Рішення

від 21.08.2017 по справі 916/484/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р.Справа № 916/484/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Форманюк О.М. на підставі ордеру; Тіхоміров О.В. /директор/;

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса": не з'явився;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп": не з'явився;

- товариства з обмеженою відповідальністю „Скай кепітал": не з'явився;

- товариство з обмеженою відповідальністю „Біір проперті": Лебедєв О.О. за довіреністю №б/н від 01.06.2017р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" до товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса", товариства з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп", товариства з обмеженою відповідальністю „Скай кепітал", товариство з обмеженою відповідальністю „Біір проперті" про визнання недійсними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" (далі по тексу - ТОВ „Мегас-Строй") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса" (далі по тексу - ТОВ „Прайм Одеса"), товариства з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп" (далі по тексу - ТОВ „Фінанси траст груп"), товариства з обмеженою відповідальністю „Скай кепітал" (далі по тексу - ТОВ „Скай кепітал") про визнання недійсними: договору про відступлення прав вимоги від 25.05.2015р., укладеного між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп" та договорів купівлі-продажу від 28.12.2016р., укладених між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса", про витребування від ТОВ „Прайм Одеса" будинку готелю загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ „Мегас-Строй".

ТОВ „Фінанси траст груп" заперечував проти задоволення позову з підстав його незаконності та необґрунтованості. Зокрема, відповідач наголошував, що договір про відступлення права вимоги від 25.05.2015р. було укладено із дотриманням вимог чинного законодавства, а спірне нерухоме майно, а саме будинок готелю, який знаходиться за адресою: місто Одеса вулиця Приморська, 3-Б, ТОВ „Фінанси траст груп" було відчужено із дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку".

ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Прайм Одеса" у судові засідання по даній справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли. Окрім того, вказаними учасниками судового процесу не було надано господарському суду відзиву на позовну заяву ТОВ „Мегас-Строй".

Ухвалою від 15.05.2017р. по даній справі господарським судом у порядку ст. 24 ГПК України було залучено до участі у справі у якості іншого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю „Біір проперті" (далі по тексу - ТОВ „Біір проперті").

ТОВ „Біір проперті" у письмових поясненнях та відзиві на позовну заяву наголошувало на необґрунтованості та незаконності позовних вимог ТОВ „Мегас-Строй", у зв'язку з чим, відповідач просив господарський суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою від 15.05.2017р. господарським судом у порядку ст. 38 ГПК України було витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни засвідчені нотаріусом копії нотаріальних справ по посвідченню: договору купівлі-продажу ? частки будинку готелю, який знаходиться за адресою: місто Одеса вулиця Приморська, 3-Б, серія та номер 6460 від 28.12.2016 року; договору купівлі-продажу ? частки будинку готелю, який знаходиться за адресою: місто Одеса вулиця Приморська, 3-Б, серія та номер 6461 від 28.12.2016 року, які укладені між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса".

03.07.2017р. ТОВ „Мегас-Строй" було подано до господарського суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги від 25.05.2015р., укладений між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп", та договори купівлі-продажу від 28.12.2016р., укладені між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса", витребувати від ТОВ „Біір проперті" та передати на користь ТОВ „Мегас-Строй" будинок готелю загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду господарським судом як остаточна.

При цьому, господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Біір проперті" щодо одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову у заяві від 03.07.2017р. з огляду на наступне. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Формулювання позовних вимог з „витребувати на користь" на „витребувати та передати на користь" не є зміною предмета позову, оскільки предметом даного спору була та залишається матеріально-правова вимога про витребування майна. Крім того, наведення позивачем у заяві від 03.07.2017р. додаткових доводів, які у позовній заяві викладені не були, не має наслідком зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу як з фактичної так і з правової точки зору.

З урахуванням правової позиції ТОВ„„Біір проперті" щодо необхідності визначення суми судового збору за пред'явлення даних позовних вимог виходячи з суми договору купівлі-продажу від 07.03.2017р., а також приймаючи до уваги заявлене ТОВ „Біір проперті" клопотання про витребування від ТОВ „Мегас-Строй" доказів сплати судового збору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 зазначено наступне. Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

З огляду на викладене, господарський суд звертає увагу учасників судового процесу, що встановлення судом факту недоплати ТОВ „Мегас-Строй" судового збору при зверненні до суду із позовною вимогою про витребування майна, надає суду право на стягнення такої суми в доход державного бюджету України при винесенні судового рішення відповідно до п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7.

19.07.2017р. ТОВ „Біір проперті" звернулось до господарського суду із клопотанням (вх. №2-3893/17) про витребування у ТОВ „Мегас-Строй" доказів державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою розміром 2182 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, та доказів сплати за вказану земельну ділянку з 2007р. по теперішній час.

Необхідність витребування у ТОВ „Мегас-Строй" доказів державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою розміром 2182 кв. м. ТОВ „Біір проперті" обґрунтовує посиланнями позивача у заяві від 03.07.2017р. на право користування вказаною земельною ділянкою як на одну із підстав своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація ; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43 1 - 43 10 цього Кодексу. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Враховуючи предметну направленість заявленого позову та матеріально-правове обґрунтування позовних вимог ТОВ „Мегас-Строй", господарський суд дійшов висновку, що докази, на витребування яких наполягає ТОВ „Біір проперті", не можуть вплинути на результати вирішення господарським судом даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ТОВ „Мегас-Строй" на підставі договору купівлі-продажу адміністративної будівлі №001-СТ/07 від 08.05.2007р., укладеного з громадянином ОСОБА_6, було придбано у власність адміністративну будівлю літ. А, загальною площею 768,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 14.05.2007р. комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" було видано ТОВ „Мегас-Строй" витяг про реєстрацію права власності на адміністративну будівлю.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 31.08.2007р. по справі №2-6556/07 за позовом ОСОБА_7 до ТОВ „Мегас-Строй" про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами по справі, та визнано за ТОВ „Мегас-Строй" право власності на будинок готелю, загальною площею 768,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 23.07.2008р. комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" було видано ТОВ „Мегас-Строй" витяг про реєстрацію права власності на будинок готелю.

17.05.2007р. між акціонерним банком „Факторіал-Банк" (Кредитодавець) та ОСОБА_8 (Позичальник) було укладено договір кредиту №001-в/47, відповідно до умов якого Кредитодавцем були прийняті на себе зобов'язання з надання Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 950 000,00 дол. США на строк з 17.05.2007р. по 16.05.2017р. Додатковою угодою від 28.07.2008р. за взаємною згодою сторін були внесені зміни до кредитного договору №001-в/47 від 17.05.2007р., відповідно до умов якої Кредитодавцем були прийняті на себе зобов'язання з надання Позичальнику грошових коштів у розмірі 450 000,00 дол. США.

21.05.2007р. між акціонерним банком „Факторіал-Банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ „Мегас-Строй" (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_8 (Боржник) у повному обсязі перед Іпотекодержателем, що випливають із договору кредиту №001-в/47 від 17.05.2007р. (а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії) по поверненню суми кредиту у розмірі 950 000,00 доларів США. в строк з 17.05.2007р. по 16.05.2017р., сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійних, можливих неустойок та збитків у порядку та на умовах, передбачених договором кредиту. Предметом іпотеки є нерухоме майно Іпотекодавця, а саме: адміністративна будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю Іпотекодавця та належить йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. 08.05.2007р., за реєстровим №2465.

Відповідно до п. п. 2.6, 3.1.5, 3.1.7 іпотечного договору від 21.05.2007р. предмет іпотеки залишається у володінні, користуванні та на зберіганні відповідно до п. 1.3 договору у Іпотекодавця, який зобов'язується забезпечити належні умови його зберігання та користування. Іпотекодавець зобов'язується не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його з боку третіх осіб, не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої згоди на це від Іпотекодержателя; одночасно із укладанням цього договору укласти договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з п. п. 3.3.2, 3.3.5 іпотечного договору від 21.05.2007р. Іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язання за договором кредиту звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до розділу 4 цього договору та за рахунок вартості предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення за договором кредиту, включаючи суму кредиту, сплату процентів за користування кредитом, комісій, неустойку, відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки; у разі порушення Боржником умов договору кредиту та/або Іпотекодавцем цього договору, Іпотекодержатель має право зареєструвати на себе право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України „Про іпотеку" та розділу 4 цього договору .

Умовами п. 4.1 іпотечного договору від 21.05.2007р. визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язання за договором кредиту або цим договором, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено згідно ст. 38 Закону України „Про іпотеку", у позасудовому порядку шляхом укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. За домовленістю сторін, у разі порушення умов договору кредиту або та/або умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк з дня одержання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації на себе права власності на адміністративну будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В такому випадку договір про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно ст. 36 Закону України „Про іпотеку" є правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки. Визначений цим пунктом спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя вважається застосованим тільки у разі пред'явлення цього договору до відповідних компетентних органів з метою реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки, тому не перешкоджає Іпотекодержателю застосовувати інші встановлені цим договором та законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.4 іпотечного договору від 21.05.2007р. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, у позасудовому порядку на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. Рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу за договором кредиту приймається Іпотекодержателем та може здійснюватися як із залученням Іпотекодавця так і без нього.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008р. між акціонерним банком „Факторіал-Банк" та ТОВ „Мегас-Строй" було укладено договір про внесення змін №1 до іпотечного договору від 21.05.2007р. Вказаним договором було, зокрема, внесено зміни до п. 1.1 та п. 1.2.1, відповідно до положень яких іпотечним договором забезпечуються зобов'язання Боржника із повернення грошових коштів у розмірі 450 000,00 доларів США. Предметом договору іпотеки є будинок готелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ТОВ „Мегас-Строй" на підставі мирової угоди від 17.08.2007р., затвердженої ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі №2-6556/07 від 31.08.2007р. Окрім того, у даному договорі вартість предмета іпотеки була визначена сторонами у сумі 5 045 202,50 грн.

В подальшому, 30.10.2014р. між публічним акціонерним банком „Фідобанк" (Первісний кредитор), який є правонаступником прав та обов'язків акціонерного банку „Факторіал-Банк", та ТОВ „Скай кепітал" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №14-СК, відповідно до умов якого Первісним кредитором були прийняті на себе зобов'язання із відступлення права вимоги за кредитними договорами та /або договорами про надання банківських послуг, а Новим кредитором - були прийняті на себе зобов'язання із набуття права вимоги за такими договорами та сплати Первісному кредитору грошових коштів за відступлення права вимоги у відповідності до умов цього договору.

Положеннями п. 3.13 договору про відступлення права вимоги №14-СК від 30.10.2014р. сторонами було узгоджено, що право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту укладання акту приймання-передачі прав вимоги, але у будь-якому випадку не раніше моменту зарахування коштів у розмірі ціни договору.

Як вбачається з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №14-СК від 30.10.2014р., права вимоги публічного акціонерного банку „Фідобанк" за кредитним договором №001-в/47 від 17.05.2007р. були передані до ТОВ „Скай кепітал".

Крім того, 30.10.2014р. між публічним акціонерним банком „Фідобанк" (Первісний Іпотекодержатель), який є правонаступником прав та обов'язків акціонерного банку „Факторіал-Банк", та ТОВ „Скай кепітал" (Новий Іпотекодержатель) було укладено договір №1/14-СК про відступлення права за договорами іпотеки, відповідно до умов якого Первісним Іпотекодержателем були відступлені права вимоги за іпотечними договорами, в тому числі за іпотечним договором від 21.05.2007р.

25.05.2015р. між ТОВ „Скай кепітал" (Клієнт) та ТОВ „Фінанси траст груп" (Фактор) було укладено договір про відступлення права вимоги (факторингу) №203, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти у сумі 822 611,37 грн. в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору право вимоги, що виникло з кредитного договору №001-в/47 від 17.05.2007р., укладеного між акціонерним банком „Факторіал-Банк" та ОСОБА_8

25.05.2015р. між ТОВ „Скай кепітал" (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ „Фінанси траст груп" (Новий Іпотекодержатель) також було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21.05.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. 21.05.2007р. за реєстровим №2730.

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги від 25.05.2015р., укладеного між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп", право вимоги за основним договором (договір іпотеки від 21.05.2007р.) відступається у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи, але не обмежуючись: правом від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку визначеному ст. 38 Закону України „Про іпотеку"; правом набути у власність предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором в порядку, визначеному ст. 37 Закону України „Про іпотеку"; правом звернути стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству; правом звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; інші права і повноваження, які належать Іпотекожержателю за основним договором.

17.11.2016р. ТОВ „Фінанси траст груп" звернулось до ТОВ „Мегас-Строй" із вимогою про усунення порушень, з якої вбачається, що Іпотекодержатель вимагав усунення порушеного зобов'язання зі своєчасної сплати коштів за кредитним договором №001-в/47 від 17.05.2007р., розмір яких складає 9 444 494,98 грн. При цьому, позивач був повідомлений ТОВ „Фінанси траст груп", що у випадку не усунення вказаних порушень протягом 30 календарних днів останнім відповідно до умов іпотечного договору від 21.05.2007р. буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу третім особам або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. ст. 37, 38 Закону України „Про іпотеку". Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання з боку ТОВ „Мегас-Строй" вимог ТОВ „Фінанси траст груп", викладених у листі від 17.11.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.05.2007р., а саме будинок готелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, був відчужений ТОВ „Фінанси траст груп" на користь ТОВ „Прайм Одеса" на підставі договорів купівлі-продажу від 28.12.2016р.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 договорів купівлі-продажу будинку готелю від 28.12.2016р. ТОВ „Фінанси траст груп" (Продавець) передає у власність ТОВ „Прайм Одеса" (Покупець), а останній приймає у власність будинок готелю загальною площею 768,5 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Приморська, 3-Б, та сплачує за нього обумовлену цим договором грошову суму. Будинок готелю відчужується Продавцем на підставі договору іпотеки, посвідченого 21.05.2007р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. за реєстровим №2730 та договору про внесення змін №1 до договору іпотеки, посвідченого 28.07.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тітаренко О.С. за реєстровим №264. Оціночна вартість будинку готелю становить 5 302 000,00 грн.

Господарським судом було встановлено, що ТОВ „Прайм Одеса" на підставі договору купівлі продажу від 07.03.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №168, та договору купівлі продажу від 07.03.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №166, було відчужено на користь ТОВ „Біір проперті" будинок готелю, загальною площею 768,5 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Одеса вулиця Приморська, 3-Б. Таким чином, станом на момент вирішення господарським судом даного спору, спірний об'єкт нерухомого майна належить на праві приватної власності ТОВ „Біір проперті", що підтверджується відомостями з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав від 07.03.2017р. за №81997072.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд першочергово вважає за необхідне надати правову оцінку доводам ТОВ „Мегас-Строй" в частині порушення умов договору іпотеки від 21.05.2007р. та приписів законодавства, якими врегульовані спірні питання при укладанні між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп" договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п.п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки ТОВ „Мегас-Строй" заявлені позовні вимоги у названій частині обґрунтовує порушенням, в першу чергу, з боку ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп" законодавства про іпотеку при відступленні права вимоги за договором іпотеки, що мало наслідком незаконне відчуження предмета іпотеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572, ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу положень ст. 1 Закону України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами і доповненнями) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" (в редакції чинній на дату укладання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р.) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про іпотеку" (в редакції чинній на дату укладання договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р.) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Положеннями ч. 1 ст. 38 Закону України „Про іпотеку" визначено наступне. Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Підсумовуючи вищезазначені законодавчі приписи, а також приймаючи до уваги вищевикладені умови іпотечного договору від 21.05.2007р. (п. п. 3.1.7, 3.3.5, 4.1), якими, зокрема, встановлено обов'язок Іпотекодавця одночасно із укладанням іпотечного договору укласти договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, а також право Іпотекодержателя у разі порушення боржником умов договору кредиту та/або Іпотекодавцем договору іпотеки зареєструвати на себе право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України „Про іпотеку" та розділу 4 цього договору, та право Іпотекодержателя звернути стягнення на передане в іпотеку майно згідно ст. 38 Закону України „Про іпотеку" шляхом укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, господарський суд доходить висновку про встановлення іпотечним договором права Іпотекодержателя зареєструвати на себе право власності на предмет іпотеки, оскільки таке застереження було включено до умов договору.

При цьому, суд зазначає, що положеннями іпотечного договору від 21.05.2007р. було надано Іпотекодержателю право на продаж предмету іпотеки у відповідності до ст. 38 Закону України „Про іпотеку" за умови укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя , який, як вже зазначалося вище, укладено не було.

Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Біір проперті" щодо визначення умовами іпотечного договору від 21.05.2007р. права Іпотекодержателя застосувати усі передбачені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки право Іпотекодержателя на продаж від свого імені предмета іпотеки умовами іпотечного договору від 21.05.2007р. передбачено не було.

З огляду на викладене вище, господарський суд зазначає, що ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп" у порушення ст. 36, 38 Закону України „Про іпотеку" та умов іпотечного договору від 21.05.2007р. при укладенні оспорюваного правочину було включено до умов договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р. положення щодо права ТОВ „Фінанси траст груп" продати від свого імені предмет іпотеки, оскільки у іпотечному договорі відсутнє відповідне застереження, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався.

Правова позиція суду з цього питання в тому числі підтверджується і самим фактом внесення сторонами за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р. змін до порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченого умовами іпотечного договору від 21.05.2007р..

При цьому, доводи ТОВ „Мегас-Строй" щодо відсутності доказів на підтвердження здійснення оплати ТОВ „Фінанси траст груп" вартості вимог, які перейшли до останнього на підставі договору про відступлення права вимоги (факторингу) №203 від 25.05.2015р., не мають принципового та вирішального значення при наданні правової оцінки позовних вимог з вищенаведених підстав.

Наведені вище приписи законодавства дозволяють господарському суду зробити висновок про невідповідність абзацу 2 (яким встановлено право ТОВ „Фінанси траст груп" продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону України „Про іпотеку" ) п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р., укладеного між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп", положенням чинного законодавства, що має наслідком необхідність визнання таких умов договору недійсними.

При цьому, у суду відсутні підстави для визнання інших умов договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р., недійсними, оскільки в силу приписів ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи висновки, до яких дійшов суд при вирішенні спору про необхідність та законність визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 25.05.2015р., та дотримуючись приписів статті 203 ЦК України, суд, в свою чергу, доходить висновку про необхідність та законність визнання договорів купівлі-продажу від 28.12.2016р., укладених між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса" недійсними, як таких, що укладені внаслідок порушення Закону України „Про іпотеку" та умов іпотечного договору від 21.05.2007р..

Оскільки господарським судом встановлені підстави для визнання договорів купівлі-продажу від 28.12.2016р., укладених між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса", недійсними, суд вважає за необхідне надати правову оцінку позовним вимогам ТОВ „Мегас-Строй" щодо витребування від ТОВ „Біір проперті" будинку готелю загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

У п. 10 Постанови Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 визначено, що реституція не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст.ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Така правова позиція узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, викладеними у постанові від 18.07.2017р. по справі №904/11165/16 та постанові від 02.08.2017р. по справі №904/11398/16.

Господарський суд зазначає, що встановлення судом факту незаконного відчуження ТОВ „Фінанси траст груп" предмета іпотеки, який на праві власності належить ТОВ „Мегас-Строй", свідчить про вибуття спірного об'єкта нерухомості із власності позивача поза його волею. Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для витребування у ТОВ „Біір проперті" будинку готелю, загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, та свідчить про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Мегас-Строй" у названій частині.

Доводи ТОВ „Біір проперті" щодо відсутності правових підстав для витребування у останнього на користь позивача спірного нерухомого майна судом відхиляються з огляду на вищенаведені законодавчі приписи. Окрім того, факт проведення державної реєстрації права власності на будинок готелю за ТОВ „Біір проперті", як і наявність правовстановлюючих документів, не виключає можливості витребування такого майна у порядку ст. 388 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення судом в доход державного бюджету України недоплаченого ТОВ „Мегас-Строй" судового збору, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою усіх вимог.

В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року за N 1801-VIII встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Пунктом . 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК ); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

При вирішенні питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті за позовну вимогу майнового характеру про витребування майна, господарський суд вважає за доцільне враховувати вартість спірного нерухомого майна, яка була визначена у іпотечному договорі від 21.05.2007р. та складає 5 045 202,50 грн., оскільки вказана умова була включена до іпотечного договору за взаємною згодою сторін договору, а, отже, є для них обов'язковою. При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи відповідачів щодо необхідності розрахунку суми судового збору з урахуванням суми договору купівлі-продажу від 07.03.2017р., оскільки ТОВ „Мегас-Строй", не є стороною за вказаним правочином.

Отже, за пред'явлення до відповідачів трьох позовних вимог немайнового характеру (про визнання недійсними трьох договорів) та однією позовної вимоги майнового характеру (про витребування майна) ТОВ „Мегас-Строй" повинен був сплатити в дохід державного бюджету судовий збір в загальній сумі 80 486,04 грн. (5 045 202,50 грн. * 5% = 75 678,04 грн.; 75 678,04 грн. + 4 800,00 грн. (1600,00 грн. *3) = 80 486,04 грн.).

На підтвердження виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору при зверненні до господарському суду ТОВ „Мегас-Строй" було надано квитанцію №ПН5022 на суму 4 800,00 грн. та квитанцію № ПН5082 на суму 5 835,00 грн., тобто на 69 843,04 грн. менше необхідного розміру.

За таких обставин, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для покладання судового збору у розмірі 69 843,04 грн. на позивача шляхом присудження до стягнення в дохід державного бюджету.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог між ТОВ „Прайм Одеса", ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Скай кепітал", оскільки даний спір виник наслідок неправильних дій даних учасників судового процесу.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом визнання недійсним абзацу 2 п. 1.2 договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21.05.2007р. зареєстрованого у реєстрі за №2730, укладеного 25.05.2015р. між ТОВ „Скай кепітал" та ТОВ „Фінанси траст груп" та зареєстрованого у реєстрі за №790; визнання недійсним договору купівлі-продажу ? частини будинку готелю від 28.12.2016р., укладеного між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса" та зареєстрованого у реєстрі за №6460; визнання недійсним договору купівлі-продажу ? частини будинку готелю від 28.12.2016р., укладеного між ТОВ „Фінанси траст груп" та ТОВ „Прайм Одеса" та зареєстрованого у реєстрі за №6461; витребування від ТОВ „Біір проперті" на користь позивача будинку готелю, загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним абзац 2 п. 1.2 договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21.05.2007р. зареєстрованого у реєстрі за №2730, укладеного 25.05.2015р. за реєстровим №790 між товариством з обмеженою відповідальністю „Скай кепітал" /03083, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки, буд. 50, ідентифікаційний код 37974493/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп" /01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 301, ідентифікаційний код 39440451/.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частки будинку готелю від 28.12.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп" /01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 301, ідентифікаційний код 39440451/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса" /61052, м. Харків, Жовтневий район, вул. Полтавський шлях, буд. 31, ідентифікаційний код 41043894/ та зареєстрований у реєстрі за №6460.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частки будинку готелю від 28.12.2016р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп" /01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 301, ідентифікаційний код 39440451/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса" /61052, м. Харків, Жовтневий район, вул. Полтавський шлях, буд. 31, ідентифікаційний код 41043894/ та зареєстрований у реєстрі за №6461.

5. Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю „Біір проперті" /65009, м. Одеса, Приморський район, провулок Курортний, буд. 2 , ідентифікаційний код 41168795/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" /67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 35038750/ будинок готелю, загальною площею 768,5 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" " /67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 35038750/ до державного бюджету України /отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106/ через Державну судову адміністрацію України / вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 26255795/ недоплачений судовий збір у розмірі 69 843,04 грн. /шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три грн. 04 коп./. Наказ видати.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фінанси траст груп" /01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 301, ідентифікаційний код 39440451/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" /67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 35038750/ судовий збір у розмірі 26 292,68 грн. /двадцять шість тисяч двісті дев'яносто дві грн. 68 коп./. Наказ видати.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Прайм Одеса" /61052, м. Харків, Жовтневий район, вул. Полтавський шлях, буд. 31, ідентифікаційний код 41043894/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" /67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 35038750/ судовий збір у розмірі 26 292,68 грн. /двадцять шість тисяч двісті дев'яносто дві грн. 68 коп./. Наказ видати.

9. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Скай кепітал" /03083, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки, буд. 50, ідентифікаційний код 37974493/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мегас-Строй" /67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 35038750/ судовий збір у розмірі 26 292,68 грн. /двадцять шість тисяч двісті дев'яносто дві грн. 68 коп./. Наказ видати.

10. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28 серпня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна