Рішення

від 08.08.2017 по справі 179/722/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/722/17

провадження № 2/179/1072/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Бондар О.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства Еталон-Є до ОСОБА_3, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Еталон-Є до ОСОБА_3, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позивач в позові посилається на те, що 20 липня 2007 року було створено Фермерське господарство Еталон-Є (далі - ФГ Еталон-Є ), яке зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб 29.08.2007 року. Між учасниками ФГ Еталон-Є було укладено установчий договір, згідно якого засновниками вказаного господарства є: ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_3; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10.

Згідно установчого договору ФГ Еталон-Є , до земель господарства належать земельні ділянки засновників господарства, отримані ними, як членами господарства із земель фермерського господарства, які посвідчені Державними актами на право власності на земельну ділянку:

ОСОБА_5 - 4,9120 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300596);

ОСОБА_8 - 4,8990 га (державний акт від 14.07.2007 р. № 010712300602);

ОСОБА_9 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300600);

ОСОБА_10 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300599);

ОСОБА_4 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300598);

ОСОБА_6 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300597);

ОСОБА_3 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300603);

ОСОБА_7 - 4,8990 га (державний акт від 16.07.2007 р. № 010712300601).

Згідно Статуту ФГ Еталон-Є , для досягнення цілей своєї діяльності господарство використовує земельні ділянки на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників.

Відповідно до Статуту ФГ Еталон-Є , засновники Господарства зобов'язані:

-додержуватися Статуту Господарства;

-виконувати свої зобов'язання перед Господарством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклад у розмірі, порядку та засобами, передбаченими дійсним статутом.

Оскільки, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є засновниками господарства, земельні ділянки, які їм належать на праві власності використовуються виключно для діяльності ФГ Еталон-Є та є їхньою майновою участю в господарстві.

Наприкінці 2010 року керівником Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (далі - СФГ "Ізмаїл"), керівництву ФГ Еталон-Є було запропоновано укласти договори оренди земельних ділянок, однак зазначеному підприємству було відмовлено у цій пропозиції.

27.12.2010 року між ОСОБА_3 (реєстраційний № 041012301798) та Селянським (фермерським) господарством Ізмаїл було укладено договір оренди земельної ділянки, яка раніше була передана в користування ФГ Еталон-Є на підставі установчого договору та статуту. Зазначений договір оренди був самовільно укладений членом господарства, як фізичною особою та не був погоджений з головою ФГ Еталон-Є .

У період з 27.12.2010 року по теперішній час, СФГ Ізмаїл користується земельною ділянкою засновника господарства. На пропозицію ФГ Еталон-Є повернути земельну ділянку, керівник СФГ Ізмаїл відмовляв. Засновнику та керівнику ФГ Еталон-Є екземпляри договорів оренди укладених з СФГ Ізмаїл не надавалися. Про існування договорів оренди, ФГ Еталон-Є дізналося 28 листопада 2016 року, у зв'язку із зверненням голови господарства до Відділу Держгеокадастру для уточнення даних по земельним ділянкам. 21.12.2016 року ФГ Еталон-Є було надано Відділом Держгеокадастру в Магдалинівському районі Дніпропетровської області копії договорів оренди земельних ділянок, у зв'язку із запитом господарства.

У відповідності до Статуту ФГ Еталон-Є , директор у межах своєї компетенції має право підписувати від імені Господарства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступати розпорядником майна Господарства відповідно до Статуту та чинного законодавства України.

Позивач вважає, що передання засновником господарства в користування (оренду) вказаної земельної ділянки іншим юридичним особам є порушенням зобов'язань визначених статутом ФГ Еталон-Є та законодавством, оскільки укладення зазначеного правочину засновником не погоджено з розпорядником майна господарства, яким є директор.

Факт того, що СФГ Ізмаїл повинно було знати про те, що засновник ФГ Еталон-Є , як фізична особа не мав права передавати земельну ділянку в користування іншим юридичним особам та вчиняти з ним правочин без погодження керівника господарства доводиться тим, що Законом встановлено ці обмеження. Земельні ділянки, які передавалися в оренду засновниками господарства СФГ Ізмаїл відносяться до земель із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Крім того, обмеження щодо вчинення правочинів засновником ФГ Еталон-Є зазначено на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, право представлення юридичної особи у правовідносинах з третьою особою та право вчинення від імені юридичної особи договорів має керівник ФГ Еталон-Є - ОСОБА_5.

На підставі наведеного, позивач вважає, що засновником ФГ Еталон-Є , - ОСОБА_3 та СФГ Ізмаїл в порушення вимог законодавства та статуту, самовільно, без погодження із керівником господарства було укладено договір оренди земельної ділянки, у зв'язку із чим є підстави вважати, що вказаний правочин недійсний.

