Постанова

від 20.09.2017 по справі 908/1256/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2017р. справа № 908/1256/17 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Веселе, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2017р. по справі№ 908/1256/17 (суддя Боєва О. С.) за позовомПублічного акціонерного товариства Укртелеком , Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Веселе, Запорізька область простягнення 43' 985,69 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком , Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м. Запоріжжя (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом стягнення з Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Веселе, Запорізька область (далі - Відповідач) суми заборгованості в розмірі 43' 985,69 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2017р. (повний текст підписано 22.08.2017р.) по справі № 908/1256/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком задоволено в частково.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком суму заборгованості у розмірі 43' 272,46 грн та суму судового збору в розмірі 1' 600,00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2017р. по справі № 908/1256/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про відсутність вини в несвоєчасному виконанні зобов'язання, оскільки видатки на відшкодування витрат за рахунок субвенцій з державного бюджету щодо виплат за користування телекомунікаційними послугами пільговими верствами населення в державному бюджеті на 2016 - 2017р.р. не передбачено.

Окрім того, на думку апелянта Господарський суд Запорізької області при винесенні рішення по справі не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах судової справи документи, порушив вимоги щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та неправильно визначився із характером спірних правовідносин, оскільки апелянт вважає, що даний спір повинен здійснюватись у порядку адміністративного судочинства.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді - Стойка О. В., Чернота Л. Ф.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства Укртелеком , Київ в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком надійшов відзив № 12/492 від 11.09.2017р. на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, який було розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у зазначеному вище відзиві та просив апеляційний суд залишити без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2017р. по справі № 908/1256/17.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, втім, на надіслав до апеляційного суду заяву № 03-03/455 від 13.09.2017р., у якій звернувся до судової колегії з проханням про здійснення розгляду справи за відсутності Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу , Закону України Про жертви нацистських переслідувань , Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Закону України Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус , Закону України Про охорону дитинства , Закону України Про прокуратуру для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.201р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Слід зазначити, що ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

За приписами ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07р. N 535 Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга , та Інструкції про порядок її заповнення , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України направлялись відповідачу в електронному вигляді, як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2016 року по квітень 2017 року надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території Веселівського району Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством.

Так, позивачем, протягом зазначеного періоду, складалися щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в яких вміщено переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг, за формою № « 2-пільга» , затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 №535 (арк. справи 18 - 86).

Розрахунки видатків (акти форми « 2-пільга» ) за період з лютого по березень 2016 року направлялися відповідачу простою кореспонденцією з супровідними листами. Повторно акти форми « 2-пільга» відправлені рекомендованою кореспонденцією з супровідним листом №32/2-3-332 від 13.06.2017 «Щодо сплати заборгованості» .

ОСОБА_5 форми « 2-пільга» за період надання послуг з березня 2016 року по квітень 2017 року направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами від 07.04.2016 № 32/2-3130, від 11.05.2016 № 32/2-3-154, від 08.06.2016 № 32/2-3-188, від 15.07.2016 № 32/2-3-229, від 08.08.2016 № 32/2-3-258, від 12.09.2016 № 32/2-3-343, від 07.10.2016 № 32/2-3-394, від 09.11.2016 № 32/2-3-433, від 06.12.2016 № 32/2-3-486, від 10.01.2017 № 32/2-3-9, від 06.02.2017 № 32/2-3-121, від 06.03.2017 № 32/2-3-163, від 06.04.2017 № 32/2-3-221, від 08.05.2017 № 32/2-3-276. В супровідних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу ОСОБА_5 звіряння за формою № 3-пільга.

Слід зазначити, що позивач неодноразово листами № 02-11/309 від 14.04.2016, № 02-11/154 від 22.06.2016, № 1066/01-18 від 23.06.2016, № 02-11/187/1 від 29.07.2016, № 02-11/213 від 08.2016, № 02-11/02-11/252 від 21.09.2016, № 02-11/288 від 21.10.2016, № 02-11/347 від 05.12.2016, № 02-11/369 від 23.12.2016, № 02-11/97 від 15.03.2017, № 02-11/114 від 05.04.2017, № 02-11/181 від 09.06.2017 звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, втім, зазначені листи були залишені відповідачем без задоволення.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно п. 1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані в січні 2016р. по листопаді 2016р. телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення на суму 91' 881,07 грн.

Отже, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх обов'язків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до розрахунку заборгованості та розрахунків видатків у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги телекомунікаційного зв'язку пільговим категоріям громадян в сумі 91' 881,07 грн., тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зазначена сума заборгованістю підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку. ОСОБА_5 звіряння складаються за формою № 3-пільга, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року N 83 Про затвердження форми № 3-пільга.

Звідси слідує, що до обов'язків відповідача, як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, відноситься саме складання актів встановленої форми, надання їх позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відповідно до вимог законодавства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було складено та направлено акти за формою № 3-пільга за результатами розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень 2016 - квітень 2017р.р. на підписання позивачу.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Оскільки після порушення провадження у справі позивачем було уточнено списки пільговиків за період з січня 2016 року по квітень 2017 року - сума, яка підлягає відшкодуванню становить 43' 272,46 грн.

Доводи скаржника щодо того, що даний спір відноситься до адміністративного є безпідставними, оскільки даний спір не є публічно - правовим, предмет цієї справи є саме стягнення заборгованості, а не шкоди у зв'язку визнанням протиправними дій або бездіяльності, отже, даний спір підвідомчий господарським судам.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт Веселе, Запорізька область - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.08.2017р. по справі № 908/1256/17 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано примірників: 2 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСЗО;

ОСОБА_6

тел.: 702-01-54