Рішення

від 15.08.2017 по справі 918/399/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2017 р. Справа № 918/399/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Дубенської міської ради

до Гаражного кооперативу "Турист-Дубно"

про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 87 від 29.12.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

08.06.2017 року Дубенська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Гаражного кооперативу "Турист-Дубно" (відповідач) про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

10.11.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, рішенням міської ради 25.10.2013 року № 2473 вказаний договір поновлено строком на 3 роки, внаслідок чого 02.12.2013 року договір викладено в новій редакції.

24.04.2015 року до договору оренди землі від 02.12.2013 року внесено зміни в частині розміру орендної плати.

05.12.2016 року позивачем направлено відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.12.2013 року. Проте, станом на 01.06.2017 року позивачем так і не отримано підписаного відповідачем примірника додаткової угоди.

У позовній заяві Дубенська міська рада просить суд визнати укладеною додаткову угоду від 05.12.2016 року до договору оренди земельної ділянки від 02.12.2013 року між Дубенською міською радою та Гаражним кооперативом "Турист-Дубно" в редакції позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність підстав для визнання поновленим вказаного договору оренди землі з огляду на відсутність відповідних заперечень з боку відповідача протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Позивач зазначає, що відповідач користується земельною ділянкою та належним чином виконує обов'язки орендаря, визначені договором, а значить у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди, відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі .

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 30, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 651, 764 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Ухвалою суду від 09.06.2017 року порушено провадження та справу призначено до розгляду на 26.06.2017 року.

Ухвалою суду від 26.06.2017 року розгляд справи відкладено на 10.07.2017 року.

Ухвалою суду від 10.07.2017 року розгляд справи відкладено на 24.07.2017 року.

Ухвалою суду від 24.07.2017 року розгляд справи відкладено на 07.08.2017 року.

31.07.2017 року через відділ канцелярії та документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення стосовно внесення додатковою угодою до договору оренди землі змін та щодо нормативної грошової оцінки землі, а відповідно й розміру орендної плати.

Ухвалою суду від 07.08.2017 року розгляд справи відкладено на 15.08.2017 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

14.08.2017 року через відділ канцелярії та документообігу суду відповідач подав заперечення на позов, в яких, зокрема, зазначив, що відповідач після закінчення дії договору 02.12.2016 року не звернувся до позивача з наміром про поновлення договору, що свідчить про намір припинити договірні відносини, змінених умов в частині визначення суми нормативної грошової оцінки не визнав. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання 15.08.2017 року з'явились представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник позивача проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.08.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Дубенської міської ради від 26.01.2011 року № 182 Про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки гаражному кооперативу "Турист - Дубно" передано в оренду строком на 3 роки земельну ділянку, площею 0,7410 га для обслуговування гаражів по вул. Запорізька, 56 а.

10.11.2011 року між Дубенською міською радою (орендодавець) та гаражним кооперативом "Турист - Дубно" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

25.10.2013 року рішенням міської ради № 2473 вказаний договір поновлено строком на 3 роки, внаслідок чого 02.12.2013 року договір викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,7410 га для колективного гаражного будівництва, яка розташована в м. Дубно по вул. Запорізька, 56 а.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 3 роки, тобто до 02.12.2016 року.

Після закінчення строку оренди, орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У відповідності до п. 37 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписаний уповноваженими представниками орендодавця та орендаря та скріплений відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

24.04.2015 року до договору оренди землі від 02.12.2013 року внесено зміни в частині розміру орендної плати.

18.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом № 4402/05-02-25/16 з проханням поновити договір оренди земельної ділянки.

Крім цього, 05.12.2016 року позивач направив відповідачу проект додаткової угоди від 02.12.2016 року до договору оренди, якою пропонував продовжити його дію до 02.12.2019 року. Вказана пропозиція була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Разом з тим, позивач вважає, що, оскільки відповідач користується земельною ділянкою, не повернув її після закінчення строку дії договору за актом приймання - передачі в комунальну власність, договір вважається поновленим на той самий строк.

Перевіряючи такі доводи позивача суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин № 6 від 17.05.2011 року передбачено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності з 12.03.2011року).

Згідно з ч. 1 вказаної статті у вказаній редакції, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

При цьому ч.ч. 3, 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено порядок надсилання та погодження проекту додаткової угоди, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умови договору та залежно від наявності або відсутності заперечень до такого проекту - прийняття відповідного рішення.

Отже, нормами законодавства України прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому право на поновлення договору оренди землі реалізується шляхом здійснення орендарем певних дій, а саме - направлення на адресу орендодавця листа-повідомлення про поновлення договору з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію з 02.12.2016 року.

05.12.2016 року позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди від 02.12.2016 року до договору оренди, якою пропонував продовжити його дію до 02.12.2019 року (а.с. 21-23).

Як вже було зазначено вище в п. 8 договору сторони визначили, що у разі бажання орендаря продовжити оренду земельної ділянки останній зобов'язаний, не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Цим же пунктом договору сторони погодили кінцевий строк дії договору 02.12.2016 року, відтак орендодавець міг надіслати пропозицію про намір продовжити дію договору до 02.10.2016 року. Долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про направлення кореспонденції від 05.12.2016 року отримано відповідачем 07.12.2016 року, тобто вже після припинення дії строку договору.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дія договору оренди закінчилась 02.12.2016 року, а орендар про намір поновлення договору оренди позивача не повідомляв, що свідчить про намір відповідача припинити і не продовжувати договірні відносини з позивачем.

Крім того, відповідач змінених умов договору в частині визначення суми нормативної грошової оцінки в розмірі 54 338,34 грн/рік не визнає.

Відповідно до роз'яснень наведених у пункті 2.18 - 2.19 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення ч.1 ст. 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього.

Частиною 1 ст. 682 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Проте з пояснень представника відповідача вбачається, що між сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме розміру орендної плати за користування землею.

Таким чином, оскільки орендар не має наміру продовжувати орендні відносини з позивачем та втратив переважне право на укладення договорів оренди землі на новий строк, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання додаткової угоди укладеної.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням встановлених обставин у справі, приймаючи до уваги відсутність у відповідача наміру та бажання у поновленні договору оренди землі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для укладення додаткової угоди від 02.12.2016 року до договору оренди від 02.12.2013 року, у зв'язку з чим суд відмовляє Дубенській міський раді у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 21.08.2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.