Рішення

від 23.08.2017 по справі 716/1474/16-ц

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1474/16-ц

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.08.2017 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді - Пухарєвої О.В.,

секретарів - Климус Г.В., Кулька О.М., Барабащук О.А., Якимик К.В.,

з участю

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом Заставнівського житлово-експлуатаційного управління тепловодозабезпечення до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за заподіяну шкоду підприємству , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з позовною заявою, в які просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 8856,88 грн., заподіяну Заставнівському ЖЕУТВЗ, внаслідок не збереження матеріальних цінностей. В обґрунтування позову посилається на те, що наказом № 15 від 21.07.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду майстра благоустрою Заставнівського ЖЕУТВЗ. Відповідно до договору від 22.07.2014 року, укладеного між керівником Заставнівського ЖЕУТВЗ та відповідачем, останній зобов'язався нести повну матеріальну відповідальність за незбереження ввірених йому матеріальних цінностей. Відповідно до акту прийому - передачі основних засобів від 23.07.2014 року комісія у складі працівників Заставнівської міської ради передали, а ОСОБА_2 прийняв певні матеріальні цінності, серед яких був спеціально - поливний миючий автомобіль ЗІЛ-130, модель-431412, номер шасі - 2758908, номер двигуна - 141284, загальною вартістю 8856, 88 гривень, де зазначалося, що автомобіль знаходиться в ремонті. Факт того, що відповідачу було відомо, що він є матеріально відповідальним за вищевказаний автомобіль підтверджується його підписом на акті прийому-передачі. Так, як автомобіль так і не доставлений з ремонту, а ОСОБА_2 не переймався тим, що майно, за яке він несе матеріальну відповідальність зникло, керівником Заставнівського ЖЕУТВЗ направлено заяву про вчинення злочину до Заставнівського РВ УМВС України в Чернівецькій області, на підставі чого внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань, слідство триває. Рішенням Заставнівської міської ради 6 позачергової сесії 7 скликання № 110/6-2016 від 11.03.2016 року майно комунальної власності з балансу Заставнівського ЖЕУТВЗ передано на баланс новоствореного комунального підприємства "Благоустрій плюс". Крім того, ОСОБА_2 звільнився із займаної посади, рекомендації про добровільну сплату шкоди, завданої підприємству, внаслідок недотримання обов'язків, визначених у договорі про матеріальну відповідальність, не прийняв до уваги, тобто проігнорував. У зв'язку з незбереженням матеріальних цінностей з вини відповідача, позивач просить стягнути з останнього матеріальну шкоду в розмірі балансової вартості автомобіля.

Представник позивача - директор Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну вимогу підтримав в повному обсязі, обґрунтувавши вищенаведеним, просив її задовольнити.

Відповідач та його представник позовну вимогу не визнали в повному обсязі, заперечували проти її задоволення. Відповідач пояснив, що з 2013 року він працював директором КП Заставнівський благоустрій , а із 21.07.2014 майстром благоустрою Заставнівського ЖЕУТВЗ. В 2014 році ним був підписаний акт прийому - передачі матеріальних цінностей, серед яких був поливний миючий автомобіль, марки ЗІЛ-130. Йому було відомо, що вказаний автомобіль був переданий на ремонт в ТОВ Роднічок директором МП Заставнівський міський ринок ОСОБА_4 в 2006 році. Крім того були акти за 2006 та 2011 роки про наявність вказаного автомобіля на підприємстві ТОВ Роднічок , а тому ставити під сумнів існування майна не було. Відповідач вказав, що на час передачі вказаного автомобіля в ремонт він не працював на даному підприємстві. Він не винен у втраті даного автомобіля, тому не повинен відшкодовувати шкоду. Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що посада майстра благоустрою не є посадою, яка передбачає повну матеріальну відповідальність, а тому він не повинен нести повну матеріальну відповідальність, згідно договору, який був укладений між ОСОБА_2 та начальником Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_1 Крім того зазначив, що відповідно до ст. 233 КЗпП України сплив строк для стягнення із працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши всі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги чи заперечення, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що згідно розпорядження виконавчого комітету Заставніської міської ради від 19.02.2013 №4-К ОСОБА_2 прийнятий на посаду директора комунального підприємства Заставнівський благоустрій з 19 лютого 2013 року ( а.с.91).

Наказом Заставнівського ЖЕУТВЗ № 17 від 21 липня 2014 року ОСОБА_2 прийнятий з 22 липня 2014 на посаду майстра благоустрою комунального підприємства Заставнівське житлово-експлуатаційне управління тепловодозабезпечення ( а.с.6, 15).

22 липня 2014 року між майстром благоустрою ОСОБА_2 та начальником Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей ( а.с.16) .

23 липня 2014 року згідно розпорядження виконавчого комітету Заставнівської міської ради №33-р у зв'язку з ліквідацією комунального підприємства Заставнівський благоустрій проведено передачу з балансу Заставнівської міської ради основних засобів, малоцінного інвентаря та матеріалів на баланс Заставнівського ЖЕУТВЗ ( а.с.8)

23 липня 2014 року відповідно до акту прийому-передачі основних засобів, комісія у складі працівників Заставнівської міської ради передала, а майстер Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_2 прийняв матеріальні цінності ( а.с.9-14), серед яких був спеціально -поливний миючий автомобіль ЗІЛ-130, модель-431412, номер шасі - 2758908, номер двигуна - 141284, загальною вартістю 8856, 88 гривень. В зазначеному акті прийому-передачі містилося застереження про те, що поливо-миюча машина ЗІЛ-130 знаходиться на ремонті в ТОВ Родничок с. Бояни( а.с.10).

