Ухвала

від 29.08.2017 по справі 903/985/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"29" серпня 2017 р. Справа № 903/985/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк

на ухвалу господарського суду Волинської області

від "08" серпня 2017 р. у справі № 903/985/16

за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк

до Приватного підприємства "Руфусів", м.Луцьк

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів" заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково.

Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Руфусів" на загальну суму 1486038,08грн. із наступною черговістю їх задоволення:

- 1482838,08грн. - вимоги шостої черги;

- 3200,00грн. понесених судових витрат (сплата судового збору) - вимоги першої черги.

В задоволені грошових вимог до боржника в сумі 1350985,49грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1350985,49грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" на суму 1350985,49грн., а врешті ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 залишити без змін.

Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Однак, вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду з огляду на таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За змістом ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016р. №1801-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017р. складає 1600,00грн..

У відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (із змінами і доповненнями), судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник покликається на приписи ст.8 Закону України "Про судовий збір" та просить взяти до уваги, що наразі усі рахунки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області заблоковані у зв'язку з надходженням на примусове виконання ухвали Господарського суду Волинської області по справі №903/1/17 про стягнення з Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 26352,00грн. (копія повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків додається). Наступне надходження бюджетних асигнувань, за рахунок яких можливо буде виконати вищезазначене рішення очікується на початку наступного місяця. Крім того, зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства передбачене казначейське обслуговування контролюючого органу. Механізм здійснення розрахунків передбачає передання платіжних доручень контролюючим органом до органів Державного казначейства для проведення оплати. Отримання платіжних доручень з відміткою про проведення сплати здійснюється представником контролюючого органу в органі державного казначейства. Таким чином, об'єктивно існує часовий проміжок між підготовкою документів для сплати та фактичною сплатою.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі (п.3.2).

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення або відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали апеляційної скарги, скаржником не надано доказів на підтвердження того, що ним вчинено відповідні дії для проведення сплати судового збору, а також того, що необхідні кошти для сплати судового збору у встановленому розмірі можуть бути реально виділені протягом періоду ймовірної граничної відстрочки, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, тобто в межах п'ятнадцятиденного терміну розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, передбаченого ст.102 Господарського процесуального кодексу України, що могло бути вагомою передумовою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В абз.3 п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Крім того, зважаючи на те, що скаржник не надав будь - яких доказів в обґрунтування свого клопотання, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі, зокрема, доказів звернення до Державної казначейської служби України про здійснення оплати судового збору за подання апеляційної скарги, Рівненський апеляційний господарський суд має обґрунтовані сумніви щодо реальної можливості сплати судового збору заявником в установлений законом строк - до ухвалення судового рішення у справі або на розумний строк.

При цьому, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не містить відповідних доказів на підтвердження того, що усі його рахунки заблоковані.

Оскільки відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення скаржнику сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області необхідно повернути без розгляду.

При цьому, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судом не розглядається.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до ч.4 ст.97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 даної статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу з мотивованим клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.86, п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 .

2. Повернути апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк на ухвалу господарського суду Волинської області від "08" серпня 2017 р. у справі №903/985/16 без розгляду.

3. Справу № 903/985/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.