Вирок

від 29.08.2017 по справі 690/146/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/648/17 Справа № 690/146/17 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 червня 2017 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працює, не військовозобов`язаного, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Підстав для обрання запобіжного заходу місцевий суд не вбачає.

Стягнуто на користь держави в особі Звенигородської районної ради шкоду заподіяну Звенигородській районній раді, як представнику держави в сумі 2 564 (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Стягнуто кошти в сумі 10 755 (десять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь Ватутінської міської лікарні Черкаської області на відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10 .

Стягнуто на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз, в сумі 6 520 (шість тисяч п`ятсот двадцять) грн. 32 коп. Вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 19.11.2016 близько 22 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Мерседес Е-320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ювілейній в м. Ватутіне Черкаської області зі сторони центра міста у напрямку з вул. Транспортної, в порушення вимог пунктів 2.3 б, 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись з перевищенням дозволеної у населених пунктах швидкістю більше 60 км/год., під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, а тому допустив занос керованого транспортного засобу та виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на бордюрні камені та зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2104», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: водій та пасажири автомобіля «ВАЗ-2104», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у виді травми грудної клітки з переломом четвертого ребра справа, травми правої кисті з переломами першого та четвертого пальця, саден мілких тканин кисті, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/571 від 10.04.2017 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості; ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді крововиливів під м`яку мозкову оболонку головного мозку, забій головного мозку крововилив надтверду мозкову оболонку, перелом кісток черепа, крововилив в покрови голови з внутрішнього боку, від яких загинула на місці пригоди, та які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-9-02/223 від 21.11.2016 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому обох стегнових кісток, відкритого перелому обох кісток лівого передпліччя, перелому другої плюснової кістки лівої стопи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/397 від 10.03.2017 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості; пасажир автомобіля «Мерседес Е-320», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у виді компресійного перелому четвертого, п`ятого грудних хребців без ушкодження спинного мозку, перелому лівої променевої кістки та шиловидного відростку лівого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/572 від 10.04.2017 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Мерседес Е-320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , а саме вимог пунктів 2.3 б, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/478 від 18.04.2017 знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_13 та спричинення потерпілим ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 22.06.2017 р. та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, й допустив невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі вимог ст. ст. 50, 65 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із звільненням від відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_8 . Також місцевим судом не в повному обсязі враховано обставини, що істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, оскільки тяжкість наслідків у вигляді смерті дитини 2016 року народження є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі.

Зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши рішення про призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, прийшов до хибного переконання, що такий його розмір буде необхідним та цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів.

На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 подав заперечення, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, вважаючи її необґрунтованою, а вирок суду першої інстанції залишити без змін. Указує, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 вірно враховано пом`якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, адже обвинувачений визнав вину у інкримінованому йому злочині; надав покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, а також, що обвинувачений вибачився перед потерпілими та відшкодував їм завдані матеріальні збитки.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені. Клопотань про дослідження доказів, обставин чи інших даних у провадженні, в тому числі тих, що характеризують особу обвинуваченого, не заявив.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили проти апеляції прокурора, просили її відхилити. Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється у вчиненому.

Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які є батьками ОСОБА_13 , яка загинула в наслідок ДТП, у письмовій заяві на адресу суду просили відхилити скаргу прокурора, залишити оскаржуваний вирок без змін. Просили розглянути провадження без них.

Аналогічну заяву подала до апеляційного суду й потерпіла ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив обставини злочину, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, давши його діянню правильну кваліфікацію, що ніким з учасників процесу не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, в якості обставин, що пом`якшують покарання, судом вірно враховано, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував потерпілим матеріальну шкоду та вибачився перед ними, та вірно взято до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

Суд обґрунтовано врахував позитивну характеристику обвинуваченого, а також думки потерпілих про недоцільність призначення йому покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі.

В цьому аспекті колегія суддів, так само як і суд першої інстанції, враховує позицію осіб, які є потерпілими від вчиненого ОСОБА_8 злочину.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що в цьому випадку, порівнюючи наявні обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи інші аспекти провадження, застосування до обвинуваченого реального покарання у виді позбавлення волі чи збільшення строку додаткового покарання, не виглядає необхідним.

Крім цього, в апеляційній скарзі прокурора відсутнє клопотання про дослідження окремих доказів чи обставин, на підставі яких суд апеляційної інстанції міг би дійти висновку про необхідність посилення покарання чи недоцільність застосування положень ст. 75 КК України. Не заявлялося таке клопотання і в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора щодо м`якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п`ять років суд не вправі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_8 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбування призначеного йому судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, а також з покладенням на останнього обов`язків відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», положення ст. 75 КК України застосував не тільки до основного виду покарання, а й до додаткового виду покарання, звільнивши таким чином ОСОБА_8 від відбування обох цих покарань.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 червня 2017 року відносно ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням з ухваленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 405, п. 3, ч. 1 ст. 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 22 червня 2017 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначення покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

Постановити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, а також з покладенням на нього згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :