Рішення

від 17.08.2017 по справі 911/2050/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа № 911/2050/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест , м. Київ

третя особа 1 Державне управління справами Президента України, м. Київ

третя особа 2 Калинівської селищної ради Броварського району Київської області

Київська обл., смт. Калинівка

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Від третьої особи 1: ОСОБА_7

Від третьої особи2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2050/16 за позовом Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного управління справами Президента України (далі - третя особа1) та Калинівської селищної ради Броварського району Київської області (далі - третя особа2) про усунення перешкод у користуванні майном, а саме нежитловим будинком площею 118,4 кв.м. та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська 11/5.

Ухвалою суду від 19.05.2017 року заяву ТОВ Укрросінвест про відвід судді Мальованої Л.Я. у справі № 911/2050/16 задоволено.

ОСОБА_8 до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2017 року суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду зазначеної справи.

ОСОБА_8 до ухвали суду від 26.05.2017 року справу №911/2050/16 прийнято до провадження судді А.Ю.Кошика та призначено розгляд справи на 20.06.2017 року.

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 20.06.2017 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши у судовому засіданні 20.06.2017 року пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду у зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів, необхідних для розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 13.07.2017 року.

Третя особа 2 - Калинівська селищна рада Броварського району Київської області належним чином повідомлена про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.07.2017 року без поважних причин не з'явилась, витребуваних ухвалою суду від 20.06.2017 року документів не надала. 12.07.2017 року до господарського суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2017 року надійшли письмові пояснення. Представник відповідача у судове засідання 13.07.2017 року витребуваних ухвалою суду від 20.06.2017 року документів не надав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладвся до 17.08.2017 року та у відповідача повторно були витребувані наведені в ухвалі від 20.06.2017 року пояснення та докази.

Також, в судовому засіданні 13.07.2017 року у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи №911/2050/16.

В судовому засіданні 17.08.2017 року позивач та третя особа-1 позовні вимоги підтримали, відповідач проти позову заперечував.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

- клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;

- подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

- апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

ОСОБА_8 практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Також, як визначено п. 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься. Таким чином, заявлені відповідачем численні клопотання (заяви) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій, були залишені судом без задоволення і приєднані до матеріалів справи, про що буде зазначено в описовій частині рішення.

Однак, відповідач не зважаючи на встановлений господарським процесом порядок розгляду справи, безпідставно наполягаючи на вчиненні господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій та агресивно не погоджуючись з правомірними діями судді, і при цьому, не виконуючи вимоги суду, фактично намагався перешкодити суду розглянути спір у справі.

Зокрема, під час розгляду справи в новому складі суду було проведено три судові засіданні, в які відповідач не надав витребуваних судом обґрунтованих пояснень та доказів, в той же час, відповідачем було заявлено:

- 19.06.2017 року клопотання у справі до початку розгляду справи по суті визначитись чи є підсудною дана справа Господарському суду київської області;

- 19.06.2017 року клопотання у справі про обов'язковість розгляду справи з початку;

- 20.06.2017 року заява про відсутність у матеріалах господарської справи № 911/2050/16 письмових матеріалів, що були отримані судом в засіданні 19.05.2017 року;

- 12.07.2017 року клопотання про обов'язковість до початку розгляду справи по суті визначити підсудність даної справи відповідно до норм ч.3.с т. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів ;

- 16.08.2017 року заява про суттєві невідповідності зазначеного в ухвалі суду від 13.07.2017 року даним технічного звукозапису судового засідання від 13.07.2017 року (про підробляння судом матеріалів справи);

- 16.08.2017 року клопотання (повторно) про обов'язковість до початку розгляду справи по суті визначити підсудність даної справи відповідно до норм ч.3.с т. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів ;

- 17.08.2017 року клопотання про виправлення помилок та усунення невідповідностей в ухвалі суду від 13.07.2017 року;

В наведених клопотаннях (не зважаючи на їх найменування) відповідач безпідставно вимагав та наполягав на вчиненні судом процесуальних дій не передбачених ГПК України. У зв'язку з чим, відповідні клопотання (заяви) залишені судом без задоволення та долучені до матеріалів справи. Наведені у відповідних клопотаннях обставини, які мають значення для розгляду справи враховані судом під час вирішення спору та прийняття рішення у справі.

Крім того, відповідачем в ході розгляду спору (в новому складі суду) 20.06.2017 року було заявлено безпідставний та не обґрунтований відвід судді А.Ю.Кошику, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 20.06.2017 року. В судовому засіданні 17.08.2017 року відповідачем було заявлено наступний безпідставний та не обґрунтований відвід судді А.Ю.Кошику, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 17.08.2017 року. Після чого, відповідачем в судовому засіданні 17.08.2017 року було заявлено наступний безпідставний та не обґрунтований відвід судді А.Ю.Кошику. Оскільки такий відвід заявлено з підстав, аналогічних попередньому відводу від 17.08.2017 року (хоча в інших формулюваннях), відповідний відвід відхилено судом і продовжено розгляд справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

ОСОБА_8 до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 року № 326 Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва , зі змінами внесеними наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332, за Комунальним підприємством Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв закріплене на праві господарського відання майно: нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області.

