Рішення

від 15.08.2017 по справі 913/512/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 серпня 2017 року Справа № 913/512/17

Провадження №34/913/512/17

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради Луганської області , смт. Мілове Міловського району Луганської області

до 1 - го відповідача: Комунальної установи «ОСОБА_1 районний центр «Спорт для всіх» , смт. Мілове Міловського району Луганської області

2 - го відповідача: Приватного підприємства «Воронянські ковбаси» , м. Лисичанськ Луганської області,

про визнання договору оренди недійсним та повернення приміщення

У судовому засіданні брали участь :

від органу прокуратури - ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення №028256 від 15.08.2014;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 районної ради Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 22.06.2017№04/104-726 вих-17 про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та повернення приміщення.

У відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України 29.06.2017 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.06.2017 було призначено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі ОСОБА_1 районної ради Луганської області з позовними вимогами на 25.07.2017 о 15 год. 10 хв.

17.07.2017 від відповідача 1 - КП «ОСОБА_1 районний центр «Спорт для всіх» на адресу суду надійшла заява №44 від 12.07.2017 про розгляд справи без участі його представника, так як позов відповідач 1 визнає в повному обсязі. Цю заяву суд розглянув та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.07.2017 було підтверджено підстави представництва заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради Луганської області з заявленими вимогами, порушено провадження у справі та її розгляд відкладено на 15.08.2017 о 15 год. 20 хв.

14.08.2017 на адресу суду від позивача надійшла заява №169 від 10.08.2017 про розгляд справи без участі його представника, так як позов позивач визнає в повному обсязі. Цю заяву суд розглянув та залучив до матеріалів справи.

14.08.2017 від відповідача 1 - КП «ОСОБА_1 районний центр «Спорт для всіх» на адресу суду надійшла заява №47 від 09.08.2017 про розгляд справи без участі його представника, так як позов відповідач 1 визнає в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - 2 - Приватне підприємство Воронянські ковбаси правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву також не надав.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України .

У судовому засіданні 15.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 районної ради Луганської області з заявленими вимогами, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа неспроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Старобільська місцева прокуратура Луганської області за листом №04/104-719вих-17 від 20.06.2017 повідомила ОСОБА_1 районну раду Луганської області про намір звернутися до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору оренди приміщення та повернення вказаного приміщення ОСОБА_1 районні раді Луганської області.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області правомірно, згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі ОСОБА_1 районної ради Луганської області .

Рішенням сесії ОСОБА_1 районної ради Луганської області Про передачу будівлі школи боксу та малоцінних необоротних матеріальних активів №45/11 від 15.01.2015 з балансу відділу освіти ОСОБА_1 районної державної адміністрації було передано в оперативне управління з правом балансоутримувача Комунальній установі ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх будівлю школу боксу, площею 404, 1 м 2 , що розташована за адресою: вул. Армійська, 1, смт. Мілове, Міловського району Луганської області.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 селищної ради №01 від 19.02.2015 було проведено перенумерацію будівлі школи боксу за адресою: смт. Мілове, Міловського району Луганської області, вул. Армійська, під номером 1 на номер 1А .

У зв'язку з чим, рішенням сесії ОСОБА_1 районної ради №46/11 від 03.03.2015 було внесено зміни до рішення сесії ОСОБА_1 районної ради №46/11 від 03.03.2015 в частині визначення адресу школи боксу. Таким чином адресою школи боксу, що є предметом оспорюваного договору, є: смт. Мілове, Міловського район, вул. Армійська, 1А.

Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної ради №31 від 25.06.2015 даній Комунальній установі ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх в особі директора - ОСОБА_3 надано право виступати орендодавцем комунального майна з Приватним підприємством Воронянські ковбаси та зобов'язано щомісячно надавати районній раді звіт з орендної плати.

На виконання вищевказаного розпорядження голови ОСОБА_1 районної ради, 25.06.2015 між Комунальною установою ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх (орендодавець) в особі директора - ОСОБА_3 та Приватним підприємством Воронянські ковбаси (орендар) було укладено договір №2 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до умов договору сторони дійшли згоди, що орендодавець здав, а орендар прийняв в тимчасове орендне користування нежиле приміщення площею 85,7 кв. м, розміщене за адресою: смт. Мілове, Міловського району, вул. Армійська, 1А, що перебуває в оперативному управлінні з правом балансоутримувача у Комунальної установи ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх .

Згідно з п. 1.3. договору вартість орендованих приміщень з урахуванням індексації за домовленістю сторін дорівнює їх балансовій вартості (оціночний звіт від 12.03.2015 виконаний ПП ОСОБА_4М).

Відповідно до пункту 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на орендоване майно. Власником майна залишається комунальна установа ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх , а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 3.1. передбачено, що орендар щомісячно сплачує орендодавцю плату за користування з урахуванням її індексації у розмірі 877 грн. 50 коп., до якої входить плата за користування приміщенням (орендар здійснює платежі за користування комунальними послугами та енергоносіями за договорами орендодавця (відшкодування вартості електроенергії та газу на опалення приміщень окремо від плати за оренду за фактичним споживанням: тепло пропорційно опалюваній площі, електроенергія - за свідченням лічильника, за розцінками організацій, які поставляють енергоносії на момент отримання таких послуг орендодавцем).

Плата за користування сплачується орендарем з моменту фактичної передачі приміщення відповідним актом, щомісячно до 5 числа кожного місяця користування, слідуючого за звітним (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.11.2015 строк дії договору становить до 25.05.2018 (а.с. 38).

