Постанова

від 22.08.2017 по справі 902/231/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 902/231/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Сибіги О.М., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі Господарського суду№ 902/231/16 Вінницької областіза позовомВійськової частини НОМЕР_1 до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" простягнення 39 187,96 грн. збитків,

представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - Військова частина) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (далі - Завод) 39 187,96 грн. збитків.

Позовні вимоги Військова частина, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує тим, що внаслідок повернення з капітального ремонту Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" (правонаступником якого є Завод) розукомплектованої аеродромно-експлуатаційної техніки військової частини НОМЕР_1 , а саме: шнекороторної машини ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплової машини ТМГ ЗА - 1 од. (шасі НОМЕР_2 , двигун № 2225), теплової машини ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н), Військовій частині було завдано збитків в сумі 39 187,96 грн., які підлягають стягненню з Заводу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 (суддя Банасько О.О.) у задоволенні позову Військової частини відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (колегія суддів: Маціщук A.B., Олексюк Г.Є., Гулова А.Г.) рішення Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність в діях Заводу складу цивільного правопорушення, що є необхідною складовою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Військова частина звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Військова частина обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст.ст. 205, 220, 526, 530, 841, 1166 ЦК України та ст.ст. 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу Військової частини від Заводу до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Військової частини підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- згідно з довідкою від 16.09.2014 про результати планового аудиту відповідності електротехнічної, інженерної, інженерно-аеродромної служб Військової частини за період з 01.03.2012 по 27.08.2014 аудиторською групою Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю встановлено, що на Державному підприємстві "732 Вінницький ремонтний завод" до 11.04.2013 знаходились 3 одиниці аеродромно- експлуатаційної техніки Військової частини: шнеко-роторна машина ПІРСО ДЕ - 226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. ( шасі УРАЛ 4320 № 090651, двигун № 2225), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н), які були передані для проведення капітального ремонту (т. 1, а.с. 10-13);

- відповідно до нарядів, виданих командиром Військової частини А-1049А м. Вінниця № 15т/164 від 27.05.2013, № 16т/165 від 27.05.2013 та № 17т/166 від 27.05.2013 на підставі наказу заступника командувача з логістики-начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України № 12 від 12.03.2013 "Про організацію вилучення аеродромно- експлуатаційної техніки із ремонтного фонду Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" аеродромно-експлуатаційну техніку Військової частини: ДЕ - 226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443); ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 090651, двигун № 2225); ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 б/№, двигун б/№) вилучено з Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" (т. 1, а.с. 14-16);

-згідно довідки про результати планового аудиту встановлено, що командир аеродромно-експлуатаційної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення Військової частини капітан Грачов О.Ю. прийняв під звіт спеціальну техніку (шнеко-роторну машину ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплову машину ТМГ ЗА -1 од. (шасі НОМЕР_2 , двигун № 2225), теплову машину ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) та передав на тимчасове зберігання до військової частини НОМЕР_3 м. Вінниця відповідно до актів прийому (ф.4) від 12.04.2013 № 350/135/1/1138/пс, № 350/135/1/1140/пс та № 350/135/1/1139/пс;

-11.04.2013 комісією під головуванням офіцера відділу експлуатації аеродромів та інженерно-аеродромних засобів інженерно-аеродромного управління логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України майора Жебровського В.М. за участю працівника міліції та командира АЕР БАТЗ Військової частини капітана Грачова О.Ю. були складені акти № 350/129/137/2/312/пс та№ 350/129/137/2/306/пс про технічний стан техніки на час вилучення з ремонтного фонду Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод" в яких докладно описано розукомплектований стан техніки (т. 1, а.с. 17-22). Директор Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний заводі" Білик В.В. та посадова особа підприємства, що відповідала за видачу техніки з ремонтного фонду від участі в роботі комісії та від підписання вказаних актів технічного стану відмовились, про що зазначено в даних актах;

