Постанова

від 15.11.2017 по справі 910/5937/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 910/5937/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Іванової Л.Б., Губенко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі№ 910/5937/17 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" доНаціонального банку України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" провизнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 14.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 233 в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Кредитпромбанк" повідомлений, але не з'явився,

- Національного банку України Гончар В.М.,

- ПАТ "Дельта Банк" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (надалі - ПАТ "Кредитпромбанк") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором від 14.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 233.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2017 (суддя Ковтун С.А. ), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2017 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.), у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "Кредитпромбанк", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

15.11.2017, до початку судового засіданні, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшов відзив Національного банку України на касаційну скаргу позивача, за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні поданої скарги, а оскаржувані постанову та рішення - залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанції, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в період з вересня 2008 року по червень 2009 року між Національним банком України (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (позичальник), правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк"), були укладені кредитні договори з додатковими угодами до них.

На забезпечення зобов'язань за вказаними кредитними договорами 11.06.2014 між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодавець) та Національним банком України (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 233, відповідно до умов якого іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитних договорів (перелік у пункті 1 іпотечного договору), передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку і на умовах, визначених цим договором, наступне нерухоме майно належне йому на праві власності (предмет іпотеки):

- нежитлове приміщення № 1 (з приміщення № 1 по приміщення № 19) (в літ. А), загальною площею 222,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 11 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Войтовським B.C. 14.06.2013, зареєстрованим в реєстрі за № 2016, на підставі акта № 4559408/2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволовим В.А. 12.06.2013;

- земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 51,4114 га, кадастровий номер 3221487001:06:005:0004, що розташована: Київська область, Васильківський район, с. Путрівка, та належить іпотекодавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Войтовським B.C. за реєстровим № 1897.

Сторони іпотечного договору визначили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 381 769 974,70 грн.

Згідно з п. п. 25, 25.1. іпотечного договору термін його дії - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами, зазначеними в п. 1 цього договору, та всіма додатковими договорами до них; іпотека припиняється у разі: припинення кредитних договорів; закінчення строку дії даного договору за згодою сторін; реалізації предмета іпотеки відповідно до даного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; з інших підстав, передбачених законодавством України та даним договором.

Судами також встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. накладено заборону відчуження предмета іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №№ 234, 235.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2015 на підставі постанови правління Національного банку України від 02.06.2015 № 353 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 112, відповідно до якого розпочато ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк" з 03.06.2015 по 02.06.2016 та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію - Тімоніна О.О.

10.06.2015 в газеті "Голос України" № 101 (6105) опубліковано оголошення про ліквідацію ПАТ "Кредитпромбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 637 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Кредитпромбанк" на два роки до 02.06.2018.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку ПАТ "Кредитпромбанк", правовідносини за іпотечним договором мають бути визнані припиненими на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки Національний банк України, як іпотекодержатель, не звернувся у встановлений законом строк у ліквідаційній процедурі банку з вимогами за іпотечним договором, а тому такі зобов'язання є погашеними.

Господарські суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "Кредитбанк", вказали, що ані Закон України "Про іпотеку", ані Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані положення іпотечного договору не містять жодного припису, який би передбачав таку підставу припинення іпотеки, яка зазначена позивачем у позові, зокрема, у випадку не звернення іпотекодержателя з відповідними кредиторськими вимогами до Фонду у ліквідаційній процедурі банку та не включенням відповідного майна до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Оскільки позивачем не було зазначено жодного документального підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтею 17 Закону України "Про іпотеку" підстав для припинення іпотеки, то, відповідно, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин за іпотечним договором є необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені.

Вищий господарський суд України погоджується з наведеним висновком місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до ч. 8 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що майно банку, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Таким чином, як вірно зазначено господарськими судами попередніх інстанцій, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять такої автоматичної підстави припинення іпотеки, яка була зазначена ПАТ "Кредитпромбанк", а саме, у випадку не звернення заставодержателя з відповідними кредиторськими вимогами до Фонду у ліквідаційній процедурі банку та не включенням відповідного майна до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Разом з тим, частиною 2 ст. 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, та обставина, що кредитор не скористався своїм правом на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ліквідаційній процедурі ПАТ "Кредитпромбанк" з метою задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є підставою для припинення іпотеки.

Водночас, статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України "Про іпотеку" містять виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" підставами припинення іпотеки є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що Закон України "Про іпотеку" не містить жодного припису, який би передбачав припинення іпотеки у разі відсутності письмової вимоги про визнання кредитором іпотекодавця, який знаходиться в процесі ліквідації.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Кредитпромбанк" в цілому є аналогічними доводам, викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі, та не знайшли свого підтвердження, вони не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, їм дана належна оцінка, а тому не можуть бути підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального права.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/5937/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.Б. Іванова

Н.М. Губенко