Рішення

від 18.08.2017 по справі 739/1743/16-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1743/16-ц

Провадження № 2/739/9/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

представників позивачки - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Відділ Держгеокадастру у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради і скасування державного акту про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5О, (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 06 листопада 1997 року №119 про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Козацька, 48, та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №506027.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником житлового будинку, розташованого по пров. Козацькому, 5 в м. Новгороді-Сіверському. Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_6, розташованою по вул. Козацька, 48 в м. Новгороді-Сіверському. У 2014 році вона розпочала оформлення права власності на земельну ділянку по пров. Козацькому, 5 у м. Новгороді-Сіверському. Під час виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку було з'ясовано, що межі суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_6, на яку видано оспорюваний державний акт, проходять не по межі, яка існувала протягом багатьох десятиліть, а майже по стіні належної їй господарської будівлі - сараю, що унеможливлює обслуговування останнього. Крім того було з'ясовано, що вона, як суміжний землекористувач, не підписувала акту погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 Вказане, на її думку, є підставою для визнання виданого ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0, 475 га недійсним. Крім того позивачка зазначає, що рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки у власність було прийняте не Новгород-Сіверською міською радою, а її виконавчим комітетом, хоча у останнього станом на день ухвалення відповідного рішення, тобто на 06 листопада 1997 року, не було відповідних повноважень на прийняття таких рішень. Це, на думку позивачки, свідчить, що оскаржуване рішення виконавчого комітету за №119 від 06 листопада 1997 року є незаконним, та вказує на необхідність скасування правовстановлюючого документа на право власності на земельні ділянки, виданого на ім'я ОСОБА_6

Ухвалою суду від 14 серпня 2017 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 до участі у справі був залучений правонаступник останнього - ОСОБА_3, який є єдиним спадкоємцем ОСОБА_6

На позов представником відповідача - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області подано заперечення з яких вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються, оскільки позивачка не зазначає, яким саме чином рішенням виконавчого комітету міської ради були порушені її права та не вказує підстав для скасування відповідного рішення. Також вказується, що позивачка не надала копій документів, які б підтверджували її право власності на сарай, обслуговування якого унеможливлене внаслідок видачі ОСОБА_6 оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку. Зазначається, що у 1997 році ОСОБА_6 за його заявою рішенням виконавчого комітету ради №119 від 06 листопада 1997 року було передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га на яку була виготовлена технічна документація і погоджено межі земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами). 31 березня 1999 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право приватної власності на землю площею 0,15 га, яка була надана йому рішення виконавчого комітету ради від 06 листопада 1997 року. На той час позивачка не була суміжним землекористувачем ОСОБА_6 і нерухомістю по пров. Козацькому, 5 не володіла.

Відповідачем ОСОБА_3 на позов подано заперечення з яких вбачається, що позовні вимоги ним також не визнаються, у заперечення вказується, що позивачкою не подано доказів належності їй на праві користування відповідної земельної ділянки, порушення її прав на землю внаслідок видачі ОСОБА_6 оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку, порушення Новгород-Сіверською міською радою вимог чинного законодавства, недотримання відповідачами актів законодавства під час розроблення технічної документації із землеустрою та не наведено підстав для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. У запереченнях зазначається, що ще у 1945 році рішенням Новгород-Сіверського виконавчого комітету батьку ОСОБА_6- ОСОБА_7 було виділено садибу для будівництва будинку мірою 15 соток. У 1997 році рішення виконавчого комітету ради № 119 від 06 листопада 1997 року ОСОБА_6 відповідну земельну ділянку було передано у приватну власність. При цьому було встановлено на місцевості та погоджено межі відповідної земельної ділянки площею 1486 м2 і видано державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстровано в книзі записів державних актів за №932 від 31 березня 1999 року. На той час позивачка в будинку №5 по пров. Свердлова (Козацька) не проживала, нерухомістю не володіла та земельною ділянкою не користувалася. У подальшому ОСОБА_6 звернувся до відділу Держкомзему у Новгород-Сіверському районі з приводу отримання кадастрового номеру для своєї земельної ділянки. При виготовленні технічної документації на належні йому земельні ділянки по вул. Козацькій, 48 в м. Новгороді-Сіверському площею 0,1 га та 0,0475 га порушень виявлено не було. Відсутність підпису позивачки на акті визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 30 грудня 2010 року не свідчить про його незаконність. Також вказується, що після кадастрової зйомки площа земельної ділянки, наданої ОСОБА_6Є, не збільшилася, а зменшилася з 1486 м2 до 1475 м2. При цьому межі суміжних ділянок ОСОБА_6 та позивачки не змінювалися, споруда, що визначена позивачкою як сарай, не зареєстрована в жодному документів, наданому останньою, тому вона є лише будівельними матеріалами.

У судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю з підстав, викладених у позові, при цьому незважаючи на роз'яснення суду про обов'язок кожної сторони довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, представники позивачки заявили, що не бажають клопотати про призначення у справі відповідної експертизи для підтвердження того, що відповідачем допущено порушення меж земельної ділянки, якою користується позивачка.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні висловився проти задоволення позову з підстав, вказаних у його запереченнях, пояснив, що його батько належним чином оформив право власності на земельні ділянки, розташовані по вул. Козацькій, 48 в м. Новгороді-Сіверському, після чого понад 18 років використовував ці земельні ділянки, межі яких були погоджені з усіма суміжними землекористувачами на час оформлення права власності. На даний час він належним чином прийняв спадщину батька і є його єдиним спадкоємцем. Жодних порушень законодавства під час оформлення батьком права власності допущено не було. Вимоги позивачки вважає безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області висловився проти задоволення позову за підстав, вказаних у його запереченнях, при цьому зазначив, що на час прийняття оспорюваного рішення виконавчий комітет ради згідно діючого тоді законодавства був наділений повноваженням приймати відповідні рішення.

Представник третьої особи у судовому засіданні від дачі пояснень відмовився при вирішення позову поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників позивачки, відповідача та представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, рішенням Новгород-Сіверського виконавчого комітету депутатів трудящих від 28 листопада 1945 року №23 батьку ОСОБА_6 - ОСОБА_7 було виділено садибу для будівництва будинку по вул. Свердлова в м. Новгороді-Сіверському біля дорвідділу мірою 15 соток (а.с. 42-44). 22 травня 1946 року ОСОБА_7 було укладено договір на право забудови наданої йому земельної ділянки та у подальшому в 1957 року збудовано житловий будинок (а.с. 115-116). 22 січня 1981 року ОСОБА_7 помер і його спадщина, зокрема й житловий будинок з господарськими спорудами, розташованими в м. Новгороді-Сіверському по вул. Свердлова, 48, перейшла до його сина ОСОБА_6 (а.с. 112-114).

Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської ради народних депутатів №119 від 06 листопада 1997 року за заявою ОСОБА_6 останньому було передано у приватну власність земельну ділянку, розташованому по вул. Свердлова, 48 в м. Новгороді-Сіверському площею 0,15 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,05 га (а.с. 45). Враховуючи викладене суд вважає безпідставними доводи представників позивачки про те, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_6, мала загальну площу 1 200 м.2, що обгрунтовується ними матеріалами обміру земель по будівельному кварталу №25 м. Новгорода-Сіверського (а.с. 160), складеними у 1954 році.

Як вбачається, рішенням №119 від 06 листопада 1997 року Новгород-Сіверській госпрозрахунковій групі при відділі земельних ресурсів доручено виготовити технічну документацію замовнику на право приватної власності на зазначені земельні ділянки.

Вказана вище земельна ділянка площею 0,05 га, яка була передана у власність ОСОБА_6, межує з земельною ділянкою, що знаходиться в м. Новгороді-Сіверському по пров. Козацькому (Свердлова), 5.

Згідно дослідженого у судовому засіданні рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради депутатів трудящихся №255 від 24 липня1965 року вбачається, що вказаним рішенням земельна ділянка площею 600 м.2, розташована по пров. Свердлова, 3-а, (в подальшому нумерація земельної ділянки змінено з 3-а на 5), була надана в користування Новгород-Северскому пищекомбинату для будівництва житлового будинку і саме на цій земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_6, в подальшому родиною ОСОБА_8 було збудовано житловий будинок та господарські споруди (а.с. 23).

Вирішуючи питання щодо наявності у виконавчого комітету міської ради на час прийняття рішення про передачу ОСОБА_6 у власність земельних ділянок площею 0,1 га та 0,05 га відповідних повноважень суд враховує наступне.

Так, пунктом 1 частини першої статті 10 Земельного кодексу України (1990 року) (чинного на час прийняття оспорюваного рішення) було передбачено, що передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу належить до відання міських рад народних депутатів.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Статтями 17, 18 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Відповідно до статті 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 26 вказаного Закону визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Зокрема до виключної компетенції селищних рад відносяться лише повноваження щодо регулювання земельних правовідносин (пункт 34) та встановлення земельного податку (пункт 35).

Статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено як власні, так і делеговані на підставі цього Закону повноваження міських рад у сфері регулювання земельних відносин, до яких повноваження щодо надання земельних ділянок не віднесено.

Водночас частиною третьою статті 3 Земельного кодексу України (1990 року) (чинного на час прийняття оспорюваного рішення) визначалося, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Системний аналіз зазначених вище норм, з огляду на наявність прямої вказівки у статті 3 ЗК України 1990 року, свідчить, що станом на листопад 1997 року міські ради мали повноваження для делегування частини своїх функцій у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання, передачі та вилучення земельних ділянок, виконкомам, за винятком тих повноважень, що відносяться до виключної компетенції міських рад.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року, винесеній у справі №6-1855цс16.

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради народних депутатів від 19 травня 1995 року виконавчому комітету ради делеговано розгляд заяв щодо виділення земельних ділянок для розширення присадибних ділянок, приватизації земельних ділянок, передачі в оренду та інших питань щодо використання земельних ресурсів, з послідуючим затвердженням міською радою (а.с. 164).

Викладене вище свідчить, що приймаючи 06 листопада 1997 року рішення про надання ОСОБА_6 у власність земельної ділянки загальною площею 0,15 га, розташованої в м. Новгороді-Сіверському по вул. Свердлова, 48, виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради діяв в межах своїх повноважень у відповідності до діючого на той час законодавства. Відповідно підстави для визнання оскаржуваного рішення виконавчого комітету з тих підстав, що воно прийняте не уповноваженим на це органом, відсутні.

Як з'ясовано, після прийняття вказаного рішення у березні 1999 року Новгород-Сіверською госпрозрахунковою групою при районному відділі земельних ресурсів були виконані роботи по встановленню зовнішніх меж землекористування ОСОБА_6 по вул. Свердлова, 48 у м. Новгороді-Сіверському та визначено загальну площу земельної ділянки, яка становила 1486 м.2 (а.с. 47, 91-101).

У ході проведення вказаних робіт було встановлено і погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_6 з суміжними землекористувачами, зокрема й землекористувачем ОСОБА_8, родині якої належав житловий будинок по пров. Свердлова (нині Козацький), 5, що підтверджується актом від 23 березня 1999 року (а.с. 46, 100).

Після виконання робіт по встановленню зовнішніх меж землекористування та складення технічного звіту ОСОБА_6 31 березня 1999 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН №022075, яким посвідчено право власності останнього на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану по вул. Свердлова, 48 у м. Новгороді-Сіверському з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 49, 87).

08 жовтня 2002 року між ОСОБА_8 та позивачкою було укладено договір довічного утримання відповідно до якого ОСОБА_8 передала позивачці у власність 2/3 частки домоволодіння, розташованого по пров. Козацький, 5 у м. Новгороді-Сіверському, яке складалося з будинку, веранди, погребу та двох сараїв, що розташовані на землях міської ради, а позивачка зобов'язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_8 (а.с. 5).

При цьому 1/3 частина вказаного житлового будинку залишилася у власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9

27 грудня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до землевпорядної організації із заявою про виготовлення технічної документації щодо встановлення зовнішніх меж та присвоєння кадастрового номеру на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0475 га, що розташовані за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Козацька, 48 (а.с. 79).

30 грудня 2010 року, в ході виготовлення відповідної технічної документації було здійснено визначення та погодження меж земельної ділянки площею 0,0475 га з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відповідним актом (а.с. 84). Зі змісту даного акту вбачається, що погодження меж земельної ділянки здійснено зокрема й з ОСОБА_8, тобто співвласницею будинку, розташованого на суміжній земельній ділянці по пров. Козацькому (Свердлова), 5.

Водночас погодження меж земельної ділянки не було здійснено з іншими співвласниками вказаного будинку, а саме позивачкою та ОСОБА_8

З дослідженої у судовому засіданні технічної документації, виготовленої за заявою ОСОБА_6, як погоджена начальником відділу Держкомзему у Новгород-Сіверському районі та головою Новгород-Сіверської міської ради, вбачається, що жодних порушень землекористування при встановленні зовнішніх меж земельних ділянок виявлено не було (а.с. 76-86).

09 червня 2011 року ОСОБА_6 було видано два державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №506027 та серії ЯЛ №506026, якими посвідчено право власності на земельні ділянки, розташовані в м. Новгороді-Сіверському по вул. Козацькій, 48, площею 0,0475 га з кадастровим номером 7423610000:00:001:0649 та площею 0,1000 га з кадастровим номером 7423610000:00:001:0648 (а.с. 88-89).

18 грудня 2014 року та 25 грудня 2014 року позивачка уклала договори купівлі-продажу з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за якими придбала належні їм на праві власності 2/9 частини та 1/9 частину вказаного вище житлового будинку відповідно (а.с.8-11), таким чином, 25 грудня 2014 року позивачка стала єдиним власником житлового будинку та господарських будівель, розташованих в м. Новгороді-Сіверському по пров. Козацькому (Свердлова), 5.

При цьому ще 13 лютого 2014 року позивачка отримала дозвіл Новгород-Сіверської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки розташованої по пров. Козацькому, 5 в м. Новгороді-Сіверському орієнтовною площею 0,040 га (а.с. 14) та 16 червня 2016 року звернулася із заявою про розроблення відповідної технічної документації до землевпорядної організації (а.с. 15).

Оцінюючи доводи позивачки та її представників про те, що непогодження позивачкою як суміжним землекористувачем зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 є безумовною підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як з'ясовано, право власності на належні ОСОБА_6 земельні ділянки з площами 0,1000 га та 0,0475 га виникло до 2004 року у зв'язку з чим вони є сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрових номерів.

Частинами першою та другою статті 198 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що кадастрова зйомка - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, який включає, серед іншого погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами і відновлення меж земельної ділянки на місцевості.

На час виникнення спірних правовідносин порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю був врегульований наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 05 квітня 1999 року (далі - Порядок).

Згідно пункту 2 Порядку передбачалося, що роботи зі складання деражвного акту на право власності на земельну ділянку виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи, встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділякни; заповнення бланку державного акту.

Пунктами 2.3 та 2.4 Порядку визначалося, що межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знакамии встановленого зразка, крім випадків збігу вкзааних повротних точок меж з твердими точками на місцевості. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше дво характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

У ході судового розгляду встановлено, що при виготовленні технічної документації із землеустрою у 2010 році на земельні ділянки, належні ОСОБА_6Є, які раніше вже були сформовані, здійснювалося визначення та погодження зовнішніх меж цих ділянок, у тому числі й ділянки площею 0,0475 га. Межі даної ділянки були погоджені, серед інших, й землекористувачем ОСОБА_8, яка на той час була співвласником житлового будинку, розташованого по пров. Козацькому, 5. Водночас, підпис позивачки, як спіпввласника вказаного житлового будинку в акті погодження відсутній, що не відповідає приписам статті 198 ЗК України.

З цього приводу суд зазначає, що згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, самі по собі порушення, допущені при виготовленні технічної документації з землеустрою, зокрема при погодженні зовнішніх меж суміжних земельних ділянок, без встановлення факту порушення в наслідок цього прав, свобод чи інтересів інших осіб, не можуть бути самостійною підставою для визнання виданого в подальшому державного акту недійсним.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, земельна ділянка площею 0,475 га, яка належала на праві власності ОСОБА_6 та розташована в м. Новгороді-Сіверському по вул. Козацькій, 48, була сформована у 1999 році, і саме тоді було визначено її зовнішні межі, які погоджено з усіма суміжними землекористувачами, у тому числі й землекористувачем по пров. Козацькому (Свердлова), 5, при цьому жодних порушень законодавства при формуванні відповідної земельної ділякни допущено не було. У подальшому для присвоєння кадастрового номера вказаній земельній ділянці у 2010 році за заявою ОСОБА_6 було розроблено технічну документацію із землеустрою, при виготовленні якої зовнішні межі даної земельної ділянки та земельної ділянки, якою на той час користувалися позивачка, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, були погоджені лише ОСОБА_8, тобто одним із суміжних землекористувачів.

Аналіз дослідженої судом технічної документції щодо обох суміжних земельних ділянок свідчить, що площа земельної ділянки, належної ОСОБА_6. з моменту її передачі в користування батьку останнього, а також подальшої передачі її власність самому ОСОБА_6, не збільшувалася, а навпаки зменшилася з 486 м.2 до 475 м.2, конфігурація межі двох суміжних земельних ділянок не змінювалася. Жодних доказів того, що визначення у 2010 році зовнішніх меж земельної ділянки площею 475 м.2, належної ОСОБА_6 та подальша видача державного акту на право власності на вказану земельну ділянку призвело до порушення право позивачки суду не надано. Самі по собі посилання представників позивачки на те, що межа суміжних земельних ділянок проходить майже по стіні належного позивачці сараю, без встановлення того на якій саме відстані від сараю проходить ця межа, а також з'ясування чи створює це відповідні перешкоди позивачці в користуванні зазначеним сараєм, не може свідчити про порушення прав позивачки.

Крім того суд враховує, що з дослідженого у судовому засіданні технічного паспорту, плану земельної ділянки, якою користується позивачка та ескізу (а.с. 12-13, 108-109) вбачається, що вказаний вище сарай, позначений літерою Б-1 , розміщений на певній відстані від межі суміжних земельних ділянок і станом на 1965 рік він мав загальну площу 15,6 м.2, однак у в подальшому його площа була збільшена до 24,73 м.2 за рахунок прибудови цього сараю в бік межі земельних ділянок, яка не відображена в технічному паспорті на будинок, що належить на даний час позивачці (а.с. 20).

Судом сторонам відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України було роз'яснено право заявити клопотання про призначення у справі відповідної експертизи для підтвердження чи спростування обставин на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, зокрема з метою підтвердження порушення відповідачем меж земельної ділянки позивачки. Незважаючи на це представники позивачки своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи не скористалися, хоча саме на них покладається обов'язок довести вказані обставини на які він посилається обґрунтовуючи позовні вимоги.

За таких обставин, враховуючи, що представниками позивачки не доведено факту порушення прав позивачки внаслідок прийняття виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради народних депутатів рішення №119 від 06 листопада 1997 року та видачі ОСОБА_6 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №506027, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15 Цивільного кодексу України, статтями 3, 6, 10, 17, 18 Земельного кодексу України (1990 року), статтею 198 Земельного кодексу України, статтями 25, 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Відділ Держгеокадастру у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради і скасування державного акту про право власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 23 серпня 2017 року.