Ухвала

від 17.08.2017 по справі 426/16825/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Попова О.М.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 426/16825/16-ц

Провадження № 22ц/782/554/17

УХВАЛА

Іменем України

17 серпня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області цивільну справу

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Київський страховий дім

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 травня 2017 року

за позовом приватного акціонерного товариства Київський страховий дім до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року приватне акціонерне товариство Київський страховий дім звернулося до суду з позовом до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу, в обґрунтування якого вказало, що 28 листопада 2013 року о 07 год. 55 хв. в районі перехрестя вул. Радянська - вул. 50 років Утворення СРСР у м. Луганську ОСОБА_2, який працює водієм у приватному підприємстві ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , керуючи автомобілем ВАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого порушив п. п. 10.1 ПДР та скоїв зіткнення з автомобілем марки SKОDA FАВІА, державний номер НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_4 У результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.12.2013 рокупо адміністративній справі № 435/13511/13-пОСОБА_2визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Відповідно до полісу № АС/6987365 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, укладеного 24 вересня 2013 року між приватним акціонерним товариством Київський страховий дім та приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК строком дії з 24 вересня 2013 року до 23 вересня 2014 року, транспортний засіб ВАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1, був застрахований.

07.07.2014 року приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування , яке здійснило виплату відшкодування, звернулось до приватного акціонерного товариства Київський страховий дім в порядку регресу із заявою про страхове відшкодування від 01 липня 2014 року вих. № 1034АГ/АХА.

На виконання страхового відшкодування 26 березня 2015 року ПрАТ Київський страховий дім здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 24068 грн.

Позивач зазначив, що підставою для стягнення є не повідомлення відповідачами страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28 листопада 2013 року, що є порушенням підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та невідповідність технічного стану транспортного засобу ВАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1, оскільки згідно розширеної довідки від 16 грудня 2013 року зазначений транспортний засіб на дату ДТП мав технічні несправності - розрив, знос протектора шин, і за порушення п. 31.4.5 ПДР відносно ОСОБА_2 було складено протокол АБ2№348853.

Позивач просив суд стягнути з приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК та ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства Київський страховий дім страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24068 грн. та судові витрати.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 29 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства Київський страховий дім до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу відмовлено.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство Київський страховий дім просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що останній керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, під час перебування у трудових відносинах з ПП "ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК".

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності апеляційний суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 24 вересня 2013 року між приватним акціонерним товариством Київський страховий дім та приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК укладено поліс № АС/6987365 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, об'єктом страхування визначено транспортний засіб ВАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1. Строк дії полісу з 24 вересня 2013 року до 23 вересня 2014 року.

Вказаний транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2013 року о 07 год. 55 хв. в районі перехрестя вул. Радянська - вул. 50 років Утворення СРСР у м. Луганську ОСОБА_2, керуючи автомобілем БАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого порушив п. п. 10.1 ПДР та скоїв зіткнення з автомобілем марки SKОDA FАВІА, державний номер НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_4 У результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 рокупо адміністративній справі № 435/13511/13-пОСОБА_2визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. (а.с. 12).

07.07.2014 року приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування , яке здійснило виплату відшкодування за договором страхування наземного транспортного засобу № 0742а/13д/цп від 01.04.2013 року відповідно до платіжного доручення № 78819 від 18 грудня 2013 року, звернулось до приватного акціонерного товариства Київський страховий дім в порядку регресу із заявою про страхове відшкодування від 01 липня 2014 року вих. № 1034АГ/АХА.

26 березня 2015 року ПрАТ Київський страховий дім здійснив на користь приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування виплату страхового відшкодування в розмірі 24068 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5600 від 26 березня 2015 року.

Предметом спору у даній справі є вимога приватного акціонерного товариства Київський страховий дім про стягнення з приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , ОСОБА_2 страхового відшкодування в порядку регресу на підставі підпункту "г" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з не повідомленням відповідачами страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28 листопада 2013 року, що є порушенням підпункту 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та невідповідність технічного стану транспортного засобу БАЗ-2215 СПГ, державний номер НОМЕР_1.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-1737цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року із змінами, так і в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013 року зазначено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Посилання суду на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року, як на підставу підтвердження знаходження ОСОБА_2 у трудових відносинах з приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК є помилковим, виходячи з наступного.

В силу ч. 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов'язковим для суду лише щодо з'ясування питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 283 КУпАП України постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Посилаючись на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року, як на підставу підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище норми права, не врахував, що відомості про перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК викладено у тексті постанови, де зазначаються відомості про особу, щодо якої розглядається справа, та не було встановлено судом під час розгляду справи.

Відповідно до Індивідуальної відомості про застраховану особу, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яка була витребувана під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача, ОСОБА_2 в період з жовтня 2013 року по березень 2014 року працював вприватному підприємстві ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК .

Таким чином, на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 28 листопада 2013 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , працював на посаді водія. Дані обставини не заперечувалися позивачем.

Згідно інформації, наданої Регіональним сервісним центром в Луганській області від 11.08.2017 року, станом на 28.11.2013 року по теперішній час автомобіль НОМЕР_3, 2005 року виписку, номер кузова НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_5. 26.01.2010 року у ВРЕР м. Луганськ по заяві власника виданий тимчасовий реєстраційний талон на право керування ПП ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , строком дії до 19.01.2015 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_3, 2005 року виписку, номерний знак НОМЕР_1, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 28 листопада 2013 року, було приватне підприємство ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК .

Оскільки ОСОБА_2 керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, так як перебував у трудових відносинах з ПП ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, то за правилами ст. 1172 ЦК України на останнє, як володільця транспортного засобу, має покладатися обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, будь-які відомості про незаконне заволодіння ОСОБА_2 автомобілемНОМЕР_3, 2005 року виписку, номерний знак НОМЕР_1, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПП ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК як роботодавець ОСОБА_2, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, має нести відповідальність, а не ОСОБА_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 є неналежним відповідачем в даній справі, а відтак позовні вимоги пред'явлені до юридичної особи ПП "ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК", тому позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З такими висновками суду повністю погодитися не можна, виходячи з того, що при вирішені спору суд не застосував до правовідносин сторін положення п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із тексту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути як з приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , так і з ОСОБА_2 страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24068 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В пункті 15 зазначеної вище постанови роз'яснено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року № 4 зазначено, що оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 ЦПК при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. При цьому позов юридичної особи (фізичної особи - підприємця) до юридичної особи (фізичної особи - підприємця) із залученням фізичної особи - водія як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням положень статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15 та від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1593цс16.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, заявлених до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК , залишивши поза увагою, що спір, який виник між приватним акціонерним товариством Київський страховий дім та приватним підприємством ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК з приводу відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та не застосував до спірних правовідносин положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині вирішення позовних вимог приватного акціонерного товариства Київський страховий дім до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу скасувати і в цій частині провадження підлягає закриттю, оскільки дані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. п.1 ч. 1 ст. 205,303,307,308,310,315,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Київський страховий дім задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 29 травня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства Київський страховий дім до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу і провадження в цій частині закрити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.206 ЦПК України повідомити приватного акціонерного товариства Київський страховий дім , що розгляд його позовних вимог до приватного підприємства ПОТЕНЦІАЛ-ЛУГАНСЬК про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в порядку регресу віднесено до юрисдикції господарського суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: