Рішення

від 08.08.2017 по справі 910/10046/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017Справа №910/10046/17

За позовомІнституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю Ліонель простягнення 160277 грн. 39 коп. та розірвання договору

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Мороз С.Ю. - представник за довіреністю № 104/1-373 від 03.05.2017;

від відповідача: Барабаш О.В. - представник за довіреністю б/н від 10.05.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про стягнення 160277 грн. 39 коп., з яких 151468 грн. 10 коп. основного боргу, 5833 грн. 31 коп. пені та 2975 грн. 98 коп. штрафу. Крім того, позивач просив суд розірвати укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач, в порушення норм законодавства та положень укладеного між сторонами Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату та не у повному обсязі відшкодував позивачу вартість земельного податку, наданих комунальних, експлуатаційних послуг та послуг електропостачання, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 151468 грн. 10 коп. (99199 грн. 56 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 33702 грн. 84 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 363 грн. 09 коп. відшкодування вартості комунальних послуг, 8509 грн. 50 коп. відшкодування вартості експлуатаційних послуг та 9693 грн. 11 коп. відшкодування вартості електроспоживання). Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5833 грн. 31 коп. за період з 31.01.2017 по 31.05.2017 та штраф у розмірі 2975 грн. 98 коп., нараховані за прострочення сплати орендної плати.

Також, позивачем були заявлені вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 у зв'язку з істотним порушенням його умов відповідачем (несплатою орендної плати) на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10046/17, розгляд справи призначено на 07.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.08.2017.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп. підписана директором Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України ОСОБА_3 (відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є керівником позивача з 19.04.2011).

При цьому, у вказаній заяві зазначено, що про наслідки припинення провадження у справі, позивач повідомлений.

За таких обставин, суд прийняв відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, так як, на думку відповідача, наведені позивачем обставини не є підставами для розірвання договору оренди.

Крім того, відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/13568/16 судом було відмовлено у позові Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, а тому підстави для задоволення даного позову в частині розірвання вказаного договору оренди відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні 08.08.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.08.2017 надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору, в іншій частині позову позовні вимоги визнав.

У судовому засіданні 08.08.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015 між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліонель (орендар) укладено Договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 022015, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме асфальтний майданчик, загальною площею 179,0 кв.м., який розташований на території Інституту, та приміщення операторської (пульт управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м. (майно), що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України за адресою: 01024, м. Київ, вул. А. Богомольця, 4, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31.10.2014 становить 1021660 грн. 00 коп. (асфальтний майданчик) та 21470 грн. 00 коп. (приміщення операторської).

Згідно з п. 1.2 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 майно передається в оренду для здійснення заправки бензином автотранспорту Інституту, автотранспорту співробітників і орендарів Інституту.

Згідно з п. 2.1 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.1.2 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 2540 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ - 423 грн. 36 коп. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.01.2015 до 31.12.2017 включно.

Відповідно до п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема, за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом 3-х місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору оренди № 6749 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.01.2014, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що 15.01.2015 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: частину асфальтного майданчика, загальною площею 179,0 кв.м., та приміщення операторської (пульту управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м., розташоване на території Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4, що підтверджується актом передачі нерухомого майна до Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що у січні 2017 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 24411 грн. 67 коп., у лютому 2017 року - 24680 грн. 20 коп., у березні 2017 року - 24927 грн. 00 коп. та у квітні 2017 року - 25375 грн. 69 коп., що відображено у долучених позивачем до позовної заяви та через канцелярію суду 07.08.2017. розрахунках заборгованості та копіях рахунків, виставлених відповідачу.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить за базовий місяць розрахунку - січень 2015 року - 13658 грн. 49 коп.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Перевіривши розмір нарахованої позивачем орендної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року, суд дійшов висновку, що розмір нарахованої орендної плати відповідає вимогам, встановленим у п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, та є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за період з січня 2017 року по квітень 2017 року відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 у загальному розмірі 99394 грн. 56 коп .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату за січень 2017 року у розмірі 24411 грн. 67 коп. у строк до 30.01.2017 включно; орендну плату за лютий 2017 року у розмірі 24680 грн. 20 коп. у строк до 28.02.2017 включно; орендну плату за березень 2017 року у розмірі 24927 грн. 00 коп. у строк до 30.03.2017 включно та орендну плату за квітень 2017 року у розмірі 25375 грн. 69 коп. у строк до 30.04.2017 включно.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати за вказаний період, сплативши позивачу 23.02.2017 грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 4805 грн. 00 коп. з яких позивачем було зараховано в оплату попередньої заборгованості, а 195 грн. 00 коп. - в рахунок сплати орендної плати за січень 2017 року, що відображено у підписаному уповноваженими представниками сторін та скріпленому печатками юридичних осіб позивача і відповідача детальному розрахунку заборгованості, долученому позивачем у судовому засіданні 21.07.2017.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях не було надано заперечень щодо вказаного порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів.

За таких обставин, враховуючи загальний розмір орендної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року, що становить 99394 грн. 56 коп., та суму сплачених відповідачем грошових коштів - 195 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати за вказаний період у розмірі 99199 грн. 56 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 99199 грн. 56 коп.(заборгованість зі сплати орендної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування податку на землю у розмірі 33702 грн. 84 коп. за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Згідно з п. 3.1.2 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 2540 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ - 423 грн. 36 коп.

Судом встановлено, що в подальшому між сторонами були укладені угоди до Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, якими сторони, зокрема вносили зміни до розміру податку на землю, що відшкодовується відповідачем.

Зокрема, Угодою № 4 від 02.02.2016 до Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 сторони погодили, що розмір податку на землю, що відшкодовується відповідачем, становить 5617 грн. 14 коп.

За таких обставин, враховуючи встановлений сторонами місячний розмір податку на землю, що відшкодовується відповідачем, суд дійшов висновку, що за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року, відповідач повинен був відшкодувати позивачу податок на землю у загальному розмірі 33702 грн. 84 коп. (6 місяців * 5617 грн. 14 коп.).

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 33702 грн. 84 коп. (вартості відшкодування податку на землю за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року).

При цьому, у судовому засіданні 21.07.2017 позивачем долучено до матеріалів справи детальний розрахунок суми заборгованості відповідача за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скраплений печатками позивача та відповідача (по суті - акт звірки взаєморозрахунків), в якому зазначено, що заборгованість відповідача з відшкодування вартості земельного податку становить 33702 грн. 84 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді у відповідача наявна заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 у загальному розмірі 132902 грн. 40 коп. (99199 грн. 56 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року та 33702 грн. 84 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 132902 грн. 40 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

При цьому, у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях відповідачем не було висловлено заперечень щодо суми заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015.

Водночас, суд зазначає, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на комунальні послуги у розмір 363 грн. 09 коп. (за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року), заборгованості з відшкодування експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. (за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року) та заборгованості з відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп. (за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року).

Так, судом встановлено, що 15.01.2015 між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліонель укладено Договір № 022015к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нерухомого майна - частини асфальтного майданчика, загальною площею 179,0 кв.м., та приміщення операторської (пульту управління АЗС), загальною площею 4,0 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт.

Додатком № 2 до Договору № 022015к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 15.01.2015 сторони погодили, що до переліку послуг, вартість яких відшкодовується відповідачем, входять електроенергія, вода та водовідведення, експлуатаційні послуги (санітарне обслуговування, охорона приміщень, тощо).

Крім того, згідно з п. 3.1.2 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 2540 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ - 423 грн. 36 коп. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Втім, як встановлено судом, у судовому засіданні 08.08.2017 представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

Вказана заява позивача про відмову від позову була прийнята судом.

Частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Нормами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, перевіривши повноваження представника позивача на відмову від позову, встановивши, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, роз'яснивши позивачу процесуальні наслідки відмови від позову, суд прийняв відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., суми відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та суми відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель у розмірі 132902 грн. 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель суми основного боргу у загальному розмірі 151468 грн. 10 коп. (99199 грн. 56 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 33702 грн. 84 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 363 грн. 09 коп. відшкодування вартості комунальних послуг, 8509 грн. 50 коп. відшкодування вартості експлуатаційних послуг та 9693 грн. 11 коп. відшкодування вартості електроспоживання) підлягають частковому задоволення у загальному розмірі 132902 грн. 40 коп. (99199 грн. 56 коп. заборгованості зі сплати орендної плати та 33702 грн. 84 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку), враховуючи висновок суду про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., суми відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та суми відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5833 грн. 31 коп. за прострочення сплати відповідачем орендної плати, а саме: 2184 грн. 14 коп. пені за період з 31.01.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за січень 2017 року; 1676 грн. 89 коп. пені за період з 01.03.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за лютий 2017 року; 1119 грн. 99 коп. пені за період з 31.03.2017 по 31.05.2017; 852 грн. 29 коп. пені за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 за прострочення сплати орендної плати за квітень 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.7 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку пені.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за січень 2017 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 24216.67 31.01.2017 - 01.03.2017 30 14% 557.32 24216.67 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14% 798.82 24216.67 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13% 724.51 24216.67 26.05.2017 - 31.05.2017 6 12.5% 99.52 Всього: 2180,17 грн.

Сума боргу (грн) - за лютий 2017 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 24680.20 01.03.2017 - 01.03.2017 1 14% 18.93 24680.20 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14% 814.11 24680.20 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13% 738.38 24680.20 26.05.2017 - 31.05.2017 6 12.5% 101.43 Всього: 1672,85 грн.

Сума боргу (грн) - за березень 2017 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 24927 31.03.2017 - 13.04.2017 14 14% 267.71 24927 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13% 745.76 24927 26.05.2017 - 31.05.2017 6 12.5% 102.44 Всього: 1115,91 грн.

Сума боргу (грн) - за квітень 2017 рокуПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 25375.69 01.05.2017 - 25.05.2017 25 13% 451.90 25375.69 26.05.2017 - 31.05.2017 6 12.5% 104.28 Всього: 556,18 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати, є 5525 грн. 11 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель пені у розмірі 5833 грн. 31 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5525 грн. 11 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2975 грн. 98 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 3.8 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

З огляду на те, що станом на дату розгляду справи у суді заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з січня 2017 року по квітень 2017 року становить не менше ніж три місяці (щодо кожного місячного платежу орендної плати), суд дійшов висновку в обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 3.8 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель штрафу у розмірі 2975 грн. 98 коп . підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем були заявлені позовні вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, позивач зазначив, що систематичне порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати є істотним порушенням умов договору, які завдають шкоди позивачу у вигляді позбавлення позивача значною мірою на своєчасне одержання коштів у повному обсязі, на які позивач розраховував при укладанні вказаного договору, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, згідно з п. 10.1 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.01.2015 до 31.12.2017 включно.

Відповідно до п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема, за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом 3-х місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Суд зазначає, що в силу імперативних приписів ч. 1 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна одностороння відмова від договору оренди не допускається.

При цьому, з долучених позивачем до матеріалів справи копій претензій, адресованих відповідачу, вбачається, що позивач, повідомляючи відповідача про наявну заборгованість за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 та необхідність її сплатити, вказував на те, що він має намір розірвати Договір оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 та пропонував відповідачу у добровільному порядку оформити розірвання вказаного договору (претензія вих. № 104/1-483 від 18.05.2017, претензія вих. № 104/1-212 від 16.03.2017).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію пропозиції щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 (вих. № 104/1-484), в якій позивач повідомляє відповідача про намір розірвати Договір оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, у зв'язку з чим надсилає відповідачу додаткову угоду про розірвання договору (копія додаткової угоди про розірвання договору долучена позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Судом встановлено, що відповідач не погодився із пропозицією позивача розірвати Договір оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, зокрема, докази розірвання вказаного договору за погодженням сторін (шляхом підписання угоди про розірвання) в матеріалах справи відсутні.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Суд зазначає, що орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в Договорі та закріплено ст.ст. 18, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Отже, істотне порушення орендарем (відповідачем) такої умови договору оренди державного майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року №3-26гс12).

Відповідно до п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 договір оренди може бути розірвано достроково, зокрема, за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом 3-х місяців , створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, умовами п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 сторони конкретизували характер порушення орендарем умов договору (в контексті несплати орендної плати), за наявності якого орендодавець має право на ініціювання дострокового розірвання договору за рішенням суду, а саме, визначили, що несплата орендних платежів повинна бути протягом 3-х місяців. Тобто, по суті, сторони визначили, коли несплата орендних платежів буде носити характер істотного порушення умов договору.

Як встановлено судом, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату у розмірі, визначеному умовами вказаного договору.

Як встановлено судом за період з січня 2017 року по квітень 2017 відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 99199 грн. 56 коп. та заборгованість за нею становить більше ніж три місяці.

