Рішення

від 30.08.2017 по справі 469/1291/16-ц

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.08.2017

Справа № 469/1291/16-ц

2/469/136/17

З а о ч н е р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді - Старчеус О.П.

за участю: секретаря - Дар'ї О.П., Якубець С.В.

прокурора - Яська В.І., Книрша Є.В.

відповідачки - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки , -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Миколаївської області 27.10.2016 року звернувся до Березанського районного суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Березанською районною державною адміністрацією (далі РДА) розпоряджень із земельних питань. Так, рішенням РДА №771 від 13.12.2012 року надано безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,01 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного розпорядження 19.12.2012 року ОСОБА_1 отримано державний акт серії ЯО № 302083 на вищевказану ділянку, яку на підставі договору купівлі-продажу №622 від 31.07.2013р. відчужено на користь ОСОБА_3. У подальшому між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу №153 від 13.02.2014р. та за відповідачкою зареєстровано право власності на вказану ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №4663352.

Надана відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка належала до земель державної власності, перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ» (раніше - Очаківське державне лісомисливське господарство), та відносилась до земель державного лісового фонду урочища «Рибаківка» , а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належали обласній державній адміністрації.

Посилаючись на те, що вказане розпорядження РДА прийняте з порушенням вимог законодавства, а саме:

- ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України «Про основи містобудування» , ст.48 Закону України «Про охорону земель» , ст.118 ЗК України, оскільки надана відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої, відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури та забороняється індивідуальне будівництво в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря. Аналогічна заборона міститься і в п.10.17 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» , які є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

- вимог ст.ст.116,141,149 ЗК України, оскільки РДА незаконно, поза волею належного власника - миколаївської ОДА і постійного землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ» вилучено спірну ділянку та надано відповідачу ОСОБА_1;

- що всупереч вимогам ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України, РДА прийнято спірне розпорядження за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, усупереч встановленого мораторію на вилучення земель держлісфонду про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки лісогосподарського призначення органом лісового господарства;

- що зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачці для будівництва індивідуального дачного будинку, розташована в межах пляжної зони Чорного моря, на відстані 170-180 метрів від урізу води та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно-визначеній смузі від урізу води;

- що надання у власність відповідачці спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, відповідно до яких прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд,

заступник прокурора Миколаївської області просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене розпорядження Березанської РДА.

Посилаючись на те, що на підставі незаконного розпорядження РДА відповідачці ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, просив визнати недійсним державний акт серії ЯО №302083 від 19.12.2012 року на право власності на земельну ділянку. Оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави всупереч вимогам законодавства та поза волею належного власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації, посилаючись на п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, позивач просив також витребувати спірну земельну ділянку у відповідачки ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Сторони та треті особи в судове засідання не з'явились.

Прокурор надав суду заяву про підтримання позовних вимог к повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує; представник позивача - Миколаївської облдержадміністрації - направила до суду письмове клопотання про розгляд справи в її відсутність, позов підтримала, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача - Березанської РДА в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи в відсутність представника Березанської РДА, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились та не повідомили причину своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи - ДП «Очаківське ЛМГ» надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась та не повідомила причину своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Раніше в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.91-95), а саме у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки прокуратурі та Миколаївській ОДА було відомо про наявність спірного розпорядження, а отже мали всі об'єктивні можливості вчасно звернутися до суду про захист інтересів держави, надавши суду письмову заяву про застосування позовної давності (а.с.86-90).

Зі згоди прокурора суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Розпорядженням Березанської РДА №771 від 13.12.2012 року (а.с.12) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

19.12.2012 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯО № 302083 на право власності на вказану земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482090001001138 (а.с.13).

Згідно повідомлення ВО «Укрдержліспроект» , до якого додано фрагмент кадастрової карти України, спірна земельна ділянка знаходилася на території, що обліковується як землі лісового фонду; при виконанні польових лісовпорядних робіт базового лісовпорядкування у 2013р. територія, де розміщена спірна земельна ділянка, була вилучена із складу земель лісового фонду на підставі рішень органів місцевої влади та даних відділу держгеокадастру Березанського району (а.с.14-15).

В Миколаївському обласному Управлінні лісового та мисливського господарства відсутня інформація стосовно видачі погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмови від користування спірною земельною ділянкою на користь ОСОБА_1 (а.с.16).

