Постанова

від 17.08.2017 по справі 910/5937/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа№ 910/5937/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від позивача: Кириєнко С.А. - за дов.

від відповідача: Саковець І.В. - за дов.

від третьої особи: Ковалик В.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017

у справі №910/5937/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк

до Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Дельта банк

про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 14.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №233

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк (далі, позивач або ПАТ Кредитпромбанк ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі, відповідач або НБУ) про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 14.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №233.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Дельта банк як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовідносини за укладеним між сторонами іпотечним договором від 14.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №233, є припиненими з 11.07.2015 з огляду на те, що НБУ ані у визначений частиною 5 статті 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб строк, ані станом на дату складання даної позовної заяви, не звернувся до позивача із заявою про визнання його кредитором Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк , вимоги відповідача, що випливають з даного іпотечного договору у затвердженому реєстрі акцептованих вимог кредиторів позивача відсутні, у зв'язку з чим позивач вважає ці вимоги погашеними в силу норм статті 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Крім цього, позивач зазначав про те, що станом на теперішній час вказаний договір не породжує жодних зобов'язань позивача перед відповідачем, а отже правовідносини сторін за цим договором є припиненими, а припинення правовідносин за договором є підставою для припинення обтяжень предмету іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5937/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що основне зобов'язання за кредитним договором є погашеним чи припиненим, у той час як іпотечний договір або норми чинного законодавства України не містять такої підстави припинення іпотеки, яка визначена позивачем у позовній заяві.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5937/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 593 Цивільного кодексу України, статей 2, 45, 49, 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , статті 17 Закону України Про іпотеку , статті 28 Закону України Про заставу .

На думку скаржника, господарським судом першої інстанції не враховано те, що відповідач у визначений законодавством строк не заявив кредиторські вимоги в ліквідаційній процедурі, яка здійснюється щодо ПАТ Кредитпромбанк , а відтак ці вимоги не можуть бути включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів. У зв'язку із зазначеним позивач вважає, що на теперішній час іпотечний договір, укладений між ПАТ Кредитпромбанк та НБУ, не породжує жодних зобов'язань ПАТ Кредитпромбанк перед НБУ, а правовідносини між сторонами за іпотечним договором є припиненими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача у справі №910/5937/17 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та розгляд справи призначено на 17.08.2017.

17.08.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу ПАТ Кредитпромбанк залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5937/17 залишити без змін. До вказаного відзиву відповідачем долучені копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №910/5938/17 та копії постанов Вищого господарського суду України від 26.06.2017 у справі №910/21038/16, від 07.06.2017 у справі №910/21037/16, від 06.07.2017 у справі №910/22875/16, від 27.06.2017 у справі №910/21040/16 та від 11.07.2017 у справі №910/22876/16 із вирішення аналогічних спорів. Відповідач у відзиві зазначив, що станом на дату розгляду справи заборгованість Публічного акціонерного товариства Дельта банк за кредитними договорами, з метою забезпечення яких укладено іпотечний договір від 14.02.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 233, становить близько трьох мільярдів гривень, тобто основне зобов'язання не припинено. Водночас, на думку відповідача, право НБУ на першочергове звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає на порушення черговості задоволення інших вимог кредиторів, оскільки вимоги іпотеко держателя задовольняються виключно за рахунок предмета іпотеки.

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні просили суд задовольнити апеляційну скаргу ПАТ Кредитпромбанк , скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги ПАТ Кредитпромбанк заперечував, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.06.2015 на підставі постанови правління Національного банку України від 02.06.2015 №353 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №112, відповідно до якого розпочато ліквідацію ПАТ Кредитпромбанк з 03.06.2015 по 02.06.2016 та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію - Тімоніна О.О.

Відповідно до частини 2 статті 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті Урядовий кур'єр або Голос України не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

10.06.2015 в газеті Голос України №101 (6105) було опубліковано оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №637 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Кредитпромбанк на два роки до 02.06.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно частини 5 статті 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Судом встановлено, що в період з вересня 2008 року по червень 2009 року між Національним банком України (кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромбанк (позичальником), правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , було укладено низку кредитних договорів з додатковими угодами до них (далі, кредитні договори).

11.06.2014 між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк (іпотекодавець) та Національним банком України (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №233 (далі, Іпотечний договір).

За змістом пункту 5 Іпотечного договору іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитних договорів (перелік у пункті 1 Іпотечного договору), передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим договором, таке нерухоме майно належне йому на праві власності (предмет іпотеки):

- Нежитлове приміщення №1 (з приміщення №1 по приміщення №19) (в літ. А), загальною площею 222,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 11 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Войтовським B.C. 14.06.2013, зареєстрованим в реєстрі за №2016, на підставі акта №4559408/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволовим В.А. 12.06.2013 (пункт 5.1. Іпотечного договору).

- Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 51,4114 га, кадастровий номер 3221487001:06:005:0004, що розташована: Київська область, Васильківський район, с. Путрівка, та належить іпотекодавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Войтовським B.C. за реєстровим №1897 (пункт 5.2. Іпотечного договору).

Сторони Іпотечного договору визначили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 381 769 974,70 грн.

Згідно пункту 25.1. Іпотечного договору іпотека припиняється у разі: припинення кредитних договорів; закінчення строку дії даного договору за згодою сторін; реалізації предмета іпотеки відповідно до даного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; з інших підстав, передбачених законодавством України та даним договором.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. накладено заборону відчуження предмета іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №234.

Позивач вважає іпотеку припиненою з 11.07.2015, оскільки Національний банк України в тридцятиденний термін не звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про визнання його кредитором, а тому, на думку позивача, вимоги, які випливають зі спірного договору іпотеки, є погашеними в порядку статті 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи скаржника та погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ Кредитпромбанк з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до положень статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України Про іпотеку у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Згідно пункту 15.8.2. Іпотечного договору іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у випадках, зокрема, віднесення позичальника до категорії неплатоспроможних, порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсними їх установчих документів, чи про скасування їх державної реєстрації; ліквідації юридичної особи іпотекодавця.

Відповідно до пункту 20 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору (пункт 15.8.), відповідно до статті 33 та розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із пунктом 23 цього договору.

За змістом пункту 23 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку відповідно до статті 36 Закону України Про іпотеку шляхом, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Таким чином, відповідач має право на першочергове звернення стягнення на предмет іпотеки, що не впливає на порушення черговості задоволення вимог інших кредиторів, оскільки вимоги іпотекодержателя задовольняються виключно за рахунок предмета іпотеки.

Водночас, ні Закон України Про іпотеку , ні Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ані положення Іпотечного договору не містять жодного припису, який би передбачав таку підставу припинення іпотеки, яка зазначена позивачем у позові, зокрема, у випадку не звернення іпотекодержателя з відповідними кредиторськими вимогами до Фонду у ліквідаційній процедурі Банку та не включенням відповідного майна до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 07.06.2017 у справі №910/21037/16, від 27.06.2017 у справі №910/21040/16, від 06.07.2017 у справі №910/22875/16.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статей 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов'язання залишилося невиконаним.

Як вірно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів того, що основне зобов'язання (за кредитними договорами) є погашеним чи припиненим.

Відтак, суду не надано жодного документального підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також статтею 17 Закону України Про іпотеку підстав для припинення іпотеки, а тому позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин за Іпотечним договором є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5937/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/5937/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5937/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх