Постанова

від 22.08.2017 по справі 904/4593/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2017 року Справа № 904/4593/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дармін М.О., Кузнецової І.Л.

При секретарі Манчік О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 15.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №64 від 28.04.2017 р.;

від відпоідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №68 від 15.05.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу освіти Соборної районної у місті Дніпро ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у справі № 904/4593/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Виробничо-комерційна фірма Сава

до Відділу освіти Соборної районної у місті Дніпро ради

про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у розмірі 213 050,59 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у справі № 904/4593/17 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Сава - задоволено частково.

Суд стягнув з Відділу освіти Соборної районної у місті ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сава", 27 697,99 грн. - 3% річних, 148 494,72 грн . - індексу інфляції.

В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач - Відділ освіти Соборної районної у місті Дніпро ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що умови договору станом на 01.07.2016 року були виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується звітом, а тому подальші дії позивача щодо надання послуг з 01.09.2016 року, не відповідали вимогам договору та вимогам Бюджетного Кодексу України, а тому такі дії не породжують зобов'язань відповідача щодо сплати 3% річних та інфляційних.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 липня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 22 серпня 2017 року колегією суддів у складі : головуючого судді ( доповідача) - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.16р. сторонами укладено Договір №1 (про закупівлю послуги за державні кошти) (далі Договір), за п.1.1. якого Учасник (Позивач) зобов'язався у січні-грудні 2016р. надавати Замовникові (Відповідачеві) послугу за номенклатурою, зазначеною в Специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 6 852 931,40 грн., без ПДВ.

Зобов'язання за Договором реєструється в межах затвердженого на час реєстрації договору тимчасового кошторису. Оплата залишку коштів по предмету закупівлі здійснюється виключно за наявності коштів, згідно із затвердженим річного кошторису/уточненого річного кошторису. Сума уточнюється в додатковій угоді до Договору.

Ціна за одиницю послуги вказана в Специфікації. Вартість надання послуг кожного дня однакова. Ціна за одиницю послуги не може змінюватися протягом дії Договору до повного виконання зобов'язань Сторонами.

Розділом ІV Договору визначено порядок здійснення оплати.

Розрахунки проводяться за фактично надану послугу шляхом перерахування Замовником на розрахунковий рахунок Учасника коштів після пред'явлення Учасником рахунка на оплату послуг (далі рахунок). Замовник має право на відстрочення платежів строком до 45 календарних днів (у разі виробничої необхідності) (п.4.1. Договору).

До рахунка додається: акт виконаних робіт (п.4.2. Договору).

Розділом VІ Договору погоджено права сторін.

Замовник має право: на відстрочення платежів строком до 30 календарних днів (п.6.2.5. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.16р. та до повного виконання зобов'язань щодо оплати за надані послуги (п.10.1. Договору).

02.02.16р. сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, в якій сторони погодили викласти п.1.1. Договору в наступній редакції: Учасник зобов'язався у лютому-грудні 2016р. надавати Замовникові послугу за номенклатурою, зазначеною у Специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити таку послугу.

02.02.16р. сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої зобов'язання за Договором реєструються в межах затвердженого на час реєстрації договору тимчасового кошторису поточного року в сумі 1 066 905,84 грн.

05.04.16р. сторонами укладена Додаткова угода №3 до Договору, відповідно до якої зобов'язання за Договором реєструються в межах затвердженого на час реєстрації договору тимчасового кошторису поточного року в сумі 1 066 895,00 грн. (п.1 Додаткової угоди №3).

Після закінчення коштів, виділених за тимчасовим кошторисом та в разі відсутності у Замовника коштів згідно затвердженого річного кошторису/уточненого річного кошторису на оплату послуги Учаснику, зобов'язання Учасника щодо надання послуг їдалень є припиненим з моменту закінчення виділених Замовнику коштів. (п.2 Додаткової угоди №3).

14.04.16р. сторонами укладена Додаткова угода № 4 до Договору, згідно з якою зобов'язання за Договором реєструються в межах затвердженого кошторису поточного року у сумі 3 207 681,00 грн. (п.1 Додаткової угоди №4).

Звертаючись до Відділу освіти Соборної районної у місті Дніпро ради із позовом про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 32 830,94 грн. - 3 % річних, та 180050,04 грн. - інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Виробничо-комерційна фірма Сава посилався на те, що рішеннями господарського суду Дніпропетровської області з відповідача була стягнута заборгованість за договором про надання послуг, які відповідачем були виконанні тільки 31.03.2017 року, а тому у відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10346/16 від 20.12.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто 1756736,72 грн. боргу за період з 01.09.16р. до 21.10.16р.; рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/177/17 від 16.02.17р. з відповідача на користь позивача стягнуто 1 987025,38 грн. боргу за період з 31.10.16р. по 29.12.16р.

Заборгованість стягнута за Договором №1 (про закупівлю послуги за державні кошти) від 02.02.2016 року.

Відповідно до статті 35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Як встановлено судом першої інстанції, вищезазначені рішення виконанні 31.03.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК, відповідно до яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано перерахував розмір заявленої суми виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.1 розділу IV Договору "Порядок здійснення оплати", Замовник має право на відстрочення платежів строком до 45 календарних днів, що також встановлено рішеннями суду від 16.02.17р. у справі №904/10346/16 та від 16.02.17р. у справі 904/177/17, які сторонами не оскаржувалися і, відповідно, набрали законної сили.

Оскільки порядок здійснення оплати регулюється саме розділом IV Договору, відповідач мав право на відстрочку платежів строком до 45 календарних днів з урахуванням недостатнього бюджетного фінансування.

З огляду на вищезазначене, розрахунок річних та збитків від інфляцій повинен бути здійснений:

- за актом №6-1Т від 21.09.16р. та за актом №7-1Т від 04.10.16р. строк оплати настав 26.11.16р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 28.11.16р., відповідно, прострочення відповідача почалося з 29.11.16р.;

- за актом №8-1Т від 25.10.16р. строк оплати настав 09.12.16р., за актом №9-1Т від 18.11.16р. строк оплати настав 02.01.17р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 03.01.17р., відповідно, прострочення відповідача почалося з 04.01.17р.;

- за актом №10-1Т від 06.12.16р. строк оплати настав 20.01.16р.; за актом №11-1Т від 22.12.16р. строк оплати настав 05.02.17р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 06.02.17р, відповідно, прострочення відповідача почалося з 07.02.17р;

- за актом №12-1Т від 29.12.16р. строк оплати настав 12.02.17р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 13.02.17р, відповідно, прострочення відповідача почалося з 14.02.17р.

Отже, 3 % річних за весь період прострочки становить 27 697,99 грн., а не 33000,55 грн., збитки від інфляції 148 494,72 грн., а не 180 050,04 грн., як розрахував позивач.

Доводи апелянта про те, що зобов'язання позивача щодо надання послуг їдалень є припиненим з моменту закінчення виділених Замовнику коштів (п.2 Додаткової угоди №3), оскільки були закінчені кошти, виділені за тимчасовим кошторисом та були відсутні у Замовника кошти згідно затвердженого річного кошторису/уточненого річного кошторису на оплату послуги Учаснику, не приймаються до уваги, оскільки правова оцінка даним доводам була надана під час розгляду справ №904/10346/16 від 20.12.2016 року та справи № 904/177/17 від 16.02.17р. , якими встановлена заборгованість відповідача саме за спірним договором.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд першої інстанції всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу освіти Соборної районної у місті Дніпро ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2017 року у справі № 904/4593/17- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 серпня 2017року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя І.Л.Кузнецова