Постанова

від 10.10.2017 по справі 903/985/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 903/985/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №31 від 23.05.2017р.

арбітражний керуючий (ліквідатор): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 08.08.17 р. у справі № 903/985/16 (суддя Шум М.С.)

за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк

до Приватного підприємства "Руфусів", м.Луцьк

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів" заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково.

Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Руфусів" на загальну суму 1486038,08грн. із наступною черговістю їх задоволення:

- 1482838,08грн. - вимоги шостої черги;

- 3200,00грн. понесених судових витрат (сплата судового збору) - вимоги першої черги.

В задоволені грошових вимог до боржника в сумі 1350985,49грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1350985,49грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" на суму 1350985,49грн., а врешті ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду винесеною з порушенням норм чинного законодавства;

- не погоджується з таким рішенням в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1 350 985,49грн., та вважає його в цій частині необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню;

- зазначає, що відмовляючи в задоволенні грошових вимог Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" в сумі 1 350 985,49грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак пеня в розмірі 1 350 985,49грн., на думку суду першої інстанції, нарахована з порушенням термінів позовної давності;

- додає, що при цьому, судом першої інстанції було проігноровано норми статей 102, 129 Податкового кодексу України та не враховано, що відповідно до п.5.2. ст.5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

- стверджує, що таким чином, у даному випадку до спірних правовідносин, судом першої інстанції помилково застосована ст.232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ст.232 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню лише у разі, якщо інше не встановлено законом, а у даному випадку інше встановлено законом, а саме ст.102 Податкового кодексу України;

- крім того звертає увагу, що ст.232 Господарського процесуального кодексу України стосується виключно нарахування штрафних санкцій, тоді як у даному випадку Луцькою ОДШ була нарахована пеня, порядок нарахування якої врегульовано спеціальний нормативно - правовим актом - Податковим кодексом України;

- зауважує, що при цьому, виходячи з позиції суду першої інстанції, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також враховуючи той факт, що пеня відповідно до вищезазначеної статті може бути нарахована лише після фактичної сплати або запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою у справі про банкрутство, така інтерпретація норм чинного законодавства судом першої інстанції, в супереч норм ст.129 Податкового кодексу України, взагалі виключає можливість нарахування пені у разі сплати податкового боргу з простроченням більше як на шість місяців;

- зазначає, що станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника-банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із: суми несплачених зобов'язань; суми штрафних санкцій; суми пені; плати за податковий кредит, та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості);

- з врахуванням викладеного, несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набули статусу податкового боргу. Крім того, просить звернути особливу увагу суду на той факт, що крім вищезазначеної пені, нарахованої після порушення провадження у справі, судом першої інстанції було відмовлено також і у визнанні пені на загальну суму 261 574,97грн. факт наявності якої встановлено рішенням суду. Зокрема, факт податкового боргу на суму 194 799,17грн. (з яких 193 798,78грн. безспірні грошові вимоги, які визнані ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р.) встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі №803/1525/14 за позовом Луцької ОДШ ГУ ДФС У Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 09.09.2014р., а тому відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування (копія постанови наявна в матеріалах справи). Таким чином, неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДШ, факт наявності яких встановлений вищезазначеною постановою становлять 1 000,39грн., з яких основний платіж - 0 грн.; штрафні санкції - 170,00грн.; пеня - 830,39грн. (у визнанні якої відмовлено оскаржуваною ухвалою). Крім того, зазначає, що факт податкового боргу на суму 2 358 211,83грн., встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі №803/462/16 за позовом Луцької ОДШ ГУ ДФС У Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 25.05.2016р., а тому відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування (копія постанови наявна в матеріалах справи);

- додає, що при цьому, у зв'язку із обмеженим фінансуванням Луцької ОДПІ на сплату судового збору, скориставшись правом, передбаченим ст.95 Податкового кодексу України, Луцька ОДПІ зверталась до суду про стягнення частини податкового боргу, а відтак вищезазначеною постановою стягнуто частково податковий борг в сумі 420 000,00грн. (безспірні грошові вимоги, які визнані ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р.), а також враховуючи податковий борг стягнутий постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі №803/1525/14, неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ по постанові Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року становлять 1 743 412,66грн. з яких: основний платіж - 1 179 641,00грн.; штрафні санкції - 303 027,08грн.; пеня - 260 744,58грн. (у визнанні якої відмовлено оскаржуваною ухвалою). При цьому, в частині відмови у визнанні вищезазначеної пені на суму 261 574,97грн. в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції фактично взагалі відсутнє правове обґрунтування.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2017р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 10.10.2017р..

06.10.2017р. до суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) надійшов письмовий відзив від 29.09.2017р. №82/1-17 на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 10.10.2017р. представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу задоволити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1350985,49грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" на суму 1350985,49грн., а врешті ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 залишити без змін.

Інший учасник судового процесу в судове засідання 10.10.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена належним чином усім учасникам судового процесу та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання відсутнього представника учасника судового процесу, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

У відповідності до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2016р. Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області звернулась до господарського суду Волинської області із заявою від 07.12.2016р. №12362/10/03-18-10-07 про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.12.2016р. вказану заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 04.01.2017р., зобов'язано: кредитора надати суду додаткові документи в обґрунтування заяви; боржника надати суду відзив на заяву про порушення справи про банкрутство, інші матеріали.

Автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України визначено ОСОБА_2 (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №830 від 22.05.2013р., адреса: вул.М.Підгірянки, 28/1, м.Івано-Франківськ, Україна, 76018, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р. порушено провадження у справі №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємств "Руфусів" (м.Луцьк, вул.Дубнівська, буд.22, код ЄДРПОУ 36112337).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.02.2017р. у справі №903/985/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Приватного підприємства "Руфусів".

Постановою господарського суду Волинської області від 24.04.2017р. у справі №903/985/16 Приватне підприємство "Руфусів" визнано банкрутом, ліквідатором приватного підприємства "Руфусів" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

26.05.2017р. на адресу господарського суду Волинської області від Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2837023,57грн. з врахуванням 3200,00грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.07.2017р. заяву Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Волинській області прийнято та призначено до розгляду на 08.08.2017р..

Арбітражний керуючий, розпорядник майна ПП "Руфусів" - ОСОБА_3, листом від 31.07.2017р. надав господарському суду Волинської області пояснення щодо заяви Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Волинській області про визнання кредиторських вимог до боржника, якими вважає, що до включення в реєстр підлягають вимоги в шосту чергу, з яких: 1 179 444,40грн. - основний платіж та 303 393,68грн. - штрафних санкцій.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів" заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В провадженні господарського суду Волинської області перебуває справа №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів".

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України; боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом;

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р. порушено провадження у справі №903/985/16 про банкрутство Приватного підприємств "Руфусів" (м.Луцьк, вул.Дубнівська, буд.22, код ЄДРПОУ 36112337).

Частиною 1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.02.2017р. у справі №903/985/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - Приватного підприємства "Руфусів".

За приписами ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій, інше. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Постановою господарського суду Волинської області від 24.04.2017р. у справі №903/985/16 Приватне підприємство "Руфусів" визнано банкрутом, ліквідатором приватного підприємства "Руфусів" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Згідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор (у будь-якому випадку: конкурсний, поточний, заставний) це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Відповідно до п.14.1.157 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг, а, отже, і грошове зобов'язання в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виникає у разі узгодження грошового зобов'язання, тобто не оскарження такого повідомлення-рішення платником податків.

За приписами п.56.15 ст.56 Податкового кодексу, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, у платника не виникає зобов'язання сплатити до бюджету неузгоджену суму.

26.05.2017р. на адресу господарського суду Волинської області від Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2837023,57грн. з врахуванням 3200,00грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, за Приватним підприємством "Руфусів" рахується податковий борг по платежах до бюджету в загальній сумі 3 447 622,35грн.. з яких неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відповідно становлять 2833823,57грн..

Відповідно до п.56.18 статті 56 Податкового кодексу України (ПКУ), з урахуванням строків давності 1095 днів, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. В іншому разі суб'єкт господарювання має сплатити нараховану йому контролюючим органом суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів (п. 57.3 статті 57 ПКУ).

Зокрема, факт податкового боргу на суму 194 799,17грн. (з яких 193 798,78грн. безспірні грошові вимоги, які визнані ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р.) встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі №803/1525/14 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 09.09.2014р., а тому відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Таким чином, неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, факт наявності яких встановлений вищезазначеною постановою становлять 1 000,39 грн., з яких основний платіж - 0 грн.; штрафні санкції - 170,00 грн.; пеня - 830,39 грн..

Крім того, факт податкового боргу на суму 2 358 211,83грн., встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. по справі №803/462/16 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 25.05.2016р., а тому відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України також не потребує доказування.

При цьому, у зв'язку із обмеженим фінансуванням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на сплату судового збору, скориставшись правом, передбаченим ст.95 Податкового кодексу України, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області зверталась до суду про стягнення частини податкового боргу, а відтак вищезазначеною постановою стягнуто частково податковий борг в сумі 420 000,00грн. (безспірні грошові вимоги, які визнані ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017р.), а також враховуючи податковий борг стягнутий постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014р. по справі №803/1525/14, неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016р. становлять 1 743 412,66грн. з яких: основний платіж - 1 179 641,00грн.; штрафні санкції - 303 027,08грн.; пеня - 260 744,58грн..

Крім того, пунктом 3 ухвали господарського суду Волинської області від 04.01.2017р. у даній справі про банкрутство Приватного підприємств "Руфусів" було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, у зв'язку з чим Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області здійснено остаточний розрахунок суми податкового боргу, внаслідок невчасної сплати податкових зобов'язань, нараховано пеню в загальній розмірі 1 089 410,52грн. згідно наявного у справі розрахунку.

Зокрема з податку на прибуток приватних підприємств: податкове повідомлення-рішення №0000462201 від 06.07.2012р., нараховано з 01.07.2015р. по 04.01.2017р..

З податку на додану вартість: податкова декларація з податку на додану вартість №9029064729 від 20.05.2014р., податкова декларація з податку на додану вартість №9078851001 від 20.01.2015р., податкова декларація з податку на додану вартість №9045279911 від 20.03.2015р., податкове повідомлення-рішення №0000032205 від 06.07.2012р., уточнюючий розрахунок до декларації №9192326888 від 16.09.2015р., уточнюючий розрахунок до декларації №9192346637 від 16.09.2015р., уточнюючий розрахунок до декларації №9192349763 від 16.09.2015р., податкове повідомлення-рішення №0021551501 від 16.10.2015р., нараховано з 31.05.2014р. по 04.01.2017р..

З податку на доходи з фізичних осіб: податкове повідомлення-рішення №0005541702 від 10.07.2013р., нараховано з 08.11.2014р. по 04.01.2017р..

По штрафних санкціях за порушення законодавства про натентування, норм регулювання та обігу готівки та застосування реєстраторів: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми №0008132205 від 27.08.2014р., нараховано з 10.10.2014р. по 04.01.2017р..

У відповідності до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, -починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Згідно п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п.129.5. ст.129 Податкового кодексу України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

За приписами підпункту 129.3.3 п.129.3 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені, зокрема закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань, а також у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Тоді як відповідно до п.1 розділу 5 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 Про затвердження (Порядок), після надходження до органу ДФС відповідного рішення (ухвали, постанови) господарського суду (про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про припинення провадження у справі про банкрутство, про введення процедури санації, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство, про визнання мирової угоди недійсною та/або поновлення провадження у справі про банкрутство, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) дані судового рішення реєструються підрозділом судового оскарження в інформаційній системі органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, днем отримання від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу ДФС, або відповідальної особи, визначеної керівником органу ДФС для виконання таких функцій, із занесенням дати ухвали/постанови суду.

Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника-банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із: суми несплачених зобов'язань; суми штрафних санкцій; суми пені; плати за податковий кредит, та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості).

У відповідності до підпункту 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, несплачені у встановленому законом строки суми податкового зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Отже, з врахуванням вищевикладеного в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що заява кредитора є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню із визнанням у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області до Приватного підприємства "Руфусів" на загальну суму 2 833 823,57грн..

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 слід скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1 350 985,49грн., прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області до Приватного підприємства "Руфусів" на суму 1 350 985,49грн., а в решті ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017р. у справі №903/985/16 скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог до боржника в сумі 1 350 985,49грн.. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області, м.Луцьк до Приватного підприємства "Руфусів" на суму 1 350 985,49грн.. В решті ухвалу залишити без змін.

Резолютивне частину ухвали викласти в такій редакції:

"1. Заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39497665) до Приватного підприємства "Руфусів" (43000, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 22, код ЄДРПОУ 36112337) на загальну суму 2 833 823,57грн. із наступною черговістю їх задоволення:

- 2 833 823,57грн. - вимоги шостої черги;

- 3200,00грн. понесених судових витрат (сплата судового збору) - вимоги першої черги.".

2. Справу №903/985/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.