З повідомлення ДП «Очаківське ЛМГ» (перейменоване Очаківське державне лісомисливське господарство) вбачається, що надана відповідачці ОСОБА_1 у власність земельна ділянка входила до земель Держлісфонду ДП «Очаківське ЛМГ» в урочище «Рибаківка» Березанського району Миколаївської області; на даний час виключена зі складу Держлісфонду; заяви про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою не надавалися, згода на вилучення з боку ДП «Очаківське ЛМГ» не надавалася (а.с.17).

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 27.09.2016 року відповідно до даних НСК (Національної кадастрової системи), приблизна відстань спірної земельної ділянки від урізу води меж земельної ділянки до південної межі - 170-180м., до північної межі - 190-200 метрів (а.с.23).

З повідомлення управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 01.09.2016р. вбачається, що дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та щодо прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці та документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які зареєстровані управлінням відсутні записи щодо об'єктів будівництва, замовником яких є відповідач ОСОБА_1 (а.с.24).

Згідно даних Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА від 01.09.2016р., відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету УРСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, спірна земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в якій передбачалося розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури (а.с.25-28).

Зазначені обставини підтверджені також витягом з поземельної книги (а.с.31-33).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу №622 від 31.07.2013р., право приватної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 за ОСОБА_3 внесена до Державного реєстру 31.07.2013р. за №1936121, після чого на підставі договору про розірвання №153 віл 13.02.2014р. право приватної власності на спірну земельну ділянку 13.02.2014р. зареєстровано за ОСОБА_1, номер запису про право власності 4663352 (а.с.34-36).

Згідно повідомлення Миколаївської ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» спірною земельною ділянкою в урочищі «Рибаківка» Березанського лісництва головою облдержадміністрації не видавались (а.с.37).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

Таким чином, надана у власність відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-52цс15 від 22 квітня 2015 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам ст.ст.59, 83, 84 ЗК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справ: №6-523цс15 від 01.07.2015р., №6-184цс15 від 01.07.2015р., №6-206цс14 від 24.12.2014р., №6-193цс14 від 17.12.2014р., №6-182цс14 від 19.11.2014р., №6-175цс14 від 19.11.2014р., №6-171цс14 від 05.11.2014р..

Таким чином, надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі без урахування обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст.83,84 ЗК України (правовий висновок ВС у справі №6-162цс15 від 10.06.2015р.).

Спірна земельна ділянка розміщена на території, яка станом до 01.01.2013р. знаходилась на території, що обліковувалась як землі лісового фонду вид.4,10,13,21 кв.41 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» ; при виконанні польових лісовпорядних робіт базового лісовпорядкування у 2013р. територія, де розміщена спірна земельна ділянка, була вилучена із складу земель лісового фонду на підставі рішень органів місцевої влади та даних відділу Держгеокадастру Березанського району, що вбачається з повідомлення державного агентства лісових ресурсів України від 01.09.2016 року зі схемою орієнтування фрагмента кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу №41 (а.с.14-15).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третью статті 62 ЗК України, частиною третьою статті 90 ВК України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг заборонено будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження є «Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області» , затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, який є основою для розробки проектів планування та забудови населених пунктів, промислових та сільськогосподарських комплексів, зон відпочинку та туризму, а також вибору та відведення земельних ділянок для різноманітних потреб; в 4 розділі якого зазначено, що в межах 3-х кілометрової зони узбережжя в Березанському районі розташовані села Морське, Рибаківка, околиці сел Коблеве та Лугове та що в цих межах, відповідно до Постанови РМ УРСР №272 від 22.04.1969р. заборонено будівництво промислових об'єктів, які не пов'язані з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво (а.с.26-28).

Аналогічна заборона щодо будівництва індивідуальних дачних будинків встановлена п.10.17 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» , затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992р., які відповідно до ст.1 Закону України «Про будівельні норми» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури, в якому зазначено, що у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво, в т.ч. індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України.

Отже, будівництво індивідуального дачного будинку в 3-кілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Крім того, спірне розпорядження прийняте всупереч забороні, встановленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р, щодо прийняття рішень на надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки розпорядження Березанської РДА від 13.12.2012р. №771 суперечить законам України, відповідно до п.»а» ч.1 ст.21, п.»г» ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, згідно якої право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме, до цивільно-правових угод та заповітів. Припинення правовідношення власності відповідача на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Тому, одночасно із скасуванням незаконного розпорядження Березанської районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним і документ, який посвідчує право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що підлягають задоволенню і вимоги прокурора щодо витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, яка, за змістом ст.122 ЗК України, виконує повноваження власника земельної ділянки.

