Постанова

від 15.08.2017 по справі 802/208/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/208/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

15 серпня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Гіюк Д.М.,

представника відповідача: Плахотнюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2017 року позивач - заступник прокурора Вінницької області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 17.11.2010 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Камсит" укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації № 173 від 27.05.2004 року, № 102 від 29.03.2010 року, № 375 від 15.11.2010 року, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Хрінівської сільської ради, розташованих за межами сіл Хрінівка та Пархомівка. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 159,9329 га (рілля), у тому числі: 63,7389 га, 4,1923 га, 73,6330 га, 18,3687 га. Договір укладено строком на 5 років (а.с. 145 -147).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора від 27.12.2013 року земельна ділянка площею 73,633 га передана у власність Головного управління Держземагенства у Вінницькій області.

Відповідно до додаткової угоди № 277 від 25.05.2016 року до договору оренди землі від 17.11.2010 року орендодавець, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-5144/15-16-СГ від 17.05.2016 року "Про поновлення договору оренди земельних ділянок" надає (поновлює), а орендар, СТОВ "Камсит" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Хрінівської сільської ради (за межами населеного пункту) Іллінецького району Вінницької області. Додаткову угоду укладено (поновлено) на сім років з 14.04.2016 року. Дата закінчення терміну договору 13.04.2023 року.

01.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільськогосподарського призначення рілля. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, погодження на вилучення земельної ділянки орендаря СТОВ "Камсит".

Також, 01.07.2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся ОСОБА_4 із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільськогосподарського призначення рілля. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, погодження на вилучення земельної ділянки орендаря СТОВ "Камсит".

15.08.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято накази:

№ 2-10539/15-16-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області;

№ 2-10546/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами с. Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Позивач вважаючи, що рішенням відповідача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1-3 ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України отримати земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, чинне законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частинами 1,2,3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства випливає висновок, що бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі доданих до клопотання документів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видало накази:

- №2-10539/15-16-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами с.Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області;

- №2-10546/15-16-СГ про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами с.Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що СТОВ "Камсит" була надана згода на вилучення земельних ділянок загальною площею 2,00, на користь ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що є частиною земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області площею 73,6330 га (рілля), кадастровий номер 0521288000:02:000:0269, яка перебуває в оренді Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Камсит" відповідно до договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 року та зареєстрованого 14.04.2011 року за №052120004000030.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відносяться до тієї категорії осіб, які мають переважне право на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду, оскільки останні не є членами сільськогосподарських підприємств сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне, не зайняті у соціальній сфері на селі та не проживають у сільській місцевості, зазначаючи наступне.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, судова колегія не погоджується з твердженнями представника позивача про порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області ч.1 ст. 25 Земельного кодексу України, оскільки дана норма стосується одержання земельних ділянок внаслідок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій відповідно до п. б ч.3 ст. 116 ЗК України, а в даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з клопотаннями в порядку ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення, у подальшому, про надання її у власність.

Пунктом 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

У зазначеній нормі закріплено переважне право для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Приписів про заборону отримання іншими громадянами земельних ділянок із земель резервного фонду вказаний Указ не містить.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, під час прийняття наказів за №2-10539/15-16-СГ, №2-10546/15-16-СГ про надання ОСОБА_3, та ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства розташовану за межами с.Хрінівка на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування вищезазначених наказів відповідача.

В силу вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дав належну оцінку усім обставинам у справі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування наказів скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 серпня 2017 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.