Постанова

від 04.07.2017 по справі 804/3275/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 804/3275/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.

при секретарі Максименко Е.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Індіго-Грін до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Індіго-Грін звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.04.2017р. № 150/4.7/402, про накладення штрафу на приватне підприємство Індіго-Грін у розмірі 96 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним Управлінням Державної служби України з питань праці в Дніпропетровській області (далі - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області), за наслідками проведеної перевірки безпідставно встановлено порушення вимог Кодексу законів про працю України, необґрунтовано винесено припис про їх усунення, а також протиправно застосовано штраф в розмірі 96 000 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав, з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, виклавши свої заперечення письмово. В обґрунтування заперечень зазначено, що під час проведення позапланової перевірки позивача з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем було проаналізовано цивільно-правовий договір позивача з громадянином ОСОБА_3 За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що Приватним підприємством Індіго-Грін підмінено трудовий договір договором цивільно-правового характеру, а ОСОБА_3 фактично був допущений до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, та стало підставою для накладення штрафу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2017 о 16 год. 08 хв. на урядову гарячу лінію 1545 поступив дзвінок гр. ОСОБА_3, під час якого останній повідомив, що у лютому 2017 р. звільнився з посади сторожа Приватного підприємства Індіго - Грін та не отримав розрахункові кошти при звільненні, у зв'язку з чим звертається з проханням вжити заходів щодо якнайшвидшої виплати коштів заявнику при звільненні.

На підставі звернення гр. ОСОБА_3, за згодою Держпраці на проведення перевірки від 30.03.2017 № 3636/4.3/4.2-ДП-17, наказом від 31.03.2017 № 615-П було призначено провести у період з 03.04.2017 по 13.04.2017 позапланову перевірку додержання законодавства про працю Приватного підприємства Індіго - Грін .

05-07.04.2017 згідно направлення №125/4.7-8 від 31.03.2017р. на Приватному підприємстві Індіго-Грін було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного законодавства про працю за зверненням гр. ОСОБА_3 щодо порушення чинного законодавства про працю в частині оплати праці, а саме порушення строків проведення остаточного розрахунку при звільненні.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_3 виконував роботи відповідно до цивільно-правових договорів, згідно яких брав на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): проведення нагляду за цілісністю та неушкодженістю майна та утримання в чистоті приміщень будівель (площа зазначається в актах здачі-прийому роботи) та отримував договірну ціну роботи згідно акту здачі-прийому роботи що є невід'ємною частиною договорів. Хронологічний безперервний процес укладення цивільно-правових договорів із ОСОБА_3 вказує на постійний тривалий характер виконання робіт. З цих підстав відповідач робить висновок, що фактично ОСОБА_3 у період 04.01.2016 - 31.01.2017 виконував роботи по нагляду за цілісністю та неушкодженістю майна та утриманням в чистоті приміщень будівель з підпорядкуванням режиму роботи підприємства. Таким чином, Приватним підприємством Індіго-Грін замінено трудові правовідносини цивільно-правовими. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 фактично був допущений до роботи без укладення трудового договору, даний факт є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що зафіксовано актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №150/4.7-8 від 07.04.2017.

На підставі висновків акту перевірки складено протокол № 97/4.7-8 від 07.04.2017 року про адміністративне правопорушення посадовою особою (директором) Позивача ОСОБА_4 ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору.

Приписом №112/4.7-8 від 07.04.2017 приписано забезпечити виконання ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, згідно вимог якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про що письмово повідомити Головне управління у строк до 05.05. 2017.

За наслідками розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, 26.04.2017 уповноваженою посадовою особою Головного управління було винесено постанову № 150/4.7-8/402 про накладення штрафу на Позивача в розмірі 96000 (дев'яносто шість тисяч) гривень, яку позивач просить скасувати.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до підпункту 6 пункту 4 Положення, Управління Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідач за наслідками перевірки позивача встановив порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме здійснення позивачем фактичного допуску найманих працівників до роботи без належного оформлення трудового договору. Зокрема, відповідач за наслідками перевірки дійшов висновку про те, що з позивачем перебував у трудових відносинах громадянин ОСОБА_5, який надавав послуги та виконував роботи за цивільно-правовими угодами, які містять ознаки трудового договору, і як наслідок, трудові відносини з ним належним чином не оформлені.

У відповідності до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Беручи до уваги вищенаведене судом встановлено, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, позивачем було укладено угоди про надання послуг з нагляду за цілісністю та неушкодженістю майна та утриманню в чистоті приміщень будівель. Виконавець (ОСОБА_3В.) зобов'язався на власний розсуд та ризик за завданням Замовника (Позивача) протягом встановленого в договорі строку надавати за плату вищезазначені послуги, а Замовник зобов'язується прийняти виконання та оплатити такі послуги.

Щодо ОСОБА_3, який виконував роботи за цими договорами не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи, вищезазначеного працівника не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку та не укладались договори на повну матеріальну відповідальність. Також не ведеться облік робочого часу та ОСОБА_3 не підпорядкований жодному керівнику, що свідчить про цивільно-правовий характер даних угод.

Крім того, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зазначені договори містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо). У жодному з договорів не зазначено, що він є трудовим або регулюється нормами трудового законодавства.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з наявного витягу з акту перевірки не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правовідносини за угодами між позивачем та ОСОБА_3 є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 Кодексу законів про працю України, а позивачем не було допущено порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України при їх укладенні та виконанні.

Як наслідок, винесена Головним Управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанова від 26.04.2017р. № 150/4.7/402, про накладення штрафу на Приватне підприємство Індіго-Грін у розмірі 96 000,00 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Індіго-Грін до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.04.2017р. № 150/4.7/402, про накладення штрафу на Приватне підприємство Індіго-Грін у розмірі 96 000,00 грн.

Присудити на користь Приватного підприємства Індіго-Грін (код ЄДРПОУ 35927939) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1600 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки визначені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 10 липня 2017 року

Суддя ОСОБА_6