Постанова

від 17.08.2017 по справі 914/2751/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа № 914/2751/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Малех І.Б.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність", м.Львів

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.17

у справі №914/2751/16

за позовом ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача 1 Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність", м.Львів

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність", м.Львів

про виплату вартості частини майна

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 - адвокат, Абрамов В.Є. - представник;

від відповідача-2 - Білостоцький С.М. - представник;

від відповідача-1 - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду, справу № 914/2751/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії Гриців В.М. та Желіка М.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.17 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 08.08.17.

У судовому засіданні 08.08.17 оголошено перерву до 09.08.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.17 розгляд справи відкладено на 17.08.17 та продовжено строк розгляду спору в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.17 №395 у справі призначено проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою суддів - членів колегії Гриців В.М. та Желіка М.Б.

Згідно з протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 16.08.17 до складу судової колегії введено суддів Давид Л.Л. та Малех І.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.17 у справі №914/2751/16 ( головуючий суддя Петрашко М.М., судді Гоменюк З.П., Ділай У.І.), зокрема, залучено до участі у справі іншого відповідача (відповідача-2): Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код: 41109593) та вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код 00307690). Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код: 41109593).

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що 30.01.2017р., внаслідок виділу зі складу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" було створено нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" є правонаступником частини майна, прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність".

Таким чином, беручи до уваги те, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи з якої був здійснений виділ, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у даній справі іншого відповідача (відповідача-2) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, буд.55, ідентифікаційний код: 41109593).

Відповідно до розподільчого балансу частина активів та пасивів Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" від 30.01.2017р. в результаті виділу передано новоствореній юридичній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" нерухоме та рухоме майно згідно із переліком наведеному в розподільчому балансі, копію якого долучено до пояснення (вх.№19930/17 від 06.06.2017р.)

Оцінивши матеріали справи , місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідачів може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, оскільки такі обставини свідчать про можливі підготовчі дії до його реалізації.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що найдоцільнішим заходом до забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно як Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (відповідача-1), так і Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (відповідача-2) враховуючи, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи з якої був здійснений виділ.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду в частині вжиття заходів до забезпечення позову, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.04.17 у даній справі в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача 2 скасувати.

При цьому, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що залучення ТОВ Львівська фірма Юність мало бути оформлено окремим процесуальним документом - ухвалою про залучення до участі у справі іншого відповідача, яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Таким чином, на думку скаржника, місцевий господарський суд повинен був прийняти дві ухвали - про залучення іншого відповідача та про забезпечення позову.

Крім того, апелянт зазначає про те, що, місцевий господарський суд в оскарженій ухвалі підставою забезпечення позову зазначає клопотання позивача від 15.11.16, проте, як вказує скаржник у вказаному клопотанні позивач просив про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТДВ Львівська фірма Юність .

Також, апелянт вказує на те, що відповідно до відомостей , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, правонаступниками ТДВ Львівська фірма Юність є дві юридичні особи - ТОВ Львівська фірма Юність та ТОВ Львівська фабрика Юність , а тому залучивши до участі у справі лише одного правонаступника, місцевий господарський суд, на думку скаржника, порушив припис ст.4-3 ГПК України.

Апелянт вважає, що позивачем у клопотанні не наведено, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про вчинення ТОВ Львівська фірма Юність дій спрямованих на ухилення від виконання субсидіарного обов'язку за зобов'язаннями відповідача, а саме лише припущення про таку потенційну можливість не може бути підставою для задоволення позову.

При цьому, скаржник зазначає, що накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно , що належить ТОВ Львівська фірма Юність не характеризується адекватністю та доцільністю, зважаючи на предмет та ціну позову.

Відзивів на апеляційну скаргу не подано.

14 серпня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло звернення, проте зі змісту такого документу не вбачається який саме характер носить поданий документ та з яким саме зверненням звертається позивач до суду апеляційної інстанції. З огляду на наведене, подане позивачем звернення залишено судовою колегією без розгляду.

Присутні представники сторін навели у судових засіданнях свої доводи та заперечення. До відома присутніх представників доведено обставини щодо зміни судової колегії, відводу колегії суддів заявлено не було.

Відповідач 1 участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Щодо цього колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що ухвалами суду участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду ухвали в апеляційному порядку та зважаючи на скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду, встановлений ст.102 ГПК України , судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 1.

Суд, дослідивши наявні докази по справі колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.16 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТДВ Львівська фірма Юність про виплату частки майна учасника товариства.

В процесі судового розгляду місцевим господарським судом встановлено, що внаслідок виділу з ТДВ Львівська фірма Юність утворилася юридична особа - ТОВ Львівська фірма Юність , яка несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи з якої був здійснений виділ.

З огляду на наведену обставину, як зазначено вище, місцевим господарським судом залучено до участі у справі іншого відповідача, а саме ТОВ Львівська фірма Юність .

