Ухвала
від 14.08.2017 по справі 760/10239/17
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3427/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_8 , погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт у виді позбавлення права відчуження, розпорядження на автомобіль марки Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_7 .

Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для його накладення з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість ухвали, просить її скасувати.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначає, що підозра, повідомлена ОСОБА_7 є необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

Апелянт додає, що слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали, крім відсутності обґрунтованої підозри, не було враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В судове засідання у справі прокурор у кримінальному провадженні не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання завчасно направлено повідомлення. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів наданих до суду апеляційної інстанції, Першим відділом Другого підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 12.06.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000393, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

14.06.2017 року о 21 год. 11 хв. суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14.06.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.06.2017 року проведено обшук автомобіля марки Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якого вказаний транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АК/3374699 вилучені.

15.06.2017 року о 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16.06.2017 року детектив Національного бюро першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку.

Це клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а відтак існує необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваної з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 16.06.2017 року клопотання детектива задоволено частково та накладено арешт у виді позбавлення права відчуження, розпорядження на автомобіль марки Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_7 .

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити показання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінального-правового характеру у виді конфіскації майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні детектива доводи про накладення арешту на транспортний засіб, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке детектив просить накласти арешт відповідає критеріям ч. ч. 1, 5 ст. 170 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на транспортний засіб, обравши при цьому найменший вид обтяження, що не позбавляє власника права користуватися автомобілем, а лише відчужувати його.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

З огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень в клопотанні детектива та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.

За таких обставин, доводи захисника щодо необґрунтованості та невмотивованості судового рішення є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування арешту майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_8 , погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт у виді позбавлення права відчуження, розпорядження на автомобіль марки Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (vin) НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:




ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудАпеляційний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення14.08.2017
Оприлюднено07.03.2023
Номер документу68426944
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —760/10239/17

Ухвала від 14.08.2017

Кримінальне

Апеляційний суд міста Києва

Росік Тетяна Володимирівна

Ухвала від 14.08.2017

Кримінальне

Апеляційний суд міста Києва

Росік Тетяна Володимирівна

Ухвала від 19.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

Ухвала від 15.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

Ухвала від 16.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

Ухвала від 14.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

Ухвала від 14.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

Ухвала від 14.06.2017

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Коробенко С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні