Постанова

від 01.08.2018 по справі 179/722/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 179/722/17

провадження № 61-947 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -Фермерське господарство Еталон-Є , відповідачі: ОСОБА_4, Селянське (фермерське) господарство Ізмаїл ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Еталон-Є на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є. від 30 листопада 2017 року в справі за позовом Фермерського господарства Еталон-Є до ОСОБА_4, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Встановив:

У травні 2017 року Фермерського господарства Еталон-Є (далі - ФГ Еталон-Є ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, Селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (далі - СФГ Ізмаїл ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року створено ФГ Еталон-Є , яке зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб 29серпня 2007 року .

Згідно статуту господарства його засновникамиє ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10та ОСОБА_11

Згідно зі статтею 3.1.1 установчого договору ФГ Еталон-Є до земель господарства належать земельні ділянки засновників господарства, отримані ними, як членами господарства із земель Фермерського господарства, які посвідчені Державними актами на право власності на земельну ділянку.

Згідно пункту 1.2.1 статуту ФГ Еталон-Є для досягнення цілей своєї діяльності господарство використовує земельні ділянки на основі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки засновників.

Наприкінці 2010 року керівництвом СФГ Ізмаїл керівництву ФГ Еталон-Є запропоновано укласти договори оренди земельних ділянок, в чому СФГ Ізмаїл відмовлено.

27 грудня 2010 року між ОСОБА_4, як фізичною особою, та СФГ Ізмаїл самовільно укладено договір оренди земельної ділянки, яка раніше була передана в користування ФГ Еталон-Є на підставі установчого договору та статуту, без погодження з головою ФГ Еталон-Є .

Посилаючись таким чином на вказані обставини, а також на те, що з 27 грудня 2010 року по теперішній час СФГ Ізмаїл користується земельною ділянкою засновника господарства, про що ФГ Еталон-Є дізналося 28 листопада 2016 року, і на пропозицію ФГ Еталон-Є повернути земельну ділянку СФГ Ізмаїл відмовляється, ФГ Еталон-Є просить договір оренди земельної ділянки площею 4.899 га від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію, вчинену Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 27 грудня 2010 року, реєстраційний номер 041012301798.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року позовні вимоги ФГ Еталон-Є задоволені. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4.899га від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл , зареєстрований Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 27 грудня 2010 року, реєстраційний номер 041012301798 та повернуто вказану земельну ділянку, яка належить ОСОБА_12 в користування ФГ Еталон-Є .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 укладаючи з СФГ Ізмаїл договір оренди земельної ділянки не мав на те відповідних повноважень, а тому позов підлягає задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ФГ Еталон-Е просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки ним неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у березні 2018 року до Верховного Суду, СФГ Ізмаїл просить залишити касаційну скаргу ФГ Еталон-Є без задоволення , а рішення апеляційного суду без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частин 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, єдоговори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 202 ЦК Українидво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких відповідно до частин 1-5 статті відноситься: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею12 Закону України Про фермерське господарство , землі фермерського господарства можуть складатися із:

- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності ;

- земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,8990 га, яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення фермерського господарства, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 16липня 2007 року , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300603 .

20 липня 2007 року створено ФГ Еталон-Є , яке зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб - 29серпня 2007 року. Між учасниками ФГ Еталон-Є укладено установчий договір та статут, які затверджено зборами засновників, згідно яких одним із засновників господарства є - ОСОБА_4

15 червня 2010 року між засновником ФГ Еталон-Є - ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Магдалинівським відділом Дніпропетровської філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру - 27 грудня 2010 року, реєстраційний № 041012301798.

Між ОСОБА_4 та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований - 27 грудня 2010 року, терміном на 25 років.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки у пункті 5.2 Установчого договору від 20 липня 2007 року передбачено, що засновник господарства має право продавати або іншим способом відчужувати належну на праві власності земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину .

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ним не враховано, що право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доказам у справі та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 5.2 Установчого договору від 20 липня 2007 року засновник господарства має право продавати або іншим способом відчужувати належну на праві власності земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Крім того, ОСОБА_4, як власник земельної ділянки здійснив всі необхідні дії, визначені законодавством, для набуття права оренди земельної ділянки СФГ Ізмаїл .

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Еталон-Є залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на Фермерське господарство Еталон-Є .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська