Рішення

від 15.08.2017 по справі 910/9514/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017Справа №910/9514/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міське кафе

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз, Укарїна

про стягнення 151934,62 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Лавренчук Т.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Мусієнко Н.А. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Міське кафе звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз, Укарїна про стягнення заборгованості за Договором поставки смаженої кави №7/1КХ від 16.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 124647,61 грн.

Крім того, позивач просить стягнути, за порушення грошового зобов'язання, нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 18888,27 грн., 3% річних в розмірі 1984,87 грн. та інфляційні втрати в сумі 8524,02 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 154044,77 грн.

Крім того, в ході розгляду справи, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 89400,20 грн., з яких 60000 грн. основної заборгованості, 19362,68 грн. пені, 8090,66 грн. інфляційних втрат та 1946,86 грн. трьох відсотків річних станом на 06.06.2017.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що при поданні позовної заяви, останнім було допущено арифметичні помилки при визначенні суми основної заборгованості, яка у відповідності до долучених видаткових накладних становила 124627,61 грн. та не враховано факт часткової оплати відповідачем поставленого товару на суму 2093,19 грн. за видатковою накладною №472 від 21.10.2016, відтак сума основної заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви становила 122534,42 грн. Крім того, позивач зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем було здійснено часткові оплати поставленого товару на суму 20000 грн. та 42534,42, відтак позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог.

Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав заперечень проти позовних вимог, разом з тим зазначив, що прострочення зі сплати грошових коштів сталося внаслідок тяжкого фінансового становища товариства.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міське кафе (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз, Укарїна (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки смаженої кави №7/1КХ, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується постачати покупцю протягом дії даного договору товар, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, покупець, відповідно до своїх потреб протягом строку дії цього договору подає постачальникові усні або письмові замовлення на необхідний йому товар, де чітко зазначає асортимент, ціну, кількість та інші характеристики товару.

Згідно з п.2.5 Договору, обов'язки постачальника по передачі партії товару вважаються виконаними після передачі цієї партії товару покупцеві в місці знаходження покупця або за погодження сторін уповноваженій покупцем особі (в тому числі перевізнику).

За умовами п.2.7 Договору, постачальник, одночасно із передачею відповідної партії товару, надає покупцю чи уповноваженій ним особі наступні документи на товар: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару.

Пунктом.2.8 Договору визначено, що якщо протягом п'яти діб з моменту передачі товару від покупця не надійшла письмова претензія стосовно неотримання ним зазначених в п.2.9 цього договору документів, це означає, що ці документи передані йому постачальником належним чином, проте це не позбавляє покупця права звернутися до постачальника з вимогою про повторну видачу копії зазначених документів.

Товар, що постачається за даним договором оплачується за цінами визначеними у рахунку та видатковій накладній (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору, загальна вартість договору складається із суми всіх товарних накладних на постачання товару прийнятих та підписаних уповноваженими матеріально-відповідальними особами покупця протягом всієї дії даного договору.

Згідно з п.4.1 Договору, розрахунок за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу.

У відповідності до п.4.3 Договору, кошти за поставлений товар повинні біти перераховані покупцем в повній сумі на поточний рахунок постачальника не пізніше ніж на 7 (сьомий) календарний день з моменту поставки товару.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторона, винна в такому невиконанні або неналежному виконанні, відшкодовує іншій стороні заподіяні таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем умов, вказаних у п.п4.2 та 4.3 договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє протягом 3-х (трьох) місяців. Дата закінчення даного договору 16.02.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачеві товар, обумовлений договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №472 від 21.10.2016, №474 від 24.10.2016, №475 від 24.10.2016, №476 від 24.10.2016, №477 від 24.10.2016, №480 від 25.10.2016, №483 від 26.10.2016, №492 від 28.10.2016, №493 від 28.10.2016, №497 від 28.10.2016, №498 від 31.10.2016, №499 від 31.10.2016, №500 від 31.10.2016, №501 від 31.10.2016, №503 від 01.11.2016, №510 від 04.11.2016, №511 від 04.11.2016, №512 від 07.11.2016, №515 від 08.11.2016, №520 від 10.11.2016, №525 від 11.11.2016, №526 від 14.11.2016, №527 від 14.11.2016, №533 від 17.11.2016, №534 від 17.11.2016, №535 від 17.11.2016, №536 від 17.11.2016, №541 від 21.11.2016, №542 від 21.11.2016, №543 від 21.11.2016, №544 від 21.11.2016, №545 від 21.11.2016, №546 від 21.11.2016, №548 від 21.11.2016, №549 від 22.11.2016, №550 від 22.11.2016, №556 від 25.11.2016, №557 від 25.11.2016 та №558 від 25.11.2016 на загальну суму 124627,61 грн. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушення строків оплати встановлених в договорі, в зв'язку з чим, на момент подання позивачем розглядуваного позову у відповідача утворилася заборгованість в сумі 122534,42 грн.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз, Укарїна своїх зобов'язань за договором, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 122534,42 грн.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що після порушення провадження у справі, відповідач частково погасив існуючу перед позивачем заборгованість в сумі 20000 грн. та 42534,42 грн., чим фактично визнав факт порушення ним умов укладеного між сторонами договору, внаслідок чого позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з ч.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем частини основної заборгованості в розмірі 20000 грн. та 42534,42 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначених сум заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Разом з тим, факт існування заборгованості в розмірі 60000 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 60000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1946,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8090,66 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 19362,68 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За умовами п.7.2 Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем умов, вказаних у п.п4.2 та 4.3 договору, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право позивача нараховувати пеню за весь період прострочення, проте, позивач нараховує пеню за період, який перевищує шестимісячний термін встановлений статтею 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, провівши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для зменшення заявленої позивачем суми, та нарахування пені в межах шестимісячного строку від дня порушення відповідачем свого обов'язку, відтак суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача пені в сумі 16863,21 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову суд зазначає, що остання судом розглянута проте залишена без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч.1 ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В той же час, у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено належних доводів на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання у подальшому судового рішення у разі задоволення позову.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу представників сторін на те, що вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком.

Крім того, судом враховано факт часткової оплати заборгованості за договором, що здійснена відповідачем в ході розгляду справи. Вказані обставини свідчать про наміри відповідача оплатити існуючу перед позивачем заборгованість.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1600 грн.

Таким чином, враховуючи подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній уточнив, що на момент подання позову загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням штрафних санкцій, становив 151934,62 грн., за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2279,02 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 2279,02 грн. покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, оскільки 62534,42 грн. основної заборгованості сплачені відповідачем після подання позову позивачем та сплати ним судового збору, судовий збір у цій частині позовних вимог покладається на відповідача в повному обсязі.

Разом з тим, на підставі зазначеної статті Кодексу, витрати зі сплати судового збору за подання позивачем до суду заяви про забезпечення позову покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз, Укарїна (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34; ідентифікаційний код 32109928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міське кафе (01001, м. Київ, вул. Костьольна, буд. 6, оф.39; ідентифікаційний код 38196762) 60000 (шістдесят тисяч) грн. заборгованості, 1946 (одна тисяча дев'ятсот сорок шість) грн. 86 коп. 3% річних, 8090 (вісім тисяч дев'яносто) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 16863 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 21 коп. пені, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2241 (двi тисячi двісті сорок одна) грн. 53 коп.

Провадження у справі в частині стягнення 62534 (шістдесят двi тисячi п'ятсот тридцять чотири) грн. 42 коп. основного боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 19.08.2017

Суддя Я.В. Маринченко