Рішення

від 29.08.2017 по справі 905/1222/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.08.2017 Справа № 905/1222/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Тарапати С.С., Мельниченко Ю.С.

при секретарі судового засідання Говор О.С. розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, м. Покровськ

до відповідача 1: Мирноградської міської ради, м. Мирноград

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» , м. Мирноград

про визнання незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014, визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту від 07.05.2014

Представники сторін:

від позивача: прокурор Хряк О.О. - за посвідченням;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_1 - за довіреністю.

Суть спору: Позивач, Красноармійська місцева прокуратура Донецької області, м.Покровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Мирноградської міської ради, м. Мирноград та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» , м. Мирноград про визнання незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014, визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту від 07.05.2014.

В обґрунтування вимог Керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області посилається на рішення Димитровської (натепер - Мирноградської) міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014, на підставі якого 07.05.2014 між відповідачами укладено договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди. Прокурор зазначає, що вказане рішення ради від 09.04.2014 суперечить вимогам чинного законодавства, а договір сервітуту від 07.05.2014 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки фактично підміняє договір оренди земельної ділянки, і тому підлягає визнанню недійсним. В позовній заяві прокурор мотивував звернення з позовом потребою захистити інтереси держави.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2017 порушено провадження по справі № 905/1222/17.

29.06.2017 позивач (прокурор) надав клопотання б/н від 29.06.2017 про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Відповідач 1, Мирноградська міська рада, м. Мирноград у судові засідання не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребувані документі, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження відповідача 1, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення ухвал суду відповідачу1.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСБ» , м. Мирноград через канцелярію суду 09.08.2017 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначивши, що рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 та договір від 07.05.2014 не порушують інтереси держави, крім того до позовної заяви не долучено документів на підтвердження права підписування позовної заяви керівником Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_2 Також, відповідачем 2 надана заява про застосування строків позовної давності.

Від Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, м. Покровськ надані письмові пояснення від 10.08.2017 № (05-89) 9747 вих-17, в яких зазначено, що прокуратурі про порушення земельного законодавства стало відомо з листа Мирноградської міської ради № вх.-02-50-1364/01 від 20.04.2017, отже строк позовної давності прокурором не пропущений.

Згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.08.2017 визначено склад судової колегії: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Тарапата С.С., Мельниченко Ю.С.

В судових засіданнях уповноважена особа прокуратури підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжувався на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті прокурора та відповідача 2 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.

24.03.2014 на замовлення відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» начальником відділу архітектури, містобудування та земельних відносин виконавчого комітету Димитровської міської ради виданий Паспорт прив'язки тимчасової споруди (диспетчерський пункт) №16 на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та АТБ. Термін дії паспорта прив'язки визначається терміном дії договору особистого строкового сервітуту.

09.04.2014 Димитровською (на даний час Мирноградською) міською радою на підставі заяви ТОВ ПСБ про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та укладання договору особистого строкового сервітуту, наданих документів, паспорту прив'язки тимчасової споруди від 24.03.2014 №16, відповідно до рішення міської ради від 22.01.2014 №VI/71-23 Про погодження місця розташування для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та АТБ , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Димитрова, затвердженого рішенням міської ради 14.11.2012 №VI/43-9, прийнято рішення №VI/75-20 Про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та магазину АТБ та укладання договору особистого строкового сервітуту , відповідно до п. 1.1 якого надало згоду на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та АТБ , відповідно до паспорту прив'язки.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено розмір плати за договором особистого строкового сервітуту у сумі 135,23грн. в місяць. Термін дії паспорта прив'язки визначається терміном дії договору особистого строкового сервітуту, який становить 5 років.

Також, пунктом 3 зобов'язано ТОВ ПСБ звернутись до відділу архітектури, містобудування та земельних відносин виконавчого комітету міської ради для укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди протягом 1 місяця.

Встановити тимчасово споруду протягом 6 місяців з дня реєстрації договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди та звернутись до виконавчого комітету міської ради з письмовою заявою щодо виконання вимог паспорту прив'язки.

07.05.2014 між Димитровською (Мирноградською) міською радою (власник, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСБ» (сервітуарій, відповідач 2) було укладено договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (далі - Договір), предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно Сервітуарію на територію (об'єкт благоустрою) в м.Димитрові, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда (далі - ТС) загальною площею 29,9кв.м (п.1.1.договору).

Об'єктом особистого строкового сервітуту за договором є територія (об'єкт благоустрою) в м.Димитрові, на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та магазину АТБ , площею 29,9кв.м, розташування та межі зазначено у Додатку №1 до договору (п.1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.4. договору, договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельної ділянки.

Відповідно до п.п.3.1.-3.3. договору за користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності Сервітуарій сплачує Власнику плату за користування місцем, яка не може перевищувати розмір орендної плати для даної земельної ділянки.

За користування особистим строковим сервітутом для розміщення та використання ТС для провадження підприємницької діяльності Сервітуарій сплачує Власнику річну плату в розмірі 12% від грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки (території), яка визначається Відділом Держземагенства у місті Димитрові Донецької області.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Димитров нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки - становить 452,28грн. річний розмір плати за цим Договором становить 1622,78грн., щомісячно 135,23грн.

За користування місцем для розташування тимчасової споруди Сервітуарій сплачує Власнику плату в розмірі 1622,78грн. на рік, у місяць 135,23грн.

Плата за користування особистим строковим сервітутом сплачується Сервітуарієм щомісячно не пізніше 20-го числа наступного місяця, що слідує за останнім календарним днем місяця, за який сплачується відповідна плата на рахунок №31418544700034, ОКПО 37803436.

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації у відділі архітектури, містобудування та земельних відносин виконавчого комітету Димитровської міської ради. Строк дії договору 5 роки (п.п.2.1.-2.2. договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Договір зареєстрований у відділі містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Димитровської міської ради, про що в книзі записів реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди вчинено запис №14 від 07.05.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.ст. 395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України, встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Крім того, слід зазначити, що перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України

Так, статтею 99 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору) встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Таким чином, суд зазначає, що виходячи з системного аналізу вказаних норм, право земельного сервітуту по суті є правом обмеженого використання чужої земельної ділянки (ділянок), що надається особі, яка вимагає його встановлення від власника (володільця) цієї земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки.

Зокрема, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011.

Пунктом 1.11. Порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

Отже, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244 не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасовою споруди, як і повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, крім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Згідно п.2.2. Порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС.

До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3. Порядку).

Пунктами 2.4 та 2.5. Порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту.

Подальші дії для розміщення ТС визначаються п.2.6. Порядку, яким передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено Додатком 1 Порядку. Додаток 1 Положення містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Звідси випливає, що перш ніж оформити паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи на землекористування (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами) і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспортів прив'язки.

Документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (п.2.6. додаток 1 Порядку).

Відповідно до п.2.27 Порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою анулювання паспорта прив'язки. Таким чином, розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Проаналізувавши умови договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 07.05.2014, господарський суд дійшов висновку, що зміст договору та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені; натомість, умови спірного договору передбачають передачу відповідачу 2 права користування земельною ділянкою, належного відповідачу 1, що є характерною ознакою договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено в ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної законодавством.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги (згідно з ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України).

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що відповідачу фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, та за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір від 07.05.2014 особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди є недійсним .

Крім того, згідно ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як було встановлено судом, рішенням Димитровською (на даний час Мирноградською) міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 відповідач 1 фактично передав земельну ділянку, що розташована під тимчасовою спорудою в оренду відповідачу 2 без врахування вимог ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України.

Отже, вимоги прокурора про визнання незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України також не мають повноважень на звернення до суду з позовами цієї категорії.

Незаконна передача земельних ділянок у користування порушує державні інтереси та перешкоджає законному розпорядженню земельними ділянками.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач правомірно.

Відповідачем 2 до суду надана заява про застосування строків позовної давності. В обґрунтування наданої заяви відповідач 2 зазначив, що рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 відноситься до публічної інформації, у Виконавчому комітеті Мирноградської міської ради доступ до інформації забезпечується шляхом оприлюднення інформації на сторінках газети Родной город та на офіційному веб-сайті в мережі інтернет. Однак доказів розрішення відповідної інформації суду до матеріалів справи не надано.

Згідно положень ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (абз.2 п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Прокурор наполягає, що про порушення вимог земельного законодавства йому стало відомо з листа Мирноградської міської ради №вх-02-50-1364/01 від 20.04.2017, разом з яким на адресу начальника Димитровського відділу Красноармійської місцевої прокуратури надані копії договорів особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасових споруд, укладених з ТОВ ПСБ та документів, що стали підставою для укладання зазначених угод. Означений лист з документами отриманий Красноармійською місцевою прокуратурою 26.04.2017 (вх.№05-89/6164вх-17).

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи що суду не надано доказів розміщення інформації про рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 на сторінках газети Родной город та на офіційному веб-сайті в мережі інтернет, при цьому судом наявність відповідного рішення на офіційному веб-сайті в мережі інтернет не встановлено, суд вважає, що прокурор довідався про порушення земельного законодавства 26.04.2017 та направив позов до суду 26.05.2017, отже строк позовної давності прокурором не пропущено.

Заперечення відповідача 2 про відсутність повноважень керівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_2 на підписання позовної заяви спростовується копією наказу Генеральної прокуратури України № 11к від 30.01.2017 про призначення радника юстиції ОСОБА_2 керівником Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області строком на 5 років.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, м. Покровськ до відповідача 1, Мирноградської міської ради, м. Мирноград, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» , м. Мирноград, про визнання незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014, визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту від 07.05.2014, задовольнити.

Визнати незаконним рішення Димитровської міської ради №VI/75-20 від 09.04.2014 Про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на м-ні Світлий в районі жилого будинку №1 та магазину АТБ та укладання договору особистого строкового сервітуту .

Визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди №14, укладений 07.05.2014 між Димитровською (Мирноградською) міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСБ» .

Стягнути з Мирноградської міської ради Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04052956) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6; р/р 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСБ» (85320, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34827852) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.6; р/р 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 29.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 29.08.2017. Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2017.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя С.С. Тарапата

Суддя Ю.С. Мельниченко