-згідно довідок-розрахунків № 90, № 91, № 92 від 01.09.2014 в ході проведення аудиту визначено розмір нестачі від розукомплектування ШРСО ДЕ-226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443) в сумі 25 44,07 грн., ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 090651, двигун № 2225) в сумі 18 230,65 грн. та ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н) в сумі 18 413,24 грн., а всього - 39 187,96 грн. (т. 1, а.с. 23-30);

-25.03.2013 Державним концерном "Укроборонпром" видано наказ № 91 "Про реорганізацію державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", згідно якого юридична особа Державне підприємство "732 Вінницький ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08316910), що знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 67 м. Вінниця, 21007 підлягає припиненню шляхом реорганізації - приєднання до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (код ЄДРПОУ 08341806), що знаходиться за адресою: вул. Червоноармійська, буд. 57, м. Вінниця, 21000. Завод визначено правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод";

-09.09.2014 листом № 148/9/18/1329 та 11.08.2015 листом № 148/9/18/1008 Військова частина звернулась до Заводу з претензією в якій вимагала відшкодувати їй збитки в сумі 39 187,96 грн., на які Завод листами № 21 від 26.09.2014 та № 355/1 від 10.09.2015 відмовив Військовій частині у відшкодуванні збитків.

Відповідно до ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин до якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 174-175, 181, 193 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та зазначених норм чинного законодавства слідує, що між Військовою частиною та Заводом виникли правовідносини на підставі договору укладеного у спрощений спосіб.

При цьому, суди правильно виходили з того, що правовідносини сторін є змішаними, оскільки витікають як з договору підряду (прийомо-здаточний акт № 37/96 від 19.05.1996, прийнято в комплектності в КР), так і з договору зберігання (прийомо-здаточний акт № 52/01 від 22.11.2011, прийнято на тимчасове зберігання).

Обов`язок підрядника зберігати надане йому майно закріплений вимогами ст. 841 ЦК України, згідно якої підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Положеннями ст. 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Як вже було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2013 комісією під головуванням офіцера відділу експлуатації аеродромів та інженерно-аеродромних засобів інженерно-аеродромного управління логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України майора Жебровського В.М. за участю працівника міліції та командира АЕР БАТЗ Військової частини капітана Грачова О.Ю. були складені акти № 350/129/137/2/312/пс та № 350/129/137/2/306/пс про технічний стан техніки на час вилучення з ремонтного фонду Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", в яких докладно описано розукомплектований стан 3-х одиниць аеродромно-експлуатаційної техніки Військової частини: шнеко-роторна машина ІПРСО ДЕ - 226 - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 065873, двигун № 3443), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № 090651, двигун № 2225), теплова машина ТМГ ЗА - 1 од. (шасі УРАЛ 4320 № б/н, двигун № б/н), які знаходились на капітальному ремонті та зберіганні у Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод".

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій надали їм не вірну правову оцінку, неправильно застосували вказані вище норми матеріального права та дійшли помилкових висновків про відсутність в діях Заводу, який є правонаступником Державного підприємства "732 Вінницький ремонтний завод", складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків в сумі 39 187,96 грн., яка не спростовується Заводом.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постановлені у справі рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягають скасуванню.

Разом з тим, оскільки судами попередніх інстанцій було правильно встановлено всі істотні обставини справи для правильного вирішення даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для передачі справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції та вважає за можливе постановити у справі нове рішення про задоволення позову.

В зв`язку з цим, відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодування витрат по сплаті судового збору колегією суддів Вищого господарського суду України покладається на Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.04.2016 у справі № 902/231/16 скасувати.

Позов Військової частини НОМЕР_1 до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення 39 187,96 грн. збитків задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (21100, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 57, ідентифікаційний код 08341806) на користь Військової частини НОМЕР_1 (63501, Харківська обл., м. Чугуїв, ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 39 187,96 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто вісімдесят сім гривень дев`яносто шість копійок) збитків, 1 378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору за подання позову, 1 515,80 грн. (одну тисячу п`ятсот п`ятнадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 1 653,60 грн. (одну тисячу шістсот п`ятдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя О.М. Сибіга

Суддя Г.М. Мачульський