Постанова

від 22.03.2018 по справі 903/985/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/985/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

боржник - Приватне підприємство "Руфусів",

представники боржника - не з'явилися;

ініціюючий кредитор - Луцька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Волинській області,

представники кредитора - Кушнір Ю.В. (довіреність б/н від 07.02.2018),

арбітражний керуючий (ліквідатор) - Пасічник Олександр Олексійович

ліквідатор - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 10.10.2017

у складі суддів: Павлюк І.Ю., (головуючий), Демидюк О.О., Савченко Г.І.,

за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області

до Приватного підприємства "Руфусів",

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.01.2017 порушено провадження у справі № 903/985/16 про банкрутство Приватного підприємства "Руфусів" (далі ПП "Руфусів", боржник) за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - ініціюючий кредитор, Луцька ОДПІ) за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Рибачука В.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, за яким визнано та затверджено вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 616 177,17 грн., з яких 613 798,78 грн. - вимоги третьої черги, 1 000,39 грн. - вимоги шостої черги, 13 780,00 грн. - вимоги першої черги.

Постановою господарського суду Волинської області від 24.04.2017 у даній справі боржника ПП "Руфусів" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича, вирішено інші процедурні питання.

26.06.2017 на адресу господарського суду Волинської області від Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби України у Волинській області надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2 837 023,57 грн., з врахуванням 3 200,00 грн. судового збору.

За результатами розгляду заяви Луцької ОДПІ, місцевим господарським судом прийнято ухвалу від 08.08.2017 у справі №903/985/16, якою заяву Луцької ОДПІ про визнання грошових вимог задоволено частково; визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької ОДПІ до боржника на загальну суму 1 486 038,08 грн., з яких 1 482 838,08 грн. віднесено до вимог шостої черги, 3 200,00 грн. віднесено до вимог першої черги.

Ухвала мотивована тим, що заявником Луцькою ОДПІ доведено наявність кредиторської заборгованості в сумі 1 179 444,40 грн. в якості основного платежу та 303 393,68 грн. штрафних санкцій з включенням зазначених вимог до шостої черги, та 3 200,00 грн. понесених судових витрат з включенням до першої черги.

У задоволенні вимог в сумі 1 350 985,49 грн. місцевий господарський суд відмовив з посиланням на порушення термінів позовної давності та відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №903/985/16 апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області задоволено; ухвалу суду першої інстанції від 08.08.2017 в частині відмови у задоволенні заяви по визнання грошових вимог Луцької ОДПІ в сумі 1 350 985,49 грн. скасовано; прийнято в цій частині нове рішення яким, визнано вимоги Луцької ОДПІ на суму 1 350 985,49 грн.; в решті ухвалу господарського Волинської області від 08.08.2017 залишено без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції резолютивну частині ухвали виклав в такій редакції:

"1. Заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про визнання грошових вимог до боржника задовольнити.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області до Приватного підприємства "Руфусів" на загальну суму 2 833 823,57 грн. із наступною черговістю їх задоволення:

- 2 833 823,57 грн. - вимоги шостої черги,

- 3 200,00 грн. понесених судових витрат - вимоги першої черги."

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в частині відмови у задоволенні заяви про визнання грошових вимог Луцької ОДПІ в сумі 1 350 985,49 грн. місцевим судом помилково застосовано в пріоритеті норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України по відношенню до спеціального нормативно-правового акту Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою від 10.10.2017, арбітражний керуючий (ліквідатор) Пасічник Олександр Олексійович звернувся до Верховного Суду у складі Касаційного господарського з касаційною скаргою.

У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду від 10.10.2017 у цій справі повністю; та залишити в силі ухвалу господарського суду Волинської області від 08.08.2017.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/985/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 у матеріалах справи).

Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2018 прийнято справу №903/985/16 господарського суду Волинської області до провадження; відкрито касаційне провадження у справі №903/985/16 господарського суду Волинської області за касаційною скаргою арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017; призначено розгляд касаційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича на 22.03.2018: надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.03.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Скориставшись своїм процесуальним правом, наданим ст.ст. 42, 295 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) Луцька ОДПІ подала відзив на касаційну скаргу арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича, в якому кредитор вказує на її безпідставність і необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №903/985/16 - без змін.