Позивач вважає, що СФГ Ізмаїл користується земельною ділянкою за недійсним правочином, у зв'язку із чим земельна ділянка, яка неправомірно передана відповідачем ОСОБА_3 за договором оренди підлягає поверненню в користування ФГ "Еталон-Є".

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий № 1222385000:01:002:0586) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Ізмаїл , скасувавши його державну реєстрацію вчинену Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301798 та повернути земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0586, яка належить ОСОБА_3 в користування Фермерського господарства Еталон-Є .

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити з вищенаведених підстав, стягнути з відповідачів судовий збір. Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що позивач не є стороною оспорюваного договору, про його існування дізналися 21.12.2016 року, із відповіді відділу Держгеокадастру щодо укладення вказаного правочину між відповідачами по справі. Крім того, представник позивача у судовому засіданні відмовилася від позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Представник відповідача - СФГ Ізмаїл в судовому засіданні заперечила проти позову, надавши письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначила, що договір оренди земельної ділянки укладено без порушень законодавства, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яку добровільно надав в користування відповідачеві. Оспорюваний договір оренди земельної ділянки погоджений сторонами, зареєстрований в установленому законом порядку, у зв'язку із чим прохала відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того представник відповідача прохала застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин, посилаючись на те, що договір оренди був укладений 15.06.2010 року та зареєстровано 27.12.2010 року, у зв'язку із чим строк позовної давності сплинув 28.12.2013 року, однак позов пред'явлений 24.05.2017 року. Представник відповідача у судовому засіданні прохала не розглядати подане відповідачем - 27.06.2017 року клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає, повідомив, що дійсно передав позивачеві в користування свою земельну ділянку, щодо укладення договору оренди із СФГ Ізмаїл йому невідомо, оскільки екземпляр договору оренди не надавався, оренду плату не отримував.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за наступних підстав.

Статтею 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 56 ГК, суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства. Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом, що передбачено ст. 58 ГК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 57 ГК України , установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1, 4 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції станом на 20 липня 2007 року) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

20 липня 2007 року було створено Фермерське господарство Еталон-Є , яке зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб - 29.08.2007 року. Між учасниками ФГ Еталон-Є було укладено установчий договір та статут, які затверджено зборами засновників, згідно яких одним із засновників господарства є - ОСОБА_3 (а. с. 8-9)

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,8990 га, (кадастровий № 1222385000:01:002:0586) яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення фермерського господарства, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149939 від 16.07.2007 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300603 (а. с. 19)

Згідно ст. 3.1.1 установчого договору ФГ Еталон-Є , до земель господарства належить зокрема земельна ділянка засновника господарства - ОСОБА_3, площею 4,8990 га, отримана ним, як членом господарства із земель фермерського господарства , яка посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.07.2007 р. № 010712300603 (а. с. 9).

Згідно п. 1.2.1 Статуту ФГ Еталон-Є , для досягнення цілей своєї діяльності господарство використовує земельні ділянки на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників (а. с. 10 - зворот).

У відповідності до пп. в п. 9.3 Статуту ФГ Еталон-Є , директор (голова) у межах своєї компетенції має право підписувати від імені Господарства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступати розпорядником майна Господарства відповідно до Статуту та чинного законодавства України (а. с. 12).

Згідно ст. 12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із:

-земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

-земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності ;

-земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 19 Закону України Про фермерське господарство визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити, зокрема - право користування землею.

Виходячи з положень Закону та установчих документів ФГ Еталон-Є вбачається, що позивач, як юридична особа використовує земельні ділянки, які знаходяться у власності засновників (членів) господарства, права володіння та користування ними здійснює теж фермерське господарство. Передача земельної ділянки членом фермерського господарства самому господарству як юридичній особі не припиняє право власності громадянина на цю ділянку, але тимчасово, на час перебування засновника (члена) даного фермерського господарства, позбавляє його права володіти та користуватись земельною ділянкою. Відповідно ФГ Еталон-Є набуло права володіння та користування зазначеною земельною ділянкою на той же період на підставі закону та установчих документів. ФГ Еталон-Є набуло статусу платника земельного податку за земельну ділянку, належну членові господарства, який сумлінно сплачується позивачем, зокрема за період з 2010 року по 2016 рік, згідно повідомлення Новомосковської ОДПІ № 002699 від 13.03.2017 р. (а. с. 21). Укладення договору оренди земельної ділянки чи іншого правочину між фермерським господарством та його членом як власником земельної ділянки законом не вимагається.

У відповідності до ст. ст. 4, 5 Закону України Про оренду землі , орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України ( 2768-14), Цивільним кодексом України (1540-06, 435-15), цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 10 Закону України Про оренду землі передбачено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

15.06.2010 року між засновником ФГ Еталон-Є - ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Ізмаїл було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301798 (а. с. 13-17).

Згідно довідки відділу Держгеокадастру в Магдалинівському районі Дніпропетровської області № 415-99.3-3449/2-16 від 21.12.2016 року наданої на запит ФГ Еталон-Є вбачається, що між ОСОБА_3 та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований - 27.12.2010 року, терміном на 25 років (а. с. 20).

У відповідності до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1, 4 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідачем 03.07.2017 року до суду було надано клопотання про застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин, посилаючись на те, що строк позовної давності за зазначеними позовними вимогами сплинув 28.12.2013 року, оскільки оспорюваний договір було укладено 15.06.2010 року, зареєстровано 27.12.2010 року, а позивач звернувся до суду 24.05.2017 року.

Зі змісту оспорюваного договору оренди вбачається, що його сторонами є відповідачі по справі, у зв'язку із чим твердження представника позивача, що позивач не був стороною договору та про порушення свого права дізнався 21.12.2016 року, у зв'язку із отриманням відповіді відділу Держгеокадастру в Магдалинівському районі щодо укладення договору оренди є обґрунтованим. Крім того, строк дії оспорюваного договору оренди становить - 25 років з моменту його державної реєстрації - 27.12.2010 року. Виходячи з наведеного, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_3, передаючи в оренду земельну ділянку СФГ Ізмаїл , діяв поза межами наданих йому законодавством та установчими документами повноважень. Спосіб здійснення повноважень щодо укладання договору оренди землі було також обрано невірно.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ст. 203 цього ж кодексу визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відповідно до ч. 1-5 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначає, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Укладання оспорюваного договору оренди землі особою, яка є засновником (членом) фермерського господарства та передала йому у володіння та користування земельну ділянку є обмеженням прав третіх осіб на цю земельну ділянку, а також обмеженням господарської діяльності позивача. Оскільки зазначені дії відповідачів не відповідають меті взяття в оренду земельної ділянки, відповідач - ОСОБА_3, уклавши відповідний договір, як фізична особа, не мав необхідний обсяг повноважень, закріплених в законодавстві. У зв'язку із укладенням оспорюваного договору відбулося незаконне користування земельною ділянкою разом із незаконним обмеження інших осіб на користування нею.

Відсутність закону, яким було б встановлено порядок передачі земельної ділянки засновником (членом) фермерського господарства у володіння та користування фермерському господарству та відповідної державної реєстрації речових прав на це майно, не є підставою для передачі землі в оренду учасником фермерського господарства іншим юридичним особам, в даному випадку СФГ Ізмаїл .

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки, яка перебуває у володінні та користуванні фермерського господарства в оренду іншим особам є волевиявлення голови фермерського господарства, який наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою на підставі установчих документів. Невідповідність договору оренди, його змісту, порядку його укладення, об'єму повноважень та цивільної правоздатності сторін договору вимогам законодавства є прямою підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 укладаючи з Селянським (фермерським) господарством Ізмаїл договір оренди земельної ділянки не мав на те відповідних повноважень, передбачених главою 17 ЦК України, в порушення вимог ст. 12 Закону України Про фермерське господарство та установчих документів ФГ Еталон-Є , положення яких є обов'язковими для його засновників (членів фермерського господарства), суд вважає що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України , у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК (435-15 )) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Виходячи з пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що СФГ Ізмаїл користується земельною ділянкою переданою на підставі договору оренди, у зв'язку із чим, суд вважає, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди підлягає поверненню позивачеві.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Розмір сплати судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою становить - 1 розмір прожиткового мінімуму доходів громадян, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , що становить - 1 600 грн., у зв'язку із чим за подання позовної заяви, в якій об'єднано дві позовні вимоги необхідно сплатити судовий збір в розмірі 3 200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду недоплачено судовий збір, а саме сплачено в розмірі - 640 грн., сума недоплаченого судового збору становить - 2 560 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів по справі на користь держави, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

На підставі ст. ст. 202, 203, 207, 215, 216 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фермерського господарства Еталон-Є - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,899 га (кадастровий № 1222385000:01:002:0586) від 15.06.2010 року укладений між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Ізмаїл , зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру - 27.12.2010 року, реєстраційний № 041012301798.

Повернути земельну ділянку площею 4,899 га, кадастровий № 1222385000:01:002:0586, яка належить ОСОБА_11 в користування Фермерського господарства Еталон-Є .

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (код ЄДПОУ 30364116) та ОСОБА_3 в рівних частинах:

-на користь Фермерського господарства Еталон-Є (код ЄДРПОУ 35225389) судовий збір в сумі 640 грн.;

-на користь держави судовий збір в сумі 2 560 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук