Рішення

від 17.08.2017 по справі 908/1256/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/53/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 Справа № 908/1256/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 133)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул. Пушкіна, 40)

про стягнення суми 43985,69 грн.

Суддя Боєва О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1053 від 12.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області суми 43985,69 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1256/17, присвоєно номер провадження справи 9/53/17, судове засідання призначено на 08.08.2017 р. Ухвалою суду від 08.08.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.08.2017 р.

В судовому засіданні 17.08.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судовий процес проводився без застосування засобів технічної фіксації.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, зазначених у позові, та наданих суду письмових додаткових поясненнях. Позовні вимоги мотивовані наступним. ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку і інформації. Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України «Про телекомунікаційні послуги» та низкою інших спеціальних законів України встановлений обов'язок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним верствам населення. Чинним законодавством не передбачено обов'язковість укладення договорів про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання виникають безпосередньо із законодавчих актів. Відшкодування витрат, понесених внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, здійснювалось до 01.01.2017р. за рахунок державних субвенцій та місцевих бюджетів. З 01.01.2017 р. внесено зміни до Бюджетно кодексу України. Так, згідно з приписами п. 2-4 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу, встановлено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг у Веселівському районі Запорізької області, який здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів. В період з січня 2016 р. по квітень 2017р. року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у Веселівському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Всупереч вимогам п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 та п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, відповідач акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом січня 2016 р. - квітня 2017 р. не складав, на підпис позивачу не надавав. Позивачем, в зазначений період були складені акти форми « 2-пільга» - розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з надання пільг, які направлялися відповідачу із супровідними листами, як простою, так і рекомендованою кореспонденцією, з повідомленням про необхідність відшкодування наданих пільг та у разі виявлення розбіжностей складання актів звіряння за формою « 2-пільга» . Загальна сума, нарахована за надання передбачених чинним законодавством пільг з оплати споживачам телекомунікаційних послуг за період січень 2016 - квітень 2017 р. складає 43985,69 грн. Направлена позивачем 14.06.2017 р. вимога про сплату грошових коштів за надані пільговим категоріям населення у Веселівському районі Запорізької області телекомунікаційні послуги за період надання послуг з січня 2016 р. по квітень 2017 р. в розмірі 43985,69 грн. залишена відповідачем без задоволення з причин відсутності коштів. Позивач зазначає, що постачальник телекомунікаційних послуг не може бути заручником ситуації, яка склалася, що не відміняє пільги встановлені законодавчими актами, відповідач незаконно ухиляється від компенсації вартості наданих позивачем послуг споживачам, які мають право на пільги, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку. Позов обґрунтовано ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» , ст. 21, ч.3 ст. 142 Конституції України, ст.ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, п.п. 3, 5, 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р., п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, ст.ст. 11, 16, 96, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