В судове засідання 22.03.1018 з'явився уповноважений представник кредитора - Луцька ОДПІ і надав пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника ініціюючого кредитора, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Частиною 2 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Частина 4 ст. 23 Закону про банкрутство визначає, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Судами встановлено, що Луцька ОДПІ із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 2 837 023,57 грн., з врахуванням 3 200,00 грн. судового збору, звернулася 26.06.2017, тобто після закінчення строку встановленого для подання заяви, а тому не є конкурсним кредитором, а її вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Судами встановлено, що за Приватним підприємством "Руфусів" рахується податковий борг по платежах до бюджету в загальній сумі 3 447 622,35 грн., з яких неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області відповідно становлять 2 833 823,57 грн.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України), з урахуванням строків давності 1095 днів, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. В іншому разі суб'єкт господарювання має сплатити нараховану йому контролюючим органом суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів (п. 57.3 статті 57 ПК України).

Зокрема, факт податкового боргу на суму 194 799,17 грн. встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 у справі №803/1525/14 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 09.09.2014р., а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції чинній до 15.12.2017) не потребує доказування.

Крім того, факт податкового боргу на суму 2 358 211,83 грн., встановлений постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі №803/462/16 за позовом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до ПП "Руфусів" про стягнення податкового боргу. Дана постанова набрала законної сили 25.05.2016, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) також не потребує доказування.

При цьому, у зв'язку із обмеженим фінансуванням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на сплату судового збору, скориставшись правом, передбаченим ст. 95 Податкового кодексу України, Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області зверталась до суду про стягнення частини податкового боргу, відповідно частково стягнуто податковий борг в сумі 420 000,00 грн., Разом з тим, враховуючи податковий борг стягнутий постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 у справі №803/1525/14, неприєднанні грошові вимоги Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області згідно постанови Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 становлять 1 743 412,66 грн. з яких: основний платіж - 1 179 641,00 грн.; штрафні санкції - 303 027,08 грн.; пеня - 260 744,58 грн.

Крім того, Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області здійснено остаточний розрахунок суми податкового боргу, внаслідок невчасної сплати податкових зобов'язань, та нараховано пеню в загальному розмірі 1 089 410,52грн. згідно наявного у справі розрахунку.

Зокрема з податку на прибуток приватних підприємств: податкове повідомлення-рішення №0000462201 від 06.07.2012, нараховано з 01.07.2015 по 04.01.2017.

З податку на додану вартість: податкова декларація з податку на додану вартість №9029064729 від 20.05.2014, податкова декларація з податку на додану вартість №9078851001 від 20.01.2015, податкова декларація з податку на додану вартість №9045279911 від 20.03.2015, податкове повідомлення-рішення №0000032205 від 06.07.2012, уточнюючий розрахунок до декларації №9192326888 від 16.09.2015, уточнюючий розрахунок до декларації №9192346637 від 16.09.2015, уточнюючий розрахунок до декларації №9192349763 від 16.09.2015, податкове повідомлення-рішення №0021551501 від 16.10.2015, нараховано з 31.05.2014 по 04.01.2017.

З податку на доходи з фізичних осіб: податкове повідомлення-рішення №0005541702 від 10.07.2013, нараховано з 08.11.2014 по 04.01.2017.

По штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки та застосування реєстраторів: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми №0008132205 від 27.08.2014, нараховано з 10.10.2014 по 04.01.2017.

Відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Згідно п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п. 129.5. ст. 129 Податкового кодексу України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

За приписами підпункту 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені, зокрема закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань, а також у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Тоді як відповідно до розділу 5 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881, після надходження до органу ДФС відповідного рішення (ухвали, постанови) господарського суду (про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про припинення провадження у справі про банкрутство, про введення процедури санації, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство, про визнання мирової угоди недійсною та/або поновлення провадження у справі про банкрутство, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) дані судового рішення реєструються підрозділом судового оскарження в інформаційній системі органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, днем отримання від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу ДФС, або відповідальної особи, визначеної керівником органу ДФС для виконання таких функцій, із занесенням дати ухвали/постанови суду.

Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника-банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із: суми несплачених зобов'язань; суми штрафних санкцій; суми пені; плати за податковий кредит, та відображаються облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості).

У відповідності до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, несплачені у встановленому законом строки суми податкового зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до п.5.2. ст.5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про пріоритетність податкового законодавства у зазначених відносинах, а відтак і правомірність задоволення заявлених Луцькою ОДПІ кредиторських вимог в сумі 2 833 823,57 грн.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що апеляційним господарськими судами повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж заявлених вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судове рішення апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича та залишення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №903/985/16 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Пасічника Олександра Олексійовича та залишенням без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №903/985/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков