справі як відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області передбачена роз'ясненнями п.24 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику про спадкування від 30.05.2008 № 7 і зумовлена тим, що орган місцевого самоврядування вправі пред'явити вимогу про визнання вищезазначеної спадщини відумерлою. Спадщина може бути визнана відумерлою та передана у комунальну власність в порядку визначеному ст. 1277 ЦК України і тому саме територіальна громада в особі ОСОБА_2 сільської ради за місцем відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК України) є відповідачем по справі. Крім того, згідно ст.335 ЦК України річ, яка не має власника, є безхазяйною і може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , роз'яснено у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, і тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції , де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Керуючись ст. 16,1216, 1217 ,1268 ЦК України, ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, право на спадкування за законом після смерті 09 квітня 2007 року ОСОБА_3, земельної частки (пай), із земель колишнього КСП імені Ульянова на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району площею 4,02 умовних кадастрових гектара, право на яку мала ОСОБА_4 яка померла 01.07.2002 року, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) колишнього КСП імені Ульянова серії ПЛ №0077520.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,74 га у межах згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 0072139, виданого на підставі розпорядження Миргородської райдержадміністрації №218 від 30 вересня 2004 року, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5323284600:00:004:0042 на ім'я ОСОБА_3, який помер 09 квітня 2007 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_7