13 серпня 2014 начальник Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_1 звернувся з листом за №73 до генерального директора ТзОВ Родничок про надання інформації чи надходив до даного підприємства зазначений автомобіль для капітального ремонту , чи укладалася угода про проведення відповідних робіт та наявність акту передачі відповідного автомобіля ( а.с.17). На даний лист позивачем відповіді не отримано.

У зв'язку з тим, що КП ЖЕУТВЗ не відомо, де знаходиться даний автомобіль та його технічний паспорт, позивач 08 липня 2015 року листом за №127 звернувся до начальника Заставнівського РВ УМВС України в Чернівецькій області про розслідування даного факту ( а.с.18).

Згідно відповіді від 09 червня 2016 слідче відділення Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області повідомило, що на даний час проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015260090000191 від 16.07.2015 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України та проводяться заходи по встановленню місця знаходження автомобіля ( а.с.19).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, в розмірі балансової вартості автомобіля 8856,88 грн. заподіяну Заставнівському ЖЕУТВЗ внаслідок безвідповідального ставлення до своїх обов'язків та не вчинення дій для повернення транспортного засобу з ремонту, оскільки останній в добровільному порядку не відшкодував вартість втраченого автомобіля.

Підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників та розмір такої матеріальної відповідальності визначаються главою IX Кодексу законів про працю України, Положенням про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року № 4204-IX.

За змістом ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що вказаний перелік КМУ до цього часу не визначений, а тому залишився діючим, відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР Перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений Постановою Держкомпраці і соціальних питань Ради Міністрів СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 року, з подальшими змінами і доповненнями (далі Перелік).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз'яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Як зазначив ВССУ в своєму інформаційному листі Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю , договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) не вказані в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, юридичної сили не мають.

Судом встановлено, що робота майстра благоустрою, яку згідно наказу № 17 від 21 липня 2014 року виконував ОСОБА_2 в Заставнівському ЖЕУТВЗ не внесена до значеного вище Переліку, у зв'язку з чим укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність не має юридичної сили та не дає підстав для повної матеріальної відповідальності працівника перед роботодавцем за завдані збитки відповідно до ст.134 КЗпП України. Отже відповідач не повинен нести відповідальність за договором про повну матеріальну відповідальність.

Також в судовому засіданні не знайшло підтвердження, що шкоду, яку просить стягнути з відповідача позивач завдано діями ОСОБА_2, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку ( відсутній вирок суду чи ухвала органу досудового розслідування).

Разом з тим, за відсутності цих умов на працівника за заподіяну шкоду може бути покладено лише обмежену відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі.

Так, положеннями ч. 1 ст. 130 КЗпП України передбачено матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладанні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. (вимоги ч. 2 ст. 130 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Таким чином, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема і повної матеріальної відповідальності згідно ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв'язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками судам роз'яснено, що виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Приписами ст.ст.10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок безвідповідального ставлення до своїх посадових обов'язків, що призвело до втрати автомобіля, який перебуває на балансі позивача.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Під втратою матеріальних цінностей розуміються такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося.

Проте, всупереч до вимог п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками в судовому засіданні не знайшло підтвердження належними та допустимими доказами факту наявності прямої дійсної шкоди, завданої позивачу (матеріалів інвентаризації, актів ревізії про втрату автомобіля), доказів про винне порушення саме відповідачем обов'язків за трудовим договором і наявності прямого причинного зв'язку саме між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, доказів часу її виявлення.

Так, суд не приймає до уваги, як доказ втрати автомобіля під час роботи відповідача в Заставнівському ЖЕУТВЗ, відповідь генерального директора Родничок ОСОБА_5 за №2 від 25.04.2017 щодо відсутності у них інформації стосовно місцезнаходження спеціального автомобіля ЗІЛ -130 моделі 431412 (а.с.100), оскільки в матеріалах справи містяться копії: акту передачі транспортного засобу від 30.06.2006 року, підписаного директором МКП Заставнівський міський ринок ОСОБА_4 та генеральним директором ТОВ Родничок про прийняття поливної машини ЗІЛ -130 для подальшого ремонту в ТОВ Родничок ( а.с.63), а також акту обстеження від 09.12.2011, підписаного директором МКП Заставнівський міський ринок ОСОБА_6 та директором КП Заставнівський благоустрій ОСОБА_7 про те, що на території ТОВ Родничок знаходиться зазначений автомобіль.

При цьому суду не надано доказів, підтверджуючих наявність автомобіля на території ТОВ Родничок в період з 09.12.2011 по 23.07.2014 (дати складання акту прийому-передачі основних засобів майстру Заставнівського ЖЕУТВЗ ОСОБА_2Д.), вжиття іншими працівниками, відповідальними в цей час за збереження матеріальних цінностей заходів для повернення транспортного засобу з ремонту та зникнення даного майна саме під час виконання трудових обов'язків відповідачем в Заставнівському ЖЕУТВЗ.

За таких обставин, аналізуючи наведені сторонами докази, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, а у зв'язку з цим вважає, що вона не підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 130,134,135, 135-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками ,, керуючись ст.ст. 10,60, 212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з часу проголошення, якщо сторони не подадуть апеляційну скаргу на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Пухарєва