ОСОБА_8 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 року № 775-р та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 року № 70 відбулося припинення діяльності Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв .

Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (далі - позивач) є правонаступником Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв . Органом управління майном позивача є Державне управління справами (далі - 3 особа1).

Згідно з ОСОБА_8 приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв із комунальної власності територіальної громади міста Києва та управління Київської міської ради у державну власність та управління Державного управління справами станом на 01.01.2013 року передано майно цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв , до складу якого входить і спірне майно (нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області) (далі по тексту - спірне майно).

Таким чином, спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі.

Як зазначає позивач та надає підтверджуючі документи, після передачі спірного майна у державну власність, третя особа1, як орган управління державним майном (власник державного майна), яке перебуває у господарському віданні позивача, зареєструвала відповідне право власності, що підтверджується Витягом на нежитлову будівлю та ангар, які знаходяться за адресою; Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

В обґрунтування факту набуття позивачем відповідного речового права на майно, яке прирівнюється за способами захисту до права власності, позивач зазначив, що спірна нежитлова будівля та ангар, які знаходяться за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 і перебувають на балансі позивача, створені в період 1993- початок 1994 року.

Позивач надав пояснення та докази, що 08.12.1992 року між правопопердником позивача - Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка був укладений Договір № 1/526 про сумісну діяльність, метою якого було сумісне будівництво офісного будинку для виробничих баз в с. Калинівка Броварського району Київської області. ОСОБА_8 до умов додаткової Угоди від 24.06.1993 року до цього Договору УВТК ВО Ремтехенергомонтажналадка здійснює та фінансує будівництво нульового циклу офісного будинку в повному обсязі, а позивач фінансує будівництво надфундаментної частини офісного будинку. При цьому п. 3 даної угоди передбачає, що офісний будинок є власністю Генеральної дирекції Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та використовується сторонами в період дії договору про спільну діяльність.

Про створення та закінчення будівництвом відповідного об'єкту свідчить ОСОБА_8 примання в експлуатацію офісного будинку 5МП від 11.09.1993 року, який в свій час був підставою для прийняття Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв відповідного майна на баланс.

Земельна ділянка, на якій було споруджено вказаний офісний будинок рахувалася за Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка (Державний акт на право користування землею площею 2,2 га для будівництва виробничої бази виданий у 1989 році, зареєстрований на №157 серія Б № 086974).

Позтвач зазначає, що в подальшому, поряд з вищенаведеним офісним будинком Сторони відповідно до умов Договору від 08.12.1992 року №1/526 спорудили ще складське приміщення (ангар) в с. Калинівка Броварського району. По завершенню будівництва складське приміщення (ангар) в селищі Калинівка прийняте Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв в експлуатацію згідно з ОСОБА_8 приймальної комісії про прийняття вексплуатацію закінченого будівництвом складського приміщення (ангару) на базі в с. Калинівка Броварського району від 25.03.1994 року, що свідчить про створення та закінчення будівництвом відповідного об'єкту, який прийнятий Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та поставлений на баланс.

25.08.2011 року Калинівська селищна рада прийняла рішення №110, яким присвоїла вказаним об'єктам позивача поштову адресу: вул. Чернігівська 11/5 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області.

Позивач зазначає, що до 2012 року він вільно користувався вказаними будівлями, про що свідчать надані позивачем акти переміщення товарно-матеріальних цінностей, і на сьогоднішній день у вказаних приміщеннях перебуває майно позивача.

Однак, починаючи з 2012 року директор відповідача ОСОБА_4 протиправно та безпідставно почав чинити перешкоди працівникам позивача у доступі до майна, мотивуючи свої дії тим, що земельна ділянка, на якій розміщені нежитлова будівля та ангар позивача, належить їм.

Позивач зазначає, що намагався вирішити відповідне питання шляхом переговорів з відповідачем, однак це не призвело до врегулювання спору.

Позивач зазначає, що перебування майна в його господарському віданні та його облік на балансі позивача, свідчать про наявність у позивача права володіння та користування відповідним державним майном.

Однак, як стверджує позивач, відповідач чинить йому першкоди у доступі до майна, що унеможливлює реалізацію прав законного користувача майна, перешкоджає здійсненню контролю за використанням та збереженням переданого позивачу в господарське відання майна.

Про факти чинення перешкод представниками позивача неодноразово складалися ОСОБА_8 про встановлення факту перешкоджання користування майном, які долучені до матеріалів справи.

Також, позивач зазначає, що неодноразово звертався до МВ ГУМВС України в Київській області із заявами про направлення на місце події слідчо-оперативної групи з метою усунення порушеного права господарського відання, однак права позивача не були захищені у відповідний спосіб.

Позивач зазначає, що ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. ОСОБА_8 право згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України має позивач, як особа, якій фактично належить речове право на майно.

Частина 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачає, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про захист його цивільного права на спірне майно, яке, за твердженням позивача, порушено відповідачем. Позивач в позові просить усунути перешкоди в користуванні ним нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест надати безперешкодний доступ.