Приймаючи рішення у даній справі, суд вважає заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти позову в частині посилання на неправомірність звернення прокурора з даним позовом, відсутність порушень чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження та відсутність прав у ДП «Очаківське ЛМГ» на користування спірною земельної ділянкою, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки право прокурора не звернення до суду з даним позовом передбачено ст.121 Конституції України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» , ч.2 ст.45 ЦПК України.

Право ДП «Очаківське ЛМГ» на користування спірною земельною ділянкою, яке суд вважає порушеним внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження, підтверджується сукупністю наданих прокурором доказів, а саме: повідомленням Державного агентства лісових ресурсів України Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержпроект» (а.с.27), повідомлення Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.16), повідомлення ДП «Очаківськае ЛМГ» (а.с.17), актом на право користування землею (а.с.18-19).

Вирішуючи питання щодо можливості застосування строку позовної давності у даній справі як підстави для відмови у позові, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом ст.ст.256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому у випадку пред'явлення позову в інтересах особи, права якої порушені, відлік позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За позовом прокурора в інтересах держави з визначенням уповноваженого органу, права якого порушені, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі цих органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Така правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 08.06.2016р. (справа №6-3029цс15), від 01.07.2015р. (справа №6-178цс15), від 16.09.2015р. (справа №6-68цс15) та інших.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 16.11.2016р. (справа №6-2469цс16) та викладений у постанові від 22.02.2017р. (справа №6-17цс17) висновок щодо обов'язку позивача довести не тільки факт, через який він не знав про правопорушення, а й факт того, що він не міг дізнатись про це вчасно.

Обгрунтовуючи дотримання строку позовної давності при зверненні до суду у жовтні 2016р., прокурор посилався на те, що особа, яка є розпорядником майна та позивачем по справі - Миколаївська обласна державна адміністрація дізналась про факт порушення права державної власності із запиту прокурора у вересні 2016р..

Зі змісту повідомлення Миколаївської ОДА вбачається, що облдержадміністрації не було відомо про порушення головою Березанської РДА вимог земельного законодавства при виданні розпоряджень від 13.12.2012р. №771, від 22.12.2009р. №1210, від 04.07.2007р. №641, від 14.12.2004р. №1169, від 31.03.2011р. №176, від 29.11.2007р. №1401, на підставі яких надано у приватну власність та користування земельні ділянки, в т.ч. і спірна земельна ділянка в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району і відповідно заходи, направлені на усунення таких порушень не вживались. Головою облдержадміністрації розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» спірною земельною ділянкою в урочищі «Рибаківка» Березанського лісництва, не видавались (а.с.37).

Будівництво на спірній земельній ділянці не здійснювалося, що перешкоджало своєчасному виявленню цих фактів державою в особі розпорядника земельної ділянки.

Будь-яких інших джерел відкритої інформації, які б могли свідчити про законність вибуття землі з державної власності, судом не встановлено.

Доводів, які б спростовували ствердження позивача та прокурора про те, що цей факт не міг бути відомий розпоряднику землі раніше, відповідачі не навели.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.261 ЦК України зазначений позов прокурором подано у межах строку позовної давності.

Суд не може погодитися з посиланням представника відповідача в обґрунтування пропуску позовної давності за даним позовом на те, що прокурор отримав копію оскаржуваного розпорядження 03.01.2012р., а тому органи прокуратри мали об'єктивну можливість довідатися про порушення законодавства, допущене при прийнятті оскаржуваного розпорядження та звернутися до суду за захистом інтересів держави після вивчення даного розпорядження ще в січні 2012р.. По-перше, за процесуальною конструкцією у цій справі прокурор не є позивачем, яким фактично є Миколаївська облдержадміністрація, а по-друге, текст та зміст рішення не містять жодної інформації, яка би свідчила про порушення вимог закону при його прийнятті. Відомостей про те, що ця земельна ділянка є землею державної власності Держлісфонду та розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря з тексту рішення не вбачається. Дізнатися про незаконність передачі землі у приватну власність прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування земельної ділянки на місцевості з залученням спеціалістів землевпорядних організацій, отримання від них додаткових відомостей тощо.

Суд вважає, що надана суду копія супровідного листа голови райдержадміністрації від 03.01.2013 року, адресованого Миколаївській обласній адміністрації (а.с.105), на якому, до того ж, відсутня печатка про отримання, не є беззаперечним доказом факту отримання Миколаївською обласною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження.

Таким чином, звернувшись з позовом в інтересах Миколаївської облдержадміністрації у жовтні 2016р. прокурор діяв в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №771 від 13 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним виданий на ім'я ОСОБА_1 державний акт на право власності серії ЯО №302083 від 19 грудня 2012 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531.

Витребувати від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі по 2411,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя: