Постанова

від 17.08.2017 по справі 813/8725/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року справа № 813/8725/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.,

з участю секретаря судового засідання Телиці О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро» до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай Агро» (надалі - позивач, ТзОВ «Дунай Агро» ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, Львівська митниця ДФС), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС України про визначення митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.14р.;

- зобов'язати Львівську митницю ДФС України визначити митну вартість товарів, що її було скориговано на підставі Рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.14р. за методом визначення митної вартості за ціною Контракту № UA01-2014 від 25.03.14р.;

В обгрунування позовних вимог вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.14р. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем було подано усі необхідні для декларування і визначення митної вартості товару документи, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209160000/2014/00070. Посадовими особами митного органу не вказано яких документів з переліку визначеного у частинах другій-четвертій ст. 53 МК України не подано декларантом. Зазначив, що витребування додаткових документів на запит митного органу відповідно до положень ч. З ст. 51 МК України є можливим у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідачем. Декларація країни відправлення не є документом, визначеним у ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, як документ, який підтверджує митну вартість. Однак така Декларація була витребувана митним органом на підставі ч. З ст. 51 МК України як додатковий, а тому, могла бути використана митним органом для коригування тільки після його витребування. Всупереч викладеному, згаданий документ був використаний митним органом, хоча згідно ч. 2 ст. 51 МК України не відноситься до документів які підтверджують митну вартість товару, і саме на підставі нього, всупереч положенням ч. 3 ст. 51 МК України було витребувано додаткові документи, зокрема і копію декларації країни відправлення. У зв'язку з вищезазначеним, вважає, що витребування додаткових документів було не обґрунтованим.

Окрім того, при здійсненні коригування митної вартості товару, відповідачем було здійснено розрахунок, що не базується на дійсній вартості імпортованого товару, оскільки скоригована у рішенні ціна товару є необґрунтованою та значно перевищує договірну ціну узгоджену з виробником товару. Як слідує з змісту рішення митним органом така інформація в повному обсязі зазначена не була.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових заперечення на адміністративний позов. Зазначив, що під час вивчення поданих документів встановлено, що у додатку №4 від 04.09.2014 року контракту №UA01-14 від 25.03.2014 та інвойсі №UA04-14 від 04.09.2014 міститься інформація, що оплата за товар відповідно до цих документів не здійснюється , він переміщується на безоплатній основі, а ціна вказана лише для митних цілей. Тобто такі документи не можуть слугувати підтвердженням митної вартості, визначеної за основним методом. Експортна декларація країни відправлення від 17.09.14р. №14АТ100200ЕNКУ6Е14 подавалася декларантом разом з МД від 25.09.14р. №209160000/2014/014233, що підтверджується переліком документів, внесених до гр. 44 МД. Інформація скаржника щодо того, що декларація країни відправлення була надана декларантом на вимогу митного органу не відповідає дійсності. У зв'язку з чим декларанту було запропоновано надати повну версію документа. Позивачем не надано всіх витребовуваних документів, а тому митним органом було відмовлено ТзОВ «Дунай Агро» у митному оформленні товарів за заявленою митною віртістю за першим методом визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування заявленої митної вартомсті товарів.

Щодо не застосування Львівською митницею при перевірці заявленої декларантом митної вартості методів №2в та №2г, представник відповідача вказав, що метод визначення митної вартості № 2в не був застосований, ооскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості № 2г не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63. Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 2а - 2г, посадові особи митниці, відповідно до статті 64 МКУ визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №125110011/2014/15194 від 29.08.2014 (ІМ 40 ДЕ).

З цих підстав представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 року касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час митного декларування насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту « MIDAS» (МІДАС)1-ша репродукція, обробленого, розфасованого у паперові мішки по 30 кг, ТОВ «Дунай Агро» було заявлено митну вартість товару відповідно до Контракту № UA01-2014 від 25.03.14р. Заявлена митна вартість товару дорівнювала 51, 60 Євро, що, в свою чергу становить 20 Євро за тону.

Рішенням посадової особи митного посту «Запитів» Львівської митниці - ОСОБА_3 заявлену митну вартість було скориговано. А саме, 26.09.14р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2014/000012/1 в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України (надалі - МКУ).

Відповідно до п. 4.1. ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення про передоплату товару, рахунок-проформу, замовлення), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір про транспортно-експедиційне перевезення, заявку на перевезення, акт виконаних робіт, міжнародний транспортний документ.

При здійсненні аналізу документів, наданих позивачем на запит посадової особи відповідача, встановлено, що у поданій декларації країни відправлення 14АТ100200ЕNКY6Е14 від 25.09.14р. зазначено вартість 7 551,60 ЕUR, а згідно з фактурою № UА08-2014 - 8 551,60 ЕUR.

Митний орган провів консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ за результатами яких, прийнято рішення про неможливість застосування наступних методі визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2 ґ (ст.64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 125110011/2014/15194 від 29.08.14р. (ІМ 40ДЕ). Розрахунок митної вартості 0,60 ЕUR/кг +15% (за інший вид пакування в мішки по 30кг.)=0,69 ЕUR/кг.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним Кодексом України із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з ст. 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 53 цього Кодексу, у випадках, передбачених цим же Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій же статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього ж Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього ж Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ст. 55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього ж Кодексу.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховується заперечення відповідача, оскільки під час розгляду документів, що були подані до митного оформлення товару «Насіння озимої м'якої пшениці Triticum aestivum врожаю 2014 року, сорту « MIDAS» (МІДАС)1-ша репродукція, обробленого, розфасованого у паперові мішки по 30 кг, що переміщувався на адресу ТОВ «Дунай Агро» та був задекларований за МД від 26.09.14р. за №209160000/14/014233 встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності.

Експортна декларація країни відправлення №14AT100200ENKY6Е14 від 17.09.14р. була включена декларантом до переліку документів, які подавались разом з МД 209160000/2014/014233 від 25.09.14р., що підтверджується гр. 44 МД. Таким чином, твердження позивача щодо того, що декларація країни відправлення була надана декларантом лише на вимогу митного органу не відповідає дійсності.

До митного оформлення була надана спрощена версія декларації країни відправлення №14AT100200ENKY6Е14 від 17.09.14р., яка не передбачає заповнення ряду граф, зокрема щодо умов поставки, фактурної вартості. Тому декларанту було запропоновано надати повну версію документа.

Відповідачем встановлено, що фактурна вартість товарів, вказана у інвойсі №UA08-2014 від 05.09.14р., складає 8 551,60 євро. Натомість, статистична вартість цих товарів, вказана у декларації країни відправлення №14AT100200ENKY6Е14 від 17.09.14р., вказана у розмірі 7 551,60 євро, що суперечить інформації з інвойсів та потребує додаткового з'ясування.

Рахунок-фактура відноситься до переліку обов'язкових документів, який наведено у ч. 2 ст. 53 МК України, тобто вимоги частини 3 згаданої статті дотримано.

Декларанту обґрунтовано виставлено вимогу про надання додаткових документів, однак з наведеного у вимозі переліку такі документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями декларантом не були надані.

Оскільки декларантом позивача не подано документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, відповідачем в спірному рішенні про коригування митної вартості не визначено митну вартість імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

У графі 33 оскаржуваного рішення вказано наступні відомості: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 125110011/2014/15194 від 29.08.2014(ІМ 40 ДЕ). Розрахунок митної вартості 0,60 EUR/кг+ 15% (за інший вид пакування в мішки по 30 кг)=0,69EUR/кг» , тобто у рішенні наведена інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам законодавства. З пояснень представника відповідача та долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що вартість обробки одиниці товару митним органом отримано з прайс-листів виробника імпортованого товару.

Також відповідач зазначає, що з декларантом проведено консультацію в ході якої декларанту було роз'яснено причину необхідності подання додаткових документів та процедуру застосування методу визначення митної вартості (а саме послідовного застосування методів у випадку невизнання основного методу - за ціною договору).

З причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, відповідач не мав змоги застосувати методи визначення митної вартості № 2а та №2б.

Відсутність митного оформлення ідентичних товарів які б співпадали по асортименту продукції, документально не підтверджені.

Метод визначення митної вартості № 2в не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МКУ.

Метод визначення митної вартості № 2г не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів згідно ст. 63 МК України.

Таким чином, не маючи можливості визначення митної вартості за методами 2а - 2г, відповідач згідно з ст. 64 МКУ правомірно визначив митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6)

Також судом враховуються заперечення відповідача, що відповідно до додатку №4 від 04.09.2014 до контракту №UA01-14 від 25.03.2014 та інвойсі №UA04-14 від 04.09.2014 містилась інформація, що оплата за товар відповідно до цих документів не здійснюється, він переміщується на безоплатній основі, а ціна вказана лише для митних цілей.

Митним органом також встановлено, що за даними сайту LinkedIn, ОСОБА_4 (директор ТОВ «Дунай Агро» ) є працівницею фірми Probstdorfer Saatzucht Gmbh та займається розвитком бізнесу в Україні. Це підтверджується відомостями з сайту mauthner.co.at (офіційна сторінка фірми засновника компанії Probstdorfer Saatzucht Gmbh - Mauthner Warenhandels - und Vermogensverwaltungs Gmbh.), де ОСОБА_4 зазначена як керівник бізнесу в Україні та має поштову скриньку на сайті компанії - ozimmermann@probstdorfer.at., вказане свідчить, що покупець та продавець пов'язані між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Проте, у ДМВ № 209160000/2014/014336 від 26.09.14р. (подана при випуску оцінюваних товарів у вільний обіг) декларантом вказано, що контрагенти не пов'язані між собою.

Як наслідок, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, відповідачем при митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості № 209000006/2014/000012/1 від 26.09.14р.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивачем в частині визнання протиправним і скасування спірного рішення про визначення митної вартості з врахуванням вищевказаних обставин, а також, оскільки позивачем не спростовано факту наявності розбіжностей у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в тому числі відомостей щодо ціни, що фактично підлягає сплаті за ці товари. Обґрунтування позивачем, що наведена «суперечність» не є суперечністю, а є неправильне застосування митним органом норм Інкотермс 2010 і нерозуміння відмінностей між різними умовами поставки, також не спростовує факту вищевказаних розбіжностей в документах наданих позивачем до митного оформлення.

Позивач або уповноважена ним особа на письмову вимогу відповідача зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Факт ненадання всіх документів на вимогу відповідача, позивачем також не спростовано, відповідно відповідач правомірно прийняв спірне рішення про коригування митної вартості.

Таким чином в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача визначити митну вартість за ціною контракту та стягнення суми гарантії наданої позивачем, оскільки правомірність на думку суду спірного рішення є підставою для відмови в задоволені вказаних позовних вимог.

Вказана позиція суду, по суті узгоджується із правовою позицією Верховного суду України викладеною в постанові від 02.06.15р. та позицією ВАС України викладеною в постанові від 25.03.15р. по справі № К/800/34520/14.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду належних, необхідних та достатніх доказів щодо неправомірності поведінки відповідача. Натомість відповідачем належно, з врахуванням положень законодавства України, обґрунтовано правомірність дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення про визначення митної вартості та зобов'язання відповідача визначити митну вартість за ціною контракту задоволенню не підлягають.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22 серпня 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.