Ухвала

від 16.08.2017 по справі 363/181/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.

суддів: Завгородньої І.М., Карпенко С.О.,

Мазур Л.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Коцюбинка до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року ,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Коцюбинка (далі - ОСББ Коцюбинка ) звернулось до суду з позовом, який уточнило в ході розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 6 893 грн 20 коп., інфляційні втрати - 173 грн 69 коп., 3% річних - 83 грн 09 коп., а всього - 7 149 грн 98 коп.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2016 року уточнений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ Коцюбинка заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 6 893 грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 173 грн 69 коп. та 3 % річних у розмірі 83 грн 09 коп., а всього - 7 149 грн 98 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3звернулась із апеляційною скаргою та клопотанням про зменшення розміру судового збору до 300 грн (а. с. 65, т. 2).

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не міг перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалоюапеляційного суду Київської області від 28 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 30 листопада 2016 року і вирішити питання по суті, задовольнивши клопотання про зменшення судового збору.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення .

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зменшення розміру судового збору за подачу апеляційної скарги до 300 грн та залишаючи скаргу без руху для сплати судового збору у розмірі 1 215 грн 80 коп., суддя апеляційного суду виходив із відсутності підстав для відстрочення або звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що такого висновку апеляційний суд дійшов передчасно, виходячи з такого.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах (далі - Постанова) роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України Про судовий збір , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 82 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

У п. 29 вищевказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір та ст. 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач відповідно до ст. ст. 292-295 ЦПК України повинен перевірити, зокрема, чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір.

Якщо апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам, встановленим ст. 295 ЦПК України, перелік яких є вичерпним, суддя-доповідач відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України застосовує положення ст. 121 ЦПК України та ухвалою залишає апеляційну скаргу без руху.

В ухвалі суду необхідно вказати підстави для залишення апеляційної скарги без руху та визначити строк для усунення недоліків з урахуванням реальної можливості отримання заявником копії ухвали та виправлення вказаних недоліків . В ухвалі може бути зазначено про наслідки невиконання вимог щодо усунення недоліків (ч. 2 ст. 121 ЦПК України). У разі невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення скарги без руху, суддя-доповідач постановляє ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення.

Суд, відповідно до змісту ч. 1 ст. 73 ЦПК України, може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 надіслала на адресу апеляційного суду клопотання саме про зменшення розміру судового збору до 300 грн з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, в обґрунтування якого посилалася на те, що має скрутний майновий стан, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та має єдиний дохід в розмірі 860 грн на місяць (щомісячна виплата по народженню дитини); крім того зазначала, що в неї відсутні будь-які збереження (накопичення) або майно, реалізація якого б дозволяла сплатити судовий збір в необхідному розмірі (а. с. 65-66, т. 2).

Проте суддя апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні її клопотання про зменшення розміру судового збору до 300 грн, обмежився загальними фразами щодо відсутності підстав для відстрочення або звільнення її від сплати судового збору, не звернувши уваги на те, що заявник просила саме зменшити сплату судового збору, а не відстрочити, розстрочити чи звільнити її від такої сплати, та не надав будь-якої оцінки її доводам на підтвердження обставин скрутного майнового стану.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Таким чином, ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

С.О. Карпенко

Л.М. Мазур

О.В. Ступак