Рішення

від 23.08.2017 по справі 915/552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 915/552/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДИ-ЮГ»

(юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27; ідентифікаційний код 39890489; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, офіс 5.3)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ЛАЙВ»

(54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18/2, офіс 2.15; ідентифікаційний код 39865520),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС КОММОДІТІЗ»

(01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 6/А; ідентифікаційний код 39364245)

про: стягнення 208702,20 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача-1: представник не з'явився;

Від відповідача-2: представник не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 08.06.2017р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідачів, а саме, з ТОВ Пром-Лайв та ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ у солідарному порядку заборгованість за договором поставки у сумі 208702,2 грн. На користь ТОВ Венди-Юг .

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: видаткових накладних №РН-000311 від 21.09.2016р. на суму 105168,0 грн., №РН-0000313 від 22.09.2016р. на суму 103534,0 грн.; рахунків-фактур №СФ-0000183 від 21.09.2016р. та №СФ-0000185 від 22.09.2016р.; податкових накладних від 21.09.2016р. №21 та від 22.09.2016р. №23; додаткової угоди №2010/16-3 до договору купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016р.; вимоги до ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ (повторної) №22/11 від 22.11.2016р. про оплату або повернення товару; договору поруки №2/п від 21.09.2016р. (поручитель ТОВ Пром Лайв ; договору купівлі-продажу від 21.09.2016р., підписаним лише позивачем; норм ст. ст. 554,525,692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що боржник не виконав взяті на себе грошові зобов'язання по зобов'язанню у спрощеній формі; поручитель зі свого боку порушив умови договору поруки.

Відповідач-1, ТОВ Пром-Лайв , у відзиві просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що договір №21/09-16-1 від 21.09.2016р. так і не було підписано сторонами, що не свідчить про його укладання, унеможливлює встановлення його умов, що виключає поруку. Також відповідач посилається на те, що умовами додаткової угоди №2010/16-3 зазначили суму заборгованості та порядок її сплати без погодження з ТОВ Пром-Лайв .

Відповідач-2, ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ , вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Відповідачі своїх представників жодного разу в судове засідання не направили, причин неявки не повідомили. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

23.08.2017р. суд на підставі ст.ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України, розглянув справу за наявними в ній матеріалами та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд,

встановив :

1) За інформацією позивача, яка останнім документально не підтверджена (арк. спр. 41), товариство з обмеженою відповідальністю Венди-Юг підписало зі свого боку проект договору купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016р. на поставку кукурудзи та направило його на підпис товариству з обмеженою відповідальністю ВІРТУС КОММОДІТІЗ , яке зі свого боку не повернуло підписаний примірник договору.

Також матеріали справи містять копію додаткової угоди №1 від 21.09.2016р. до договору купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016, яка підписана лише постачальником - ТОВ Венди-Юг .

Таким чином, позивач без наявності письмового договору, 21.09.2017р. поставив Товариству з обмеженою відповідальністю ВІРТУС КОММОДІТІЗ , а останній прийняв товар - кукурудзу 3 класу у кількості 49,691 тон на загальну суму 208702,2 грн. , що підтверджується оформленими та підписаними належним чином обома учасниками видатковими накладними №РН-0000311 від 21.09.2016р. на суму 105168,0 грн. та №РН-0000313 від 22.09.2016р. на суму 103534,2 грн., а також виставленими рахунками-фактурами №СФ-0000183 від 21.09.2016р. на суму 105168,0 грн. та №СФ-0000185 від 22.09.2016р. на суму 103534,2 грн.

У наведених первинних документах замовленням виступає договір №21/09-16-1 від 21.09.2016р.

26.10.2016р. (вже після спірного періоду) Товариство з обмеженою відповідальністю ВІРТУС КОММОДІТІЗ (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Венди-Юг (постачальник) уклали між собою додаткову угоду №2010/16-3 до договору купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016р., якою погодили доповнити пункт 9.5 договору щодо умов та порядку утримання покупцем грошових коштів, належних до виплати постачальника за договором до завершення відповідної перевірки контролюючими органами (здійснення бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість), а також погодили умови утримання грошових коштів у розмірі 20% від суми податкового кредиту, сформованого за податковими накладними, складеними та зареєстрованими постачальником у зв'язку з виникненням у покупця складнощів при поверненні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування на підставі сформованого за результатом виконання договору податкового кредиту та виникненням у фіскальних органів сумнівів в реальності здійснення господарської операції між сторонами.

23.11.2016р. позивач звернувся до ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ з письмовою вимогою №22/11 від 22.11.2016р. в якій посилаючись, зокрема, на договір купівлі-продажу №21/09-16-1 від 21.09.2016р. та спірні видаткові накладні, вимагав негайно оплатити поставлений товар або повернути неоплачений товар. До цієї вимоги були додані рахунки-фактури №СФ-0000183 та №СФ-0000185.

Документальні докази свідчать, що ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ одержав вимогу 01.12.2016р. (арк.спр. 24).

Доказів належного реагування на вказану вимогу відповідача-2 матеріали справи не містять.

Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши вказані обставини з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Як у позові, так і в судовому засіданні, представник позивача наголошував на тому, що покупець не виконав взяті на себе грошові зобов'язання по зобов'язанню у спрощеній формі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

За змістом за ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Твердження позивача про наявність заборгованості за видатковими накладними №РН-0000311 від 21.09.2016р. на суму 105168,0 грн. та №РН-0000313 від 22.09.2016р. на суму 103534,2 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю ВІРТУС КОММОДІТІЗ не спростовані.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про погашення існуючого боргу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги до ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

2) 21.09.2016р. за №2/п між поручителем - ТОВ Пром-Лайв та кредитором - ТОВ Венди-Юг був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ , що виникли з договорів купівлі-продажу №05/07-16-10 від 05.07.2016р. та №21/09-16-10 від 21.09.2016р. (далі - основні договори), які були укладені між кредитором та боржником.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України).

При цьому, матеріали справи свідчать, що основний договір №21/09-16-1 від 21.09.2016р. між позивачем та відповідачем-2 укладено не було: 1) відсутні докази обміну сторонами тексту договору; 2) на примірнику позивача відсутній підпис ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ ; 3) відсутні з боку покупця листи, електронні листи щодо висловлення своєї згоди з усіма зобов'язаннями, визначеними даним договором.

Кукурудза, поставлена 21 вересня 2016 року товариством Венди-Юг та прийнята товариством ВІРТУС КОММОДІТІЗ фактично була поставлена за умовами бездоговірної поставки та підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю основного зобов'язання - за договором №21/09-16-1 від 21.09.2016р. відсутні й правові підстави для застосування правовідносин поруки, оскільки порука фактично має похідний характер від основного зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд погоджується із відзивом відповідача-1, та приходить до висновку про відмову в позові відносно даного поручителя.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРТУС КОММОДІТІЗ (01030, м.Київ, вул. Рейтарська, буд. 6/А, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39364245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Венди-Юг (54030, м.Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, офіс 5.3, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39890489) 208702,2 грн. боргу та 3130,54 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено 28 серпня 2017 року.

Суддя О.Г.Смородінова