Постанова

від 29.08.2017 по справі 904/5340/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 року Справа № 904/5340/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чимбар Л.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017 р.)

при секретарі: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 05.05.2017 р., представник;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авасто-Буд", м. Дніпро

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі № 904/5340/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Авасто-Буд", м. Дніпро

про стягнення 1 228 332,87 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі № 904/5340/17 ( суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно" задоволено частково.

Суд стягнув з Приватного підприємства "Авасто-Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно" заборгованість у сумі 849 000 грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 39 077 грн. 00 коп., втрати від інфляції у сумі 156 291 грн. 76 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 15 665 грн. 53 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Приватне підприємство "Авасто-Буд" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позов позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Сизам-Техно без розгляду.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Судом не було взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, його відсутність у судовому засіданні за поважною причиною, чим було позбавлено його можливості захистити свої права та законні інтереси у суді та вже на другому судовому засіданні судом було прийнято рішення по справі, чим було порушено ряд законодавства України ( стаття 69,77 Господарського процесуального кодексу України).

Також, апелянт вважає, що суд помилково прийшов до висновку, що між товариством з обмеженою відповідальністю Сизам-Техно та приватним підприємством "Авасто-Буд" був укладений договір поставки № 24-07/15, адже насправді через позбавлення права на захист і винесення передчасного рішення, суд не встановив той факт, що договір поставки № 24-07/15 від 24 липня 2015 року та додаток №1 Специфікація від 24 липня 2017 року - підписані невідомою особою, яка не мала повноважень на підписання даного договору та вчинення дій від імені товариства, а тому договір повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним.

У зв'язку з тим, що суд завчасно виніс рішення по справі, ним не було з'ясовано усіх обставин справи, а саме, наявності спору в господарському суду Дніпропетровської області за позовом ПП Авасто-Буд до ТОВ "Сизам-Техно" про визнання договору поставки № 24-07/15 від 24 липня 2015 року та додатку №1 Специфікація від 24 липня 2015 року недійсними.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 липня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 29 серпня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

У зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 28 серпня 2017року, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №904/5340/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім в судовому засіданні через його участь у іншому суді.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що наявність таких обставин відповідачем не доведено, а з наданої ним виписки про призначення Автозаводським районним судом м. Кременчука справи № 524/1491/17 не вбачається, що в ній приймає участь відповідач або його представник.

З огляду на вищезазначене не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про продовження терміну розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно" (постачальник) та Приватним підприємством "Авасто-Буд" був укладений договір поставки №24-07/15, відповідно до умов якого (п.1.1.) за цим договором постачальник зобов'язався поставити покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) у відповідності зі Специфікаціями, які додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами. Найменування товару, його кількість, вартість, умови та строки оплати і поставки, інші умови, вказуються в Специфікаціях до договору (п. 1.2 договору).

Ціна договору та порядок розрахунків викладені у розділі 2 договору.

Загальна сума договору визначається виходячи з цін, асортименту за загальної кількості продукції, поставленої відповідно до умов договору (п. 2.1 договору).

Покупець зобов'язується сплатити постачальнику загальну вартість товару в порядку, визначеному у Специфікації (п. 2.2. договору).

Всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України - гривні (п. 2.3 договору).

Оплата партії продукції, що поставляється за цим договором, здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк і в порядку, що вказуються у відповідній специфікації на цю партію продукції, на підставі наданого постачальником рахунку (п. 2.4 договору).

Датою виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок та/або касу постачальника (п. 2.5 договору).

Згідно пункту 3.1 договору товар по цьому договору постачається постачальником покупцеві на умовах, зазначених у Специфікації на партію товару, що поставляється по договору.

Прийом-передача товару здійсниться представниками постачальника/перевізника та покупця в пункті його передачі, узгодженого сторонами і зазначеного у відповідній Специфікації на партію товару (п. 3.6 договору).

Одночасно з поставкою кожної партії товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні підписані документи: специфікацію на узгоджену партію товару; рахунок; видаткову накладну; паспорт якості виробника або інші документи, що підтверджують якість товару у відповідності з діючим законодавством (на вимогу покупця); сертифікат відповідності (у передбачених діючим законодавством України випадкам) (п. 3.7 договору).

Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженим представником покупця в присутності уповноваженого представника постачальника/перевізника (п. 3.8 договору).

За умовами п. 3.11 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (товарно-супроводжуючого документа) та повної сплати за товар, при цьому покупець несе повну відповідальність за товар з моменту підписання видаткової накладної (товарно-супроводжуючого документа).

Відповідно до п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 24 липня 2016 року, але в будь-якому випадку даний договір не припиняє своєї дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Так, сторонами було підписано Додаток №1 (Специфікацію) на поставку товару на загальну суму 3 000 000,24 грн. (а.с.17).

За умовами пунктів 2, 3 Специфікації покупець здійснює авансовий платіж у сумі 1600000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 266666,66 грн., що становить 50 % від вартості виробу, за цією Специфікацією на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цієї Специфікації.

Подальша оплата у розмірі 50 % від вартості виробу здійснюється покупцем на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 4 Специфікації строк виконання постачальником своїх зобов'язань щодо постачання товару 21 календарний день з моменту отримання від покупця оплати у розмірі встановленому п. 2 даної Специфікації.

Звертаючись до Приватного підприємства "Авасто-Буд" ( відповідач) із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1228332,87 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 849000,00 грн.; пеня у розмірі 183964,11 грн.; 3 % річних у розмірі 39077,00 грн.; інфляційні збитки у розмірі 156291,76 грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно" посилався на те, що відповідачем неналежно виконані умови договору поставки № 24-07/15 від 24 липня 2015року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 05 жовтня 2015року по 19 квітень 2017року у сумі 39 077,26 грн. та інфляційні збитки за період жовтень 2015 року - март 2017 року, та пеня за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 183964,11 грн. за загальний період з 05.10.2015 року по 02.04.2016 рік.

Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача основний борг у сумі 849000,00 грн., 3% річних у сумі 39077,00 грн., інфляційні втрати у сумі 156291,76 грн., 15665,53 грн. судового збору, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, залишок несплаченої суми складає 849000,00грн. Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у встановленому порядку не спростовано.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 156 291,76 грн. за період жовтень 2015 року - березень 2017 року, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 39077,00 грн. за період прострочки з 05.10.2015року по 19.04.2017рік.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у спірних відносинах початок перебігу позовної давності визначається з 03.10.2015 року, позивач мав право звернутися з позовом до суду до закінчення позовної давності до 03.10.2016 року включно.

Враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 04 травня 2017 року, передбачений умовами Договору строк оплати вартості поставленої продукції 02.10.2015, позивач є таким, що звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності, а тому позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №24-07/15 та Специфікації від 24 липня 2015 року Приватне підприємство "Авасто-Буд" здійснило авансовий платіж у сумі 1 600 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №203 від 28 липня 2015 року (а.с. 20).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сизам-Техно" поставило відповідачу продукцію на загальну суму 3 000000,00 грн., що підтверджується відповідними накладними:

№100 від 31 липня 2015 року на суму 2 500 000,00 грн.;

№214 від 30 вересня 2015 року на суму 500 000,00 грн. (а.с. 18-19).

Враховуючи умови договору та специфікації, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати продукції, поставленої позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними, є таким, що настав:

за видатковою накладною від 31.07.2015 № 100 - строк оплати настав 04.08.2015;

за видатковою накладною від 30.09.2015 № 214 - строк оплати настав 02.10.2015;

Проте, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, на суму 551 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 21-23):

№13 від 14 вересня 2015 року на суму 3 000,00 грн.;

№245 від 14 вересня 2015 року на суму 48 000,00 грн.;

№22 від 21 вересня 2015 року на суму 500000,00 грн., а залишок несплаченої суми складає 849000,00 грн.

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товару у сумі 849 000,00 грн. у встановленому порядку не спростував.

14 березня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №15 про сплату протягом п'яти робочих днів заборгованості у розмірі 849000,00 грн. (а.с 27-28), яка останнім залишена без відповіді.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 849 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, що кореспондується з ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 5.3 договору. Так, за порушення строків оплати вартості товару, відповідно до Специфікації, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 183964,11 грн. за загальний період прострочки з 05 жовтня 2015 року по 02 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до господарського суду клопотання про застосування строків позовної давності відносно заявленої у справі суми пені.

У спірних відносинах початок перебігу позовної давності визначається з 03.10.2015року, позивач мав право звернутися з позовом до суду до закінчення позовної давності до 03.10.2016року включно.

Враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду - 04 травня 2017 року, передбачений умовами Договору строк оплати вартості поставленої продукції 02.10.2015 року, позивач є таким, що звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у сумі 39077,00 грн. за період прострочки з 05.10.2015року по 19.04.2017рік та втрат від інфляції у сумі 156 291,76 грн. за період жовтень 2015 року - березень 2017 року, ґрунтуються на нормах діючого законодавства і є правильними.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не було відкладено розгляд справи, є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року, було порушено провадження у справі та розгляд призначено на 30 травня 2017 року.

30 травня 2017 року відбулось судове засідання за участю представника відповідача, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке не було задоволено, проте суд оголосив перерву у судовому засіданні до 7 червня 2017 року, про що був повідомлений представник відповідача.

Проте, в судове засідання 7 червня 2017 року представник відповідача не з'явився, заяв про перенесення розгляду справи не надав, що надавало суду першої інстанції право розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, оскільки про інше відповідачем не було заявлено.

Таким чином, судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, оскільки не врахував існування у господарському суді Дніпропетровської області справи за позовом ПП Авасто-Буд до ТОВ "Сизам-Техно" про визнання договору поставки № 24-07/15 від 24 липня 2015 року та додатку №1 Специфікація від 24 липня 2015 року недійсними є безпідставними, оскільки у межах розглядаємої справи суд мав можливість самостійно встановити обставини справи за предметом спору.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авасто-Буд", м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі № 904/5340/17- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 серпня 2017 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.О.Чимбар