Позов подано позивачем до Господарського суду Київської області згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням майна, щодо якого ставиться вимога про усунення перешкод.

Відповідач подав відзив, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає про відсутність у позивача законних та обгрунтованих підстав стверджувати про те, що ТОВ Укрросінвест створює перешкоди позивачеві у доступі до його майна за адресою: Київська область, Броварський район, смт.Калинівка, вул.Чернігівська, 11/5.

Відповідач - ТОВ Укрросінвест зазначає, що не має жодного уявлення де знаходиться адреса позивача: Київська область, Броварський район, смт.Калинівка, вул.Чернігівська, 11/5. ТОВ Укрросінвест має дані, що в межах територіально-адміністративної одиниці Калинівська селищна рада Броварського району Київської області, в тому числі на території смт.Калинівка такої адреси взагалі не існує, що виключає можливість чиненя перешкод співробітниками ТОВ Укрросінвест в доступі позивача до об'єктів за вказаною адресою.

Також, відповідач у відзиві зазначає, що ТОВ Укрросінвест не має і ніколи раніше не мав ніяких господарських відносин з позивачем або з третьою особою1 - Державним управлінням справами. ТОВ Укрросінвест також ніколи не мав господарських, або інших відносин з підприємством, яке вказане позивачем у позові та з яким позивач, як він стверджує, має господарські відносини, в тому числі з питань набуття ним нерухомого майна - Управлінням виробничотехнологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка .

Відповідач у відзиві стверджує про непідтвердженість місцезнаходження майна, тому підсудність справи має визначатись на загальних підставах згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України та п. 20.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , згідно з яким у разі неможливості подання позивачем документального підтвердження місцезнаходження майна, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі статтею 15 ГПК України.

Також, відповідач у відзиві наполягає, що згідно зі ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У зв'язку з чим, відповідач стверджує про непідвідомчість відповідного спору Господарському суду Київської області з огляду на норму ст.12 ГПК України та територіальну непідсудність згідно зі ст. 15 ГПК України.

Відповідач зазначає, що для визначення чи є ТОВ Укрросінвест за позовом у даній справі належним відповідачем і чи має цей позов до ТОВ Укрросінвест бути на законних підставах розглянутим в порядку господарського судочинства, необхідно встановити чи є між позивачем та ТОВ Укрросінвест господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та чи має місце між ними наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Також, відповідач стверджує про відсутність предмету спору між позивачем та ТОВ Укрросінвест , оскльки питання щодо місцезнаходження майна позивача та його дії, пов'язані з законністю набуття ним прав на це майно стосуються лише його правовідносин з Управлінням виробничотехнологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка , яке має бути залучене у справі в якості належного відповідача.

Відповідач заперечував надані позивачем ОСОБА_9 про встановлення фактів чинення перешкод, посилаючись на невизначеність розташування майна по вул.Чернігівська, 11/5, в той час, як відповідач знаходиться за адресою - вул.Чернігівська, 13 і на території ТОВ Укрросінвест немає інших поштових адрес і за адресою відповідача по вул. Чернігівська, 13 не має об'єктів нерухомого майна, які б належали іншим особам.

Заперечуючи факт присвоєння майну позивача поштової адреси: Київська область, Броварський район, смт.Капинівка, вул.Чернігівська, 11/5, відповідач у відзиві посилався на скасування рішення Калинівської селищної ради № 110 від 25.08.2011 року, відповідним рішенням Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року як такого, що було видане внаслідок надання заявником /позивачем/ недостовірних та невідповідних даних.

Також, відповідач звертає увагу, що в рішенні №110 від 25.08.2011 року вказано, що об'єкти позивача знаходяться в с.Калинівка по вул. Ігорева, а не по вул. Чернігівській, які територіально знаходяться в різних частинах населеного пункту. Також у даному рішенні зазначено інші розміри об'єктів, зокрема, площа нежитлового будинку складає 136 кв.м, а в позові вказано 118,4 кв.м, площа складського приміщення /металевого ангару/ складає 484 кв.м, а в позові вказано 554,9 кв.м.

Наказ Головного управління комунальної власності КМДА № 332 від 04.07.2012 року, яким було внесено зміни до попереднього наказу про закріплення за позивачем основних фондів, винесено після скасування рішення Калинівської селищної ради № 110 від 25.08.2011 року про присвоєння об'єктам адреси по вул.Чернігівська, 11/5 і відповідний наказ скасовано Департаментом комунальної власності м. Києва, відповідно до листа Прокуратури м.Києва, наказом № 465 від 25.12.2014 року.

З огляду на викладене, відповідач стверджує, що позивач вніс недостовірні дані щодо спірних будівель, які числяться в його бухгалтерському обліку, в ОСОБА_8 приймання-передачі, та в Реєстрі державної власності ФДМ України. Надані позивачем, як докази у справі, рішення Калинівської селищної ради №110 від 25.08.2011 року та наказ Головного управління комунальної власності КМДА № 332 від 04.07.2012 року не можуть вважатися належними доказами і зазначені документи потребують детального дослідження судом.

Щодо наданих позивачем даних про походження наведених в позові об'єктів нерухомого майна, відповідач зазначав про невідповідність Договору про спільну діяльність позивача з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка № 1/526 від 08.12.1992 року та додаткової угоди до цього договору від 24.06.1993 року, актів прийняття в експлуатацію офісного будинку від 21.01.1994 року та складського приміщення /ангару/ від 25.03.1994 року вимогам чинного у відповідний період законодавства, що є підставою для визнання їх нечинними.

Також, відповідач зазначає, що жоден з цих актів не містить посилання на вище вказані позивачем договір або додаток до нього, такі акти не підписано від імені Державного підприємства ВО Ремтехенергомонтажналадка , ні в одному з цих актів не вказано, що будівлі знаходяться на земельній ділянці даного підприємства. Таким чином, відповідач зазначає, що договір про спільну діяльність від 08.12.1992 року, додаткова угода від 24.06.1993 року, акти від 21.01.1994 року та 25.03.1994 року, не є належними доказами у справі і не можуть бути визначені судом, як правовстановлюючи документи, на підставі яких може набуватись право власності.

Щодо наданого до позову ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкти, вказані позивачем, відповідач зазначив, що в тексті даного ОСОБА_4 зазначено, що реєстрацію майна було проведено 19.12.2013 року, адреса розташування будівель: Київська обл., Броварський район, смт.Калинівка, вул.Чернігівська, 11/5. Однак, на дату проведення відповідної реєстрації майна вказаної адреси не існувало.

З врахуванням заперечень відповідач позивачем в ході розгляду спору надано до матеріалів справи докази, які свідчать про фактичне користування спірним майном в період до 2012 року: ОСОБА_8 приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - металевого ангару (складське приміщення) та офісного будинку від 12.12.2008 року; Інвентарну картку обліку основних засобів - нежитлового будинку в с. Калинівка на вул. Чернігівській, 11/5 літера А-1 ; Інвентарну картку обліку основних засобів - складське приміщення (ангар металевий) в с. Калинівка на вул. Чернігівській, 11/5 літера Б ; ОСОБА_8 про внутрішнє переміщення матеріальних цінностей на склад в смт. Калинівка від 13.07.2011 року, 22.09.2011 року, 05.10.2011 року, 31.10.2011 року, 31.10.2011 року, 15.11.2011 року, 30.11.2011 року, 20.12.2011 року, 21.12.2011 року, 22.12.2011 року, 10.04.2012 року.

Щодо невідповідності площ спірних приміщень, позивач зазначив, що така невідповідність була виявлена після присвоєння об'єктам поштової адреси за рішенням Виконавчого комітету Калинівської селищної ради 25.08.2011 рішенням №110 та укладення 12.01.2012 року договору з Комунальним підприємством Київської обласної ради Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації про надання послуги з первинної технічної інвентаризації, за даними проведення якої складено 23.04.2012 року Технічний паспорт (інвентарний номер 080100) на будівлі (нежитлова будівля та ангар) №11/5 по вул. Чернігівській в с. Калинівка з фактичними площами будівель.

Після проведеної технічної інвентаризації виявилася невідповідність у площах приміщень. У зв'язку з чим, позивач звернувся листом до Головного управління комунальної власності про необхідність внесення змін до наказу Головного управління комунальної власності від 21.09.2007 року № 326 в частині уточнення площ.

Також, позивач надав пояснення та докази, що рішення Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року Про скасування рішення виконавчого комітету №110 від 25.08.2011 , яким об'єктам позивача присвоєно поштову адресу Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, визнано протиправним та незаконним в судовому порядку, що підтверджується постановами Броварського міськрайонного суду Київської області та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 361/803/2014-а.

Щодо скасування наказу Головного управління комунальної власності №332 від 04.07.2012 року, позивач пояснив, що відповідно до роз'яснень Департаменту комунальної власності м. Києва (від 12.02.2016 року № 062/12/90-1416), наказ від 25.12.2014 року № 465 не тягне за собою жодних правових наслдків та не є актом, який може призвести до зміни власника майна, оскільки його було видано після передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв до державної власності, в тому числі і об'єктів нерухомого майна у смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 та реєстрації цього майна як об'єктів державної форми власності. Вказане також підтверджується ОСОБА_8 приймання-передачі цілісного майнового комплексу позивача у державну власність від 01.01.2013 року.

Спірні об'єкти нерухомості: нежитлова будівля, загальною площею 118,4 кв.м. та ангар, загальною площею 554,9 кв.м. за адресою: Київська обл., Броварський р., смт. Калинівка, вул. Чернігівська 11/5 зазначені в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу станом на 01.01.2013 року.

Також, позивач в своїх поясненнях зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявності у нього правовстановлюючих документів на все нерухоме майно, розміщене на його земельній ділянці по вул. Чернігівській, 13 у смт. Калинівка Броварського району, на якій також розміщені спірні об'єкти тпозивача.

Відповідач в ході розгляду справи посилався на преюдиціальність встановлених в ході розгляду адміністративної справи № 361/803/2014-а обставин, зокрема, на наведені в мотивувальній частині відповідної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі № 361/803/2014-а обставини.

Зоккрема, про встановлення судом, що рішенням Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Київської області віо 25.08.2011 року № 110 за результатами розгляду листа позивача про надання поштової адреси на майно, а саме: нежитловий будинок площею 136 кв.м. та складське приміщення (металевий ангар) площею 484 кв.м, ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв було надано поштову адресу: смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5. Однак, рішенням Виконавчого комітету Калинівської селищної ради Київської біасті від 31.05.2012 року № 65 рішення від 25.08.2011 року №110 було скасоване як таке, що не відповідає чинному законодавству.

Однак, відповідна обставина не є преюдиціальною, оскільки лише описує обставини, які були предметом дослідження у відповідній адміністративній справі № 361/803/2014-а, за наслідками розгляду якої визнано незаконним та протиправним відповідне рішення Калинівської селищної ради Київської біасті від 31.05.2012 року № 65 про скасування рішення від 25.08.2011 року №110.

Також, відповідач вважає преюдиціальною обставиною наведені в мотивувальній частині даної постанови факти скасування Наказом Головного управління комунальної власності м.Києва від 25.12.2014 року № 465 наказу від 04.07.2012 року № 332.

Однак, відповідна обставина також не є преюдиціальною для даної справи, оскільки лише констатує очевидні факти, які підлягають окремому дослідженню судом на предмет їх входження до обсягу обставин, які підлягають дослідженню в межах заявлених позовних вимог.

Наведені в процесуальних документах у справі № 361/803/2014-а обставини щодо наявності чи відсутності доказів стосуються виключно розгляду відповідної адміністративної справи і не мають жодного преюдиціального значення для розгляду іншої судової господарської справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, та зазначає, що об'єкти нерухомості, що йому належать розташовані на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача. Водночас, відповідач, факт розташування на його земельній ділянці майна, що належить позивачу заперечує.

Оскльки відповідач в ході розгляду справи неодноразово подавав пояснення та клопотання, в яких наполягав на невизначеності місця розташування спірних об'єктів та безпідставно вимагав витребувати у Калинівської селищної ради відповідні довідки про місцезнаходження поштової адреси, присвоєної об'єктам позивача, судом з метою встановлення відповідних фактичних обставин безпосередньо на місцевості, ухвалою від 26.10.2017 року було призначено у справі № 911/2050/16 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Зокрема, на вирішення експертизи були поставлені питання, які мають значення для вирішення даного спору щодо того, чи знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташованій за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вулиця Чернігівська, 13, об'єкти нерухомості (будівлі, споруди та т.і.); та чи знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташованій за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вулиця Чернігівська, 13, об'єкти нерухомості - нежитлова будівля (А-1), загальною площею 118,4 кв.м. та ангар (Б), загальною площею 554,9 кв.м., що належать позивачу.

Як вбачається з Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2017 року № 20724/16041, за наслідками проведеного експертного дослідження встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташовані об'єкти нерухомості - нежитлова ангари. На земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2.2000 га, розташовані нежитлова будівля А-1 орієнтовною площею 91 кв.м та ангар Б орієнтовною площею 555 кв.м.

Також, експерт у Висновку зазначає, що оскільки не було забезпечено доступ до земельної ділянки кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, експерти не мали можливості провести обміри об'єктів нерухомого майна, які розташовані на цій ділянці, по основним конструктивним елементам - фундаментам та стінам, внаслідок чого не можливо було визначити точну площу нежитлової будівлі А-1 та ангару Б .

Належні ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв на праві господарського відання нежитлова будівля А-1 та днгар Б розташовані:

- по вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області - згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів технічної інвентаризації;

- по вул. Чернігівська, 13, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області - згідно даних Державного земельного кадастру.

Таким чином, за наслідками проведеного експертного дослідження встановлено, що спірні об'єкти нерухомості: будівля А-1 та ангар Б , яким присвоєно потову адресу: вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області і за якою внесено відомості про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактично розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, яка належить відповідачу на праві користування і має адресу вул. Чернігівська, 13, в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (згідно даних Державного земельного кадастру).

В ході розгляду спору третьою особою2 - Калинівською селищною радою були надані пояснення, в яких селищна рада визнала факт існування обох адрес, які присвоєні різним об'єктам нерухомості, що фактично розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області.

Згідно з ч.3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Таким чином, спір підлягає розгляду за виключною підсудністю Господарським судом Київської області за місцезнаходження спірного майна.

Щодо посилань відповідача на відсутність господарських відносин з позивачем, суд зазначає, що згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Україн від 24.10.2011 року № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1 , 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що сторонами спору є суб'єкти господарювання, тобто спір за своїм суб'єктним складом підвідомчий господарському суду. У справі розглядається негаторний позов про усунення перешкод в користуванні майном, що не передбачає договірних зобов'язань. В той же час, відповідні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України і позов стосується спору про право, що виникає з відповідних відносин. Таким чином, заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З врахуванням наданих сторонами доказів та пояснень, з метою встановлення дійсних обставин спору в їх сукупності, ухвалою суду від 20.06.2017 року було витребувано у відповідача необхідні для повного і всебічного розгляду спору пояснення та докази, зокрема, схематично зобразити місце розташування та наявні об'єкти нерухомості; обґрунтувати та надати докази щодо набуття прав на всі, наявні на земельній ділянці об'єкти нерухомості, в тому числі ті, які позивач вважає своєю власністю; пояснення чи передавалось у банкрутній справі (по ВАТ Агроімпульс правонаступник - УВТК ВО Ремтехенергомонтажналадка ) належне банкруту та наявне на спірній земельній ділянці майно в погашення заборгованості (чи включалось таке майно в ліквідаційну масу); схематично зобразити земельну ділянку позивача і відповідача; які об'єкти нерухомості фактично знаходились на момент отримання земельної ділянки, які добудувались чи реконструйовані (і на підставі яких дозвільних документів) відповідачем.

ОСОБА_8 до п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Однак, відповідачем наведені вимоги суду без поважних причин не виконані, витребувані судом пояснення та докази не надані. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався та ухвалою від 13.07.2017 року у відповідача повторно було витребувано вищенаведені необхідні для повного і всебічного розгляду спору пояснення та документи.

Однак, відповідачем вимоги суду проігноровано, натомість заявлено, що всі необхідні для розгляду документи, в тому числі і наведені в ухвалах від 20.06.2017 року та 13.07.2017 року, ним надавались і наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_8 до п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Крім того, замість виконання вимог суду та дослідження обставин, які мають значення для вирішення спору, відповідач вдавався до безпідставних та вигаданих звинувачень на адресу суду, заявлення клопотань про вчинення дій, які не передбачені господарським процесом, заявлення численних безпідставних відводів, погроз оскаржувати судове рішення та дії судді до ОСОБА_10 ради правосуддя та інших контролюючих діяльність суду органів.

Такі дії відповідача розцінені судом як зловживання своїми процесуальними правами, спрямоване на перешкоджання суду розглянути спір у справі, що має також ознаки тиску на суду та втручання в діяльність суду.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, дослідивши наявні у справі докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 року № 326 Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв майно комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком, до якого ввійшли розташовані в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області об'єкти нерухомості: ангар площею 484 кв.м та нежитлова будівля площею 136 кв.м.

В подальшому, у зв'язку з проведенням інвентаризації відповідних об'єктів та присвоєння їм поштової адреси, наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332 були внесені відповідні зміни (стосовно площ та адреси наведених об'єктів).

Зокрема, 25.08.2011 року Виконавчий комітет Калинівської селищної ради прийняв рішення №110, яким присвоїв вказаним об'єктам позивача поштову адресу: вул. Чернігівська 11/5 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області.

ОСОБА_8 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 року № 775-р та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 року № 70 відбулося припинення діяльності Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв .

Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (далі - позивач) є правонаступником Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв . Органом управління майном позивача є Державне управління справами (далі - 3 особа1).

ОСОБА_8 рішення Виконавчого комітет Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 скасовано рішенням Виконавчого комітет Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року.

В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено, що наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332 скасовано наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 25.12.2014 року № 465.

Дослідивши відповідні обставини, судом встановлено, що наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332 скасовано наказом Департаменту комунальної власності м. Києва від 25.12.2014 року № 465 у зв'язку з листом прокуратури про скасування рішенням Виконавчого комітет Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року рішення Виконавчого комітет Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 присвоєної об'єктам поштової адреси.

На день розгляду спору відповідний наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332 скасовано.

Однак, є чинним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 року № 326 Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва .

Також, згідно з ОСОБА_8 приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв із комунальної власності територіальної громади м. Києва та управління Київської міської ради у державну власність та управління Державного управління справами станом на 01.01.2013 року передано в складі майна також об'єкти нерухомості, розташовані по вул. Чернігівська, 11/5 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області: ангар площею 554,9 кв.м та нежитлова будівля площею 118,4 кв.м. ОСОБА_8 є чинним.

Позивачем надано докази наявності у нього прав на спірне майно. Зокрема, право державної власності на спірні об'єкти зареєстровано в установленому законодавством порядку його власником в особі Державного управління справами Президента України 19.12.2013 року, що підтверджується ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14966612 на нежитлову будівлю та ангар, які знаходяться за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

Позивач, в свою чергу, зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право господарського відання на нежитлову будівлю, загальною площею 118,4 кв.м. та ангар, загальною площею 554,9 кв.м. за адресою: Київська обл., Броварський р., смт. Калинівка, вул. Чернігівська 11/5. ОСОБА_8 обставини підтверджуються наданими позивачем ОСОБА_11 довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.08.2016 року.

Спірне майно створене в період 1993-початок 1994 року, тобто до набрання чинності з 2003 року новим Цивільним кодексом України, в період, коли питання права власності були врегульовані Цивільним кодексом Української РСР та Законом України Про власність , згідно з якими підстави виникнення права індивідуальної власності було визначено працю, як осонову створення і примноження власності.