В наданих суду додаткових поясненнях позивач відзначає, що на виконання ухвали суду від 20.06.2017р. позивачем супровідним листом від 13.07.2017 № 32/2-3-370 було направлено відповідачу ОСОБА_2 звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян в 2016-2017 роках. Офіційної відповіді за підписом керівника або уповноваженої особи відповідача на вказаний лист на адресу позивача не надходило. Однак, 19.07.2017 р. на електронну адресу ВОМС ЗФ ПАТ Укртелеком від відповідача надішли списки померлих осіб - абонентів пільгової категорії, які носять інформаційний характер, оскільки у електронному листі відсутній електронний цифровий підпис. На підставі отриманої від відповідача інформації було проведено уточнений розрахунок та коригування сум, що підлягають відшкодуванню за надані послуги зв'язку абонентам пільгової категорії смт. Веселе та Веселівського району за період з 01.01.2016 року по 30.04.2017 року на загальну суму 713,23 грн. Даний перерахунок буде відображено у акті форми 2-пільга за липень 2017 року. Таким чином сума, що підлягає стягненню з Відповідача в рахунок відшкодування сум за надані послуги зв'язку абонентам пільгової категорії смт. Веселе та Веселівського району за період з 01.01.2016 року по 30.04.2017 року становить 43272,46 грн. Відкоригована сума була відображена у ОСОБА_3 звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян у 2016 році та у січні-квітні 2017 року, вказані ОСОБА_3 та перерахунок було направлено відповідачу супровідним листом від 21.07.2017 р. №32/2-3-374. При цьому позивач відзначає, що відповідачем акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга складено не було, жодних зауважень, щодо виявлення у розрахунках за період надання послуг з січня 2016 по березень 2017 року розбіжностей, необхідності їх коригування, невірно визначеного розміру пільг, тощо, на адресу позивача не надсилалося, контррозрахунку суми позову надано не було. Інформацію щодо наявних у списках осіб розбіжностей (померлі/ зняті з реєстрації) було направлено на адресу позивача лише після звернення до суду. За доводами позивача, ним при поданні позовної заяви на законних підставах було включено до переліку осіб пільгової категорії громадян, що померли або не перебувають на реєстрації у смт.Веселе та Веселівському районі у зв'язку з відсутністю у позивача доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відсутністю своєчасно наданої інформації від відповідача, Отже, сума судового збору у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки саме з вини відповідача, через невиконання ним обов'язків, визначених чинним законодавством України, позивачем і було заявлено суму позову на більшу суму, аніж та, яка фактично підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування сум за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує та вказує, що ним, як розпорядником коштів, можуть братися на себе зобов'язання та проводитися видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які виділяються на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством України. За доводами відповідача, при розгляді справи необхідно встановити та підтвердити існування наступних фактичних даних: що рішення про здійснення виплат для компенсації відповідних пільг повинно прийматись саме відповідачем; що збитки позивача повинні відшкодовуватись за рахунок саме відповідного бюджету на підставі такого рішення. Відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач є органом, який повинен приймати рішення про здійснення виплат для компенсації відповідних пільг, а також відсутні докази того, що саме він має повноваження та компетенцію приймати таке рішення або приймати рішення щодо встановлення видатків з відповідного бюджету. За доводам відповідача, зважаючи на відсутність зобов'язання у нього здійснювати компенсаційні виплати (оскільки відсутнє бюджетне зобов'язання), а повноваження відповідача у даному випадку розуміються лише у частині здійснення заходів із забезпечення видатків з місцевого бюджету, встановлених відповідним бюджетним призначенням (асигнуванням), підстави для задоволення позову по справі відсутні. Крім того відповідач зауважує, що договори про надання телекомунікаційних послуг громадянам пільгових категорій у 2016 та 2017 роках не укладалися і жодні акти звіряння між сторонами не підписувалися. Також позивачем не зазначено підставу виникнення зобов'язання у відповідача здійснити оплату відшкодування за надані ним телекомунікаційні послуги. Управління соціального захисту населення Веселівської райдержадміністрації неодноразово повідомляло позивача, що у Державному бюджеті України не передбачено фінансування з державного бюджету субвенції на надання пільг з послуг зв'язку, тому відшкодування у 2016 та 2017 роках структурними підрозділами з питань соціального захист населення витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категорія громадян не може здійснюватися. 09.06.2017р. Управління соціального захисту населення Веселівської райдержадміністрації зверталося до голови районної держадміністрації, голови Веселівської районної ради та начальника управління фінансів Веселівської райдержадміністрації з проханням посприяти у вирішенні даного питання для компенсації пільг за надання телекомунікаційних послуг. Також, Управління соціального захисту населення Веселівської райдержадміністрації неодноразово зверталось з листами щодо можливості виділення необхідних коштів до селищного голови та голів селищних рад, на які отримано відповідь, що станом на 23.06.2017р. на сесії селищної ради розподілено всі вільні залишки місцевого бюджету. Тобто, Управлінням здійснені можливі заходи щодо розв'язання даної проблеми. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Натомість, 16.08.2017р., на електронну адресу суду надійшло клопотання Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та достатність матеріалів справи для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Як слідує з пояснень позивача та матеріалів справи, ПАТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» в період з січня 2016 року по квітень 2017 року надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території Веселівського району Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Так, позивачем, протягом зазначеного періоду, складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг, за формою № 2-пільга , затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 (арк. справи 18 - 86).

Розрахунки видатків (акти форми « 2-пільга» ) за період з лютого по березень 2016 року направлялися відповідачу простою кореспонденцією з супровідними листами. Повторно акти форми 2-пільга відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом №32/2-3-332 від 13.06.2017 Щодо сплати заборгованості .

ОСОБА_2 форми 2-пільга за період надання послуг з березня 2016 року по квітень 2017 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами від 07.04.2016 № 32/2-3130, від 11.05.2016 № 32/2-3-154, від 08.06.2016 № 32/2-3-188, від 15.07.2016 № 32/2-3-229, від 08.08.2016 № 32/2-3-258, від 12.09.2016 № 32/2-3-343, від 07.10.2016 № 32/2-3-394, від 09.11.2016 № 32/2-3-433, від 06.12.2016 № 32/2-3-486, від 10.01.2017 № 32/2-3-9, від 06.02.2017 № 32/2-3-121, від 06.03.2017 № 32/2-3-163, від 06.04.2017 № 32/2-3-221, від 08.05.2017 № 32/2-3-276. В супровідних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу ОСОБА_2 звіряння за формою № 3-пільга.

Листи позивача залишені без задоволення, направлені розрахунки повернуті позивачу, про що відповідачем повідомлено листами № 02-11/309 від 14.04.2016, № 02-11/154 від 22.06.2016, № 1066/01-18 від 23.06.2016, № 02-11/187/1 від 29.07.2016, № 02-11/213 від 08.2016, № 02-11/02-11/252 від 21.09.2016, № 02-11/288 від 21.10.2016, № 02-11/347 від 05.12.2016, № 02-11/369 від 23.12.2016, № 02-11/97 від 15.03.2017, № 02-11/114 від 05.04.2017, № 02-11/181 від 09.06.2017, фінансування заборгованості відповідачем не здійснено з причин відсутності коштів.

За доводами позивача, відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства не здійснена оплата вартості телекомунікаційних послуг в обсязі наданих абонентам пільг з оплати за послуги зв'язку, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем на загальну суму 43985,69 грн. за період з січня 2016 року по квітень 2017 року.

14.06.2017р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 12/257 щодо погашення заборгованості з січня 2016 року по квітень 2017 в розмірі 43985,69 грн. Відповідач вимогу позивача залишив без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області суми 43985,69 грн. заборгованості стали предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши докази, пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплат телекомунікаційних послуг встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» , Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» , Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» , Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України «Про охорону дитинства» , Законом України «Про прокуратуру» , Законом України «Про Національну поліцію» , Законом України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні» , Кодексом Цивільного захисту України, Законом України «Про Службу безпеки України» та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015р. № 389.

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок видатків місцевих бюджетів № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п.5 цього Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (ч.1 п.8 Порядку).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003р. запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 вказаного Положення, Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 -пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

У відповідності до п. 11 Положення, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Позивачем в період з січня 2016 р. по квітень 2017 р. складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг, за формою № 2-пільга , затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535, які направлялися як простою, так і рекомендованою кореспонденцією.

Розрахунки видатків (акти форми « 2-пільга» ) за період з лютого по березень 2016 року направлялися відповідачу простою кореспонденцією з супровідними листами. Повторно акти форми 2-пільга відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом № 32/2-3-332 від 13.06.2017 Щодо сплати заборгованості .

В супровідних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу ОСОБА_2 звіряння за формою №3-пільга.

Відповідно до пояснень позивача, відповідачем акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом січня 2016 року - квітня 2017 року не складалися, на підпис позивачу не надавалися. Відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, в обсязі наданих абонентам пільг з оплати за послуги зв'язку, за наведений період позивачу не проведено.

При цьому, позивач відзначає, що жодних зауважень щодо виявлення у розрахунках за період надання послуг з січня 2016 по квітень 2017 року розбіжностей, необхідності їх коригування, невірно визначеного розміру пільг, тощо, на адресу позивача не надсилалося, контррозрахунку суми позову надано не було, тому заборгованість з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, в обсязі наданих абонентам пільг з оплати за послуги зв'язку, визначено позивачем в розмірі 43985,69 грн. на підставі наявної у нього інформації.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі, позивачем було отримано списки померлих осіб - абонентів пільгової категорії. На підставі отриманої від відповідача інформації позивачем було проведено уточнений розрахунок та коригування сум, що підлягають відшкодуванню за надані послуги зв'язку абонентам пільгової категорії смт. Веселе та Веселівського району за період з 01.01.2016 року по 30.04.2017 року на загальну суму 713,23 грн. Відкоригована сума була відображена у ОСОБА_3 звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям громадян у 2016 році та у січні-квітні 2017 року. ОСОБА_3 та Перерахунок було направлено відповідачу супровідним листом від 21.07.2017 р. №32/2-3-374.

Таким чином, оскільки після порушення провадження у справі та отримання від відповідача інформації щодо уточнення списків пільговиків позивачем було відкориговано суму, що підлягає відшкодуванню за послуги зв'язку, надані пільговим категоріям громадян за період з січня 2016 року по квітень 2017 року. Сума, яка підлягає відшкодуванню становить 43272,46 грн., і саме в цій сумі позовні вимоги підлягають задоволенню. В решті заявлених вимог суд відмовляє через необґрунтованість.

Заперечення відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Обов'язок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законами України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ; «Про жертви нацистських переслідувань» ; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» ; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інш.

За таких обставин, договірні зобов'язання сторін не є єдиною підставою для пред'явлення позовних вимог позивачем, оскільки порядок надання та відшкодування пільг передбачено спеціальними законами та нормативно-правовими актами, посиланням на які позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, обов'язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період січень 2016 року - квітень 2017 року телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг, згідно з формою "2-пільга". Відповідачем акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" складено не було, відшкодування не проведено.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості. Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення суми 43272,46 грн. (з урахуванням коригування за уточненими списками) відшкодування коштів за надані у період: січень 2016 року - квітень 2017 року, телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо підвідомчості даного спору господарському суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ у спорах, що підвідомчі господарським судам наведений у ст. 12 ГПК України. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовими та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Законодавчими та нормативно-правовими актами, які наведено вище в мотивувальній частині рішення, на відповідача як головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

За наведених обставин, правовідносини, які склалися між сторонами мають господарський характер, а не публічно-правовий, що в свою чергу відносить вирішення спорів даної категорії до компетенції господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається відповідача. При цьому, суд дійшов висновку, що сума судового збору у розмірі 1600,00 грн. в повному обсягу підлягає стягненню з відповідача, оскільки саме з його вини через невиконання ним обов'язків, визначених чинним законодавством України, позивачем було заявлено суму позову на більшу суму, аніж та, яка фактично підлягає стягненню в рахунок відшкодування сум за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги. При цьому, слід зазначити, що згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул. Пушкіна, 40, код ЄДРПОУ 03193034) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» , м. Київ, МФО 334851) суму 43272 (сорок три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 46 коп. заборгованості та суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 серпня 2017 р.