Відповідно до ч.1 ст.24 ГПК господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Частиною 4 ст.24 ГПК України визначено, що про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом залучено до участі у справ іншого відповідача про що винесено відповідну ухвалу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 106 ГПК ухвала про заміну відповідача, залучення іншого відповідача не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що стосуються неправомірного винесення місцевим господарським судом одного процесуального документа про залучення іншого відповідача та забезпечення позову не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на неможливість перегляду ухвали суду про залучення іншого відповідача окремо від рішення суду.

Відтак, оскаржена ухвала місцевого господарського суду від 04.07.17 у даній справ підлягає перегляду судом апеляційної інстанції лише в частині вжиття заходів забезпечення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі, є стягнення з відповідача на користь позивача вартості частини майна ТДВ "Львівська фірма "Юність", пропорційній частці у статутному капіталі товариства у зв'язку з виходом позивача з товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 5.1. статуту ТДВ "Львівська фірма "Юність", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 1/2012 від 14.12.2012р. частка позивача у статутному капіталі товариства становила 4,9527%.

Як встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_2, у січні 2015 року направлено товариству заяву про вихід з товариства та виплату належній їй частки майна у товаристві.

Рішенням загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю Львівська фірма Юність , оформлених протоколом №1/2015 від 07.04.15, вирішено вивести ОСОБА_2 з числа учасників товариства та провести розрахунок з ОСОБА_2 у зв'язку з виходом.

Висновком оцінки майнового комплексу, складеному ТОВ "Периметр", встановлено вартість майна товариства, з огляду на що визначено вартість частини майна у статутному капіталі ТДВ "Львівська фірма "Юність", яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв'язку і з виходом, що становить 339 915, грн.

У зв'язку з невиконанням товариством обов'язку по виплаті вказаної частки ОСОБА_2звернувся до суду із наведеним вище позовом.

При цьому, у прохальній частині зазначено розмір частки 3399415,00 грн. У судовому засіданні, присутнім представником позивача зазначено про допущення описки у вказаній сумі, при цьому належною суму слід вважати 339 915,00 грн. Вказана обставина підтверджується також. ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.16 у даній справі, в якій виправлено описку в ухвалі суду у зв'язку з поданням позивачем заяви про внесення змін до позовної заяви у зв'язку з опискою, а саме ціною позову вважати 339 915,00 грн. замість помилково зазначеної ціни позову в розмірі 3 399 415,00 грн.

З матеріалів справи вбачається , що 15.11.16 позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - ТДВ Львівська фірма Юність .

Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач після проведенням загальних зборів товариства, про які зазначено вище, також провів списання майна з метою зменшення його вартості задля визначення меншої вартості частки, що підлягає виплаті позивачу.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом забезпечено позов, проте шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідачів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскарженої ухвали місцевого господарського суду вбачається, що місцевим господарським судом надавалася оцінка поданому позивачем клопотанню про забезпечення позову, проте результат розгляду такого клопотання не знайшов свого відображення у резолютивній частині ухвали, оскільки як зазначено вище, заходи до забезпечення позову вжиті місцевим господарським судом з ініціативи суду.

Відповідно до п.10 Постанови пленуму ВГС України від 23.03.12 №6 Про судове рішення результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

З огляду на наведене, місцевий господарський суд мав відобразити результат розгляду поданого позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Не зважаючи на те, що апелянт не покликається на зазначену обставину в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність усунення виявленого недоліку з огляду на вимоги ст.101 ГПК України, оскільки апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, надавши оцінку поданому клопотанню про забезпечення позову, судова колегія вважає що в задоволенні такого слід відмовити з огляду на наступне:

Відповідно до п.7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником при поданні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача 1 не подано жодних доказів які б підтверджували наявність у відповідача 1 рахунків на яких містяться кошти, іх номери та установи у яких вони відкриті.

Відсутність такої інформації унеможливлює задоволення поданого клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача 1.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду (п.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" )

При цьому, оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності у даній справі вжиття заходів забезпечення позову з власної ініціативи з огляду на наступне:

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 1304 зазначено, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В іншому Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року N 5-рп/2011 1305 викладено правову позицію, згідно з якою судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Згідно із п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимог про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова ВГС України від 07.06.16 у справі №904/1019/16).

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2017р., внаслідок виділу зі складу Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" було створено нову юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" є правонаступником частини майна, прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність".

Відповідно до розподільчого балансу частина активів та пасивів Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" від 30.01.2017р. в результаті виділу передано новоствореній юридичній особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" нерухоме та рухоме майно згідно із переліком наведеному в розподільчому балансі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що у даному випадку вчинення ТДА Львівська фірма Юність дій щодо виділу активів, може свідчити про намагання боржника зменшити свої активи на стільки, що виконання рішення у дані справі стане неможливим у зв'язку із відсутністю у відповідача 1 майна для виплати позивачу належної йому частки у разі задоволення позову.

А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що майно, яке є у відповідача 1 може бути реалізоване третім особам та зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що призведене до неможливості виконання рішення у суду у разі задоволення позову у справі.

З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу 1, передбачене ст. 67 ГПК України, є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач. При цьому, вжиття у наведений вище спосіб заходів до забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача 1 у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, як зазначено вище, правонаступник ТДВ Львівська фірма Юність ТОВ Львівська фірма Юність несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи з якої був здійснений виділ, згідно ч.3 ст.109 ЦК України.

Вказану обставину враховано місцевим господарським судом при винесенні ухвали про забезпечення позову.

Як зазначено вище, необхідною умовою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин як свідчать про вчинення відповідачем дій, що можуть в подальшому утруднити виконання рішення суду. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) (П.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем 2 вчиняються будь - які дії спрямовані на відчуження майна, що може утруднити виконання рішення суду. З огляду на що, судова колегія вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача 2.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у даній справі є виплата частки учасника в розмірі 339 915, 00 грн. при цьому, місцевим господарським судом накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке:

Відповідно до п.6.8 Постанови Пленуму №4 від 25.02.16 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал, зокрема, про накладення арешту на все майно підприємства.

З огляду на викладене, враховуючи адекватність заходу забезпечення позову, застосованого господарським судом (відповідність його вимогам, на забезпечення яких він вживається), а також те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та як засіб запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з необхідністю застосування заходу забезпечення позову щодо накладення арешту на майно відповідача 1 в межах суми позову.

Відтак, враховуючи пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість вжиття таких заходів лише стосовно відповідача 1 та в межах суми позовних вимог, а не на все майно підприємств.

Покликання представника відповідача 2 в судовому засіданні на тривалий термін вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки клопотання про забезпечення позову подано до місцевого господарського суду 15.11.16, а заходи до забезпечення позову вжиті судом аж 04.07.17, що відображено в оскарженій ухвалі, не беруть судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову вжиті місцевим господарським судом не у зв'язку і з задоволенням клопотання позивача, а за власною ініціативою.

Разом з цим, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що стаття 67 ГПК передбачає лише винесення ухвали про забезпечення позову і не містить припису про обов'язковість проведення у зв'язку з цим судового засідання, відтак відповідне питання вирішується самим господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Строк розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову процесуальним законом не встановлено, отже, суду слід виходити з того, що цей строк має бути розумно необхідним для ефективного запобігання тим негативним явищам.

Також судом апеляційної інстанції спростовуються доводи апелянта стосовно порушення місцевим господарським судом норм ст.4-3 ГПК України у зв'язку з залученням до участі у справі лиши одного правонаступника відповідача 1, хоча відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, правонаступниками ТДВ Львівська фірма Юність є дві юридичні особи - ТОВ Львівська фірма Юність та ТОВ Львівська фабрика Юність , оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 1, до відома місцевого господарського суду відповідачем 1 доведено інформацію лише про наявність одного правонаступника - ТОВ Львівська фірма Юність , яка і була залучення судом першої інстанції до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на наведене, обставина щодо незалучення судом першої інстанції ще одного правонаступника - ТОВ Львівська фабрика Юність , окрім того що залучений місцевим господарським судом, не може вважатися порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки такі обставини склалися у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 вимог ст.22 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлені обставини щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-1 в межах ціни позову, разом з цим, обґрунтованість вжиття таких заходів щодо відповідача 2 та на все майно відповідачів не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, з огляду на що ухвала Господарського суду Львівської області від 04.07.17 у даній справі підлягає частковому скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги належить покласти на відповідача 1, враховуючи вимоги ч.2 ст.49 ГПК України та те, що останній ухиляється від виконання вимог позивача заснованих на нормах ЗУ Про господарські товариства , що змусило позивача звернутися за судовим захистом (п.4.7 постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.13 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України )

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.07.17 у справі № 914/2751/16 в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код: 41109593) скасувати.

3. В іншій частині п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.17 у справі №917/2751/16 змінити та викласти в наступній редакції:

В заяві ОСОБА_2 від 15.11.16 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ТДВ Львівська фірма Юність в сумі 339 915 грн. відмовити.

Вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код 00307690) в межах суми позову в розмірі 339 915,00 грн..

Стягувач: ОСОБА_2 (79066, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Боржник: Товариство з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код 00307690).

4. Стягнути з Товариство з додатковою відповідальністю "Львівська фірма "Юність" (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код 00307690) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська фірма Юність (79056, м.Львів, вул.Польова, будинок 55, ідентифікаційний код: 41109593)1600 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в прядку і строки встановлені ст.ст.109, 110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.08.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Малех І.Б.