За актом приймання-передачі від 26.06.2015, який є невід'ємним додатком до вказаного договору, Комунальна установа ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх в особі директора ОСОБА_3 передала Приватному підприємству Воронянські ковбаси в особі керівника ОСОБА_5 в оренду підвал загальною прощею 69,9 кв.м. та підсобне приміщення першого поверху 1-16, 1-17 загальною площею 15,8 кв.м. (у тому числі опалювальної - 12,4 кв.м) (а.с. 37).

Відповідно до листа №25 від 12.05.2017 Комунальна установа ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх повідомила Старобільську місцеву прокуратуру про те, що питання із складання конкурсної документації на право оренди майна установою не розглядалися з причин відсутності заяв на оренду (а.с. 54).

З огляду на викладене, прокурор зазначає, що оспорюваний правочин є недійсним через непроведення конкурсу на оренду комунального майна, договір не містить усіх істотних умов договору, передбачених Законом України Про оренду державного та комунального майна та сторонами не враховано положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.02.1995, щодо визначення розміру орендної плати за перший місяць оренди.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 759 ЦК України, ч. 3 ст. 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Зокрема, такі особливості встановлені Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

Так, оспорюваний договір №2 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться в оперативному управління з правом балансоутримувача у Комунальної установи ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Частиною 1 статті 3 зазначеного Закону передбачено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє пор це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Проте, як уже було зазначено, згідно інформації Комунальної установи ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх за листом №25 від 12.05.2017 питання зі складання конкурсної документації направо оренди майна установою не розглядалися, оголошення про намір передати майно в оренду у офіційних засобах масової інформації не публікувалися.

Таким чином, орендар отримав зазначене приміщення всупереч вимогам закону щодо обов'язкового оголошення в засобах масової інформації про намір здати приміщення в оренду та проведення конкурсу на оренду комунального майна.

До того ж, як зазначає прокурор, при укладенні договору не було досягнуто згоди щодо усіх істотних його умов.

Так, частина 1 статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплює перелік істотних умов договору оренди, а саме:

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, у договорі №2 оренди нежитлового приміщення від 25.06.2015 в редакції додаткової угоди №1 від 12.11.2015, всупереч вищезазначеній нормі не передбачено порядок забезпечення сторонами виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, не визначено порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Крім цього, в договорі взагалі відсутні пункти, що визначають права і обов'язки орендодавця.

Таким чином, сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору визначених законодавством, недотримання яких є підставою для визнання договору недійсним.

Поряд з вказаними обставинами, прокурор також вказує на порушення норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу при визначення орендної плати за майно, що є предметом оспорюваного договору.

Так, згідно п. 3.1 договору орендна плата складає 877,50 грн. в місяць та визначена відповідно до розрахунку, який доданий до договору на підставі оціночного звіту від 12.03.2015, виконаного ПП ОСОБА_4

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у комунальній власності органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до п. 12 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 768 від 04.10.1995, перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за формулою, вказаною в цьому пункті. Вказана формула враховує розмір інфляції з моменту проведення незалежної оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати та індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Однак, всупереч вимогам п. 12 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, сторонами не визначено розмір орендної плати за базовий та перший місяць оренди та не вказано його у договорі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзацами 1-2 пп.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом положень ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що, оскільки договір №2 оренди нежитлового приміщення від 25.06.2015 та додаткова угода №1 від 12.11.2015, що є невід'ємною його частиною, укладені між Комунальною установою ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх в особі директора ОСОБА_3 та Приватним підприємством Воронянські ковбаси в особі керівника ОСОБА_5, з порушення норм Закону України Про оренду державного та комунального майна , норм Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 768 від 04.10.1995, даний договір підлягає визнанню недійсним.

В позовній заяві прокурор просить припинити виконання договору №2 оренди нежитлового приміщення від 25.06.2015 на майбутнє.

З цього приводу господарський суд зазначає, що відповідно до приписів ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-195гс15, ч.3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Підпунктом 2.7 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

З огляду на задоволення вимог щодо визнання недійсним договору, суд також дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог і в частині зобов'язання Приватного підприємства Воронянські ковбаси повернути приміщення, площею 85,7 кв. м, вартістю 64281 грн. 82 коп., розміщене за адресою: смт. Мілове, Міловського району Луганської області, вул. Армійська, 1А.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти порівну в розмірі 1600 грн. 00 коп. на кожного з відповідачів.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - ОСОБА_1 районної ради Луганської області про визнання недійсним договору оренди приміщення та повернення приміщення задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №2 оренди нежитлового приміщення від 25.06.2015 та додаткову угоду №1 від 12.11.2015, що є невід'ємною його частиною, укладені між Комунальною установою ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх та Приватним підприємством Воронянські ковбаси .

3. Зобов'язати Приватне підприємство Воронянські ковбаси повернути приміщення площею 85,7 кв. м, вартістю 64281 грн. 82 коп., розміщене за адресою: смт. Мілове, Міловського району Луганської області, вул. Армійська, 1А, балансоутримувачу в особі Комунальної установи ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх .

4. Стягнути з Комунальної установи ОСОБА_1 районний центр Спорт для всіх , 92500, смт. Мілове Міловського району Луганської області, вул. Первомайська, 17, код ЄДРПОУ 36735266, на користь прокуратури Луганської області , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, б. 27, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02909921, судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства Воронянські ковбаси 93113, м. Лисичанськ Луганської області, вул. В. Сосюри, 349, код ЄДРПОУ 38504861, на користь прокуратури Луганської області , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, б. 27, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02909921, судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2017.

Суддя А.В. Іванов