Згідно з набранням чинності новим Цивільним кодексом України з 2003 року, питання набуття права власності були врегульовані ст. 331 Цивільного кодексу України (в редакції на момент прийняття кодексу), згідно з якою передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з ч. 2 наведеної ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На момент створення майна та прийняття його в експлуатацію не вимагалось обов'язкової державної реєстрації. В подальшому у зв'язку зі змінами в законодавстві, на підставі наявних у позивача правовстановлюючих документів вчинялись дії щодо державної реєстрації права власності (господарського відання).

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. ОСОБА_8 до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

ОСОБА_12, яким було запроваджено державну реєстрацію права власності визначав, що стосовно майна, право власності на яке набуто до набрання чинності відповідним законом, реєстрація права власності була можливою, але не обов'язковою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

ОСОБА_8 до абзацу 8 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (чинного на момент отримання ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14966612), документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Частиною 5 наведеної ст. 12 визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі.

Також, судом встановлено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 року у справі № 361/803/2014-а визнано протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 Про присвоєння поштової адреси .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі № 361/803/2014-а, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 року у справі № 361/803/2014-а в частині визнання протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 Про присвоєння поштової адреси , залишено без змін.

Таким чином, в судовому порядку встановлено протиправність та незаконність рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 Про присвоєння поштової адреси , тому відповідне протиправне та незаконне рішення не може породжувати жодних правових наслідків і з огляду на ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не застосовується судом.

Рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 Про присвоєння поштової адреси та здійснення державної реєстрації права власності на спірні об'єкти не оскаржувались в установленому законодавством порядку та не визнавались незаконними.

Щодо заперечень відповідача про незаконність Договору про спільну діяльність позивача з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка № 1/526 від 08.12.1992 року та додаткової угоди до цього договору від 24.06.1993 року, актів прийняття в експлуатацію офісного будинку від 21.01.1994 року та складського приміщення /ангару/ від 25.03.1994 року, в тому числі з посиланням на їх фальсифікацію (у зв'язку з чим, відповідач просив витребувати оригінали відповідних документів), суд зазначає, що з огляду на ст.204 Цивільного кодексу України, відповідні правочини є правомірними доки їх незаконність не встановлена судом, що має розглядатись по суті відповідних позовних вимог, які не є предметом розгляду у справі і зустрічний позов відповідачем не заявлявся.

Також, обставини щодо укладення та виконання наведених правочинів мають значення під час вирішення спору про право власності на майно, який також у справі не розглядається.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що наведені докази та обставини не мають безпосереднього значення для даного спору, в якому власник майна (законний володілець), чиє право посвідчено в установленому законодавством порядку (що не оскаржено та не скасовано і відповідне право на майно відповідачем не обґрунтовано та не доведено) звернувся за захистом вже існуючого права.

Матеріалами справи підтверджується, що належні ДП Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв на праві господарського відання нежитлова будівля А-1 та ангар Б за адресою по вул. Чернігівська, 11/5, в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.09.2016 року № 69258082 та технічного паспорту на будівлі інвентарний номер 080100, який виготовлений КП КОР Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації в 2012 році, фактично розташовані на земельній ділянці по вул. Чернігівська, 13, в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3206332112016 від 15.04.2016 року), яка перебуває в користуванні відповідача.

Досліджуючи наявність у відповідача права на розташовані на його земельній ділянці спірні об'єкти нерухомості, судом досліджено долучені до матеріалів справи докази (щодо яких відповідачем в порушення вимог суду не надано обґрунтованих пояснень), встановлено наступне.

Відповідачем надано угоди про уступку права вимоги від 07.04.1998 року з Державним управлінням Укрліспапір та від 16.04.1998 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Ларет , за яткими первісні кредитори передали відповідачу, як новому кредитору права грошових вимог до ВАТ Агроімпульс .

Як вбачається з наявних у справі доказів, ВАТ Агроімпульс , який є правонаступником Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка , визнаний банкрутом постановою Арбітражного суду м. Києва від 21.10.1997 року у справі № 5/222-б.

Однак, в порушення вимог суду відповідачем, як новим кредитором не надано доказів здійснення правонаступництва у відповідній банкрутній справі № 5/222-б. Також, в порушення вимог суду відповідачем не надано пояснення та докази щодо отримання ним майна в ході ліквідації підприємства банкрута у відповідній банкрутній справі № 5/222-б.

В матеріалах справи наявний лише ОСОБА_8 прийому-передачі документації та майна ВАТ Агроімпульс від 01.06.1999 року, в якому йде мова про передачу ліквідаційною комісією по ВАТ Агроімпульс в особі голови ОСОБА_13 ТОВ Укрросінвест майнового комплексу виробнича база , майна за списком згідно Експертного заключення по оцінці вартості бази ВАТ Агроімпульс .

Однак, відповідний ОСОБА_8 складено 01.06.1999 року, в той час, як ухвала про затвердження ліквідбалансу та ліквідацію ВАТ Агроімпульс у відповідній банкрутній справі № 5/222-б винесена 12.05.1999 року.