Суд зазначає, що невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, а саме наявність заборгованості зі сплати орендних платежів протягом 3-х місяців, враховуючи в тому числі умови п. 10.6 Договору оренди нерухомого майна № 022015, значною мірою позбавляє позивача на отримання орендної плати, тобто доходу, на який позивач розраховував при укладенні вказаного договору, а отже є істотним порушенням, що в свою чергу є підставою для розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості вимог Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Ліонель , на підстав ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 підлягають задоволенню.

При цьому, що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/13568/16 судом було відмовлено у позові Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, а тому підстави для задоволення даного позову в частині розірвання вказаного договору оренди відсутні, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що у липні 2016 року Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 (справа № 910/13568/16).

Позовні вимоги у справі № 910/13568/16 були мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати та страхування об'єкту оренди згідно умов Договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №022015 від 15.01.2015 року.

Зокрема, у позовній заяві позивачем було зазначено, що 08.07.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до Договору, згідно якої відповідачем визнано перед позивачем заборгованість з орендної плати в розмірі 60372,20 грн. Крім того, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору не застрахував об'єкт оренди, має заборгованість зі сплати орендних платежів, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір (відповідно до тексту рішення у справі № 910/13568/16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/13568/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016, у позові Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України відмовлено.

08.07.2016 року між сторонами укладено угоду №5 до Договору, згідно пункту 1 якої сторони передбачили, що договір діє з 15.01.2015 року до 30.12.2017 року включно.

Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, суд у справі № 910/13568/16 дійшов висновку, що підписання додаткової угоди №5 до Договору свідчить про намір сторін не розривати договір, а врегулювати мирним шляхом ситуацію, що виникла в процесі виконання договору №022015 від 15.01.2015 року, шляхом зміни порядку виконання умов договору.

Судом також було встановлено, що станом на момент розгляду справи угода №5 до Договору виконується, а заборгованість сплачується, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №241 від 29.08.2016 року на суму 20000,00 грн., №246 від 31.08.2016 року на суму 20000.00 грн. Крім того, судом було встановлено, що об'єкт оренди є застрахований, що підтверджується Договором МО №1600344 добровільного страхування майна від 08.07.2016 року та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №21/34148/032010 від 29.05.2015 року.

З огляду на викладене, враховуючи, що уклавши угоду №5 до Договору сторони змінили спосіб та порядку виконання умов договору в частині сплати заборгованості в розмірі 60372,20 грн., зобов'язання за якою виконуються відповідачем, об'єкт оренди є застрахованим за Договором МО №1600344 добровільного страхування майна від 08.07.2016 року та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами №21/34148/032010 від 29.05.2015 року, суд у справі № 910/13568/16 дійшов висновку, що відповідачем не порушені істотні умови договору, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що підставою позову про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015 у даній справі є неналежне виконання відповідачем як орендарем обов'язку зі сплати у повному обсязі орендної плати за інший період, а саме за період з січня 2017 року по квітень 2017 року.

Тобто, обгрунтування позову зводяться до наявності істотного порушення умов договору оренди у зв'язку з простроченням сплати орендної плати за інший період, тобто позивачем заявлені інші підстави позову.

За таких обставин, суд вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необгрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Таким чином, оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп. припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом, підстави для повернення позивачу судового збору в цій частині позовних вимог відсутні.

Так само, відсутні підстави для покладення судового збору у вказаній частині позовних вимог на відповідача на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з долучених позивачем до матеріалів справи доказів (банківських виписок з рахунку позивача) вбачається, що відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп. було здійснено відповідачем до дати звернення позивача з даним позовом до суду (20.06.2017).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 15; ідентифікаційний код: 38118922) на користь Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 4; ідентифікаційний код: 05417093) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 99199 (дев'яносто дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 56 коп., заборгованість з відшкодування земельного податку у розмірі 33702 (тридцять три тисячі сімсот дві) грн. 84 коп., пеню у розмірі 5525 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 11 коп., штраф у розмірі 2975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять) грн. 05 коп.

3. Розірвати Договір оренди нерухомого майна № 022015 від 15.01.2015, укладений між Інститутом фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліонель .

4. Прийняти відмову Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України від позову та припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліонель відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 363 грн. 09 коп., відшкодування вартості експлуатаційних послуг у розмірі 8509 грн. 50 коп. та відшкодування вартості електроспоживання у розмірі 9693 грн. 11 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.08.2017

Суддя І.М. Отрош