Постанова

від 26.10.2017 по справі 915/552/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р.Справа № 915/552/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1

Від 1 відповідача: не з'явився

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС КОММОДІТІЗ»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року

у справі № 915/552/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНДИ-ЮГ»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ЛАЙВ» ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС КОММОДІТІЗ»

про: стягнення 208702,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНДИ-ЮГ» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ Пром-Лайв та ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 208 702,20 грн. заборгованості за поставлений згідно з видатковими накладними №РН-000311 від 21.09.2016р. та №РН-0000313 від 22.09.2016р. товар, який був отриманий відповідачем ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ , поручителем якого виступило ТОВ Пром-Лайв .

ТОВ Пром-Лайв не визнало позов посилаючись на те, що без підписаного ТОВ «ВЕНДИ-ЮГ» та ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ договору купівлі - продажу поставленого товару неможливо встановити його умови, що виключає поруку.

Відзив на позовну заяву від ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ не надходив.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року (суддя - Смородінова О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ на користь ТОВ Венди-Юг 208 702,20 грн. боргу та 3130,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості у заявленому розмірі саме з ТОВ ВІРТУС КОММОДІТІЗ .

В апеляційній скарзі ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» просить зазначене рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник зазначає, що відповідачем не отримувалося ані копій позовної заяви з додатками, ані ухвал про призначення справи до розгляду, що суперечить вимогам ст.ст. 56, 64 ГПК України, договір купівлі - продажу № 21/09-16-1 від 21.09.2016р. за яким здійснювалася поставка товару є неукладеним, позивачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони заздалегідь були повідомлені належним чином, проте 25.10.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду від представника відповідача ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що він не має можливості з'явитися у судове засідання через хворобу.

Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що воно об'єктивно нічим не підтверджене, а також з тих мотивів, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Нез'явлення представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї , вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи по суті, ТОВ Венди-Юг поставило ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» товар на загальну суму 208 702,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-000311 від 21.09.2016р. на суму 105 168 грн. та № РН-0000313 від 22.09.2016р. на суму 103 534,20 грн., а також податковими накладними з квитанціями до них, на оплату якого позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки - фактури № СФ-0000183 від 21.09.2016р. та № СФ-0000185 від 22.09.2016р.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару виконано не було.

21.09.2016 року між ТОВ Пром-Лайв (поручитель) та ТОВ Венди-Юг (кредитор) було укладено договір поруки № 2/п, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» (боржник), що виникли з договорів купівлі - продажу № 05/07-16-10 від 05.07.2016р. та № 21/09-16-1 від 21.09.2016р., які були укладені між кредитором та боржником.

26.10.2016 року між ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» (покупець) та ТОВ Венди-Юг (постачальник) було укладено додаткову угоду № 2010/16-3 до договору купівлі - продажу № 21/09-16-1 від 21.09.2016р., за умовами якої сторони домовилися про утримання ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» із суми заборгованості 6 956,74 грн. до завершення податкової перевірки, а решта заборгованості в сумі 201745,46 грн. підлягала оплаті протягом 5-ти днів з дати підписання цієї угоди.

Наявні у справі вищевказані видаткові накладні та податкові накладні, а також додаткова угода № 2010/16-3 від 26.10.2016р. в їх сукупності є належними доказами підтвердження достовірності факту передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару на загальну суму 208 702,20 грн., чим спростовується безпідставне твердження відповідача про зворотне.

Отже, за встановленими судом на підставі вищезгаданих документів обставинами справи загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за вищевказаними видатковими накладними складає 208 702,20 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 22/11 від 22.11.2016р. про оплату або повернення товару з повторним долученням рахунків № СФ-0000183 від 21.09.2016р. та № СФ-0000185 від 22.09.2016р. за поставлений згідно з видатковими накладними №РН-000311 від 21.09.2016р. та №РН-0000313 від 22.09.2016р. товар загальною сумою 208 702,20 грн., яка була отримана останнім 01.12.2016р., що підтверджується повідомленням відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення з описом вкладення.

Проте, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно з статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ Венди-Юг та ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» було укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у видаткових накладних, і дії сторін, зокрема, передача ТОВ Венди-Юг визначеного товару ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» за видатковими накладними та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, до яких, згідно зі статтею 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень поданими суду доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт отримання товару відповідачем та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Проте, як встановлено судом, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем виконано не було.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні №РН-000311 від 21.09.2016р. та №РН-0000313 від 22.09.2016р., а також додаткова угода № 2010/16-3 від 26.10.2016р., якою підтверджено наявність заборгованості відповідача перед відповідачем у сумі 208 702,20 грн., підписані з боку відповідача та скріплені печаткою ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» , і зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності доводів скаржника щодо не надання позивачем належних та допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог, а також зазначає, що скаржником не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відбиток її нанесений на документ у протиправний спосіб, у зв'язку з чим визнає вказані позивачем накладні належними доказами отримання відповідачем визначеного товару.

За приписами ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось вище, обставини справи щодо одержання відповідачем товару згідно з наявними у справі документами первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні) у відповідні строки та кількості послідовно визнавались відповідачем, що підтверджується змістом додаткової угоди № 2010/16-3 від 26.10.2016р. В апеляційній скарзі відповідачем не наведено обставин справи, з яких у суду повинні були виникнути сумніви щодо достовірності визнаних обставин та добровільності їх визнання на час вчинення тієї чи іншої дії, а доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими та непереконливими.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: №РН-000311 від 21.09.2016р. та №РН-0000313 від 22.09.2016р., відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару, тому на підставі таких накладних проводяться розрахунки між сторонами.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 903/679/14 (№ 3-77гс15), яка в силу ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній практиці для всіх судів України, викладено висновок про те, що з огляду на положення ст. 692 Цивільного кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, а тому викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про не надання позивачем належних та допустимих доказів для підтвердження своїх позовних вимог, не заслуговує на увагу.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не спростовуючи факту отримання від позивача товару у визначених кількості та вартості, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 208 702,20 грн. обґрунтовано визнано судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

Також колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що оскільки поставлений позивачем та прийнятий відповідачем ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» за вищевказаними видатковими накладними товар фактично був поставлений на умовах бездоговірної поставки і підтверджений відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, то саме цей відповідач повинен відповідати за даним позовом. У зв'язку з відсутністю договору купівлі - продажу № 21/09-16-1 від 21.09.2016р., посилання на який міститься у договорі поруки, відсутні й правові підстави для застосування правовідносин поруки, оскільки порука має похідний характер від основного зобов'язання. Тому суд правильно відмовив у задоволенні позову до ТОВ Пром-Лайв .

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав скаржника під час розгляду даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» є м. Київ, вул.. Рейтарська, буд. 6-а. А тому, саме за цією адресою позивачем надсилалася відповідачеві копія позовної заяви з додатками, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку з описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпелю, а господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України заздалегідь надсилалися відповідачеві судові ухвали від 12.06.2017р., від 04.07.2017р. про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, в яких вказано про день, час і місце проведення засідання суду, що підтверджується відповідними відмітками канцелярії суду на зворотному аркуші цих ухвал. Але зазначені судові ухвали підприємством поштового зв'язку були повернуті до суду назад з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Отже, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду даної справи, спростовується матеріалами справи.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 серпня 2017 року

у справі № 915/552/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Лавриненко Л.В..

ОСОБА_2