Експертне заключення по оцінці вартості бази ВАТ Агроімпульс стосувалось оцінки вартості бази, і не містить даних щодо перевірки належності майна на території бази банкруту.

Як визначено ст. 18 Закону України Про банкрутство , який діяв в момент ліквідації, з метою погашення боргу стягнення може бути звернено на все майно банкрута, що належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Таким чином, в процедурі банкрутства № 5/222-б могло відчужуватись лише належне боржнику майно.

Оскільки, майно не належало боржнику і перебувало в господарському віданні позивача (його правопопередника), таке майно не могло входити до ліквідаційної маси банкрута і за рахунок майна, яке не належало банкруту не підлягали погашенню кредиторські вимоги.

Крім того, відповідачем не надано ліквідаційного балансу, з якого можна було б встановити підстави передачі майна і якого саме в погашення кредиторських вимог в процедурі банкрутства № 5/222-б.

Також, відповідач, як ймовірний учасник провадження у справі про банкрутство № 5/222-б (не можливо встановити у зв'язку з ненаданням відповідачем доказів здійснення правонаступництва у банкрут ній справі чи інших доказів його участі), без поважних причин на вимогу суду не надав ОСОБА_8 приймання-передачі чітко визначеного майна банкрута з зазначенням його переліку, вартості та обсягу погашених кредиторських вимог. Також, відповідач не надав обґрунтованих пояснень щодо наявності чи відсутності у нього документів, які свідчать про набуття майна в банкрутній процедурі. Натомість відповідач вкрай зухвало та агресивно заявив, що всі документи ним надані і наявні в матеріалах справи (не зазначивши навіть їх переліку та правильного місцезнаходження).

Крім того, відповідач, як особа, яка вважає себе власником відповідного майна, не надав належних та допустимих доказів набуття такого майна у власність чи реєстрації права власності на спірні об'єкти.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що земельна ділянка площею 2,2 га набута відповідачем в постійне користування після ліквідації внаслідок банкрутства ВАТ Агроімпульс , правопопередником якого було Управління виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка .

Як вбачається з наданих позивачем доказів, будівництво спірних об'єктів здійснювалось позивачем саме з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка , на належній останньому (на підставі Державного акту на право користування землею серії В№086974) земельній ділянці площею 2,2 га.

Таким чином, мова йде про споруджені позивачем спільно з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО Ремтехенергомонтажналадка об'єкти, які розташовані на земельній ділянці, право користування на яку набув відповідач.

ОСОБА_8, виникла ситуація, коли на належній відповідачу земельній ділянці перебувають об'єкти нерухомості, які належать позивачу.

Стаття 417 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Таким чином, між сторонами фактично триває невирішений спір про правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою позивачем, на якій розташовані його об'єкти нерухомості, з відповідачем, як новим володільцем земельної ділянки.

З огляду на відповідну ст. 417 Цивільного кодексу України, набуття права на земельну ділянку не породжує права на розташовані на ній будівлі, які належать іншій особі.

Також, питання про право користування земельною ділянкою під належними позивачу об'єктами нерухомості не вирішено в установленому законодавством порядку.

Виходячи з обставин справи, які існують на момент розгляду спору, право позивача на спірні об'єкти нерухомості, які фактично розташовані на земельній ділянці, що перебуває в користуванні відповідача, посвідчено в установленому законодавством порядку, в той час, як відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами факту набуття права власності на спірні об'єкти, що розташовані на його земельній ділянці.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначено способи захисту, серед яких передбачено припинення дії, яка порушує право.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Пункт 6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 02.04.1994 року № 02-5/225 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності передбачає, що захист права власності, повного господарського відання або оперативного управління не обов'язково пов'язаний тільки з неправомірним позбавленням власника (підприємства, організації) володіння майном. Вони мають право звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (негаторний позов). Якщо негаторний позов визнаний обгрунтованим, у резолютивній частині рішення необхідно чітко визначити дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця), і строк виконання цих дій. У разі невиконання цього рішення господарський суд видає наказ на примусове його виконання державним виконавцем.

Згідно з п. 8 ОСОБА_10 арбітражного суду від 31.01.2001 року № 01-8/98 Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник.

Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна.

У зв'язку з чим, позивач, як володілець майна та особа, якій спірне майно належить на праві господарського відання, правомірно подав позов, в якому просить усунути перешкоди у користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв нежитловим будинком площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом надання безперешкодного доступу до вказаних будівель.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідного майнового права позивача, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, що відповідає чинному законодавству.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ОСОБА_8 до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за наслідками розгляду позовних вимог, виходячи зі встановлених судом обставин та висновків про необхідність захисту порушеного права позивача, враховуючи, що відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 84, код 04013583) нежитловою будівлею площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 25, код 21637026 (адреса для листування: 01001, АДРЕСА_1) надати безперешкодний доступ до нежитлової будівлі площею 118,4 кв.м та металевого ангару площею 554,9 кв.м, розташованих за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрросінвест (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 25, код 21637026 (адреса для листування: 01001, АДРЕСА_1) на користь Державного підприємства Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 84, код 04013583) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 31.08.2017 р.